Шляхи вирішення фінансового забезпечення діяльності акціонерного товариства

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Акціонерне товариство як форма підприємницької діяльності 2. Особливості організації і функціонування фінансів акціонерних товариств 3. Аналіз фінансової стійкості акціонерного товариства 4.Аналіз ліквідності і платоспроможності акціонерного товариства 5. Проблеми  залучення інвестицій  для формування  капіталу  акціонерних товариств 6. Шляхи вирішення фінансового забезпечення діяльності акціонерного товариства 7.Список використаної  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

Підприємство у формі акціонерного товариства - найвигідніший і найпоширеніший тип організації підприємства у країнах з розвинутою ринковою економікою. Ця популярність грунтується на трьох важливих перевагах, які корпорація має над власним ділом і товариством з обмеженою відповідальністю.

По-перше, корпоративна форма забезпечує мобілізацію  великих грошових сум шляхом реалізації акцій серед населення.

По-друге, вона забезпечує передачу окремих інтересів власності, оскільки акції можуть легко продаватися іншим особам.

По-третє, вона накладає на акціонера відповідальність тільки у межах свого капіталу.

Масова приватизація, що здійснюється в Україні, трансформувала тисячі великих та середніх підприємств у акціонерні товариства. Це дало змогу мільйонам громадян стати власниками та створило необхідну мотивацію і зацікавленість в ефективному функціонуванні приватизованих підприємств та зробило цей тип організації підприємства найпоширенішим і у нашій країні.

Соціально-економічні зміни в Україні обумовлені становленням ринкових відносин. Обрана тема дослідження на даному етапі цього становлення є дуже актуальною та важливою, оскільки за роки впровадження нагальних економічних реформ підприємства України зіткнулися з чималими проблемами, які базуються не тільки на об'єктивних чинниках. Насамперед це стосується господарювання в нових економічних відносинах, пов'язаних із зміною форм власності. Зокрема суттєвими недоліками є відсутність достатніх знань для управління підприємствами в нових, ринкових умовах, та невміння багатьох підприємств за стислий термін перебудувати свою діяльність відповідно до вимог часу.

 

1. Акціонерне товариство як форма підприємницької діяльності

 

Як і  більшість країн Центральної  і Східної Європи, які почали розбудову  ринкової економіки, Україна прийняла спеціальні законодавчі акти по питанню  приватизації. Для реалізації такої  програми Верховна Рада прийняла рішення  про роздержавлення майна. Мета роздержавлення – перехід від монопольного положення  державної власності до багатогранних  форм власності із зберіганням домінуючої ролі держави, проте не в монопольних  формах, а на комерційній основі.

В Законі України "Про  підприємства в Україні" від 27.03.1991 року були визначені види і організаційні  форми підприємств, правила їх створення  і ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності, створені рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форми  власності на майно і системи  господарювання. Так, за кваліфікаційною  ознакою в залежності від форми  власності розрізняють: приватні, колективні, державні та спільні підприємства, а за правовим статусом і формою господарювання – одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства.

Згідно статті 1 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.91 зі змінами та доповненнями господарськими товариствами визначаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької  діяльності з метою одержання  прибутку.

До господарських товариств  належать:

– акціонерні товариства;

– товариства з обмеженою  відповідальністю;

– товариства з додатковою відповідальністю;

– повні товариства;

– командитні товариства.

Товариства є юридичними особами, які можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Акціонерним визначається товариство, яке має статутний фонд, поділений  на визначену кількість акцій  рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

До акціонерних товариств  належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватись  шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Акціонери відповідають за зобов'язання товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

Згідно ст.24 Закону України "Про господарські товариства" загальна номінальна вартість акцій  становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, яка діє на момент створення акціонерного товариства.

Акціонерне товариство має  право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно Закону України ''Про  цінні папери та фондову біржу" від 18.07.91 року № 1201-XII з послідуючими змінами та доповненнями цінні папери – це грошові документи, які засвідчують право володіння або відношення займу, визначають взаємовідношення між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, які витікають з цих документів, особам, що залишилися.

Існують такі види цінних паперів:

– акції;

– облігації;

– казначейські зобов'язання;

– ощадні сертифікати;

– векселя;

– приватизаційні папери.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про цінні папери та фондову  біржу" акція – це цінний папір без встановленого терміну обігу, яка засвідчує частку участі в статутному фонді акціонерного товариства (АТ), що підтверджує членство у АТ та право на участь в керуванні ним, дає право її власнику на отримання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь в розподілі майна при ліквідації АТ.

Акції можуть бути іменні та на пред'явника, привілейованими та простими. Громадяни можуть бути власниками, як правило, іменних акцій. Обіг іменної акції фіксується в книзі реєстрації акцій, яка ведеться товариством. В ній повинні бути внесені відомості про кожну іменну акцію, а також кількість таких акцій у кожного із акціонерів.

За акціями на пред'явника в книзі реєструється їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають  власнику переважне право на отримання  дивідендів, а також на пріоритетну участь в розподілі майна АТ у випадку його ліквідації. Власники цих акцій не мають право участі в управлінні акціонерним товариством, якщо це не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатись з фіксованим в процентах  до їх номінальної вартості дивідендам, що виплачуються щорічно. Виплата дивідендів проводиться в розмірі, який вказаний в акції, не залежно від розміру отриманого прибутку товариством у звітному році. У випадку, коли прибуток звітного року є не достатнім, виплата дивідендів по цих акціях проводиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, які виплачуються акціонерам, по простим акціям

перевищує розмір дивідендів по привілейованим акціям, власникам останніх може

проводитись доплата до розміру  дивідендів, які виплачуються іншим акціонерам.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, яка перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.

Акція повинна містити такі реквізити:

– назва АТ та його місце знаходження;

– назва цінного паперу – акція;

– порядковий номер акції;

– дата випуску;

– вид акції та її номінальна вартість;

– ім'я власника (для іменної акції);

– розмір статутного фонду АТ до дня випуску акцій;

– кількість акцій, що випускаються;

– термін виплати дивідендів;

– підпис голови правління АТ або іншої повноваженої особи;

– печатка АТ.

До акції може пропонуватись  купонний лист на виплату дивідендів. Будь-яку кількість акцій прийнято називати “пакетом акцій”, а конкретні  розміри такого пакета опосередковано визначають і його статус, тобто  співвідношення з іншими акціями (іншими пакетами акцій) у товаристві.

Залежно від розмірів пакета акцій можна виділити загальний пакет, тобто загальну кількість акцій товариства; індивідуальний пакет – кількість акцій, що належить конкретному акціонеру; контрольний – кількість акцій, яка дає змогу забезпечити контроль за діяльністю товариства; груповий – кількість акцій, що належать певній групі акціонерів, котрі мають спільні інтереси щодо участі у товаристві; мінімальний та максимальний – кількість акцій, обмежена для придбання одним акціонером.

Виділення такої різноманітності в пакетів акцій дає можливість сформувати певну їх систему, в основі якої лежить індивідуальний пакет, а узагальнюючим елементом є загальний пакет (рис. 1.1)

 

 

 

 

 

Загальний пакет

 Індивідуальний  пакет

Груповий  пакет

Мінімальний

Максимальний

Державний

Привілейований

Партнерський

Працівників товариства

Підприємств-сумісників

Засновницький

Сільськогосподарських товаровиробників

Довірчий

Сімейний

Контрольний пакет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. Система пакетів акцій акціонерного товариства

 

Виходячи із результатів  аналізу чинного законодавства  України та практики діяльності акціонерних  товариств можна виділити такі види контрольного пакета акцій (рис. 1.2):

вирішальний першого рівня (абсолютний), тобто кількість акцій, яка забезпечує їх власнику можливість самостійно приймати будь-які рішення стосовно діяльності товариства. Максимально сприятливий розмір цього пакета становить 75 і більше відсотків загальної кількості голосуючих акцій товариства, тобто 3/4 всіх голосів, яких достатньо для прийняття будь-якого рішення;

вирішальний другого рівня, тобто кількість акцій, яка забезпечує їх власнику просту більшість голосів на загальних зборах товариства. Мінімальний розмір цього пакета становить 50 % загальної кількості голосуючих акцій АТ плюс одна акція, тобто достатній для прийняття переважної більшості можливих рішень;

блокуючий першого рівня, тобто кількість акцій, яка дає змогу їх власнику блокувати рішення загальних зборів, які приймаються простою більшістю голосів. Розмір цього пакета становить 50 % загальної кількості голосуючих акцій товариства;

блокуючий другого рівня – кількість акцій, яка дає можливість їх власнику блокувати правомірність загальних зборів АТ. Максимально сприятливий розмір цього пакета становить 40 % загальної кількості голосуючих акцій товариства плюс одна акція, що дає право визначити збори правомірними;

блокуючий третього рівня, тобто кількість акцій, володіючи якою власник може блокувати рішення загальних зборів товариства, для прийняття яких необхідно 3/4 голосів. Відповідно мінімальний розмір цього пакета становить 25 % загальної кількості голосуючих акцій товариства плюс одна акція;

Ініціативний 1 рівня – кількість акцій, яка дає їх власнику вимагати скликання позачергових загальних зборів товариства та перевірки фінансово-господарської діяльності правління. Розмір цього пакета становить не менше 20 % голосуючих акцій.

Ініціативний 2 рівня, тобто кількість акцій, яка дає можливість їх власнику вимагати вивчення питань до порядку денного загальних зборів товариства. Розмір цього пакета становить не менше 10 % голосуючих акцій.

При визначенні розміру контрольного пакета акцій необхідно врахувати  і кількість можливості присутності  акціонерів на загальних зборах. Звичайно, якщо підписка на акції проводилась в межах зазначеної території, то можливість участі всіх акціонерів, які мешкають або перебувають поза населеним пунктом, де розміщене товариство, є надто проблематичною, навіть абсолютно нездійсненою для фізичних осіб. Безумовно, внаслідок делегування повноважень власника від одних акціонерів іншим потенційна наявність усіх голосуючих на загальних зборах існує, однак лише як потенційна. Тому розміри реального контрольного пакета акцій можуть бути і меншими ніж зазначено вище.