Роль підприємницького прибутку як фактору впливу на діяльність підприємств

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ  ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

 

 

 

 

Представлено  на кафедру_______________

Рецензування: ________________________

_____________________________________

Захист: ______________________________

Підсумкова  оцінка ____________________

_____________________________________

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Основи економічної науки»

 

 

На тему «Роль підприємницького прибутку як фактору впливу на діяльність підприємств»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента__Колеснікова А.М.

Группи___ОА-11Зс________

Керівник  курсової роботи_Ю.Є. Петруня, завідувач кафедри,

Д-р екон. наук, проф.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ-2012

ЗМІСТ

Вступ 3

1 Ппідприємство та підприємницька діяльність 4

1.1 Роль і місце фірми в сучасній економіці 4

1.2 Стійкість функціонування підприємств 6

1.3 Підприємницька діяльність 7

1.4 Бізнес і підприємництво 10

1.5 Підприємство в умовах ринкового господарства 11

1.6 Організаційно-правові форми підприємств 12

1.7 Акціонерне товариство 13

1.8 Орендне підприємство 14

1.9 Спільне підприємство 15

1.10  Фермерське (селянське) господарство 16

1.11  Ефективність виробництва підприємств 17

2 Підприємницький прибуток 18

2.1 Управління ресурсами і витратами 18

2.2 Витрати виробництва та підприємницький прибуток 20

Витрати виробництва 22

Доходи та їх види 23

Доход підприємства. 24

3. Роль прибутку в діяльності підприємства 28

3.1 Розподіл прибутку 28

3.2 Прибуток в умовах розвитку підприємства 31

3.3 Роль інноваційної діяльності в збільшенні прибутку підприємства. 33

Висновки 37

Література 40

 

 

Вступ

 

Під поняттям «підприємство» розуміється самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Воно має дві обов’язкові економічні ознаки: по-перше, виробництво продукції або послуг для задоволення суспільних потреб; по-друге, одержання прибутку (доходу). Розрізняють такі поняття: організаційна форма підприємства; економічна форма підприємства; тип підприємства.

Організаційна форма підприємства — це спосіб взаємозв’язку окремих елементів продуктивних сил (факторів виробництва). З цієї точки зору підприємства можуть виступати як заводи, фабрики, комбінати, трести і т. п. Економічна форма підприємства являє собою господарські або економічні зв’язки і має такі конкретні форми, як бюджетне, орендне, кооперативне, акціонерне тощо. Різноманіття економічних та організаційних форм підприємства розвивається у межах історично визначених відносин власності, що характеризують тип підприємств: приватні (недержавні), до яких часто відносять і колективні (кооперативні), державні, змішані.

Підприємство на Заході зазвичай знане як фірма. У сучасній економічній теорії фірма — це, з одного боку, організація, що перетворює вихідні ресурси на кінцевий продукт, а з іншого — юридично самостійна форма існування бізнесу, відповідним чином зареєстрована підприємницька одиниця, що має комерційну самостійність. Нею може бути як велика корпорація, так і невелика компанія.

 

1 Ппідприємство та підприємницька діяльність

 

1.1 Роль і місце фірми в сучасній економіці

Сучасна фірма може включати одне або кілька підприємств, що функціонують у будь-яких сферах народного господарства. У результатах економічної діяльності фірм відтворюються всі проблеми економіки.

Фірма, перетворюючи вихідні ресурси  на кінцевий про-дукт, постійно здійснює обміни таких основних видів діяль-ності, що характеризують її взаємозв’язки у ринковому господарстві:

• обмін грошей на товари і послуги постачальників;
• обмін товарів і послуг на гроші споживачів;
• обмін грошей, що виплачуються пізніше, на гроші, отримані зараз від інвесторів та орендодавців;
• обмін грошей, що виплачуються зараз, на гроші, що будуть отримані пізніше від боржників;
• обмін грошей на товари і послуги (наприклад, на воду, прибирання сміття, охорону) тощо.

Фірма займає найважливіше місце в  інституціональній структурі ринкової економіки. Остання включає такі інститути, як ринок і фірму. Фірма  потребує об’єктивного контролю з  боку ринку. Але і ринок потребує фірм, оскільки тільки організація  виробництва у вигляді фірм може дати необхідний результат для розвитку ринкової економіки. Функціонування ринку  і фірми є співіснуванням в  єдиній ринковій економіці двох типів  відносин: традиційно ринкових і альтернативних, внутрішньофірменних відносин, які Р. Коуз трактує як відносини свідомого регулювання виробництва, координації, для ефективності яких важливе значення мають неринкові методи і форми (накази, особиста довіра, корпоративні правила, традиції, моральні чинники). Причому розвиток цих неринкових відносин Р. Коуз виводить із законів ринкової економіки: співвідношення ринкових і неринкових зв’язків визначається рухом (скороченням або збільшенням) ринкових транзакційних витрат.

Поведінка фірм (підприємств) на ринку  має велике значення для інших  груп суб’єктів: домашніх господарств, держави, зарубіжних партнерів і  конкурентів. Вивчення поведінки фірм є необхідною умовою розробки економічними агентами адекватних рішень як на мікро-, так і макрорівні.

Сучасні фірми — це складний багатогалузевий комплекс промислових, торговельних і фінансових підприємств національного і міжнародного рівнів. Головне в нинішній фірмі — її кадрова компонента: підприємці, менеджери, вчені, інженери, робітники з їх майстерністю, професіоналізмом, компетентністю, інноваційним потенціалом, конкурентною енергією, управлінськими новаціями, що спирається на конкретну матеріально-технічну базу і реальну величину функціонуючого капіталу. Процвітання фірми, її популярність — похідні від таланту і праці її колективу.

Фірма, в свою чергу, впливає на долі своїх співробітників, взагалі  життя багатьох людей різних країн. Фірми насичують ринок високоякісною  продукцією. На сильні фірми спирається державна політика макроекономічної стабілізації.

У сучасному світі в легальній  економіці нараховується близько 50 млн фірм — різноманітних підприємницьких структур, 99 % яких належать до малого і середнього бізнесу. Вони надто нерівномірно розподіляються по континентах і країнах. Понад 20 млн фірм функціонує в США, близько 16 млн — у країнах ЄС, понад 7 млн — в Японії, 5 млн фірм припадає на європейські країни, що не входять до ЄС. Звичайно, фірма до фірми не приходиться: 20 млн найдрібніших і дрібних фірм не замінять 500 найбільших, в яких сконцентровані головні напрями наукомістких і традиційних виробництв.

1.2 Стійкість функціонування підприємств

 

 

В умовах же транзитивної економіки  більшість підприємств (виключаючи можливо підприємства ВПК) таким  потенціалом не володіють. Тому це завдання ляже в основному на плечі власника підприємства або рядового менеджера. На думку авторів, ця мета може бути досягнута за допомогою різних стратегічних і тактичних підходів, серед них:

- обґрунтований вибір основної  операційної діяльності, орієнтованої  на споживача, його потреби,  їх формування і максимальне  задоволення;

- прогнозування розвитку підприємств  і напрацювання превентивних  заходів по мінімізації впливу  дестабілізуючих факторів;

- комбінування виробничої діяльності, тобто поєднання на одному  підприємстві різногалузевих виробництв  пов'язаних між собою в технічному, економічному та організаційних  відносинах;

- диверсифікація виробництва, тобто  одночасний розвиток на підприємстві  багатьох технологічно не пов'язаних  між собою видів виробництва  досить значних асортиментних  виробів;

- дублювання економічних зв'язків  підприємств-товаровиробників з  підприємствами-постачальниками різноманітних  ресурсів;

- розвиток і удосконалення транспортної  інфраструктури, логістичної системи  та системи інформації;

- удосконалювати підходи до  організації процесів управління  в напрямі поєднання стратегічного  та оперативного менеджменту.

 

1.3 Підприємницька діяльність

 

Домінуюче місце серед суб'єктів  господарського права належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено  особливими економічними і соціальними  функціями підприємства в економічній  системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби  у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або  господарюючого суб'єкта є центральною  частиною системи господарського права  України, його правовою основою.

Усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавства  приймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства.

Поняття «підприємство» є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм і видів  власності в Україні (організаційні  форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні  та інші підприємства.

Закон визначає, що підприємство с  основною організованою ланкою народного  господарства України. Ця організаційна  ознака кваліфікує підприємство як організаційну  форму господарської («бізнесової») організації, тобто організації, в  якій власники засобів виробництва  і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою  одержання прибутку. Визначення основна  ланка, з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної  діяльності, а з іншого - від суб'єктів  господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою.

Закон також визначає, що підприємство - це господарюючий суб'єкт. Суть визначення господарюючий суб'єкт полягає  в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін «господарюючий» означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо).

Підприємство є самостійним  господарюючим суб'єктом.

Нарешті, підприємство - це статутний  господарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативно визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи.

Підприємство має необхідне  для господарюючого суб'єкта майно - основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному  правовому титулі (на праві власності  або повного господарського відання). Це майно юридичне відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні і оборотні кошти знаходяться на самостійному бухгалтерському балансі, гроші - на розрахунковому рахунку підприємства в банку.

Підприємство є самостійним  суб'єктом права. З одного боку, закон  визначає його компетенцію (права та обов'язки) як господарюючого суб'єкта, з другого - зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має  у своєму складі інших юридичних  осіб.. Цим підприємство суттєво  відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи.

 

Підприємство в ринковій сфері  діє за принципом економічної  свободи і конкуренції, а його діяльність набуває форми підприємництва.

Рис.1. Підприємницька діяльність.

 

1.4 Бізнес і підприємництво

 

Бізнес і підприємництво - не тотожні  категорії. Бізнес - широке поняття, ніж  підприємництво. Він охоплює відносини  між усіма учасниками ринкової економіки  і включає діяльність не тільки підприємців, а й споживачів і найманих працівників, працівників державних структур тощо

 

Рис. 2. Бізнес і підприємництво

 

1.5 Підприємство в умовах ринкового господарства

 

Підприємство - основна ланка народного  господарства, самостійний суб'єкт, який забезпечує планомірне виробництво  товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою привласнення прибутку

Рис. 3. Підприємство в умовах ринкового  господарства 

1.6 Організаційно-правові форми підприємств

 

Зарубіжна практика виділяє декілька типів підприємств, які різняться  між собою кількістю власників  капіталу, їхніми правами та обов'язками, а також фінансовими можливостями