Споживання та заощадження в системі національної економіки

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА

МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

 

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту

 

Курсова робота з дисципліни «Політична економія»

на тему:

«Споживання та заощадження  в системі національної економіки»

 

 

 

 

 

 

Виконав студент 1 курсу 3 групи

спеціальності “Фінанси”

денної форми  навчання

фінансово-економічного факультету

Сергієнко Сергій Сергійович

Керівник

доцент кафедри економічної  теорії

 кандидат наук з державного управління

Гбур Зоряна Володимирівна

 

Київ-2010

 

 

 

 

План

Вступ……………………………………………………………………………3

1.Загальна характеристика  споживання та заощадження…………5

   1.1.Заощадження та  їх витрачання……………………………………..7

   1.2.Функції споживання та заощадження…………………………….9

2.Фактори що впливають  на заощадження та споживання………16

   2.1.Фактори доходу що впливають на заощадження……………..16

   2.2.Недохідні фактори споживання та заощадження……………..19

3.Теорія життєвого циклу споживання та заощадження Франко Модильяні…………………………………………………………………….21

4.Стан стосовно споживання та заощадження в Україні………….23

Висновки……………………………………………………………………...34

Список використаної літератури………………………………………..36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Споживання та заощадження відіграють визначальну роль в економіці будь-якої країни. Держави, де інвестують значний відсоток своїх доходів і споживають відповідно менший, досягають високих темпів зростання національної економіки й продуктивності праці. І навпаки, ті країни, що споживають вищий відсоток своїх доходів та інвестують менший, розвиваються повільніше.

Споживання представляє  собою індивідуальне і спільне  використання споживчих благ, направлене на задоволення матеріальних і духовних потреб людей. У вартісній формі  – це та сума грошей, яка витрачається населенням на придбання матеріальних благ і послуг.

Зі збільшенням доходів  сімей зростають видатки на одяг, відпочинок, автомобілі. Водночас зростання  доходів приводить до того, що частина  їх не споживається, а заощаджується. Найбідніші сім'ї не спроможні заощаджувати взагалі. Нерідко вони беруть позичку  або витрачають свої попередні заощадження, і найбідніші родини стають ще більшими боржниками.

Економічні дослідження  показують, що саме використовуваний дохід  визначає рівень споживання та заощадження.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і необхідність їх дослідження в умовах України  зумовлюють актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження  курсової роботи є теоретичні засади макроекономіки.

 

Метою курсової роботи зумовлено виконання таких завдань:

1)дослідити суть споживання та граничної схильності до споживання;

2)охарактеризувати поняття використовуваного доходу і споживання;

3)дослідити види і функції споживання;

4)охарактеризувати граничну схильність до споживання;

5)здійснити аналіз динаміки і структури споживання в Україні.

6)зробити висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика споживання та заощадження.

   Головним компонентом  сукупних витрат є споживчі  витрати (СВ), або споживання.

   Споживання — це  витрати домашніх господарств  на придбання споживчих товарів  і оплату послуг для задоволення  особистих потреб.

   Споживання є також  найбільш суттєвим компонентом  валового внутрішнього продукту (ВВП). У різних країнах частка  споживання у ВВП коливається  в межах 60 - 70%, що зумовлює важливість  для економіки прийняття рішень  щодо споживання. В Україні споживчі  витрати становлять 66% сукупних видатків  протягом останнього десятиріччя.

       Структура споживчих витрат різна у різних груп населення (харчування, непродовольчі витрати, послуги тощо). Тому в економічному аналізі виходять з так званих «якісних моделей поведінки», під яким розуміють усереднені моделі поведінки людей з різними рівнями доходу, які побудовані на основі досліджень сімейних бюджетів. «Якісні моделі поведінки» ще називають «законами Енгеля» на ім’я німецького статистика ХІХ століття Ернеста Енгеля, який досліджував зміни у споживчих витратах населення у залежності від зміни доходів.

      У середньому споживчі витрати дійсно змінюються досить закономірно зі зміною доходу. Але середні величини не розкривають всієї суті проблеми. У кожній з груп доходів існують значні відхилення від середнього рівня споживання.

   Пріоритети у споживанні  різні, але можливо виділити  найбільш спільні групи витрат  в залежності від їх бажаності  для сім’ї: харчування, одяг, житло,  освіта, медичне обслуговування, транспорт.  При цьому треба враховувати,  що багато залежить від доходів сім’ї, платності, або безплатності тих чи інших послуг. Структура споживання може змінюватись також за окремими напрямками – більш якісне харчування, менш якісне харчування і таке інше.

   Розрізняють три  групи видатків домогосподарства  на споживання: на товари тривалого  користування; на товари поточного  вжитку та послуги. До товарів  тривалого користування належать, наприклад, автомобілі, холодильники, меблі; до товарів поточного  вжитку – продукти харчування, одяг, предмети особистої гігієни  тощо. Третю групу споживчих видатків  становлять послуги, наприклад,  лікарів, правників, перукарів  та інші.

Заощадження — це найбільший предмет розкоші для всіх

Заощадження – це частка особистого безподаткового доходу, яка  не споживається, тобто дорівнює доходу мінус споживання:

З = БД – СВ

Економічні дослідження  показують, що безподатковий доход  є визначальним фактором споживання і заощадження. Багаті заощаджують  більше, ніж бідні не тільки в  абсолютних цифрах, а й як процент  від доходу. Найбідніші неспроможні  заощаджувати взагалі. Замість цього, доки вони можуть позичати або витрачати  свої заощадження, доти мають місце  від’ємні заощадження. Тобто найбідніші витрачають більше, ніж заробляють. Як результат, зменшуються нагромаджені заощадження, або найбідніші залазять ще більше в борги. Існує також  точка нульового заощадження, яка  означає, що сім’я не заощаджує і  не витрачає попередніх заощаджень, а  споживає весь свій дохід.

    Споживання та заощадження безпосередньо впливають на рівень національного виробництва, ціни та зайнятості.

 

1.1.Заощадження та їх  витрачання.

Заощадження дорівнюють доходу мінус витрати на споживання:

 S = YL – C = YL * (NL – WL)  / NL

З рівняння випливає, що заощадження  протягом робочого періоду життя  людини дорівнюють певній частці трудового  доходу, а числове значення такої  частки дорівнює числовому значенню частки, яку становить період, коли людина не працює за віком, від усього життя.

На Мал. 1 показано схему споживання, заощадження і витрачання заощаджень за весь період життя. Упродовж усього життя  потік споживчих видатків С рівномірний і становить разом С * NL. У період життя, коли людина не працює за віком, такі споживчі видатки фінансуються за рахунок заощаджень, що накопичувалися протягом робочого періоду життя. Отже, заштриховані відрізки (YL – C) * WC і C * (NL – WL) рівні, або можна сказати так і за рахунок заощаджень у роки праці фінансуються витрати в період, коли людина не працює за віком.                                    

 

 

 

 

 

 

 

Малюнок № 1.

Мал. 1

З малюнка  стає очевидною важлива ідея теорії життєвого циклу споживання. Вона полягає у тому, що плани споживання складаються так, аби досягти  однакового або рівномірного рівня  споживання шляхом заощадження упродовж періодів високих доходів і витрачання заощаджень у періоди низьких  доходів. Отже, це важливий відхід від  розгляду споживання лише як такого, що базується на поточному доході. Різниця  суттєва, бо в обрахунках споживчих  видатків упродовж всього життєвого  циклу відраховуються доходи, які  будуть одержані за все життя, а не лише поточний доход. Та перш ніж детальніше розглядати цей аспект проблеми, повернемося  до малюнка і подивимося на роль активів.

Теорія життєвого циклу  споживання – це, звісно, і теорія життєвого циклу заощадження. У  своєму найпростішому вигляді, як показано на Мал. 1 , вона передбачає, що працюючи, люди заощаджують на період, коли не трудитимуться за віком. Але теорія життєвого циклу містить загальніший теоретичний підхід до заощадження. Тобто, люди прагнуть мати рівномірний рівень споживання впродовж усього життя. Дохід у часі може розподілятися не так рівномірно. Людина може навчатися, виходити на пенсію або рік не працювати з різних причин, хоч їй виповнилося лише сорок років. Теорія життєвого циклу заощадження передбачає що люди багато заощаджують коли їхні доходи вищі за середні протягом життя, і більше витрачають заощаджень, коли їхні доходи нижчі за середні упродовж життя.

 

  1.2.Функції споживання  та заощадження.

Споживання та заощадження  безпосередньо впливають на рівень національного виробництва, ціни, зайнятість, соціальне розшарування суспільства  та настрої населення. Щоб зрозуміти  цей вплив, треба ввести поняття  “функцію споживання” та “функцію заощаджень”.

Економічний аналіз структури  та динаміки заощаджень і споживання доводить, що вони безпосередньо залежать від величини використовуваного  доходу. Відповідно функції споживання та заощаджень відображають парні зміні  “заощадження - дохід”,  “споживання - дохід”.

   Функція споживання  є однією з найважливіших у  макроекономіці. Вона показує співвідношення  між споживчими витратами і  безподатковим доходом як в  статиці, так і в динаміці. Функція  споживання, яка була запроваджена  Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричний  взаємозв’язок між споживанням  та доходом.

    Функцію споживання можна подати наочніше у вигляді графіку . Зв’язок між споживанням та доходом, що показано на Графіку 1, називають функцією споживання.

Вплив схильності до споживання на обсяг споживання модифікує первинно визначену функцію споживання. З  урахуванням цього психологічного чинника функція споживання має такий вигляд:

                        

де  - автономне споживання, або базовий мінімальний рівень споживання;

  - гранична схильність до споживання;

- обсяг доходу після сплати  податків, або дохід, призначений  для кінцевого використання.

                     

Графік 1.

    Нахил функції  споживання визначається граничною  схильністю до споживання, яка  спричиняє зміни у споживання, відмінні від змін обсягу доходу. Вона має нахил праворуч.

       Точка N, що утворюється при перетині функції споживання з лінією під кутом 45’, фіксує той розмір використовуваного доходу, за якого домогосподарства покривають свої витрати за рахунок свого доходу, не позичаючи і не використовуючи своїх попередніх заощаджень. Точку  N

називають точкою нульових заощаджень.

      Праворуч  від точки N зображена ситуація, за якої дохід перевищує споживання. Це означає, що частина доходу заощаджується, утворюючи чисті додатні заощадження. З наведеного графіку видно, що споживання прямо залежить від доходу, зростаючи зі збільшенням доходу і зменшуючись при його скороченні.

Поточний обсяг використовуваного  доходу після сплати податків є основним чинником, що визначає величину споживання домогосподарств. Проте спостереження  показують, що раціональні споживачі  визначають обсяг споживання з огляду не лише на свій поточний дохід, а й  на інші чинники, насамперед дохід у тривалій перспективі. Якщо, наприклад, споживачі сподіваються мати гарантовану високооплачувану роботу в майбутньому, то вони зазвичай збільшують споживання відповідно до змін доходу. З іншого боку, якщо зміни в доході лише тимчасові (одноразова премія, виграш у лотерею), то значну частину приросту доходу далекоглядні споживачі заощаджуватимуть.

Більшість людей прагне підтримувати оптимальний рівень споживання упродовж усього свого життя. Доходи зменшуються  з виходом на пенсію. Тому споживачі, як правило, заощаджують у молодшому  віці, щоб забезпечити більш-менш пристойний обсяг споживання у старшому. Завдяки заощадженням раціональні  споживачі нагромаджують майно, або багатство, що дає змогу вирівнювати  споживання протягом життя. Заощаджуючи, особа резервує свій поточний дохід  для споживання у майбутньому. Якщо ж особа отримала у спадщину значний обсяг майна, можливості її споживання розширюються. Більше багатство веде до більшого споживання, що називають ефектом майна, або ефектом багатства.

Окрім доходу, існують інші чинники, які заохочують домогосподарства споживати менше, або більше за кожного  можливого рівня використовуваного  доходу. На обсяг споживання впливають  сподівання, оподаткування, можливість переміщення майбутнього доходу для поточного споживання та інші фактори.