Україна у міжнародній сфері послуг

Значного розвитку сектор послуг набув у найбільш розвинених країнах світу – США 73,9% ВВП  і 75,1% робочої сили; Великобританії 72,6% і 70,4%, відповідно.

Оптимістичними є й  очікування інвесторів щодо подальшого зростання світової сфери послуг. За даними останнього рейтингу компаній FT-500, найбільшими світовими галузями за капіталізацією стали зовсім не нафта з металургією й хімією, а фінансовий сектор, IT та біотехнології.

Що стосується географічного розподілу торгівлі послугами, то лідерами тут є вісім найбільш розвинутих країн, на які припадає до 70% світового експорту послуг і понад 50% їх імпорту.

До речі, на чотири з цих країн, а саме США, Велику Британію, Німеччину та Японію припадає близько 33,0% усього світового експорту послуг. Це пов’язано з тим, що ці країни перейшли до постіндустріальної моделі розвитку, в якій домінує сектор послуг, а також з ростом пропозиції нових послуг. Для цих країн характерне зростання експорту фінансових, інформаційних і ділових послуг.

Хоча в країнах, що розвиваються, сфера послуг і є  одним з вирішальних чинників зростання, - все ж їх частка у світовому обсязі торгівлі послугами не перевищує 6%, за винятком хіба що кількох «нових індустріальних країн», або ринків, що виникають таких як Південна Корея (експортує інжинірингові, консалтингові та будівельні послуги), Мексика (туризм), Сінгапур (фінансові та банківські послуги).

За останній час Нова Зеландія й Австралія значно збільшили  торгівлю послугами. В Новій Зеландії в порівнянні 1985 року з теперішнім часом, обсяг послуг зріс майже на 80%, в Австралії - на 70%. Це пов'язано насамперед із поширенням туризму, а саме зі скасуванням обмежень у повітряних перевезеннях і створенням туристичних центрів.

Франція на сьогоднішній день набула ваги як продавець фінансових і фрахтових послуг, а Швеція –  у сфері послуг технічного, управлінського й консультативного характеру. На відміну від них експорт послуг США, Великої Британії і Норвегії збільшився незначно. Велика Британія, США втратили більшу частину монополії, що її вони колись мали в галузі фінансових і фрахтових послуг, тоді як Японія та Німеччина стають дедалі вагомішими постачальниками таких послуг. Норвегія пережила нафтовий бум, тож головна увага приділялася тут нафтодобувній індустрії та галузям її обслуговування.

Країни Центральної  та Східної Європи мають великий  потенціал для розбудови потужного  сектора послуг, передусім у галузях сухопутного транспорту, судноплавства, рекреаційних послуг, туристичного та готельного бізнесу. Але через брак коштів на переобладнання матеріально-технічної бази та створення нових основних фондів у цих сферах, не кажучи вже про тиск та обмеження щодо послуг, пропонованих згаданими країнами, експортна виручка від сектора послуг зовсім незначна, якщо зважити на потенціал цих країн.

Росія, інші держави СНД  і країни Балтії хоча і мають потенційні резерви для розвитку туризму, транспортних послуг, їхньому широкому експорту заважає слабка матеріально-технічна база, як і недоліки господарського механізму. Західноєвропейські країни високу якість своїх послуг доповнюють застосуванням широкого спектра обмежень на використання іноземних послуг, у тому числі і з країн СНД.

У структурі світової торгівлі послугами лідирують послуги, що належать до категорії «інші приватні послуги». Експорт їх становив у 1985 р. 126 млрд. дол., у 1990 р. - 255 млрд., у 1992 - 305 млрд. дол. (40% усієї торгівлі послугами). У 2010 р. частка цієї категорії послуг у світовій торгівлі дорівнювала 1380 млрд. дол. (50%).

Велику вагу у структурі ринку  послуг мають туристичні й транспортні  послуги, на які припадає приблизно 25% світової торгівлі послугами .

Японії належить найбільший у світі торговельний флот, далі йдуть такі країни, як Велика Британія, Ліберія, Німеччина та Норвегія. Щодо Норвегії, то судноплавство становить 50% експорту послуг цієї країни. Безперечними лідерами у сфері сухопутного транспортування, перевезень і туризму є США, Велика Британія та Франція. За рахунок туризму формуються 50% прибутків від експортних операцій Канади, Італії та Швейцарії.

У загальному обсязі торгівлі країн, що розвиваються, приватні послуги  є найбільшими у відсотковому плані. Ці країни імпортують високопрофесійні послуги (консультативні та управлінські), а експортують - некваліфіковану працю. Імпорт «приватних послуг» на 25% перевищує експорт цих послуг країнами, що розвиваються. Єдиний розділ, за яким ця група країн має позитивне сальдо - туризм.

У сфері розвитку експорту послуг показовим є приклад азіатських країн. Індія - всесвітній центр IT-технологій, Дубаї - відомий туристичний і фінансовий сектор, Сінгапур спеціалізується на наданні медичних послуг мешканцям країн Південно-Східної Азії. Вільна міграція також спровокувала зростання сфери послуг у ЄС. Англійці віддають перевагу відвідуванню дантистів не у Великій Британії, а у Швеції, де чудову якість забезпечують за значно нижчі кошти. Скандинави та німці залишають рідні широти заради дешевих курортів Балтії. А темпи зростання економіки маленької Латвії торік досягли 10% виключно за рахунок сфери послуг, на яких базується вся економіка країни. [7, с.287-289]

Торгівля послугами  постійно зростає, експорт розширюється, навіть в окремих економічно слаборозвинених  країнах. Пошуки зарубіжних ринків потребують виконання маркетингових досліджень і науково-дослідних робіт, здійснення рекламних кампаній, після продажного сервісного обслуговування.

Технічний процес у сфері  комунікаційних технологій позитивно  позначився на світовій торгівлі послугами. Наявність факсимільного зв'язку, електронної пошти та інших видів  комунікацій дає змогу підприємцям  і представникам так званих вільних професій працювати швидше, ефективніше, ширше. На думку фахівців, світовий обсяг торгівлі послугами у недалекому майбутньому перевищить обсяг товарної торгівлі.

2.3 Міжнародний туризм, як головний  сегмент світового ринку послуг

Міжнародний туризм є відносно молодою галуззю в світі, хоча свої корені бере з давніх часів. Сучасного вигляду туристична галузь набуває в 1937 р., коли цим питанням почали цікавитись міжнародні організації.

Значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язано з тим, що туризм набирає все більшого значення для міжнародних зв’язків, є стимулом для пожвавлення економічного стану країн і окремих регіонів. Міжнародний туризм є постійним джерелом для поповнення валютних надходжень и державного бюджету і виступає стабілізатором налагодження та укріплення стосунків між країнами.

Туризм є одним з  найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя  має стабільні (в середньому 5% на рік) темпи зростання і не зазнає коливань попиту/пропозиції, тому вважається одним з найперспективніших напрямків соціально-економічного розвитку.

У багатьох державах світу  туризм розвивається як система, яка  надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними  і релігійними цінностями даної  країни і її народу, і дає прибуток в скарбницю.

Туризм у сучасному  уявленні - велика економічна система з різноманітними зв’язками між окремими елементами як у межах народного господарства окремої країни, так і в межах зв’язків національної економіки зі світовим господарством у цілому [8, с. 244].

Туризм - це тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без здійснення оплачуваної діяльності; [9, с. 1]

Ринок туристичних послуг задовольняє потреби населення у відпочинку та змістовному проведенні дозвілля і функціонує за загальними законами світового ринку. Він є складовою ринку послуг, його видовим компонентом.

Розрізняють наступні види туризму [10, с. 58]: маршрутно-пізнавальний; спортивно-оздоровчий; діловий і конгрес-туризм; курортний, лікувальний; фестивальний; мисливський; екологічний; шоп-туризм; релігійний; учбовий; етнічний і ін.

Всесвітня рада з туризму  і подорожей вказала на наступні характеристики сучасного туризму:

1. це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5$ трильйона оборотного капіталу, яка включає такі компоненти як:
1. Подорожі (круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці);
2. Помешкання (готелі і мотелі, конференції, виставки, зустрічі);
3. харчування (ресторани, кафе, бари);
4. відпочинок і дозвілля (ігри, парки, розваги, атракціони);
2. провідний платник податків;
3. працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх працюючих;
4. найпрогресивніша галузь не тільки європейської, але і світової економіки.

За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік.

На промислово розвинені  країни доводиться понад 60% всіх прибуттів  іноземних туристів і 70–75% поїздок, що здійснюються в світі. При цьому  на частку ЄС доводиться біля 40% прибуттів туристів і валютних надходжень.

ВТО відзначає, що найбільша  кількість туристів відвідує Європу (більше 50%). Це й зрозуміло, бо в жодній іншій частині світу на досить невеликому просторі не знайти такого різноманіття ландшафтів, культур, історії та народів. Унікальний європейський туристичний продукт робить Європу визнаним лідером ринку у сфері туризму та подорожей. Майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму, але особливо вражаючих результатів досяг, як і передбачалось, Азіатсько-Тихоокеанський регіон, де кількість подорожуючих зросла на 6%, Північна і Південна Америка на 5%. Разом з тим протягом 2011 року спостерігався нерівномірний ріст кількості туристів по усьому світу через складну обстановку на півночі Африки й Близькому Сході. Так, із січня по серпень кількість міжнародних припливів на африканському континенті зменшилася на 2%, на Близькому Сході - на 9%. При цьому роком раніше дані регіони фіксували рекордний ріст туристичного потоку - 7% і 15% відповідно.

Традиційними лідерами Старого світу залишились Франція, Іспанія та Італія. Значні темпи зростання демонструють США. Вийшов у лідери і Китай, який з 12-го місця в 1990 році перемістився на 5.

Таким чином, визначивши лідерів з приймання іноземних туристів, можна впевнено констатувати той факт, що саме в цих країнах найбільший вплив на економіку мала туристична індустрія. Надходження валюти розподіляються так: в європейські країни - 62,4%, країни Північної Америки - 16,4%, Латинської Америки -11,7%, африканські країни - 2,5%, Ближній Схід – 2,5%, Азію та Австралію - 4,5%. В багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20–45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв'язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та інші. Цей бізнес приваблює підприємців з багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності та мінімальний термін окупності витрат.

В Україні туристичний  бізнес розвивається з переважною орієнтацією  на виїзд. Україна на ринку міжнародного туризму виступає як країна-генератор туристичних потоків, хоча потік іноземних туристів до нашої країни постійно зростає. Протягом 2011 року Україну відвідали 21,4 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 13,2% більше в порівнянні з 2006 роком. Спостерігаються позитивні зрушення на національному ринку туристичних послуг, які позначені зростанням обсягів діяльності на внутрішньому ринку і зростанням потоку іноземних відвідувачів, помітною також є тенденція перевищення в'їзного потоку над виїзним у структурі міжнародного туризму.

Незважаючи на широку «географію» туристів, які приїжджають до нашої країни, їх переважну частину (50%) складають туристи з країн СНД. (Табл. 2.1)

Таблиця 2.1

Туристичні потоки