Роль ТНК у сучасних міжнародних інвестиційних процесах

 

РОЗДІЛ 3. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТНК КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

 

3.1. Динаміка інвестиційної діяльності ТНК на іноземних ринках

 

Одним з ключових завдань діяльності ТНК можна назвати придбання стратегічних активів. Злиття та поглинання зменшували вразливість компаній та сприяли більш рентабельному веденню операцій. При цьому, як правило, відбувалося деяке перетворення організаційної структури та функціональних обов’язків компанії. Фактично трансграничні злиття та поглинання змінювали національну належність підприємств без змін місця їх розташування.

ТНК створювали нові потужності для збільшення частки ринку, яку вони контролюють, та покращення своїх позицій у регіоні. Вони перебудовували свої мережі для підвищення рівня горизонтальної та вертикальної інтеграції та найбільш адекватного пристосування до нового ділового середовища. Отже, мотиви виходу ТНК на іноземні ринки можуть бути різними. Для того, щоб зрозуміти значення інвестицій для приймаючої економіки, розглянемо обсяги капіталовкладень [рис. 3.1].

Рисунок 3.1. Динаміка інвестиційної діяльності ТНК, млрд.дол.США [24].

Як ми бачимо з рис 3.1., до кризового 2008 р. ТНК збільшували свої капіталовкладення у країни розміщення філій. Якщо у 2007 р. Негативний вплив світової фінансової кризи відчули 45% ТНК, то у 2008 р. – 85%. Прибутки ТНК знизились на 27%, відповідно зменшилися й інвестиційні потоки. Починаючи з 2010 р., продовжилось відновлення зростаючого тренду інвестиційної діяльності компаній. Можливо лише наприкінці 2013 р. відновляться обсяги інвестиційних потоків.

Результат взаємодії національних економік та ТНК визначається як умовами проведення трансграничних операцій в окремих галузях, так і специфічними особливостями ТНК, які реалізують інвестиційні проекти  [рис. 3.2].

Рисунок 3.2. Основні форми участі ТНК в інфраструктурних проектах [24].

Як ми бачимо з рис.3.2., ТНК особливо не прагнуть робити капіталовкладення в нові інвестиційні проекти. Крім того, ці компанії зацікавлені в найбільш прибуткових секторах економіки. Вони не прагнуть робити капіталовкладення в ті галузі, де термін їх окупності достатньо тривалий. Єдина країна в світі, яка може диктувати умови та сфери для прямих іноземних інвестицій – Китай. Вони мають настільки привабливий інвестиційний клімат, що дозволяють собі вводити квоту (обмеження) на обсяг капіталовкладень в їх економіку на рік.

Звичайно між інвесторами виникає справжня конкуренція. Тому можливість інвестиційної діяльності отримує та компанія, що виконає додаткове інвестування в соціальну сферу, або інвестиційний ефект, який стане стимулом для подальшого розвитку інших суміжних галузей.

Як відомо, управління ТНК зацікавлені у збільшенні акціонерної вартості компанії (навіть у тому випадку, якщо ТНК не є АТ, вона до цього прагне), що в даний час і проявляється у зв'язку із зростанням ТНК, організованих в результаті M&A. Наприклад, у США найчастіше винагорода президента ТНК безпосередньо залежить від ступеня капіталізації. Менеджери різних ланок, а також рядові співробітники отримують опціони на акції компанії, і, таким чином, стають її акціонерами. Акціонери компанії зацікавлені в збільшенні дивідендів і акціонерної вартості компанії.

Вивчення реакції міжнародного інвестиційного ринку на укладення угод M&A, дозволяє виявити наступні висновки:

1. Поглинання компанії як наслідок  вертикальної диверсифікації позитивно  оцінюється інвесторами за інших  рівних умов.

2. Позитивно оцінюється також горизонтальна  диверсифікація. Наприклад, корпорація "Боїнг" успішно здійснила горизонтальну  диверсифікацію за типом клієнтів. Вона виробляє як літаки для  комерційних клієнтів, так і озброєння  і космічне устаткування для  оборонних цілей. У 2000 р. вона придбала  право на виробництво комерційних  супутників за 3,7 млрд. дол. У результаті  ринкова вартість компанії з 1995 по 2000 рр. збільшилася вдвічі [17].

3. Інвестори позитивно сприймають  диверсифікацію, за якої доходи  компанії залишаються незмінні  на різних стадіях макроекономічного  циклу або циклу в конкретній  галузі.

При проведенні подібної диверсифікації компанія може вкласти підвищені прибутки, отримані за попередні стадії економічного циклу, в розробку нових продуктів або інвестувати в сектори, які виграють на наступному етапі циклу.

 

3.2. Пріоритетні  напрямки залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

 

Українська економіка не залишається осторонь процесів транснаціоналізації. Наша країна викликала особливий інтерес ТНК у тих галузях, де вони мали стосовно національних компаній яскраво виражені конкурентні переваги. Але економічна потреба України в іноземниї інвестиціях є набагато вищою і залучений їх обсяг не задовольняє іі економічного потенціалу.

Виходячи на український ринок, ТНК діяли в межах норм законодавства: закони «Про зовнішньоекономічну діяльність», «про інвестиційну діяльність», «про державну програму заохочення іноземних інвестицій», «Про режим іноземного інвестування». Так, за період 1992-1994 рр. іноземними інвесторами в українську економіку було вкладено лише 483,5 млн.дол.США. В 1992 р. обсяг іноземних інвестицій склав лише 3,8% обсягу ВВП, в 1993 р. – 4,0%, 1994 р. – 2,3%. З 1995 р. спостерігалося збільшення інвестиційної активності, а в 1996 р. об’єм ПІІ в Україну збільшився більше ніж на 30%.

Економічна криза 1998 р., що охопила фінансові й фондові ринки світу, позначилась і на притоці іноземних інвестицій в нашу країну в 1998-1999 рр. З цієї причини в 1999 р. спостерігався від’ємний приріст ПІІ та було залучено на 36,94% менше, ніж у попередньому році. Після стабілізації світової економіки, з 2000 р., темпи зростання інвестицій відновилися (рис 3.3).

Рисунок 3.3.Динаміка притоку прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну [24].

У 2005 р. стрімке збільшення об’єму іноземних інвестицій пояснюється продажем заводу Криворіжсталь. У 2007 р. інвестиції  в основний капітал збільшились на 36,48%. Відтак внутрішній інвестиційний попит слід вважати одним з вагомих чинників економічного зростання в 2007 р. Приріст інвестицій забезпечив понад 35% загального приросту. Завдяки стабільним темпам інвестиційної динаміки, які зберігаються в Україні з 1998 р., економіка поступово виходить з інвестиційної кризи.

Станом на кінець 2007 р. обсяг інвестицій в основний капітал сягнув 88% рівня 1990 р. В 2008 р. в українську економіку було вкладено 29542,7 млн.дол.США, а в 2009 р. на 20,9% більше попереднього. Ця тенденція зберігається і в наступні роки. Проте, як ми бачимо з рисунку, починає збільшуватися питома вага інвестицій ТНК у загальних обсягах. Найбільшими компаніями-інвесторами, що вклали в Україну значний обсяг інвестицій, є: “Mittal Steel”, “Siemens”, “Volkswagen”, “Sony“, “Panasonic”, “Sun Interbrew”, “Kraft Foods”, “Nestle”, “Coca-Cola”, “Phillip Morris”, “Raiffeisen Bank”, “Erste Bank”, “BNP Paribas” та ін. (рис.3.4)

Рисунок 3.4.Розподіл прямих іноземних інвестицій за основними видами економічної діяльності [24].

Щодо галузевого розрізу діяльності ТНК, то в Україні не залишилося жодного сектору економіки, в якому не позиціонували себе ТНК. Зокрема:

1. Харчова промиловість: Nestle (Швейцарія), Bunge Limited (США), Cargill (США), офшорні агропромислові корпорації (Кіпр, Беліз, Британські Віргінські острови), McDonalds (США), Coca-Cola (США);
2. Тютюнова промисловість: British American Tobacco (представлена компанією «Брітіш Американ Табакко Україна), Imperial Tobacco Group («Імперіал Тобакко Продакшн Україна»);
3. Торгівля:Metro Cash&Carry, Auchan Group, JYSK;
4. Фармацевтичний ринок: Вerlin-Chemie (Німеччина), Menarini Group (Італія), Nycomed (Австрія), KRKA (Словенія), Sanofi-aventis (Франція), Gedeon Richter (Угорщина);
5. Фінансовий сектор: Raiffeisen Bank International («Райффайзен Банк Аваль»), Piraeus Bank Group («Група Піреус Банк»), UniCredit Bank TM (УкрСоцбанк), OTP Group (АТ «ОТП Банк», КУА «ОТП Капітал», «ОТП Лизинг», «ОТП Администатор пенсионных фондов», «ОТП Кредит» и «ОТП Факторинг Украина»), «ВТБ группа», Россия («ВТБ банк»), «Альфа-Групп», Россия («Альфа Банк»), BNP Paribas («Укрисіббанк»);
6. Страховий ринок: AXA Group (Франція) – СК «АХА»; Vienna Insurance Group (Австрія), до складу якої входить СК «Українська страхова група»; «Альфа групп» (Росія) – «Альфа-страхование»; UNIQA Group (Австрія) представлена СК «Уніка»; «PZU SA» (Польща), до складу якої входить СК «PZU Україна» [24].

Отже, головним завданням діяльності ТНК в Україні стало придбання стратегічних активів. Якщо Volkswagen, Sony, Panasonic, Coca-Cola та ін. виходили с первинними інвестиціями, то більшість ТНК, що діють на території України підписували угоди злиття і поглинання (ЗіП).

Злиття і поглинання зменшували вразливість компаній та сприяли більш рентабельному веденню операцій. При цьому, як правило, відбувалися деяке перетворення організаційної структури та функціональних обов’язків компаній. Фактично трансграничні злиття та поглинання змінювали національну належність підприємств без змін місту їх розташування. ТНК створювали нові потужності для збільшення частки ринку, яку вони контролюють, та покращення своїх позицій у регіоні. ТНК перебудовували свої мережі для підвищення рівня горизонтальної та вертикальної інтеграції та найбільш адекватного пристосування до нового ділового середовища. Таким прикладом є продаж заводу «Криворіжсталь», що стало початком нової інвестиційної стратегії ТНК на нашому ринку [24].

У 2005 р. ТНК почали освоювати банківський сектор (табл.3.1) [24].

 

 

 

 

 

Таблиця 3.1.

Як ми бачимо з таблиці 3.1, були розпродані банки з найбільшими фінансовими активами. Здійснюючу таку політику, в уряді не замислювалися над майбутніми ризиками та загрозами від таких угод. Динаміка цих угод набула такого розмаху, що на українському ринку з’явилася найбільші світові транснаціональні банки. Вони почали перекуповувати інші банки, створюючи олігопольний ринок – це ринок, на якому діє декілька монополістів.

Отже, вихід великих «гравців» на український ринок суттєво вплинув на зміну розстановки сил на українському банківському ринку. Серед всіх банків України, банків з національним капіталом серед провідних гравців цього ринку залишилися лише банк «Приват», «Ощадбанк», «Ексим банк», «Родовід» тощо [24].

Це говорить про те, що у випадку виникнення фінансових проблем у материнській компанії, вона починає перекачувати фінансові потоки з філій, які знаходять в Україні. Така ситуація виникла у 2008 р. коли фінансова криза охопила провідні країни світі. Через брак коштів в своїх компаніях, вони почали перераховувати кошті зі всіх філій. Через що в філіях, особливо в Україні, виникла нестача готівкових коштів. Іноземні банки почали пропонувати високі відсоткові ставки по депозитам у гривні, залучаючи грошову масу в банк, а потім гривню конвертували в долари і перераховували за кордон. Національний банк України (НБУ) був змушений задовольнити попит на долари шляхом зменшення своїх резервів. Внаслідок таких операцій в країні зменшилась готівкова маса доларів. Нестача готівкових коштів вплинула на скорочення пропозиції кредитів для українців, обвалився ринок нерухомості, страховий ринок, автомобільний і банківський ринок. Лише у 2010 р. НБУ зміг стабілізувати міжбанківський ринок: відсторонивши на чотири місяці основні банки, що вивозили валюту за кордон. Проте, це вже не врятувало ситуацію на українському ринку, яку спричинили непродуманою політикою уряду [24].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Сьогодні транснаціональні корпорації перетворилися із суб'єктів на об'єкти міжнародної політики, які активно беруть участь у всіх глобальних процесах, що відбуваються в світі. Транснаціональні корпорації, нарівні з промислово розвиненими країнами, широко проявляються в політиці, економіці, у фінансово-інвестиційній, інформаційній, науково-технічній, військовій, технологічній, екологічній сферах. У зовнішній політиці ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію, а для успішного забезпечення внутрішньокорпоративної політики створюють свою, корпоративну ідеологію.

Дії ТНК за характером і формами прояву і світовій політиці та економіці багато в чому збігаються з діяльністю держав, що дозволяє експертам якщо не ототожнювати їх, то, принаймні, заявляти про ідентичність дій і проявів ТНК та держав у глобальній політиці й економіці. У той же час ряд дослідників вважають, що в перспективі ТНК зможуть стати домінуючою силою світового господарства, замінивши національні держави в ролі основних його об'єктів.

Важливою тенденцією є інтенсивний розвиток внутрішньо-корпоративної торгівлі між підрозділами ТНК. Вивіз капіталу транснаціональними корпораціями у формі прямих іноземних інвестицій націлюється не тільки на збільшення кількості закордонних філій, але і на скорочення розриву в організації і технології виробництва між промислово розвиненими і іншими країнами.

Також, важливою тенденцією останніх років є диверсифікація діяльності міжнародних корпорацій за формами. Найбільш ефективними вважаються гібридні або комплексні форми зовнішньоекономічної діяльності: рух товарів, капіталів, технологій, знань.

Ключовою характеристикою розвитку ТНК п'ятого покоління  є розробка, передача і використання технологій переважно в рамках замкнутої корпоративної структури і одночасно  створення спільних науково-дослідних центрів і програм, перехресне ліцензування з іншими корпораціями.

Притоки прямих іноземних інвестицій в країни з перехідною економікою Південно-Східної Європи та СНД, також, досягли рекордного рівня, і опинилися на рівні однієї третини загального світового кількості прямих іноземних інвестицій, але, тим не менше, їх питома вага в глобальних транзакціях дещо скоротилася за рахунок збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій в розвинені країни.

Як показує світовий досвід, конкурентоспроможність національної економіки і країни в цілому визначається в сучасному світі кількістю та ефективністю функціонування великого корпоративного капіталу. Транснаціональні корпорації відіграють важливу роль в міжнародному русі факторів виробництва, розвиваються більш швидкими темпами, ніж міжнародна торгівля. У глобальному економічному просторі формується новий тип економіки, заснований па пріоритеті інвестиційних зв'язків у міжнародних економічних відносинах.