Соціально-економічна безпека підприємства

1 Що таке система безпеки організації?

Це комплексне утворення, до якого належать суб’єкти, об’єкти та механізм реалізації безпеки на підприємстві.

2 Яка основна  мета системи безпеки?

Передбачення  та випередження можливих загроз, що призводять до кризового стану, проведення антикризового  управління, мінімізація зовнішніх  і внутрішніх загроз економічного стану  підприємства, зокрема його фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам.

3 Які основні  завдання системи безпеки?

Прогнозування можливих загроз економічній безпеці, організація діяльності із запобігання  можливим загрозам, виявлення, аналіз і оцінювання виниклих реальних загроз економічній безпеці, ухвалення рішень і організація діяльності з реагуванням на виниклі загрози, постійне вдосконалення системи забезпечення економічної безпеки підприємництва.

4 Які об’єкти  і суб’єкти безпеки?

Обʼєктом безпеки виступає стабільний економічний стан суб’єкта підприємницької діяльності в поточний і перспективний періоди. Конкретні об’єкти захисту: фінансові, матеріальні, інформаційні, кадрові. Субʼєкт безпеки – гарантування економічної безпеки підприємництва: зовнішні і внутрішні.

5 Яким є механізм  реалізації безпеки?

Це системне застосування функцій, заходів та принципів  безпеки.

6 Які основні  функції системи безпеки?

Запобіжно-профілактична  та оперативно-інформаційна.

7 Які основні  засоби економічної безпеки?

Економічна доцільність і мінімізація можливого збитку і витрат на забезпечення безпеки (критерій «ефективність-вартість»); своєчасність; комплексність; законність; обґрунтованість; безперервність; активність; спеціалізація;взаємодія і координація; вдосконалення; централізація управління; достатність; гнучкість.

8 Які є режими  функціонування системи економічної  безпеки?

Повсякденний, підвищеної готовності і надзвичайного  стану.

9 Що таке  концепція безпеки підприємства?

Це система  поглядів, іде, цільових настанов, пронизаних єдиним, визначальним задумом, провідною думкою щодо постановки і шляхів вирішення виявлених проблем.

3. СЛУЖБА БЕЗПЕКИ  ФІРМИ (ПІДПРИЄМСТВА, ОРГАНІЗАЦІЇ,  УСТАНОВИ)

Служба безпеки (СБ) фірми - це самостійний структурний підрозділ. Вона вирішує завдання безпосереднього забезпечення захисту життєво важливих інтересів фірми в умовах комерційного і підприємницького ризику, конкурентної боротьби.

Діяльність із гарантування безпеки на підприємстві спрямована на конкретні об'єкти і здійснюється особливими засобами і методами.

Структура, чисельність  і склад служби безпеки визначаються реальними потребами фірми і  ступенем конфіденційності її інформації. Залежно від розмірів і потужності організації її безпека і захист інформації можуть бути гарантовані  по-різному: від абонементного обслуговування силами приватних охоронних і детективних структур до розгортання повномасштабної власної служби і системи безпеки з розвиненою структурою і штатною чисельністю

Вирішити створити власну службу безпеки, підприємець передусім повинен звернутися до експертів у галузі організації сучасної системи безпеки недержавного підприємства з проханням провести дослідження цієї проблеми і підготувати пакет документів, що визначають програму і функціонування системи безпеки підприємства.

Ліквідація служби безпеки  можлива у разі добровільної відмови  її персоналу від виконання своїх  обов'язків, за ініціативою підприємства-засновника, при ліквідації підприємства-засновника і при анулюванні органом внутрішніх справ ліцензій усіх охоронців і детективів. Перший і останній варіанти швидше можливі теоретично, проте повністю виключати їх не можна.

4. НЕДОБРОСОВІСНА КОНКУРЕНЦІЯ  І ЗАХИСТ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

У ринкових умовах підприємницька діяльність у нашій країні здійснюється в ситуації наростаючої невизначеності і мінливості економічного середовища. Отже, виникає неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, тому зростає ризик, тобто небезпека невдачі, непередбачених втрат. Особливо це спостерігається на початку освоєння підприємництва.

1. Сутність і значення комерційної інформації. Комерційна таємниця підприємств

На думку західних теоретиків-економістів, успішний розвиток підприємництва значною мірою залежить від політико-економічного середовища (командно-адміністративного або ринково-конкурентного), в якому відбувається ринкова діяльність. Проте не менш важливим чинником, що формує економічне середовище, є криміногенна ситуація, яка утруднює або зводить нанівець дії підприємця. Наявність умов, за яких виникає реальна загроза завдання шкоди (збитків) суб'єкту господарювання, визначає першочерговим оперативне рішення проблеми гарантування економічної безпеки

У ринкових умовах підприємницька діяльність у нашій країні здійснюється в ситуації наростаючої невизначеності і мінливості економічного середовища. Отже, виникає неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, тому зростає ризик, тобто небезпека невдачі, непередбачених втрат. Особливо це спостерігається на початку освоєння підприємництва.

В умовах командно-адміністративної економіки всі звикли до того, що економічна обстановка формується "зверху", в наказовому порядку, у вигляді набору правил і норм. Плани, програми, ухвали, інструкції, державні ціни, фонди, ліміти, наряди, тарифи формували ту економічну систему і те господарське середовище, в яких змушені були діяти підприємства і люди.

Звичайно, жорстка система  централізованих настанов і розпоряджень сковувала ініціативу, пригнічувала зацікавленість і творчий пошук. Але вона забезпечувала явну або удавану чіткість, нав'язаний "порядок".

Для посилення контролю на ненаціоналізованих підприємствах  в 1917 р. був прийнятий декрет "Про  робочий контроль", що відміняє право  власності трудових колективів на виробничу  інформацію (тобто відміняє поняття "комерційна таємниця"). Проте в ринковій економіці інформація стає товаром і має підпадати законам товарно-грошових відносин. Кожен власник має право відстоювати свої інтереси, узгоджені з інтересами інших власників і суспільства.

Багато питань підприємницької діяльності регулюються і забезпечуються цивільним, адміністративним, трудовим, авторським, кримінальним та іншими видами законодавства. Говорити нині про те, що за допомогою тільки правового регулювання і охорони можна вирішити всі проблеми, пов'язані із гарантуванням безпеки підприємництва, не тільки передчасно, а й, як свідчить практика, нереально в найближчому майбутньому.

Ринок - це передусім економічна свобода. Над підприємцем можуть стояти тільки закон і встановлювані  ним обмеження. Державне регулювання в умовах ринку полягає переважно у встановленні норм здійснення підприємницької діяльності і податкової системи. Решта визначається виробником і споживачем, а деякою мірою складається випадково.

За економічну свободу  доводиться платити. Адже свобода одного підприємця водночас супроводжується і свободою інших підприємців, які вільні купувати чи не купувати його продукцію, пропонувати за неї свої ціни, продавати йому свою продукцію за певними цінами, диктувати свої умови операцій. При цьому природно, що ті, з ким доводиться вступати в господарські відносини, насамперед добиваються своєї вигоди, а вигода одних може стати збитком для інших. До того ж, підприємець-конкурент взагалі схильний витісняти свого опонента з ринку.

Сукупність відомостей, які використовують у підприємницькій діяльності, можна умовно згрупувати за такими напрямами:

а) підприємницька (комерційна) інформаційна система (відомості  про стан економічної системи; чинники, які позитивно чи негативно впливають  на сферу господарювання і комерції, в якій діє підприємець);

б) правова інформаційна система (відомості про чинне  законодавство, що регулює й охороняє діяльність підприємницьких (комерційних) структур);

в) спеціально-оперативна інформаційна система (відомості про  способи, сили і засоби гарантування безпеки підприємницької інформації від доступу третіх осіб)

Підприємницька діяльність у всіх сферах нерозривно пов'язана з отриманням і використанням різних видів інформації. Причому нині інформація є особливим товаром, що має конкурентну вартість. Для підприємця часто найбільш цінною є інформація, яку він використовує для досягнення цілей фірми і розголошування якої може позбавити його можливості вирішувати ці завдання, тобто створює загрозу безпеці підприємницької діяльності. Звичайно, не вся інформація може, в разі її розголошування, створювати таку загрозу, проте існує певна інформація, яка потребує захисту.

Інформація, яку  використовують у підприємницькій  діяльності, вельми різноманітна. її можна  поділити на два види: промислова і  комерційна. До промислової належать: інформація про технологію і спосіб виробництва, технічні відкриття і винаходи; "ноу-хау"; конструкторська документація, програмне забезпечення тощо.

Комерційна інформація - це відомості про фінансово-економічне становище підприємства (бухгалтерська звітність), кредити і банківські операції, про укладені договори, контрагентів, структуру капіталів і плани інвестицій, стратегічні плани маркетингу, аналіз конкурентоспроможності власної продукції, клієнтів, плани виробничого розвитку, ділове листування та ін.

Відповідно до Закону України "Про інформацію", громадяни, юридичні особи, що володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, отриманою власним коштом або такою, котра є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, і встановлюють для неї систему (способи) захисту. Для цього, крім наказу про комерційну таємницю, підприємства можуть складати посадові інструкції із зазначенням порядку і системи обміну інформацією між працівниками підприємства і зовнішніми користувачами, деталізований графік документообігу із призначенням осіб, відповідальних за витік інформації, вносити спеціальні розділи в трудові угоди та контракти і т.ін.

Типові відомості, що становлять комерційну таємницю. У  наведеному нижче переліку відомості, що становлять комерційну таємницю, згруповано за тематичним принципом. Пропонований поділ на групи має рекомендаційний характер і може бути змінений залежно від специфіки відомостей, що становлять комерційну таємницю конкретного підприємства (організації). Відомості, введені в цей перелік, є комерційною таємницею тільки з урахуванням особливостей конкретного підприємства.

1. Відомості  про фінансову діяльність:

прибуток, кредити, товарообіг;

фінансові звіти  і прогнози;

комерційні  задуми;

фонд заробітної плати;

вартість основних і оборотних фондів;

кредитні умови  платежу;

банківські  рахунки;

планові звітні калькуляції.

2. Інформація  про ринок:

ціни, знижки, умови  договорів, специфікація продукції;

обсяг, історія, тенденції виробництва і прогноз  для конкретного продукту;

ринкова політика і плани;

маркетинг і  стратегія цін;

відносини зі споживачами  і репутація;

чисельність і  розміщення торгових агентів;

канали і  методи збуту;

політика збуту;

програма реклами.

3. Відомості  про виробництво і продукцію:

технічний рівень, техніко-економічні характеристики проектованих виробів;

плановані терміни  створення проектованих виробів;

застосовування  і перспективні технології, технологічні процеси, прийоми і устаткування;

дані про  модифікацію і модернізацію раніше відомих технологій, процесів, устаткування;

виробничі потужності;

стан основних і оборотних фондів;

організація виробництва;

розміщення  і розмір виробничих приміщень і  складів;

перспективні  плани розвитку виробництва;

технічні специфікації існуючої і перспективної продукції;

схеми і креслення  окремих вузлів, готових виробів, нових розробок;

cтан програмного і комп'ютерного забезпечення;

оцінка якості та ефективності;

номенклатура  виробів;

спосіб упаковування;

доставка.

4. Відомості  про наукові розробки:

нові технологічні методи, нові технічні, технологічні і фізичні принципи, заплановані для використання в продукції підприємства;

програми НДР;

нові алгоритми;

оригінальні програми.

5. Відомості  про систему матеріально-технічного  забезпечення:

склад торгових клієнтів, представників і посередників;

потреби в сировині, матеріалах, комплектувальних вузлах і деталях, джерела задоволення цих потреб;

транспортні й  енергетичні потреби.