Україна у системі світогосподарських зв'язків

Тим часом варто зазначити, що в Україні виробництво і експорт продукції базових галузей економіки ґрунтуються на використанні високовартісних (хоча й застарілих) основних фондів. Фінансування масштабних капіталовкладень для створення таких потужностей в інших країнах являє собою один з бар'єрів для входу на світовий ринок енерго- і матеріаломісткої продукції обробної промисловості. Тому на таких ринках інтенсивність конкурентної боротьби є нижчою, ніж на ринках продовольчих товарів і сільськогосподарської сировини (що слугують класичним прикладом ринків з досконалою конкуренцією). З огляду на це, можемо стверджувати, що Україна дістає певні переваги від постачання на світовий ринок металопродукції, добрив, продукції машинобудування.

Проте у довгостроковому періоді надвиробництво у глобальних ланцюгах III і IV технологічних укладів, яке супроводжується зміною структури попиту в розвинутих країнах (внаслідок поширення виробничо-технічних систем V і VI технологічних укладів), виступатиме основним фактором падіння світових цін на продукцію базових галузей економіки України. Інакше кажучи, спеціалізація національної економіки на виробництві продукції з низьким ступенем обробки в умовах дії механізмів нееквівалентного зовнішньоекономічного обміну вестиме до звуження фінансового потенціалу нації.

3. Формування  нової моделі національної конкурентоспроможності

Необхідність структурної диверсифікації вітчизняного експорту та розширення присутності України на нових динамічних ринках зумовлена дією таких факторів зовнішнього і внутрішнього характеру:

• інтенсивної конкуренції на ринках низькотехнологічної продукції та падіння світового попиту на цю продукцію, що вестимуть до зниження реальних цін у довгостроковому періоді;
• мінливості та нестабільності цін на сировину і продукцію з низьким ступенем обробки;
• поступової втрати українськими виробниками конкурентних переваг, пов'язаних з низькою вартістю енергоресурсів, мізерною ціною робочої сили і "проїданням" основного капіталу, успадкованого від СРСР.

Формування нової моделі національної конкурентоспроможності, вдосконалення структури і підвищення ефективності вітчизняного експорту мають ґрунтуватися на ретельних дослідженнях динаміки попиту і особливостей пропозиції на міжнародних ринках. При визначенні перспективних напрямів інтеграції економіки України у світове господарство варто враховувати, насамперед, інтенсивність конкурентної боротьби на ринках експортованої продукції.

Для визначення конкурентності виробників на різних сегментах світового ринку експерти ЮНКТАД розрахували індекси ринкової концентрації (для товарних груп за 3-значною класифікацією СМТК), які опосередковано свідчать про напрямок руху реальних цін.

Дослідження, проведене з використанням даних ЮНКТАД відносно ринкової концентрації, дало такі результати: серед 20 груп товарів обробної промисловості з найвищою інтенсивністю конкурентної боротьби Україна займає вагоме місце на ринках чотирьох з них - прокату із заліза та нелегованої сталі, неплакованого, без покриття (1399,7 млн. дол.), сталі у зливках та інших первинних формах, напівфабрикатів із заліза та нелегованої сталі (1707,3 млн. дол.), чавуну переробного та дзеркального у чушках, болванках, гранулах і порошку з чавуну, заліза і сталі, феросплавів (567,3 млн. дол.), труб і трубок із заліза та сталі (411,6 млн. дол.). Індекси ринкової концентрації для названих груп товарів коливаються від 487 до 635 при мінімальному значенні 441 і середньому значенні для всіх товарів обробної промисловості 957. Згідно з нашими оцінками, більш вигідним, з точки зору концентрації ринкової влади, є експорт такої продукції чорної металургії: прокату плоского із заліза та нелегованої сталі, плакованого, з покриттям; дроту із заліза або сталі; залізних і сталевих прутків і брусків.

Поряд з визначенням конкурентності потенціальних ринків збуту, невід'ємною складовою процесу визначення пріоритетів техніко-економічного розвитку країни має стати оцінка перспектив зростання зовнішнього попиту на продукцію українського виробництва. Розширення експорту продукції, світовий попит на яку стрімко зростає, сприятиме підвищенню доходності зовнішньоекономічних операцій вітчизняних суб'єктів господарювання.

Досить корисним у цьому відношенні є проведене ЮНКТАД дослідження, у рамках якого було визначено показники "ринкового динамізму" для окремих товарних сегментів. Товари, які реалізуються на світовому ринку і світовий попит на які стрімко зростає, характеризуються експертами ЮНКТАД як "динамічні продукти". Постачання їх на світовий ринок надає країнам-експортерам можливості використовувати сприятливі цінові ніші та нарощувати обсяги експорту на вигідних умовах.

У цілому експерти ЮНКТАД виділяють такі групи динамічних продуктів: електронна продукція та електричні прилади (коди СМТК- 75, 76, 77); медичні інструменти і фармацевтична продукція (відповідно, 5, 87); деякі види текстильної продукції та одягу (61, 65, 84); окремі види продовольчих і напівсировинних товарів - шовк, крупи, шоколад, безалкогольні напої (261, 11, 073, 048).

Для оцінки відповідності вітчизняного експорту показникам ринкового динамізму проведено дослідження, результати якого узагальнено у таблиці 3. У ній подано 20 найдинамічніших продуктів з переліку ЮНКТАД, наведено дані про експорт такої продукції з України, а також розраховано відносні показники експорту динамічної продукції у світовій торгівлі та в сумарному експорті товарів з України.

Таблиця 3 *

Зростання обсягів збуту 20 найдинамічніших продуктів

на світових ринках, їх частка у сумарному світовому експорті

та обсяги продажів динамічних продуктів експортерами України

Дані таблиці 3 вказують на те, що реакція експортерів України на сплески зовнішнього попиту не задовільна. Помітною є мізерна присутність нашої держави на ринках динамічної продукції з високою часткою доданої вартості. Так, якщо у загальній сумі світового експорту частка експорту 20 найдинамічніших продуктів становила 22,6%, а в експорті країн, які розвиваються, - 28,7%, то в експорті товарів з України -всього 2,5%. В абсолютному вимірі вітчизняний експорт 20 видів такої продукції сягав тільки 442 млн. дол. Серед 20 динамічних продуктів більш-менш помітну роль в українському експорті відіграють лише електричне обладнання та частини до нього (136,3 млн. дол.); устаткування для передачі електроенергії (84,1 млн. дол.); телекомунікаційне обладнання та частини до нього (71,7 млн. дол.).

Серед динамічних продуктів українського експорту, що не увійшли до першої "двадцятки", слід відзначити:

• шоколад та інші вироби з вмістом какао (33-тє місце в переліку динамічної продукції) (у 2002 р. річний експорт з України становив 120,06 млн. дол.);
• насоси, компресори, вентилятори (відповідно, 47-ме місце) (відповідно,150,09 млн. дол.);
• верхній чоловічий одяг з текстилю (50-те місце) (247,22 млн. дол.);
• мотори неелектричні (52-ге місце) (221,19 млн. дол.);
• вироби з кольорових металів (63-тє місце) (135,75 млн. дол.);
• літаки, авіаційне обладнання та його комплектуючі (79-те місце) (100,88 млн. дол.);
• прилади для вимірювання і контролю (82-ге місце) (104,16 млн. дол.);
• папір і картон (89-те місце) (198,31 млн. дол.);
• устаткування для обробки металу та його комплектуючі (108-ме місце)(104,59 млн. дол.);

-мідь (113-те місце) (113,23 млн. дол.);

• інструменти для ручних і машинних робіт (117-те місце) (599,56 млн. дол.);
• металобрухт і відходи металургійної промисловості (120-те місце) (318,2 млн. дол.).

Наведені дані свідчать, що динамічна продукція українського експорту виробляється переважно у галузях обробної промисловості, які використовують робочу силу середньої кваліфікації та технології середнього рівня. Крім того, в експорті цієї продукції представлено також сировинні й продовольчі товари (мідь, металобрухт, шоколад), ресурсномісткі товари (папір і картон, верхній чоловічий одяг з текстилю), а також товари, виробництво яких ґрунтується на використанні низькокваліфікованої робочої сили і технологій низького рівня (вироби з кольорових металів, інструменти для ручних і машинних робіт).

Лише три групи динамічних товарів, які фігурують у статистиці вітчизняного експорту, виробляються у високотехнологічних галузях - телекомунікаційне обладнання та частини до нього; літаки, авіаційне обладнання та його комплектуючі; прилади для вимірювання і контролю. У 2002 р. експорт цих товарів становив 276,74 млн. дол. Таким чином, у структурі українського експорту високотехнологічна динамічна продукція займає лише 1,5%.

Більш оптимістичний вигляд має ситуація з вітчизняним експортом сільськогосподарської продукції. Серед сільськогосподарських продуктів, віднесених ЮНКТАД до динамічних, Україна є великим постачальником шоколаду (7-ме місце у рейтингу динамічних сільськогосподарських продуктів); твердих сирів і сиру (відповідно, 20-те місце); алкогольних напоїв (13-те місце); тютюнових виробів (6-те місце); зернових продуктів (3-тє місце); свіжих овочів (14-те місце); виробів з фруктів і цукру (18-те і 5-те місця). Ці товари мають високу еластичність попиту за доходом і генерують значну додану вартість. У 2002 р. український експорт динамічних продовольчих товарів становив 459,24 млн. дол. (або 13,5% українського експорту сільськогосподарської продукції та продукції харчової промисловості).

4. Інвестиційно-інноваційна  діяльність в Україні

 Найвагомішими структурними дисбалансами національної інноваційної системи, що створюють перешкоди для масштабного поширення нововведень, є низька інноваційна активність вітчизняного підприємницького сектора; розпорошеність державного фінансування НДДКР і відсутність чітких пріоритетів техніко-економічного розвитку; слабкий розвиток малого інноваційного бізнесу; відсутність інституту "довгих грошей" у фінансово-кредитній системі України; низький рівень розвитку науково-технічної інфраструктури.

Інноваційна діяльність поки що не стала невід'ємною складовою підприємницької діяльності в Україні. Питома вага інноваційно активних підприємств рік у рік знижується. У 2004 р. частка інноваційних витрат вітчизняних підприємств у загальній сумі операційних витрат на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) становила лише 1,4%, а реалізація ними інноваційної продукції - 18,8 млрд. грн. (або 5,8% загальних обсягів продажів промислової продукції). Такий стан справ відповідним чином позначається на темпах структурних змін і зумовлює загальну траєкторію техніко-економічного розвитку.

Українські підприємства майже не займаються науково-технічними розробками довгострокового характеру, а основним замовником наукових робіт виступає держава. Механізми взаємодії виробничих підприємств з науково-дослідними організаціями практично не діють. За роки трансформації кількість заводських лабораторій та конструкторських бюро підприємств істотно скоротилася.

Актуальною, як і багато десятиріч тому, залишається проблема низького рівня комерціалізації наукових досліджень і доведення їх результатів до виробництва. Щороку в Україні виконується понад 60 тис. науково-технічних розробок, однак тільки близько 16% завершених науково-технічних розробок втілюється на практиці16. Такі процеси, з одного боку, відображають відірваність тематики наукових досліджень від практичних проблем, а з іншого - свідчать про низький попит суб'єктів господарювання на результати науково-технічної діяльності.