Роль підприємницького прибутку як фактору впливу на діяльність підприємств

Прибуток виконує такі три функції:

• оцінка підсумків діяльності підприємства;
• розподіл чистого доходу в економіці;
• економічне стимулювання підприємства.

Щоб очистити загальний прибуток підприємства, потрібно від загального доходу відняти  загальні витрати підприємства, тобто: TP= TR - TC, де TP (TotalProfil) - загальний прибуток, TR (TotalRevenue) - загальний дохід, TC (TotalCost) - загальні витрати.

Такий прибуток називається балансовим. Із балансового прибутку сплачується  податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. Розглянемо фактори, які впливають на утворення, розподіл та використання прибутку. До факторів, які діють на утворення прибутку, належать:

• виручка від реалізації товарів, робіт та послуг;
• виручка від реалізації інших активів, враховуючи матеріальні запаси та нематеріальні активи;
• виручка від основних засобів;
• доходи від пайової участі в інших підприємствах;
• доходи за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами;
• перевищення отриманих штрафів, пені над сплаченими.

Слід відзначити взаємозалежні  фактори прибутку: швидкість обороту  оборотних фондів; ціни, тарифи; відсоткові ставки за позики; податки та податкові  ставки; собівартість; продуктивність праці; фондовіддача; фондоозброєність. Розглядаючи розподіл прибутку, слід виділити такі основні напрямки:

• направляється в бюджет і позабюджетні фонди;
• направляється в банк на погашення позик і сплату відсотків;
• залишається на підприємстві;
• інші фактори розподілу.
• У кінцевому рахунку прибуток підприємства використовується на:
• нагромадження (виробничий і науковий розвиток);
• соціальні потреби;
• покриття збитків та інших потреб;
• капітальні фінансові вкладення;
• споживання (виплата дивідендів, відсотків, матеріальна допомога і т.п.)

Існування двох підходів до виміру витрат підприємства (бухгалтерського і  економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.

Бухгалтерський прибуток - це різниця  між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. У даному розрахунку ми оцінюємо лише поточні результати діяльності фірми. Але якщо необхідно  проаналізувати стан фірми з огляду її перспективи, а, отже, найкращої з  альтернатив використання її ресурсів, тоді слід обчислювати економічний  прибуток підприємства.

Економічний прибуток (чистий прибуток) - це різниця між загальним доходом  і економічними витратами, які містять  бухгалтерські (зовнішні) та внутрішні  витрати, зокрема, й нормальний прибуток. (Див. рис. 3). Наявність економічного прибутку є показником ступеня вигідності відлучення ресурсів від альтернативного  використання їх в іншому виробництві.

Підприємницька здатність як ресурс має свою специфічну оплату - підприємницький  дохід. У реальному господарському житті його важко виділити, проте  це не абстрактна економічна категорія.

Підприємницький дохід - це та плата, яку отримує підприємець за свою організаторську роботу по об'єднанню  і використання економічних ресурсів, за ризик збитків від використання цих ресурсів за господарські ініціативи (інновації) і монопольну ринкову  владу.

В економічній теорії підприємницький  дохід ділять на дві частини, що утворюють  основу нормального прибутку та економічного прибутку. До першої відносять як би гарантований дохід підприємця, свого  роду його заробітну плату; до другої - плату за ризик, інновації, монопольну владу. Зрозуміло, що величина підприємницького доходу коливається перш за все за рахунок другої складової.Зі свого  доходу підприємці мають сплачувати певні податки та внески.

3. Роль прибутку в діяльності підприємства

Що залишається в розпорядженні  підприємства, служить не тільки джерелом фінансування виробничого і соціального  розвитку, а також матеріального  заохочення, але і використовується у випадках порушення підприємством  чинного законодавства для сплати різних штрафів та санкцій. Так, з  чистого прибутку сплачуються штрафи при недотриманні вимог з охорони  навколишнього середовища від забруднення, санітарних норм і правил. При завищенні  регульованих цін на продукцію (роботи, послуги) з чистого прибутку стягується незаконно отримана підприємством  прибуток.

У випадках приховування прибутку від  оподаткування або внесків у  позабюджетні фонди також стягуються штрафні санкції, джерелом сплати яких є чистий прибуток.

3.1 Розподіл прибутку

Господарюючий суб'єкт самостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не передбачено Статутом.

Схеми розподілу чистого прибутку:

підприємства: ПП = РФ + ФН + ФП,

де ЧП - чистий прибуток, РФ - резервний  фонд, ФН - фонд накопичення, ФП - фонд споживання;

товариства: ПП = РФ + ФН + ФП + ПР,

де ПР - прибуток, розподілена між  засновниками.

Розподіл прибутку акціонерного товариства і підприємства з іноземними інвестиціями можна представити у вигляді  схем (прил. 1, 2).

Резервний фонд створюється господарюючими суб'єктами на випадок припинення їхньої діяльності для покриття кредиторської  заборгованості. Він є обов'язковим  для акціонерних товариств, кооперативів, підприємств з іноземними інвестиціями. Акціонерні товариства зараховують  до резервний фонд також емісійний  доход, тобто суму різниці між  продажною і номінальною вартістю акцій, виручену при їх реалізації за ціною, що перевищує їх номінальну вартість. Ця сума не підлягає будь-якому використанню або розподілу, крім випадків реалізації акцій за ціною нижче номінальної вартості. Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату відсотків по облігаціях і дивідендів за привілейованими акціями у разі недостатності чистого прибутку для цих цілей. Його розмір повинен становити не менше 15% статутного капіталу. Щорічно резервний фонд поповнюється за рахунок відрахувань, що становлять практично не менш 5% прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Крім покриття можливих збитків від ділових ризиків фінансовий резерв може бути використаний на додаткові витрати з розширення виробництва і соціального розвитку, розробку і впровадження нової техніки, приріст власних оборотних коштів і заповнення їх нестачі, не інші витрати, зумовлені соціально-економічним розвитком колективу.

Фонд накопичення і фонд споживання - це фонди спеціального призначення. Вони утворюються, якщо це передбачено  установчими документами. Фонд накопичення  являє собою джерело коштів господарюючого суб'єкта, акумулює прибуток і інші джерела для створення нового майна, придбання основних фондів, оборотних  коштів і т.п. Фонд накопичення показує  зростання майнового стану господарюючого суб'єкта, збільшення його власних коштів. Разом з тим операції по придбанню  і створенню нового майна господарюючого суб'єкта не зачіпають фонд накопичення. Фонд накопичення може зменшуватися у випадках:

1. списання витрат, пов'язаних зі створенням нового майна, але по встановленому порядку не що включаються до первісної вартості цього майна (на підготовку кадрів);
2. розподілу його між юридичними особами - засновниками;
3. погашення збитку господарюючого суб'єкта, виявленого за результатами роботи за рік.

Фонд споживання представляє собою  джерело коштів господарюючого суб'єкта, зарезервований для здійснення заходів  з соціального розвитку і матеріального  заохочення колективу. До фонду споживання перераховуються наступні виплати  в грошових та натуральних формах:

• суми, нараховані на оплату праці (ФОП);
• доходи (дивіденди, відсотки) по акціях членів трудового колективу і вкладами членів трудового колективу у майно господарюючого суб'єкта, нараховані до виплати працівникам;
• суми наданих господарюючим суб'єктом трудових і соціальних пільг, включаючи матеріальну допомогу.
• До трудових і соціальних пільг відносяться:
• оплата додатково наданих за колективним договором (понад передбачених законодавством) відпусток працівникам, в т.ч. жінкам, які виховують дітей;
• надбавки до пенсій, одноразову допомогу йде на пенсію ветеранам праці;
• оплата проїздів членам сім'ї працівника до місця використання відпустки і назад;
• стипендії студентам і учням, спрямованих господарюючим суб'єктом на навчання до вищих та середні спеціальні навчальні заклади, виплачені за рахунок коштів господарюючого суб'єкта;
• оплата путівок працівникам і їхнім дітям не лікування, відпочинок, екскурсії та подорожі за рахунок коштів господарюючого суб'єкта;
• компенсації подорожчання вартості харчування в їдальнях, буфетах, профілакторіях;
• витрати на погашення позик, виділених працівникам на поліпшення житлових умов, придбання садових будиночків.

З розширенням спонсорської діяльності частина чистого прибутку може бути спрямована на благодійні потреби, надання  допомоги театральним колективам, організацію  художніх виставок та інші цілі.

3.2 Прибуток в умовах розвитку підприємства

Прибуток - одна з основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюються фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічному розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх працівників.

Багатоаспектне  значення прибутку посилюється з  переходом економіки держави  на основи ринкового господарства. Підприємство будь-якої форми власності  має право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишилася після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових  платежів та відрахувань.

Законом України «Про підприємства і підприємницької  діяльності» передбачено, що підприємницька діяльність означає ініціативну  самостійність підприємств, спрямовану на отримання прибутку. При цьому  підприємство як господарюючий суб'єкт, самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається випускається продукцією і залишається в його розпорядженні  чистим прибутком.

Провідне  значення прибутку як фінансового показника  підприємницької діяльності підприємства разом з тим не означає його унікальності. Аналіз стимулюючої ролі прибутку показує, що в окремих господарюючих  суб'єктах переважає прагнення  отримати високу прибуток з метою  збільшення фонду оплати праці на шкоду виробничому і соціальному  розвитку колективу.

У ряді випадків зростання прибутку обумовлений  необгрунтованим підвищенням цін на продукцію.

Прагнення будь-якими шляхами отримати високий  прибуток з метою збільшення фонду  оплати праці призводить до зростання  обсягу грошової маси в обіг, не забезпеченої товарними ресурсами. Звідси - подальше зростання цін, інфляція, а отже, емісії грошей.

Для реальної оцінки рівня рентабельності підприємства можна скористатися методами комплексного аналізу прибутку по техніко-економічних факторів. Комплексний аналіз прибутку рекомендується проводити у певній послідовності. Перш за все валовий прибуток аналізують за її складовим елементам, головним з яких є прибуток від реалізації товарної продукції. Аналізують зміна обсягу і структури реалізації, зміна рівня цін на реалізовану продукцію, а також на певну сировину, матеріали, паливо, енергію і інші витрати. Крім зазначених методів факторного аналізу прибутку в тому числі економічних показників ефективності підприємницької діяльності використовується показник рентабельності.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності  виробництва. Він відображає рівень прибутковості щодо певної бази. Підприємство вважається рентабельним, якщо суми виручки  від реалізації продукції досить не тільки для покриття витрат на виробництво  і реалізацію, але і для утворення  прибутку.

Прибуток  будь-якого підприємства виміряється  абсолютною величиною, тобто сумою, що виступає узагальнюючим підсумковим  показником господарсько-фінансової діяльності. Однак абсолютна величина прибутку не характеризує рівень ефективності діяльності підприємства в цілому та ефективності використання його ресурсів і дотримання режиму економії. Тому для оцінювання ефективності економічної  діяльності підприємства, характеристики рівня раціональності використання його ресурсів і витрат використовується відносний показник, який називається  рентабельністю.