Роль ТНК у сучасних міжнародних інвестиційних процесах

 

У процесі еволюції ТНК зазнали істотних змін. За критерієм міжнародної економічної активності в їхньому розвитку вітчизняні науковці виділяють, переважно, чотири покоління. П’яте покоління ТНК почало формуватись на початку ХХІ століття. 

Діяльність ТНК першого покоління значною мірою була пов'язана з розробленням сировинних ресурсів колишніх колоній, що дає підставу визначити їх як «колоніально-сировинні ТНК». За своєю організаційно-економічною формою і механізмами функціонування це були картелі, синдикати та перші трести.

ТНК другого покоління - ТНК типу «трест»; їхня специфіка - міцний зв'язок з виробництвом військово-технічної продукції. Почавши свою діяльність у період між двома світовими війнами, деякі з цих ТНК зберегли свої позиції у світовій економіці й після Другої світової війни.

У 60-ті роки дедалі помітнішу роль почали відігравати ТНК третього покоління, які широко використали досягнення науково-технічної революції. Вони мали організаційно-економічну форму концернів та конгломератів. У 60-80-ті роки ХХ ст. в діяльності ТНК органічно поєднувалися елементи національного і зарубіжного виробництва: реалізація товарів, управління та організація роботи персоналу, науково-дослідні роботи, маркетинг і післяпродажне обслуговування. Основні елементи відтворювального процесу переводилися на загальні для відповідних країн стандарти та принципи. ТНК третього покоління сприяли поширенню досягнень НТП до периферійних зон світового господарства і, що найголовніше, формували економічні передумови появи міжнародного виробництва з єдиним ринковим та інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу і робочої сили, науково-технічних послуг [2].

На початку 80-х років поступово з'явилися і утвердилися глобальні ТНК четвертого покоління, їхніми визначальними рисами, як вже зазначалося, є планетарне бачення ринків та функціонування в умовах глобальної конкуренції.

Зараз можна говорити про виникнення і розвитку ТНК п'ятого покоління, характерними рисами яких є [18]:

• глобальні економічні та політичні умови функціонування, а також участь у світовій економіці, як незалежного від національних держав суб'єкта;
• загальносвітова глобальна стратегія розвитку, націлена на завоювання вже не окремих сегментів світового ринку, а ключових світогосподарських позицій у виробництві і реалізації продукції, чому й підпорядковані організація НДР та інноваційного процесу, корпоративне управління, глобальний маркетинг і післяпродажне обслуговування, постійний зв'язок зі споживачами (реальними і потенційними);
• всесвітній характер використання факторів виробництва (капіталу, робочої сили, природних ресурсів, підприємницьких здібностей та ін.): 380 найбільших корпорацій зосередили сьогодні у своїх руках 40% глобального ресурсного потенціалу і 80% технологічних нововведень; [7]
• створена глобальна система міжнародного виробництва, розміщеного в більшості країн світу, тобто винесення більшої частини виробничої, збутової та сервісної діяльності за межі економічного простору країни базування головного штаб-квартири;

Міжнародне виробництво, створюване ТНК, носить не тільки матеріальний, але і нематеріальний характер: в останнє десятиліття інтенсивно ростуть прямі іноземні інвестиції в сферу послуг, розвиток науки і техніки.

Стратегія ТНК, які функціонують в обробній промисловості базується на якісно новій (глобальній) комбінації матеріальних, фінансових і людських ресурсів і націлена на підвищення продуктивності праці і зростання ефективності виробництва (за деякими оцінками частка обробної промисловості у 2025 р. не перевищить 10% світового ВНП, але за рахунок зростання продуктивності та ефективності світові потреби в продукції будуть задоволені повністю).

Важливою тенденцією є інтенсивний розвиток внутрішньо-корпоративної торгівлі між підрозділами ТНК (вона становить зараз приблизно 1/2 всієї світової торгівлі). Вивіз капіталу міжнародними корпораціями у формі прямих іноземних інвестицій націлюється не тільки на збільшення кількості закордонних філій, але і на скорочення розриву в організації і технології виробництва між промислово розвиненими і іншими країнами: якість виробів та послуг компанії незалежно від країни виробництва повинно відповідати світовим стандартам.

Ключовою характеристикою розвитку ТНК п'ятого покоління  є розробка, передача і використання технологій переважно в рамках замкнутої корпоративної структури і одночасно, з метою зниження ризику в конкурентній боротьбі, створення спільних науково-дослідних центрів і програм, перехресне ліцензування з іншими корпораціями (як партнерами, так і конкурентами).

Також, важливою тенденцією останніх років є диверсифікація діяльності міжнародних корпорацій за формами. Найбільш ефективними вважаються гібридні або комплексні форми зовнішньоекономічної діяльності ТНК: рух товарів, капіталів, технологій, знань.

Все більшого поширення у світовій практиці отримує «ліксфрексдінг» (lixfrexding) - комплексне поєднання обміну ліцензіями, франчайзингу, експорту товарів і прямих іноземних інвестицій. У сфері нематеріального виробництва яскраво позначена тенденція до спеціалізації на певному виді ЗЕД (у фінансах, збуті, менеджменті, страхуванні). Спостерігається «сплетіння» ТНК, що належать до різних національних і міжнародних центрів, та посилення їх взаємодії у вигляді стратегічних систем, сімей, альянсів, злиттів і поглинань.

Прагнення пристосуватися до триполюсної моделі світу визначає відкриття ТНК хоча б по одному великому підприємству-координатору діяльності закордонних філій і фірм у кожному з центрів тріади США - Західна Європа - Японія.

Місце компаній в сучасному світі визначається не стільки кількістю робочих рук та сировини, скільки якістю людського капіталу, рівнем освіти та практичного використання знань, інноваційною активністю. Так, за витратами на НДДКР у перерахунку на душу населення лідирує Швеція, за якою йдуть Фінляндія, США, Японія, Данія і Германія1. У цілому ж п'ятірка провідних країн - США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія - витрачає нині на НДР більше коштів, ніж всі інші країни світу разом узяті, причому частка США у зазначеній групі перевищує 50% [8].

Особливе місце в сучасній «новій економіці» займають віртуальні продукти, розвиток телекомунікаційних технологій. Використовуючи сучасні засоби комунікації, зокрема Інтернет, ТНК отримали необмежені можливості з обміну інформацією як між головною компанією і зарубіжними філіями, так і з іншими ТНК.

Таким чином, характеризуючи сучасні тенденції розвитку та діяльності ТНК, слід відзначити, по-перше, вплив науково-технічного прогресу на розвиток транснаціонального капіталу, по-друге, особливості інноваційної діяльності ТНК, по-третє, прискорений розвиток і вдосконалення факторів виробництва, що використовуються ТНК.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТНК

 

2.1. Оцінка  галузевої структури міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

 

Інвестиційна діяльність ТНК в основному здійснюється за допомогою прямих іноземних інвестицій. ТНК розвинених країн традиційно займають домінуюче положення в міжнародному інвестиційному процесі, проте ситуація на світовому ринку інвестицій поступово змінюється. Число корпорації з країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою в списку 100 найбільших у світі нефінансових транснаціональних корпорацій збільшилося з п'яти в 2004 р. до семи у 2005 р., паралельно з підвищенням ролі ТНК із країн Близького Сходу [16].

У 2006 р. майже дві третини експортованих прямих іноземних інвестицій ТНК припадає на сферу послуг, частка якої ще в 1990 р. становила 49% експорту. Другим за величиною сектором впровадження інвестицій є обробна промисловість, яка займає 30% від сумарного обсягу ввезених інвестицій [8].

За даними ЮНКТАД, у 2010 р. обсяги внутрішніх протоків прямих іноземних інвестицій збільшилися в усіх регіонах світу, однак їх темпи зростання виявилися неоднаковими, і крім того, з'явився ряд нових тенденцій. Приплив прямих іноземних інвестицій в країни зростав більш повільними темпами, ніж у розвинених країнах, однак рекордні показники були зареєстровані у всіх регіонах, що розвиваються за винятком Латинської Америки і Карибських островів.

За характером і масштабом торгово-інвестиційної експансії ТНК США випереджають фінансово-промислові компанії інших країн, проте цей розрив поступово скорочується за рахунок посилення позицій корпорацій Західної Європи та країн Азії (табл. 2.1) [5].

Нині сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів перевищують загальні резерви всіх центральних банків світу. Корпорації контролюють понад 60% міжнародної торгівлі, понад 50% світового промислового виробництва, володіють більше ніж 80 % патентів і ліцензій на інноваційну техніку й технології.  Інвестиційна діяльність ТНК охоплює майже 90 % прямих іноземних інвестицій у країни світу. За оцінками ЮНКТАД обсяг прямих інвестицій ТНК у 2008 році становив понад 15 трлн дол. США [8].

 

Таблиця 2.1

Найбільші ТНК світу за величиною іноземних активів у 2008 р. [5]

Місце	ТНК	Країна базування	Галузь	Іноземні активи, млн.  дол. США	Індекс транс- націоналізації, %
1	General Electric	CШA	Електричне та електронне обладнання	442 278	53
2	British Petroleum Company Pic	Великобританія	Нафтова промисловість	170 236	80
3	Toyota Motor Corporation	Японія	Автомобільна промисловість	164 627	45
4	Royal Dutch/Shell Group	Великобританія, Нідерланди	Нафтова промисловість	161  122	70
5	Exxonmobil Corporation	США	Нафтова промисловість	154 993	68
6	Ford Motor Company	США	Автомобільна промисловість	131 062	50
7	Vodafone Group Pic	Великобританія	Телекомунікації	126 190	85
8	Total	Францій	Нафтова промисловість	120 645	74
9	Electricite De France	Франція	Електро, - газо та водопостачання	111 916	35
10	Wal-Mart Stores	США	Роздрібний продаж	110 199	41
11	Telefonica SA	Іспанія	Телекомунікації	101 891	69
12	E.On	Німеччина	Електро, -газо та водопостачання	94 304	51

 

Іноземні інвестиції ТНК у сучасних умовах господарювання займають вагоміше місце, аніж торгівля. Формами капіталовкладень є прямі та портфельні інвестиції, міжнародні позики і кредити. Слід зазначити, що інвестований корпораціями капітал в економіку приймаючої країни стає складовою частиною її відтворювального процесу. Так, на частку компаній з іноземною участю у країнах СНД припадає до 40 % промислового виробництва  [15].

Притоки прямих іноземних інвестицій в країни з перехідною економікою Південно-Східної Європи та Співдружності Незалежних Держав (СНД) також досягли рекордного рівня, і опинилися на рівні однієї третини загального світового кількості прямих іноземних інвестицій, але, тим не менше, їх питома вага в глобальних транзакціях дещо скоротилася за рахунок збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій в розвинені країни.

У той же час, починаючи з 2003 р. частка відтоку прямих іноземних інвестицій з країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою стабільно збільшуєтьcя, досягнувши у 2009 р. майже 16%. У порівнянні з іншими видами руху капіталу в країнах, що розвиваються, прямі іноземні інвестиції були найважливішим компонентом загальних інвестиційних притоків з 1994 р., склавши до 2009 р. 51% всіх ресурсів [8].

Прихід ТНК якісно позначається на пріоритетній для більшості країн економічній задачі: створення робочих місць та заробітної плати, місцевих закупівель та державних доходів у вигляді податків, роялті та дивідендів. Однак, ТНК не завжди в змозі виконати поставлене завдання: через використання більш капіталомістких технологій і процесів набагато менше вітчизняних підприємств сприяють масштабному працевлаштуванню населення приймаючої країни. У країнах з низьким рівнем доходів можливості  організації місцевого працевлаштування можуть, також, визначатися дефіцитом кваліфікованих кадрів. Таким чином, діяльність ТНК найбільш серйозну пряму віддачу дає у формі збільшення доходів приймаючої країни, причому, в значній мірі, у вигляді надходжень до бюджету.

Розглянемо детальніше ситуацію в сфері прямого іноземного інвестування в країнах, що розвиваються. Протягом 2002-2008 рр. мало місце зростання припливу прямих іноземних інвестицій в розвинені країни (рис. 2.1) [23].

 

 

Рисунок 2.1 Обсяги притоку прямих іноземних інвестицій протягом 2000-2009 рр. [23]

Історичний мінімум за вибраний період спостерігався у 2002 р. (176 млрд.дол.США), максимум – 2000-2009 рр. та 2008 р. (621 млрд.дол.США). Приток ПІІ за період 2007-2009 рр. зменшився на 47% по всьому світу, відток прямих іноземних інвестицій також зазнав спаду на 51,5%. Таке зменшення іноземних інвестицій є особливо серйозним для регіону, де на ПІІ припадає близько п’ятої частини валового нагромадження основного капіталу. Таким чином ПІІ можуть бути важливим джерелом робочих місць і створення доданої вартості.