Спеціальні питання відповідальності за співучасть

       3.Спеціальні питання відповідальності за співучасть.

Крім розглянутих загальних  виникає ціла низка, так званих спеціальних  питань відповідальності за співучасть. До них належать:

1.Співучасть у злочинах  зі спеціальним суб’єктом.

2. Провокація злочину.

3. Безнаслідкова співучасть.

4. Невдале підбурювання  чи пособництво.

1. Співучасть  у злочинах зі спеціальним  суб’єктом. Згідно з ч.2 ст.18 КК спеціальний суб’єкт злочину має місце там, де злочин може вчинити лише певна особа. Таким чином, среціальний суб’єкт – це суб’єкт злочину, який крім загальних ознак (осудність і віку) наділений зокрема ще і додатковими ознаками, що і визначають його відповідальність за певною статтею КК (наприклад, службова особа, військовослужбовець тощо). Злочини зі спеці-альним суб’єктом можуть вчинити лише особи, що наділені ознаками спеці-ального суб’єкта. З цьго виникає питання, чи можлива співучасть у таких злочинах осіб, що немають ознак спеціального суб’єкта? Чи можуть ці особи відповідати за ті злочини, суб’єкт вчинення яких є спеціальним?

У статтях КК про співучасть немає прямої заборони на позитивне  вирі-шення цього питання. КК не вказує, що співучасть у злочинах зі спеціальним суб’єктом неможлива. Більше того, це питання прямо передбачено щодо зло-чинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), спеціальним суб’єктом який є військовослужбовць. Наприклад, у ч.3 ст.401 прямо сказано, що співучасть у військових злочинах осіб, не зазна-чених у цій сатті (тобто не військовослужбовців), тягне відповідальність за відповідними статтями глави ХІХ Особливої частини КК про військові зло-чини.

Таке положення в  кримінальному праві є загально визначеним і щодо ін-ших злочинів зі спеціальним суб’єктом: особи, що не є спеціальними суб’єк-тами, можуть відповідати за співучасть у цих злочинах. При цьому викона-вець цих злочинів може бути тільки спеціальний суб’єкт, а як організатор, підбурювач, пособник можуть виступати й інші особи, не наділені ознаками спеціального суб’єкта. Іноді об’єктивна сторона деяких злочинів описується в законі (диспозиції) так, що вона не виключає як співвиконавців і осіб, що не є спеціальними суб’єктами. Виходячи з цих положень, можна сформулю-вати кілька висновків:

1. виконавцем злочину зі спеціальним суб’єктом може бути лише особа, що володіє ознаками спеціального суб’єкта (наприклад, виконавцем отримання хабара є тільки службова особа);
2. якщо ж злочин зі спеціальним суб’єктом характеризується тим, що частина його об’єктивної сторони може бути виконана особою, що та-ким (спеціальним) суб’єктом не є, останній підлягає відповідальності як співвиконавець, за статтею, яка передбачає злочин зі спеціальним суб’єктом;
3. особи, що немають ознак спеціального суб’єкта, можуть виступати як організатори, підбурювачі, посібники того злочину, виконавцем якого є спеціальний суб’єкт;
4. ці співучасники несуть відповідальність за певною частиною ст.27 і тією статтею КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем, спе-ціальним суб’єктом. Наприклад, приватна особа, що організувала дачу-отримання хабара, несе відповідальність за ч.3 ст.27 і за відпо-відною частиною ст.368.
2. Провокація злочину. Провакацією злочину визнається ситуація, коли особа підбурює (провокує) виконавця чи інших співучасників на вчинення злочину з метою його наступного викриття.

У судовій практиці була справа, коли сторож підсобного господарства підмовив двох робітниць вчинити  крадіжку з поля зібраної напередодні  куку-рудзи. Коли вони під’їхали до поля і почали вантажити мішки з кукурудзою, він підняв стрілянину і заримав їх за допомогою інших сторожів, що прибіг-ли на постріл. Як було встановлено, соторож бажав показати начальству свою ретельність і зовсім не мав наміру брати участь у крадіжці кукурудзи. Він діяв із метою наступного викриття виконавців.

Вирішуючи це питання, слід мати на увазі, що мотиви та мета у спів-учасників  одного злочину можуть бути різними  – кожний із них може керу-ватися різними спонуканнями, але це не виключає їх співучасті в цьому зло-чині. Звідси провокація злочину розглядається як співучасть у тому злочині, що спрвокований, оскільки розбіжності в мотивах у провокатора й інших співучасників не мають значення для притягнення їх до відповідальності. Тому в нашому прикладі сторож несе відповідальність за співучасть (підбу-рювання) до вчинення крадіжки кукурудзи.

3. Безнаслідкова співучасть має місце там, де виконавцю не вдалося вчи-нити закінчений злочин і він вчинив лише готування чи замах, на який його злочинну діяльність було припинено (прервано). Відповідно до ч.4 ст.29 у таких ситуаціях виконавець несе відповідальність за незакінчений злочин – за готування до злочину чи замах на злочин. Інші ж співучасники відповіда-ють за співучасть у готуванні до злочину чи співучасть у замаху на злочин, залежно від того, на якій із цих стадій було припинено (прервано) злочинну діяльність виконавця. Наприклад, якщо виконавець за домовленістю з інши-ми співучасниками мав підпалити будівлю і знищити її, однак був затрима-ний на місці злочину, коли тільки намагався підпалити, його діїї (замах на підпал) кваліфікується за ч.1 ст.15 і ч.2 ст.194, а дії інших співучасників – за відповідною частиною ст.27, ч.1 ст.15 і ч.2 ст.194 КК.
4. Невдале підбурювання чи пособництво має місце там, де можливий (передбачуваний, потенційний) виконавець, особа, якій пропонують спільно вчинити злочин, відхиляє цю пропозицію, що може виходити від підбурюва-ча, пособника чи, навіть організатора. Наприклад, підбурювач вмовляє особу вчинити вбивство, обіцяючи за це грошову винагороду. Однак особа відхиляє цю пропозицію підбурювача, не погоджується з ним, хоча б тому, що боїться викриття і можливого покарання.

У таких випадках немає угоди, яка є обов’язковою ознакою співучасті, немає тут згоди на спільне вчинення злочину, воно не відбуло. Внаслідок цього тут не може бути мови про співучасть. Тому відповідальність за прави-лами про співучасть тут виключається, отже ст.27 застосована бути не може. У таких ситуаціях потенційний виконавець кримінальної відповідальності не несе, а інші співучасники відповідають за готування до злочину, який вони бажали вчинити, тобто за ч.1 ст.14 і відповідній статті Особливої частини КК, оскільки їх діяльність із підшукування співучасників є ні що інше, як готування до злочину, прямо зазначене в цій статті КК. В цьму прикладі підбурювач нестиме відповідальність за готування до вбивства.

Для того, щоб співучасник  був притягнутий до відповідальності за зло-чин, вчинений виконавцем, він, як було підкреслено раніше, повинен бути обізнаний про злочинні наміри виконавця. Між співучасниками повинна ма-ти місце угода на вчинення конкретного злочину. Однак практика зустріча-ється з випадкамм, коли окремі співучасники виходять за межі цієї угоди. Наприклад, пособник і підбурювач просили виконавця побити потерпілого, виконавець же вбив жертву. У цьому випадку і кажуть про ексцес (вихід за межі задуманого) виконавця.

Ексцес виконавця має місце там, де виконавцем вчинені такі злочинні дії, що не охоплювалися ні прямим, ні непрямим умислом інших співучасників, виходили за межі угоди, що відбулася між ними. Отже, ексцес виконавця має місце там, де інші співучасники не передбачали, не бажали і свідомо не до-пускали виконавцем цих злочинних дій.

Розрізняють два види екцес: кількісний і якісний. Ця розбіжність має певне практичне значення, оскільки впливає на кваліфікацію, зокрема, на кваліфікацію дій виконавця.

1. Кількісний ексцес має місце там, де виконавець, почавши вчинювати злочин, який був обумовлений з іншими співучасниками, вчинює дії однорід-ного характеру, але більш тяжкі. Тут задуманий співучасниками злочин немо би «переростає» у більш тяжкий. Наприклад, співучасники домовилися вчи-нити крадіжку, а виконавець змушений був застосувати насильство при вилу-чені майна, оскільки зненацька застав у квартирі потерпілого, і тим самим вчинив вже не крадіжку, а грабіж чи розбій.

У цих випадках виконавець несе відповідальність за той більш  тяжкий злочин, що він вчинив. В цьому  випадку виконавець нестиме відповідальність за грабіж чи розбій (залежно від тяжкості застосованого ним насильства), тобто за ст.186 або ст.187. інші співучасники, які не усвідомлю-вали факт застосування насильства, відповідатимуть за співучасть у крадіжці, тобто за ст.185 (з посиланням, у разі потреби, на відповідну частину ст.27).

2) Якісний ексцес має  місце там, де виконавець вчинює  неоднорідний, зовсім інший, ніж  був узгоджений співучасниками, злочин на додаток до то-го, що був узгоджений ними. При  такому ексцесі виконавець відповідає  за правилами реальної сукупності злочинів: за злочин, що був узгоджений зі співучасниками, і за той, що був наслідком його ексцесу. Наприклад, спів-учасники задумали вчинити крадіжку, виконавець, ввійшовши до квартири, зненацька застав там господарку будинку, і, застосувавши фізичне насильст-во, згвалтував її. У цьому випадку виконавець вчинив два злочині – крадіжку і згвалтування, а співучасники ж несуть відповідальність тільки за крадіжку.

Отже, співучасники, як при  кількісному. Так і при якісному ексцесі ви-конавця за ексцес відповідальності не несуть (оскільки цей злочин не охоп-лювався їх умислом). Вони відповідають лише в межах угоди, що відбулася між ними, тобто за той злочин, що ними спільно був обумовлений. У ч.5 ст.29 прямо зазначено, що ними співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їх умисло.

2. Добровільна відмова співучасників.  

У сатті 31 регулюється  питання про добровільну відмову  співучасників. Причому самого визначення добровільної відмови співучасників закон не дає, відсилаючи до ст.17, в якій визначається загальне поняття добровільної відмови. Це означає, що при добровільній відмові співучасників злочину не повинний бути доведенний до кінця при усвідомленні співучасниками фак-тичної можливості його завершення.

Однак при співучасті діє не одна, а кілька осіб, причому  діїї їх опосеред-ковані свідомою поведінкою виконавця злочину. Відповідно тут  враховують-ся такі положення:

1. Добровільна відмова виконавця розглядається за правилами ст.17 і не має особливостей порівняно з добровільною відмовою особи, що діє індиві-дуально.
2. Інші співучасники при добровільній відмові виконавця несуть відпо-відальність за готування до злочину чи замах на злочин, залежно від того, на якій з цих стадій добровільно відмовився виконавець від доведення злочину до кінця (ч.1 ст.31 КК). Наприклад, троє співучасників домовилися вчинити підпал будівлі з помсти до його власника. Підбурювач умовив виконавця вчинити цей підпал, а пособник приготував і дав виконавцеві бензин та інші предмети, необхідні для підпалу. Виконавець, з’явившись на місце злочину, пристосував все необхідне для підпалу, навіть запалив полум’я, але, усві-домлюючи повну можливість вчинити задумане, підпалювати будівлю не став, полум’я загасив, або злякався відповідальності. У цій ситуації вико-навець згідно зі ст.17 відповідальності не несе. Підбурювач і пособник від відповідальності не звільняються: вони винні в замаху на підпал, оскільки дії виконавця були доведені до цієї стадії. Кваліфікація дій цих співучасників настає за ч.1 ст.15 і ч.2 ст.194.
3. Складним є питання про добровільну відмову співвиконавця. Частина 1 ст.31 відсилає в цих випадках до ст.17, що означає – добровільна відмова співвиконавця може полягати в діїї (бездіяльності), внаслідок яких запобі-гається закінчення злочину іншими співвиконавцями.

При вирішенні цього  питання слід мати на увазі такі моменти:

а) відмова можлива  на стадії готування до злочину і  незакінченого зама-ху. Вона може бути виражена за загальним правилом в  активних діях – спів-виконавець умовив інших співвиконавців не вчиняти злочин; повідомив мілі-цію і завдяки цьому співучасники були затримані; попередив жертву і вона змогла сховатися та інше. Але добровільна відмова тут можлива і шляхом бездіяльності, коли співвиконавець, добровільно відмовившись від продов-ження злочину, переконаний, що внаслідок його бездіяльності інші виконавці не зможуть довести злочин до кінця. Наприклад, спввиконавець, у якого була відмички чи знаряддя злому, боячись відповідальності, не йде на місце вчи-нення злочину, тому інші виконавці не можуть вчинити узгодженої крадіжки. Або, з’явившись на місце вчинення крадіжки, виконавець відмовляється вим-кнути сигналізацію, тому інші виконавці вчинити злочин не можуть. Якщо ж співвиконавці вчинять злочин яким-небудь іншим способом, то співвикона-вець, який добровільно відмовився, все одно відповідальності не несе, бо від-сутні як причинний, так і винний зв’язок із вчиненим іншими виконавцями злочином. При добровільній відмові одного із співвиконавців, інші співвико-навці несуть відповідальність за готування чи замах на злочин залежно від стадіїї, на якій мала місце добровільна відмова;

б) можливадобровільна відмова  співвиконавця і при закінченому  замаху, коли він сам чи за допомогою  інших запобігає настанню наслідків злочину. Наприклад, коли два виконавці, вирішивши вбити з помсти потерпілого, ски-нули його з мосту в річку і втекли з місця події. Один із них, почувши, що жертва кличе на допомогу, повернувся і, витягши потерпілого з води, вряту-вав йому життя. Цей співвиконавець запобіг смерті жертви, активно втрутив-ся в розвиток причинного зв’язку, внаслідок чого не настала смерть. В цьому вмпадку у нього є добровільна відмова і відповідальності за замах на вбивство цей співвиконавець не підлягає. Інший же співвиконавець відпові-датиме за замах на вбивство.

4. Організатор, підбурювач  і пособник звільняються від  кримінальної відповідальності  в зв’язку з наявністю добровільної відмови лише тоді, коли вони своїми діями (як правило, активними) попередять вчинення злочину ви-конавцем (наприклад, обеззброять його, попередять потерпілого, передадуть виконавця до органів влади тощо). Крім того, добровільна відмова співучас-ників має місце і тоді, коли вони своєчасно повідомлять відповідні органи державної влади (міліції, прокуратурі й ін.) про те, що готується або вчи-нюється злочин. Причомут в цьому випадку добровільна відмова не виключа-ється і тоді, коли органам влади з якихось причин не вдалося запобігти зло-чину.

Добровільна відмова  пособника може полягати й у пасивних діях. Нап-риклад, він не надав знаряддя чи засоби вчинення злочину, не усунув переш-коди до вчинення злочину (не відключив сигналізацію), внаслідок чого злочин виконавцем не було вчинено ч.2 ст.31.