Суб’єкти банкрутства

Арбітражний суд  повертає заяву про порушення  справи  про банкрутство  відповідно  до  статті   63   АПК,   крім   випадків, передбачених у пунктах 5,  6  і  7  частини  першої  цієї  статті. Арбітражний суд повертає заяву у разі  подання  її  до  закінчення строку,  передбаченого у частині   другій   статті   5   Закону.

Арбітражний суд  повертає заяву боржника також у  разі неподання ним аудиторського  висновку.

Відповідно  до статті 6 Закону заява кредитора  чи боржника може бути відкликана заявниками  до  прийняття  Арбітражним  судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Відкликання заяви  кредитора до порушення провадження  у справі тягне за собою наслідки,  передбачені  пунктом  9  частини  першої статті 63 АПК. Якщо заяву  кредитора  відкликано  після  порушення  провадження у справі, останнє підлягає залишенню без розгляду.  У разі, коли протягом  терміну,  зазначеного в статті  10  Закону, надійшли заяви інших кредиторів  з вимогами  до  боржника,  які визнано Арбітражним судом,  останній  залишає заяву первісного кредитора без розгляду (пункт 4 частини першої статті  81  АПК)  і провадження у справі триває.

Відкликання заяви  боржником здійснюється  лише  за  письмовою згодою  усіх  осіб,  які  визнані  Арбітражним  судом  кредиторами відповідно до вимог статті 10 Закону.

Порядок  ведення  попереднього  і  наступних  засідань  у справі про банкрутство визначається суддею.

У  попередньому  засіданні,  яке  проводиться  у  строк, встановлений  статтею  8  Закону,  суд  має  остаточно   з'ясувати обгрунтованість заяви  кредитора про наявність і безспірність боргу та неплатоспроможність боржника. У разі звернення до  суду  самого боржника  у  попередньому  засіданні  з'ясовуються   ознаки   його реальної чи потенційної неплатоспроможності.

Встановивши ознаки неплатоспроможності боржника,  Арбітражний суд своєю ухвалою зобов'язує заявника подати за  його  рахунок  до офіційного друкованого органу Верховної Ради України  чи  Кабінету Міністрів України (газети "Голос  України"  і  "Урядовий  кур'єр") оголошення про  порушення  справи  про  банкрутство.  В  газетному оголошенні повинні обов'язково міститися  реквізити,  зазначені  в статті 8 Закону.  Заявник  повинен  подати  до  Арбітражного  суду примірник газети з надрукованим оголошенням.

Оскільки  в  Законі  не  обмежений  строк  подачі   заявником зазначеного  оголошення,  Арбітражний  суд  може   своєю   ухвалою призначити його, якщо заяви про порушення справи  про  банкрутство надійшли і від інших кредиторів.

Зазначена ухвала надсилається усім виявленим кредиторам.

Якщо  заявник  не  виконає  вимоги  ухвали  щодо   публікації оголошення в призначений строк, Арбітражний суд має право залишити його заяву про порушення справи про банкрутство  без  розгляду  на підставі пункту 5 частини першої статті 81 АПК. За наявності інших заяв  про  порушення  справи  про  банкрутство   Арбітражний   суд зобов'язує подати відповідне оголошення кредитора, чия  заява  про порушення справи про банкрутство надійшла другою. Ця ухвала  також надсилається усім виявленим кредиторам.

За результатами попереднього засідання Арбітражний суд, у разі необхідності, ухвалою призначає розпорядника майна боржника.

Розпорядник майна  відповідно  до  статті  9  Закону  здійснює повноваження щодо розпорядження  і контролю за майном боржника. Він  має право давати обов'язкові приписи або накладати заборону на дії адміністрації  юридичної  особи  боржника  у  випадках  здійснення останньою актів відчуження або іншої передачі майна,  що  належить їй на тій чи іншій підставі. В той же час розпорядник майна не має права   втручатись   в    оперативну    господарську    діяльність адміністрації юридичної особи.

Згідно зі статтею 9 Закону Арбітражний суд  покладає  функції  розпорядника  майна  на  банк,  що  здійснює   розрахунково-касове обслуговування боржника,  Фонд  державного  (комунального)  майна, якщо боржник - державне підприємство, організація, або іншу  особу за  пропозицією  боржника  чи  кредитора.   У   разі   призначення розпорядником  банку,  або  Фонду  державного  майна,  або   іншої юридичної особи повноваження  розпорядника  від  імені  зазначених установ здійснюють їх службові особи відповідно до  законодавства, статуту (положення) або інших установчих документів  цих  органів.

Закон не виключає призначення  фізичної особи  розпорядником  майна  за пропозицією боржника чи кредитора.

У разі порушення справи про  банкрутство  комерційного  банку функції розпорядника майна  слід  покладати  на  Національний  банк України,   а   щодо   банкрутства   страхових   компаній   -    на Укрстрахнагляд.

Кредитор у справі про банкрутство ні за  яких  умов  не  може бути призначений розпорядником майна боржника.

 У разі ухилення  зазначених вище органів від  делегування свого представника  для виконання функцій розпорядника  майна боржника  ці органи можуть  бути притягнуті  до  відповідальності,  встановленої статтею 119 АПК.

Призначення   розпорядника   майна   не    виключає    вжиття передбачених  статтею  67  АПК   заходів   забезпечення   майнових інтересів кредиторів, тобто  поєднання цих інститутів.

Арбітражний  суд  за  заявою   кредиторів,   клопотанням призначеного ним розпорядника майна, якщо адміністрація  юридичної особи боржника ігнорує законні приписи останнього,  або  зі  своєї ініціативи може вжити заходів, передбачених статтею 67  АПК,  щодо майна боржника з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів.

Зазначені заходи можуть бути вжиті одночасно з  порушенням  справи про банкрутство або після  цього на будь-якій стадії провадження  у справі про банкрутство.

У процедурі банкрутства  можуть  бути  застосовані, зокрема, такі заходи забезпечення майнових інтересів кредиторів, як:

• накладення арешту на майно або грошові кошти,  що  належать боржникові,  а  також  іншим  особам,  які  відповідно  до   актів законодавства або установчих документів боржника  відповідають  за його зобов'язаннями;
• заборона боржникові  вчиняти  певні  дії,  наприклад,  щодо відчуження у будь-який спосіб належних йому основних фондів тощо;
• заборона власникові майна боржника або  уповноваженому  ним органу вчиняти дії  щодо  реорганізації чи  ліквідації  юридичної особи-боржника;
• зупинення стягнення, зверненого на майнові активи  боржника на підставі виконавчого або іншого  документа,  за  яким  списання здійснюється у безспірному порядку.

Після опублікування  оголошення про порушення  справи про банкрутство в офіційному  друкованому  органі  заяви  з  майновими вимогами до боржника згідно  зі  статтею  10  Закону  мають  право подавати всі кредитори незалежно від  настання  терміну  виконання зобов'язань. Наприклад, банки можуть подавати заяви про повернення кредитних коштів, навіть якщо строк  їх  повернення  за  договором кредиту не настав.

Працівники  підприємства-боржника,  які   припинили   трудові  відносини до порушення провадження  у справі про банкрутство, також  мають право звертатись з вимогами про погашення заборгованості, що випливає з трудових відносин, у порядку, передбаченому статтею 10 Закону. Аналогічні вимоги працівників підприємства-боржника,  які не припинили трудових відносин, підлягають задоволенню на підставі пункту 2 статті 21 Закону.

Кредитор, за заявою якого  порушено  справу  про  банкрутство, має право заявити додаткові  майнові вимоги  до  боржника  у  межах місячного терміну, встановленого  у статті 10 Закону,  навіть  якщо ці вимоги мають спірний характер.

Кредитор, майнові вимоги  якого забезпечені заставою,  має право заявити згідно зі статтею 10 Закону вимоги  до  боржника  на суму, що не забезпечена заставою, або на суму різниці між розміром повної вимоги і фактичною виручкою від продажу предмета застави.

Кредитори,   що   мають   майнові   вимоги    за    борговими зобов'язаннями з  наростаючими  сумами  пені,  процентами,  можуть подавати заяви і після винесення Арбітражним судом  постанови  про визнання боржника банкрутом, оскільки згідно зі статтею 15  Закону саме з дати прийняття цієї постанови припиняється нарахування пені та  процентів  з  усіх   видів   заборгованості   банкрута.   Тому Арбітражний суд відповідно до  статті  53  АПК  має  підстави  для відновлення строку, встановленого статтею 10 Закону.

Відповідно  до статті 10 Закону Арбітражний суд  розглядає документи всіх осіб, що заявили майнові вимоги до боржника,  і  за результатами розгляду ухвалою щодо кожного кредитора окремо визнає або відхиляє ці вимоги (повністю або частково).

Ухвала про  визнання майнової вимоги кредитора  повинна містити точно визначену суму у національній валюті України і підстави  для визнання її боргом. Якщо вимогу  заявлено  в  іншій  валюті,  така вимога  підлягає  конвертації  у  національну  валюту  України  за курсом, встановленим Національним банком України на дату звернення з цією вимогою до Арбітражного суду.

Арбітражні  суди розглядають усі майнові  вимоги  кредиторів  у межах  провадження справи про банкрутство.

В провадженні  у справах про банкрутство  встановлені  три процесуальні строки:

     1. Провадження у справі  повинно  бути  порушено  не  пізніше п'яти днів з дня надходження заяви (стаття 7 Закону);

     2. Попереднє засідання у справі  проводиться  не  пізніше   як через місяць з  дня   порушення  провадження  у   справі  (стаття  8 Закону);

     3. Виявлення кредиторів і санаторів проводиться у місячний строк з дня опублікування оголошення  про порушення справи  про банкрутство (стаття 10 Закону).

Строки  інших   процесуальних   дій   у   цьому   провадженні призначаються  Арбітражним судом. Процесуальний режим цих строків у справах про банкрутство визначається статтями 50-53 АПК.

В  провадженні  у  справах   про   банкрутство   Законом встановлені строки для  вчинення  лише  певних  процесуальних  дій, тому відкладення розгляду справи, перерви в засіданні  (стаття  77 АПК), зупинення провадження у справі та його поновлення (стаття 79 АПК) можливі лише до або під час проведення попереднього засідання Арбітражного суду.

Оскільки  вчинення  інших   процесуальних   дій   конкретними строками Закон не  обмежує,  у  Арбітражного  суду  немає  потреби відкладати  розгляд  справи,  оголошувати  перерву   чи   зупиняти провадження у справі тощо. У  разі  необхідності  Арбітражний  суд ухвалою призначає наступний строк для вчинення певної дії.

Зупинення провадження у справі про банкрутство можливо у разі заміни кредитора  його  правонаступником  внаслідок  реорганізації підприємства, організації. В провадженні у справах про банкрутство неможливе процесуальне правонаступництво боржника,  крім  випадків реорганізації його юридичної особи у формі перетворення.

Арбітражний  суд  припиняє  провадження  у  справі   про банкрутство, якщо:

1. боржник не  є юридичною особою або не  включений до  Реєстру суб'єктів  підприємницької діяльності;

2. юридична особа   боржника  ліквідована  або  реорганізована (крім реорганізації у формі перетворення);

3. затверджені  умови санації юридичної особи  боржника (стаття 12 Закону);

4.  встановлена   відсутність  боргу,  або   боржник   виконав зобов'язання  перед   усіма   кредиторами,   або   відповідно   до законодавства з боржника  списана  заборгованість,  або  на  заяву боржника кредитори не висунули майнових вимог;

5. припинені   зобов'язання,  які  були  підставою   для  вимог кредиторів,  або   відповідно   до   законодавства   заборгованість боржника реструктуризована;

6. вимоги усіх  кредиторів повністю забезпечені  заставою;

7. затверджено  ліквідаційний баланс (стаття 22 Закону).

Провадження у  справах про банкрутство може бути  припинено  у випадках, передбачених підпунктами 1 і 2  цього пункту,  на  всіх стадіях процесу, тобто як  до,  так і після визнання  боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 5 і 6,  -  лише до  визнання  боржника  банкрутом,  а у випадку,   передбаченому підпунктом 7, - лише після визнання боржника банкрутом.

Відповідно  до статті  16  Закону  призначені  арбітражним судом  ліквідатори  утворюють  ліквідаційну  комісію.  Ліквідатори обирають із свого складу голову ліквідаційної комісії.

Дії  ліквідаційних   комісій   можуть   бути  оскаржені   до арбітражного  суду  банкрутом,  або власником його  майна,   або уповноваженим   ним   органом;   особою,   яка    відповідає    за зобов'язаннями юридичної особи банкрута; кожним кредитором  окремо або їх зборами чи комітетом; особою, яка посилаючись на свої права власника або іншу  підставу,  передбачену  законом  чи  договором, оспорює правомірність віднесення майнових об'єктів або  коштів  до ліквідаційної маси, а також прокурором.

Розгляд скарг  на дії ліквідаційної  комісії  щодо  звільнення працівників  підприємства-банкрута  не   підвідомчий   арбітражним судам,  оскільки  вирішення  спорів   з   трудових   правовідносин віднесено до компетенції загальних судів (стаття 24 ЦПК України).