Курс лекций по "Религиеведению"

- Я, Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім мене;

- Не роби собі ідола... не вклоняйся їм, не служи їм;

- Не позивай даремно імені Господа Бога твого;

- Пам'ятай день святий святкувати...день сьомий;

- Шануй отця свого і матір свою;

- Не убий;

- Не прелюбствуй;

- Не кради;

- Не свідчи ложно на свого ближнього;

- Не жадай жони, майна ближнього свого.

В Євангелії від Матвія наводяться ще дві заповіді Божі :

- Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією мислею твоєю.

- Возлюби ближнього  твого, як самого себе.

Більшість напрямків  і течій у християнстві мають розвинений культ та різноманітну обрядовість. До основних обрядів можна віднести сім святих таїнств - хрещення, миропомазання, сповідь, євхаристія, священство, подружжя (шлюб), єлеосвячення.

Християнство має складну  й багату на події історію, протягом якої розвивалося віровчення, удосконалювались обряди, змінювались організації. Якщо в перші десятиріччя і навіть століття свого існування християнство було об'єктом гонінь та репресій з боку властей Римської Імперії, то з 324 року внаслідок едиктів імператора Костянтина воно стає не тільки дозволеною, легальною, але й практично державною релігією Римської Імперії.

Величезне значення для  становлення християнського віровчення та культу мали Вселенські собори: 1-й  Нікейський в 325 р. і 2-й Константинопольський в 381 р. на яких прийнято “Символ віри”. З розпадом Римської Імперії на Західну й Східну в 395 р. християнство також починає розділятись. Виникають православ'я і католицизм. У 1054 р. розкол між цими гілками християнства закріплюється остаточно. Хоч і задовго до цього, внаслідок розбіжностей історичної долі територій, що входили до Східної і Західної Римської Імперії, ці течії в християнстві розвиваються по-різному. При цьому відмінності мають місце як в богословії, так і в культі та принципах організації церков, а також в їх місці й ролі в суспільстві, значенні в політичній, духовній та інших сферах суспільного життя.

У 16 ст. внаслідок причин соціально-політичного та релігійно-духовного  характеру виникає третій напрямок в християнстві - протестантизм. Датою його появи часто називають 31 жовтня 1517 р. - день, в який виступив з вимогами реформ в релігійному житті Мартін Лютер. Однак процес реформ зайняв цілу епоху, яка одержала назву епохи Реформації. Наслідком цілого ряду перетворень в релігійній сфері в деяких країнах Західної Європи стало утворення нового напрямку в християнстві, який відокремився і дистанціювався від католицизму й римсько-католицької церкви, на основі руху протесту проти всевладдя Папи Римського та інших сторін католицизму.

Таким чином, у християнстві сьогодні існують три основні течії : православ'я, католицизм, протестантизм (протестанство).

Православ'я  як  самостійна течія спочатку розвивалась на теренах Східної Римської імперії, а потім розповсюдилось на деякі території Східної Європи. Православне віровчення засноване на Святому письмі (Біблії) й постановах перших семи  Вселенських соборів, перші два з яких (325 р. і 381 р.) прийняли Нікейсько-Царьградський Символ віри, а наступні п'ять були присвячені уточненню окремих положень й вирішенню релігійних спірних питань.

Таким чином можна  сказати, що православне віровчення відображає ранню, спільну для всього християнства догматику в більш-менш незмінному (ортодоксальному) вигляді.

Культові дії в православ'ї  займають дуже важливе місце, особливе значення мають згадані вище 7 таїнств, релігійні свята, що мають чітку градацію, обряди, почитання ікон, тощо.

Щодо організації православ'я, то слід відзначити, що воно не має єдиного  організаційного центру й складається  з кількох (більше 15) автокефальних (самостійних) церков. Найбільшою з них є Руська православна церква (РПЦ), історія розвитку якої заслуговує на окрему розмову. Як основні віхи її розвитку слід назвати :

988 –прийняття Християнства в Київській Русі ;

1448 –вихід РПЦ з під влади Константинопільського патріарха ;

1458 – розподіл РПЦ на Київську й Московську митрополії ;

1589 – утвердження патріархату в Москві ;

1721 – скасування патріархату Петром І ;

1917 - відтворення патріархату в РПЦ ;

1990 – надання автономії РПЦ в Україні - УПЦ – Московського патріархату ;

1992 – виникнення УПЦ – Київського патріархату.

Православ'я – найпоширеніша  релігія в Україні, головною проблемою  тут є розкол серед православних, подолати який є важливою проблемою  суспільства.

Католицизм (вселенський, всесвітній) – найкрупніша течія в християнстві.

Утворившись в результаті розколу з православ'ям, католицизм бере за основу віровчення й культу не тільки Святе письмо, але й  Священний переказ, який утворюють  постанови 21 собору, а також офіційні документи (послання) голови католицької церкви – Римського папи. У католицькій обрядності також є відмінності від православ'я. Але головна відмінність католицизму полягає в організації - католицької церкви, яка є строго централізованою структурою й має єдиного главу - Папу Римського.

Основні відмінності  католицизму :

1. Специфічне розуміння Символу віри в еманації (виходженні) Святого духу не тільки від Бога-отця, але й від Бога-сина (так зване “феліокве”);
2. Широке почитання Богородиці й догмат про її тілесне вознесіння;
3. Догмат про чистилище;
4. “Целібат” - заборона брати шлюб для духовенства;
5. Надання свідоцтв про відпущення гріхів (індульгенція);
6. Укріплення авторитету папи, який вважається намісником Христа на Землі;
7. Визнання непогрішимості Папи Римського;

Можна також зупинитись на інших особливостях, згадати, як проходять богослужіння в католицьких  храмах і чим вони відрізняються від православних служб, звернути увагу на відмінності в символіці, святах, обрядах тощо.

Католицизм розповсюджений переважно в Західній Європі, Північній і Південній Америці та інших регіонах планети.

Протестантизм (від “протест”) - третя основна течія в християнстві, виникала в 16 ст. на хвилі широкого невдоволення діяльністю римсько-католицької церкви, Папи Римського, католицьких священнослужителів Західної Європи. Виникнення протестантизму пов¢язане  з розвитком суспільно-політичного, соціокультурного й релігійного руху 16-17 ст. антифеодального, який, по суті отримав назву Реформація й проходив під гаслами виправлення католицького віровчення, культу й організації в дусі первісних християнських ідеалів.

Лідерами Реформації були Мартін Лютер (1483-1546), Ж. Кальвін (1509-1564), І. Цвінглі (1484-1531).

Протестантизм складається  з різноманітних течій та напрямків і не є єдиним віровченням, немає також єдиних вимог до культу.

Але слід зазначити, що в цілому протестанти керуються тільки Святим Письмом (Біблія), Святий Переказ відкидається, як правило, хоча в деяких протестантських церквах є своя специфіка з цього питання.

Загальні відмінні риси протестантизму :

1. заперечення влади Папи й культу святих;
2. заперечення Святого переказу як джерела віри;
3. принцип спасіння вірою ( тільки завдяки особистій вірі можливе спасіння);
4. принцип загального священства, заперечення особливого статусу духовенства;
5. скасування монашества;
6. упрощення й здешевлення культу;
7. національний характер церкви ( незалежність від Риму, національна мова).

 У протестантизмі  треба розрізняти ранні напрямки, які виникли ще в 16-18 ст. й утворюють англіканську, лютеранську, кальвіністську та інші церкви й секти, а також пізні протестантські течії, що виникають в 19-20 ст., – баптизм, адвентизм, ієговізм, тощо.

Протестантизм в основному  поширений в Західній Європі, Північній  Америці, хоча реалізує широку активну прозелетиську діяльність.

 

Іслам

Іслам – наймолодша зі світових і друга за чисельністю  релігія в сучасному світі. Він  вважається державною або офіційною  релігією в 28 країнах, які заснували  організацію − ісламську конференцію. Подія ця симптоматична, оскільки демонструє особливу роль цієї релігії в різноманітних сферах життя окремих країн або регіонів, та й всієї планети в цілому.

Іслам у перекладі  з арабської означає “покірність”, присвячення (надання) себе Богу; послідовники ісламу – мусульмани – “покірні”. 

Іслам виник у 7 ст. на території Аравійського півострова, населеного арабськими кочовими племенами, що знаходились на етапі розпаду родоплемінних відносин. Головна священна книга мусульман - Коран (читання), поряд з цим священною книгою вважається Сунна (Священний переказ), в якій у формі коротких повчальних оповідань відображаються деякі ідеї ісламу. Іслам – монотеїстична релігія. Теза про єдиного Бога – Аллаха проводиться чітко й послідовно. Він є єдиний Бог, який створив все суще й визначає його існування.

Соціологи й історики визнають, що виникнення ісламу відповідає закономірностям появи будь-якої іншої релігії. Крім цього, ця релігія розвивалась під впливом більш ранніх релігій ( іудаїзму та християнства), що не заперечують і самі ісламські теологи, що випливає з ісламського віровчення.

Згідно з мусульманським переказом, основні положення ісламського віровчення (зміст Корану) були передані пророку Мухамеду,  який був обраний з числа найдостойніших для цієї місії самим Аллахом, через посередництво ангела Джебраїла окремими одкровеннями, головним чином, вночі через видіння. Основу Корану утворюють перші проповіді Мухамеда, котрі були записані його секретарями-писцями. Таким чином, іслам на відміну від християнства не використовує принцип боговтілення, або буддистський принцип просвітлення. Контакт між Богом і людьми відбувається через передачу істини одному з обраних достойних людей, який стає пророком.

Дослідники ісламу вважають, що Мухамед був реальною історичною особою (роки життя: 570-632) й дійсно багато зробив для становлення та розвитку цієї релігії. Багато подій з його життя, факти біографії стали основою для формування догматики, культу й навіть ісламського літочислення. Згідно з ісламським переказом Мухамед в досить зрілому віці, десь в 610 р. починає проповідувати нове віровчення. Не знайшовши підтримки й розуміння в оточуючих, він був вимушений в 622 р. переселитись з Мекки в Медіну. Наступні роки – це роки боротьби за утвердження нової віри. Нарешті, в 630 р. пророк Мухамед повертається в Мекку. З цього моменту формується мусульманська феодально-теократична держава, яку він очолює до своєї смерті в 632 р. Після його смерті на місце Халіфа – замісника пророка обрано його найближчого сподвижника Абу-Бекра, який організував декілька крупних завойовницьких походів і став на чолі обширного Арабського Халіфату. До речі, в подальші десятиліття саме завдяки, успішним завойовницьким війнам арабів на Близькому й Середньому Сході, в Північній Африці іслам отримує широке розповсюдження, а в цих регіонах утворюється цілий ряд арабських держав. Можна вважати, що ця обставина зумовила концепцію священної війни (джихад) як способу утвердження та розповсюдження релігії.

Основні положення віровчення ісламу сформульовані в декількох тезах, так званих “7 акидах ісламу”:

1.Віра в єдиного  Бога Аллаха – Аллах єдиний  Бог, творець і верховний суддя  всього сущого, йому покірні всі  явища природи, люди, ангели, демони.

2.Віра в ангелів.  Ангели й демони – безтілесні  істоти, які виконують волю Аллаха. До них відносяться носії доброго начала: Джебраїл, Мікаіл, Асрафіл, Азріл; ангели смерті – Накір та Мункаф; вартовий раю - Ридвана; вартовий пекла – Малік; а також втілення зла Ібліс, якого прокляв Аллах.

3.Віра в пророків. У Корані  згадуються деякі біблейські  пророки: Ібрахім (Авраам), Муса (Мойсей), Нух (Ной), Іса (Ісус), але головне значення надається пророку Мухамеду.

4.Віра в абсолютний авторитет,  істинність Корану.

5.Віра в майбутній кінець  світу. На Страшному суді сам  Аллах буде допитувати кожного  з живих і мертвих й визначати його долю (рай або пекло), при цьому заступництво Мухамеда може пом¢якшити долю грішників.

6.Віра у воскресіння мертвих.

7.Віра в божественне попереднє  визначення. Все суще підпорядковане  волі  Аллаха, яка нічим не обмежена  й не може бути збагнута людським розумом.

Мусульманин повинен  також вірити в інші положення (догмати): безсмертя душі, посмертне воздаяння  у формі раю або пекла, описання яких являє собою досить яскраві  картини, тощо.

Етика ісламу досить елементарна. Вимагається  бути справедливим, за добро платити добром, а за зло – злом, бути щедрим, допомагати бідним.

Головні культові вимоги ісламу сформульовані  у вигляді так званих п¢яти “стовпів віри” :

1. Перша культова вимога – вимова вголос основного положення символу віри – “Немає Бога окрім Аллаха і Мухамед пророк його”.
2. Друга культова вимога – щоденна п¢ятикратна молитва (намаз).
3. Третя культова вимога – дотримання посту (ураза) в місяць рамазан.
4. Четверта культова вимога - обов¢язковий податок (закят) на користь бідних та духовенства. Окрім цього існує добровільне пожертвування у вигляді 1/40 частини річного доходу.
5. П¢ята культова вимога  - паломництво в Мекку (хадж).

(Деякі богослови ще одним стовпом віри вважають священну війну проти невірних – джихад).

Разом з основними  п¢ятьма стовпами віри існують й інші вимоги, заборони, вказівки, обряди. Це, насамперед культ Кааби (храм в Мецці) й культ мазарів (святих місць). Особливо важливу роль в ісламському культі відіграють свята (ураза-байрам - закінчення посту, курбан-байрам - жертвопринесення через 70 днів після закінчення посту тощо). Цікаві вимоги щодо ініціації (обрізання), сімейно-шлюбних відносин. Важливою складовою ісламу є заборона на ті чи інші види діяльності, вживання деяких продуктів харчування, види мистецтв і т. ін.