Ринок капіталу

Ціна пропозиції (SP) верстата - це його покупна ціна. Якщо ціна попиту верстата перевершує ціну його пропозиції, тобто поточна вартість очікуваного потоку доходів від верстата вище його купівельної ціни, то підприємцю треба купувати ще один верстат. У загальному випадку підприємець повинен виходити з наступного:

1) якщо DP> SP, тобто поточна вартість  майбутніх потоків грошей більше, ніж покупна ціна, то треба купувати ще один верстат;

2) якщо DP <SP, то не має сенсу  купувати додатковий: верстат;

3) якщо DP = SP, то можна і купувати, і не купувати додатковий верстат.

Характер змін DP і SP в залежності від кількості купуються конкретною фірмою верстатів дозволяє зробити  висновок, що дотримання приведених трьох  правил забезпечує фірмі оптимальну кількість придбаних капітальних  ресурсів. Дійсно, розглянемо спочатку ціну попиту і постараємося визначити, як змінюється DP при збільшенні кількості  купуються верстатів. Ціна попиту, або поточна вартість, верстата грунтується на суб'єктивній оцінці бізнесменом потенційних доходів; іншими словами, підприємець, купуючи черговий верстат, виходить із власної оцінки можливостей верстата справити додатковий продукт і можливостей фірми реалізувати цей продукт. Чим більше верстатів купує фірма, тим вище непевність підприємця і його побоювання не отримати адекватної віддачі від чергового придбаного станка, насамперед через можливе падіння попиту на товар, вироблений верстатом. Крім того, в певний момент почне позначатися закон зменшуваною віддачі, що викличе зниження граничного продукту, одержуваного від верстата. Ці обставини призводять до того, що в міру розширення обсягів використовуваних верстатів підприємець стане знижувати величину очікуваного чистого віддачі від верстата, отже при заданій процентній ставці г поточна вартість PV = DP (ціною попиту) також зменшуються при збільшенні рівня інвестицій конкретної фірми; у цьому зв'язку на рис. 12-4 крива ціни попиту має «падаючий» характер. [1]

Для окремої фірми, чий попит  на капітальний ресурс не впливає  на ціну продаваних верстатів, крива ціни пропозиції верстата горизонтальна:

 

 

P (ціна)

 

 

                      

                                   E1                  SP

 

DP2                                  DP1

       I2                                    I1

Число закуповуваних  верстатів

Рис 2.1.1 Оптимальный  уровень инвестирования для отдельной  фирмы [1, с 293]

На рис. 2.1.1 оптимальный уровень инвестирования I1 соответствует точке E1 пересечения  кривых DP1 и SP. Заметим, что изменение  ставки процента приведет к смещению кривой цены спроса: увеличение r вызовет  уменьшение PV и снижение цены спроса при любом уровне инвестирования. В результате кривая DP сместится  влево до DP2 и объем инвестирования снизится до I2. Итак, сравнение цены спроса DP, которая равняется текущей  стоимости PV будущей чистой отдачи капитального ресурса, и цены предложения SP, равной покупной цене,  позволяет  предпринимателю принять решение  о покупке еще одного станка.[1, с 291]

2.2 Норма  отдачи от инвестиций и сопоставление  ее с процентной ставкой

Инвестирование  — это процесс создания или  пополнения запаса капитала. Обычно под  процессом инвестирования понимают приток нового капитала в данном году.[5, с 318] В процессе производства происходит «снашивание» капитальных фондов. Оборотный  капитал (запасы материалов и полуфабрикатов) используется и уменьшается в производственном процессе, а основной капитал стареет физически и морально и должен заменяться. Различают валовые и чистые инвестиции. Валовые инвестиции — это общее увеличение запаса капитала. Валовые инвестиции сравниваются с затратами на возмещение. Возмещение - это процесс замены изношенного основного капитала. Чистые инвестиции - это валовые инвестиции за вычетом средств, идущих на возмещение: 

Валовые инвестиции — Возмещение = Чистые инвестиции       (2.2.1)

Если валовые  инвестиции больше возмещения, то чистые инвестиции положительны (имеет место  прирост запаса капитала, производство расширяется). Если валовые инвестиции меньше возмещения, то чистые инвестиции отрицательны: "проедается" имеющийся  капитал. И наконец, если валовые  инвестиции равны возмещению, то запас  капитала остается на прежнем уровне, имеет место продолжение производства в тех же самых масштабах (простое  воспроизводство). [5, с318]

Краткосрочные инвестиции.  В процессе производства происходит «снашивание» капитальных  фондов. Оборотный капитал (запасы материалов и полуфабрикатов) используется и  уменьшается в производственном процессе, а основной капитал стареет  физически и морально и должен заменяться. Темп, с которым физически  изнашивается основной капитал, называется физическим износом. [6, с 118]

Износ представляет собой снижение стоимости машины, которое происходит в результате ее использования и/или просто со временем. Амортизацией называется соответствующее  износу ежегодное списание части  стоимости актива.

Предположим, что в конце года станок будет  продан за 9000 дол. Износ составит 1000 дол.,  иными словами, норма амортизации (отношение амортизационных списаний к стоимости) будет равняться 10% . Таким образом, ваши годовые издержки в связи со сдачей в аренду нового станка, находящегося в рабочем состоянии, рассчитываются следующим образом:

Річні витрати = виплата відсотків + амортизація = обсяг інвестицій * (ставка відсотка + норма амортизації) = 10000 дол * (0,05 + 0,10) = 1500 дол (2.2.1)

Дані готові витрати дорівнюють мінімально прийнятною рентної оцінкою - ставкою орендної плати, яка повинна бути встановлена  ​​за використання верстата, щоб уникнути збитків. Якщо ви маєте намір використовувати  верстат самі, то його робота повинна  принаймні збільшувати ваш дохід  на суму річних витрат. В іншому випадку  придбавати верстат видається недоцільним. Якщо рентна оцінка верстата певного  типу перевищує мінімально прийнятну  рентну оцінку [2], вигідно збільшити  кількість наданих ним послуг. Якщо верстат приносить йому суму нижче мінімально прийнятної норми  прибутку і не буде моделізірован  або замінений, у довгостроковому  періоді скоротитися кількість  пропонованих капітальних послуг. [10, с 333]

З рівняння (2.2.1) видно, що мінімально прийнятна  рентна оцінка, яка являє собою  вартість пропонованих капітальних  послуг, визначається трьома факторами: ціною капітального блага (величиною  інвестованого капіталу), реальною процентною ставкою і нормою амортизації. Ці три чинники визначають кількість  капітальних послуг, пропонованих в  довгостроковому періоді при  будь рентної оцінці. [10, з 334]

 Замість  рентної оцінки інвестори на  практиці часто користуються  поняттям «норма віддачі», або  «норма повернення». Норма віддачі  (внутрішня норму окупності інвестицій) зроблених інвестицій являє собою  прибуток від цих інвестицій, обчислену за вирахуванням виплат за відсотками, пов'язаним з фінансуванням даних інвестицій, і виражену у відсотках до вартості інвестицій. Мінімально прийнятна норма віддачі - це така норма, яку має отримувати інвестор для забезпечення вигідності проекту. Це саме така норма, за якої інвестор може взяти кредит для фінансування свого проекту. Якщо інвестору забезпечена норма віддачі, при якій він може, щонайменше, компенсувати кредит, він буде готовий приступити до здійснення свого задуму. Якщо мінімально прийнятна норма віддачі деякого проекту становить 7%, а інвестор розраховує на віддачу в 10%, він швидше за все буде здійснювати цей проект. Якщо по іншому проекту очікувана норма віддачі становить 12%, а мінімально прийнятна - 13%, інвестор відмовиться від нього. [10, с 334]

Такий показник, як норма віддачі, є вельми цінною інформацією для інвестора.

 Для вирішення  питання про ефективність інвестування  необхідно порівняти витрати,  пов'язані із здійсненням проекту,  і доходи, які будуть отримані  в результаті його здійснення. У разі використання позикових  коштів необхідно порівняти внутрішню  норму окупності (г) і позичковий  відсоток (i). [5] Внутрішня норму окупності  інвестицій визначається вирахуванням  витрат, пов'язаних з інвестиціями, за винятком граничних витрат  за ставкою відсотка з капіталу. І висловлює результат у відсотках  від усіх інвестованих коштів. [6] Гранична чиста окупність інвестицій  являє собою різницю між граничною  внутрішньою окупністю інвестицій  і ставкою позичкового відсотка (г - i). Прибуток від інвестицій  буде максимальною, коли г = i. [5, с 318]

   До  тих пір поки r не менше i, фірма  буде отримувати додатковий прибуток. Максимізує прибуток рівень інвестицій - це рівень, при якому гранична  їх окупність дорівнює ставці  відсотка з капіталу. Отже, якщо  фірма здобуває від інвестицій граничну норму окупності, більшу, ніж ставка відсотка, за якою капітал може бути заданий (або дан в позичку), фірма буде виплачувати за позики, здійснювані з метою фінансування інвестицій. [6, с118]

Проілюструємо це на прикладі (див. табл. 2.2.1).

Кіл-сть літрів вина	Загальні інвестиції(вартість вина), дол	Граничні інвестиції, дол	Граничний% з капіталу, дол	граничні витрати зберігання	Предель-ні Витрати производства	Граничний дохід з інве-стіцій, дол		Гранична прибуток, дол
200			100	50		1200		50
400	1000	1000	100	75		1200		25
600	2000	1000 1000	100	100	1150  1175	1200		0
800	3000 4000	1000	100	120	1200 1225 1250	1200		-25
1000	5000		100	150			1200	-50

Припустимо, фірма займається зберіганням вина. При збільшенні обсягів зберігання граничні витрати зростають на 25 дол на кожні 200 літрів вина. Загальні капіталовкладення на купівлю вина при збільшенні масштабів зберігання ростуть на 1000 дол на кожні 200 літрів вина. Ставка відсотка дорівнює 10%. Якщо граничний дохід з інвестицій однаковий і дорівнює 1200 дол, граничні витрати зберігання 200 літрів вина складуть 1150 дол, а гранична прибуток 1200 - 1150 = 50 дол Граничні витрати 400 літрів становлять відповідно 1175 дол і 25 дол Прибуток максимізується, коли ., MR = МС, тобто  при зберіганні 600 літрів вина. [5, с 320]

Якщо на осі  абсцис відкласти кількість літрів вина, а на осі ординат-граничні витрати  і граничний дохід, то граничний  дохід буде паралельний осі абсцис і дорівнює 1200 дол (рис. 2.2.1):

Q (літрів  вина)

MR, MC

600

1200

                                SHAPE * MERGEFORMAT

MC

MR

Рис 2.2.1 Короткострокові  інвестиції: визначення оптимального обсягу Таблиця 2.2.2 Гранична норма окупності  інвестицій строком на 1 рік 

Кількість вина (л)	Гранична норма окупності,%	ставка позичкового відсотка,%	гранична чиста Окупність інвестицій,%
200	15	10	5
400	12,5	10	2,5
600	10	10	0
800	7,5	10	-2,5
1000	5	10	-5

Граничні  витрати зростають зі зростанням масштабів зберігання, тому крива  має позитивний нахил. У точці  перетину кривої граничних витрат з  лінією граничного доходу визначаються оптимальні обсяги зберігання вина: 600 літрів.

 

 Порівняння  внутрішньої норми окупності  із позичковим відсотком представлено  в табл. 2.2.2. Зі зростанням масштабів  зберігання гранична норма окупності  падає з 15 до 5%. Прибуток від  інвестицій максимізується за  умови г = i, т. е-при зберіганні 600 літрів. Проілюструємо це графіком (рис: 2.2.2). Відкладемо на осі абсцис  кількість літрів вина, а на  осі ординат - граничну норму  окупності капіталовкладень і  позичковий відсоток. Ставка позичкового  відсотка постійна і дорівнює 10%, тому являє собою пряму,  паралельну осі абсцис. Гранична  норма окупності на відміну  від відсотка залежить від  кількості закладеного вина і  знижується з ростом масштабів  виробництва. Вона визначає попит  на інвестиції.

3. ФОРМУВАННЯ  КАПІТАЛУ НА УКРАЇНІ

Процес формування капіталу на Україні почався на початку 90-х років. Це період економічних  реформ, докорінної перебудови всієї  системи, економічних відносин і  процес формування приватної власності, що і є фундаментом для формування капіталу.

Реальність  така, що за відносно короткий проміжок часу належить побудувати зовсім новий  тип економіки - економіку ринкового  типу. А це можливо лише на шляху  тотального роздержавлення і приватизації унітарної власності, створеної  за десятиліття.

З моменту  прийняття постанови ВРУ «Про концепцію роздержавлення і приватизації» (від 31 жовтня 1991 р.) минуло 14 років. Аналіз проробленої за минулий період роботи показує, що приватизація стала чи не єдиним найбільш послідовним напрямком  реформування економіки в цілому.

Процес приватизації в Україні можна поділити на 2 основних етапи - з 1992 р. по 1995 р. і що почався в 1996 р. Для першого з  них характерне використання індивідуальних, чітко нерегламентованих технологій роздержавлення власності.

Другий етап відрізняється жорстким порядком: нормативно - законодавчі документи зумовили методику підготовки до приватизації, визначення вартості та проведення випуску  конкурсу або аукціону по різних групах об'єктів. [11, с 29-35]

В перебігу останніх років здійснювався процес перетворення державної форми власності  в різні інші. На сьогоднішній день переважна значення має колективна форма власності, а її основною складовою  є АТ. АТ - вид організації виробництва  на основі централізації грошових коштів шляхом продажу акцій.

Розвиток  АТ за участю холдингових компаній підсилює процеси концентрації виробництва, централізації капіталу і монополії  економіки.

Роздержавлення  націлене на зміну відносин власності  на засоби виробництва.

Більшість об'єктів  «малої приватизації» належать до комунальної  власності. Місцеві органи здійснювали  контроль за його ходом, в 1996 році «мала  приватизація» в нашій країні практично завершена.