Розвиток людського капіталу в Україні

 

Таким чином, демографічні, економічні, екологічні, чинники здоров’я та життєві умови пов’язані з проблемою розвитку держави, адже саме державна політика безпосередньо впливає на формування сукупного людського капіталу.

 

2.2 Аналіз рівня розвитку  людського капіталу в Запорізькій  області

 

За даною  методикою індекс людського розвитку (ІЛР) складається з дев’яти інтегральних індексів, які характеризують дев’ять  головних аспектів людського розвитку [15]:

• демографічна ситуація, що є показником і причиною людського розвитку в цілому;
• ситуація на ринку праці, що забезпечує матеріальний добробут населення, можливість розвитку
• соціальної та виробничої інфраструктури тощо;
• власне матеріальний добробут населення (проблема бідності, індекс бідності);
• умови проживання населення;
• стан здоров’я населення й охорони здоров’я (слід зазначити, що не кожен регіон із високим рівнем розвитку охорони здоров’я характеризується здоровим населенням, тому, з одного боку, слід звернути увагу на стан здоров’я населення, а з іншого — на розвиток охорони здоров’я, що є однією з галузей регіональної економіки);
• освіта;
• соціальне середовище (до індексу входять, зокрема, показники, які характеризують криміногенну ситуацію в регіоні);
• фінансування людського розвитку (розробники методики спробували проаналізувати і ввести в цей індекс параметри фінансування основних галузей, що забезпечують цей самий розвиток);
• екологічна ситуація.

Розглянемо  показники людського розвитку за даною методикою на прикладі Запорізької  області. Що стосується демографічної  ситуації в області, то вона є невтішною. За даними січень-вересень 2011 року загальний коефіцієнт народжуваності склав – 10,0 на 1000 осіб, а коефіцієнт смертності – 15,1 на 1000 осіб, тобто смертність в області майже у 1,5 раз перевищує народжуваність, викликає занепокоєння коефіцієнт смертності дітей до 1 року – для області він складає – 9,6 на 1000 осіб, і є одним з найбільших в Україні [16]. Слід звернути увагу на те, що в Запорізькій області частка домогосподарств без дітей зростає і склала у 2011 році 64,5%, тоді як у 2010 році – 64,4%, зростає частка домогосподарств, які мають двоє дітей і зменшується часка домогосподарств, які мають одну, три, чотири і більше дітей [17].

Розвиток подій  на ринку праці – ключ до визначення доходів, особливо рівня й тривалості безробіття. Чисельність громадян, які мали статус безробітного, станом на 01.04.2011 становила по області 27,9 тис. осіб, що на 2,6 тис. осіб, або на 10,3 % менше, ніж на 01.01.2011. Рівень зареєстрованого безробіття склав 2,53 %, проти 2,29 % на початок 2011 року, станом на 01.04.2011 становила по області 27,9 тис. осіб, що на 2,6 тис. осіб, або на 10,3 % менше, ніж на 01.01.2011 [14]. Запорізька область є промисловим регіоном, у якому зосереджена значна частина промислових підприємств, тому більшість людей зайняті у промисловості, і незначна частина у сфері послуг та соціальній сфері.

Важливий чинник регіональної соціальної справедливості – рівень бідності. Бідність можна  визначити за багатьма критеріями, але найважливіші з них – абсолютна  та відносна бідність. Одним з показників матеріального добробуту є розмір наявних доходів (табл. 2.7).

 

Таблиця 2.7 - Наявні доходи населення Запорізької області (2009-2011рр.) [17]

Наявний доход  на душу населення			Реальний наявний  доход, у % до попереднього року
2009	2010	2011	2009	2010	2011
15652,6	19856,6	5481,2	87,9	114,6	102,0

 

Від матеріального  добробуту значною мірою залежить стан здоров’я населення. Однією з  проблем є суттєві регіональні  відмінності в доступі до якісних  медичних послуг безпосередньо відображені  у відмінностях у смертності немовлят.

Другою проблемою  є негативний вплив шкідливих  звичок на стан здоров’я людини. За даними обстежень, що проводять органи державної  статистики, лідерами серед регіонів є Запорізька, Дніпропетровська та Донецька області, у яких майже 30% населення старше 12 років мають залежність до тютюнових виробів. Якщо розглянути структуру витрат домогосподарств у цих областях, то витрати на алкогольні та тютюнові вироби у 2-3 рази перевищують витрати на освіту та охорону здоров’я (таб.2.8) [15].

 

Таблиця 2.8 - Структура витрат домогосподарств (2009-2011 рр.) [19].

Сукупні витрати  за місяць у розрахунку на одне домогосподарство на охорону здоров'я, %			Сукупні витрати  за місяць у розрахунку на одне домогосподарство на освіту, %			Сукупні витрати  за місяць у розрахунку на одне домогосподарство на алкогольні та тютюнові вироби, %
2009	2010	2011	2009	2010	2011	2009	2010	2011
3,4	3,5	3,7	1,2	1,1	1,7	3,7	4,2	3,4

 

Для збереження здоров’я велике значення має не лікування  хвороб, а їх попередження. Якщо населення на придбання алкогольних та тютюнових виробів витрачає більше, ніж на своє здоров’я, то це стає проблемою області.

У суспільстві, заснованому на знаннях, освіта й  підготовка кадрів відносяться до найвищих політичних пріоритетів. Набуття високого рівня знань, навичок і кваліфікації, його постійне підвищення та оновлення вважається передумовою для особистого розвитку всіх громадян і для участі в усіх аспектах життя суспільства – від активного громадянства до інтеграції в ринок праці. Освіта впродовж життя перетворилася на всеохоплюючу стратегію надання громадянам можливості відповідати на нові виклики.

Не менш важливою проблемою є фінансування людського  розвитку, яке є  недостатнім як на державному, регіональному та індивідуальному  рівнях. Існують дві причини недостатнього фінансування: по-перше, недостатність коштів, неефективне використання або нецільове їх призначення, а по-друге – не усвідомлення ролі людини в економічному житті регіону [15].

На основі даних  показників людського розвитку можна  розрахувати індекси складових частин людського розвитку та індекс регіонального людського розвитку за формулами 1.4-1.7 (дані занесені в табл. 2.9).

Таблиця 2.9 –  Індекси складових людського  розвитку

Роки	2006	2007	2008	2009	2010
Демографічний розвиток	0,348	0,271	0,361	0,308	0,286
Рівень освіти	0,464	0,482	0,490	0,505	0,526
Матеріальний  добробут	0,547	0,529	0,523	0,572	0,442
Індекс регіонального  людського розвитку	0,489	0,466	0,480	0,504	0,463

 

Найбільший  індекс демографічного розвитку спостерігається у 2008 р.і становить 0,361, а в 2010 р. індекс спадає до 0,286. Це спричинює збільшення смертності в області. Що стосується індексу рівня освіти, то з 2006 р. він зростає до 2010 р. на 0,062. Найгірша позиція індексу матеріального добробуту, який з 2009 р. по 2010 р. зменшився на 0,13., що може залежати від стану здоров’я населення, рівня бідності в області.

 

2.3 Оцінка розвитку  людського капіталу на підприємствах

 

На сучасному  етапі, коли ринкова економіка ставить  нові вимоги до економічних процесів та явищ, серед найважливіших проблем слід виділити підвищення конкурентоспроможності підприємств та їх продукції. Основним фактором економічного зростання та ефективності виробництва сьогодні, як ніколи, є наявність людських ресурсів, здатних професійно вирішувати поставлені перед ними виробничі завдання. Це ж, у свою чергу, пов’язано з професійним розвитком персоналу даних підприємств.

Основними видами інвестування у людський капітал  на мікрорівні є професійний розвиток та перепідготовка, мобільність та полівалентність і мотивація розвитку. Доступний високоякісний професійний розвиток та перепідготовка є однією із визначальних, фундаментальних складових формування людського капіталу як окремого суб’єкта господарювання, так і країни в цілому. Проте для забезпечення умов постійного відтворення людського капіталу на мікрорівні необхідно створити відповідні умови для безперервного професійного навчання протягом усіх стадій життєвого циклу працівника на підприємстві [7, с.95].

Існуючий рівень інвестування більшістю малими та середніми українськими підприємствами у людський капітал, із метою його нагромадження, є незадовільним.

Важливим напрямом подолання дефіциту робітничих кадрів та підвищення професійного рівня працівників  є навчання персоналу на виробництві. Разом із тим обсяги цього навчання залишаються незначними. У 2010р. кількість працівників, які проходили професійне навчання та підвищення кваліфікації, становила 1160,4 тис. осіб, або 10,6% від облікової кількості штатних працівників.

Із усієї  кількості працівників, які проходили навчання протягом 2010р., професійну підготовку та перепідготовку отримали 216,5 тис. осіб, або лише 2,0% облікової кількості штатних працівників. У більшості випадків це працівники підприємств промисловості (72,0% від усіх навчених новим професіям) та транспорту і зв’язку (10,6%). При цьому основною формою навчання працівників була їхня професійна перепідготовка безпосередньо на виробництві [13, c.22].

Підвищення  кваліфікації за різними формами  навчання (на виробничо-технічних курсах, курсах цільового призначення, через стажування, спеціалізацію, довгострокове та короткотермінове навчання) у 2010р. пройшли 943,9 тис. осіб, або 8,6% облікової кількості штатних працівників (Таблиця 2.9).

 

Таблиця 2.10 – Динаміка підготовки та підвищення кваліфікації кадрів за видами економічної діяльності

	2008	2009	2010
Навчено новим  професіям, тис. осіб	290,1	209,3	216,5
Підвищили кваліфікацію, тис. осіб	1022,7	890,4	943,9

 

На підприємствах, які традиційно залучають працівників  високого кваліфікаційного рівня, фахівці  в основному підвищували кваліфікацію в навчальних закладах різних типів. Зокрема, у закладах охорони здоров’я та соціальної допомоги питома вага зазначеної категорії навчених становила 92,0%, освіти – 91,3%, державному управлінні – 81,0%. Переважно на робочому місці підвищували кваліфікацію працівники, зайняті у діяльності пошти та зв’язку (79,7% усіх навчених на виробництві), а також промисловості (79,4%).

Серед працівників, які підвищили кваліфікацію, переважали чоловіки (56,5%), а за професійними групами – професіонали та фахівці (45,6% від загальної кількості навчених) [13, 22].

За адміністративними  даними державної служби зайнятості, кількість вільних робочих місць (вакантних посад) на підприємствах, в установах, організаціях на кінець 2010р. становила 63,9 тис., що на 3,0% менше, ніж на кінець 2009р. Найбільшою була потреба підприємств у кваліфікованих робітниках з інструментом (20,7% від загальної кількості вільних робочих місць на кінець грудня 2010р.), працівниках найпростіших професій (15,5%) і робітниках з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин і працівниках сфери торгівлі та послуг (по 12,3%).

Результативність  підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та навчання другим і  суміжним професіям визначає стан мобільності  та полівалентності працівників  підприємства, а, отже, й рівень ефективності інвестування у людський капітал. Повноваження з визначення результативності професійного навчання та доцільності підвищення розряду певному робітнику на підприємстві надаються загальнозаводській чи цеховій кваліфікаційній комісії або іншому відповідному повноважному органу підприємства. На підставі висновків комісії обґрунтовується рішення про доцільність присвоєння кожному робітнику, який пройшов професійне навчання, певного кваліфікаційного розряду за відповідною професією [7, c.115].

Оцінка рівня  мобільності та полівалентності  працівників має вагому значущість, перш за все, для великих промислових підприємств України, які поступово оновлюють і модернізують виробниче обладнання та здійснюють диверсифікацію виробництва шляхом впровадження новітніх технологій, що відповідно вимагає й від працівників постійного підвищення рівня професійної компетентності. Так, частка робітників ЗАТ „Новокраматорський машинобудівний завод” (ЗАТ „НКМЗ”), які за результатами професійного навчання отримали рекомендацію на підвищення розряду протягом 2007- 2008 рр., складала в середньому 12,2%, що відповідає 3,2% середньооблікової чисельності працівників підприємства. Разом із тим, щорічно біля 4,0% робітників від загальної чисельності працівників підприємства освоювали другі та суміжні професії та 1,5% – набували полівалентну кваліфікацію. Рівень даних показників можна вважати за нормативний або оптимально допустимий завдяки тому, що на ЗАТ „НКМЗ” на основі концептуальної моделі системи управління персоналом розроблено та впроваджено ефективну модель системи безперервного професійного розвитку працівників.