Монголия

            В даний час у Монголії відомі 2823 видів судинних рослин з 662 родів і 128 родин, 445 видів мохоподібних, 930 видів лишайників (133 роду, 39 родин), 900 видів грибів (136 пологів, 28 сімейств), 1236 видів водоростей (221 ​​рід, 60 сімейств). Серед них 845 видів лікарських трав використовуються у монгольській медицині, 68 видів почвоукріплюючих і 120 видів їстівних рослин. Є тепер 128 різновидів трав, перерахованих як ті що піддаються небезпеці і зникнення і занесені до Червоної Книги Монголії. 
            Монгольську фору умовно можна розділити на три екосистеми: - трава і чагарники (52% поверхні землі), ліси (15%) і рослинність пустелі (32%). Культурні посіви складають менше ніж 1% території Монголії.

 

• Фауна

            Фауна включає 138 різновидів ссавців, 436 птахів, 8 амфібій, 22 рептилій, 13 тисяч видів комах, 75 видів риб і численних безхребетних. У Монголії велика різноманітність промислових тварин, серед яких чимало цінних хутрових та інших звірів. У лісах водяться соболь, рись, олень, мазав, кабарга, лось, козуля; в степах - тарбаган, вовк, лисиця та антилопа дзерен; в пустелях - кулан, дика кішка, антилопа джейран і сайга, дикий верблюд. У горах Гобі звичайні гірські барани аргалі, козли і крупний хижий барс. Ірбіс, сніговий барс в недавньому минулому був широко поширений в горах Монголії, нині він в основному живе в Гобійському Алтаї, і його чисельність скоротилася до тисячі особин.     

            Монголія країна птахів. Журавель-красавка тут звичайний птах. Великі зграї журавлів часто збираються прямо на асфальтованих дорогах. Близько від дороги часто можна спостерігати турпанів, орлів, грифів. Гуси, качки, кулики, баклани, різні чаплі і гігантські по чисельності колонії різних видів чайок - срібляста, чорноголовий реготун (який в Росії внесений до Червоної книги), озерна, кілька видів крячків вся ця біорізноманітність вражає навіть досвідчених орнітологів-дослідників.

 

 

• Запаси корисних копалин

            У Монголії 65 тисяч людей в 80 сомонах 11 аймаків добувають золото, вольфрам, вугілля, сіль, кольорові камені, скам'яніле дерево і шпат ручним способом. 
            У 1995 році у Монголії був прийнятий закон «Про корисні копалини». 
            У в 2010 році у гірничодобувних галузях Монголії укладено 19 контрактів на суму 80 млн. доларів, у першому півріччі 2011 року - 13 контрактів на загальну суму у 1 млрд 50 млн доларів США. Середня вартість однієї угоди складає 104 млн. доларів, на 40% вище ніж у 2010 році. За даними 2011 року 30% від усіх угод припадають на видобуток залізної руди і кам'яного вугілля, на думку фахівців, ця тенденція збережеться і буде збільшуватися. За даними PricewaterhouseCoopers, за перше півріччя 2011 року всього було продано 1379 узгоджень на розробки у гірничодобувній промисловості, на загальну суму у 71 млрд. доларів. 
            На Гонгконгской біржі продані угоди компанії "Енержі ресурс" сумою у 950 млн доларів, третина від цієї суми вже належить США.

            З 1997 року загальний обсяг золотодобування у Монголії склав 181 тонну. З початку реалізації національної програми «Золото» у національному масштабі видобуток корисних копалин проводився на території площею 12,2 тисячі га. При цьому золотодобувні компанії займали площі 6995,3 га. Загальна кількість ліцензій на освоєння корисних копалин, виданих за цей же термін, досягло 1103, з яких 42% складають ліцензії на видобуток золота.

            Найстаріше родовище енергетичного вугілля знаходиться біля міста Налайх, у 35 км на південний схід від Улан-Батора, розробляється з 1920 року. 
12,3 мільярда тугриків були виділені Фондом розвитку Монголії на технічну модернізацію найбільшого у Монголії вугільного розрізу «Багануур» відповідно до прийнятого у минулому році рішенням Уряду Монголії. Керівництво розрізу вважає модернізацію своєчасної, так як при існуючих потужностях видобутку вугілля вони насилу долають пікові зимові навантаження - щодня виробляється відвантаження від 180 до 220 вагонів вугілля.

            За оцінкою міністерства мінеральних ресурсів та енергетики Монголії загальні розвідані запаси вугілля у країні становлять 150 млрд. тонн.

            До кінця XX століття велися розробки уранового родовища у районі Дорнод на північному сході Монголії. Пошук родовищ уранової руди вівся монголо-радянськими геологічними партіями на початку 80-х років XX століття у східних районах Монголії. За деякими даними Монголія володіє сьогодні шістьма урановими пластами і більш ніж сотнею родовищ урану. За оцінками монгольських геологів, уранові запаси країни становлять 60-63 тис. метричних тонн, за російськими даними - до 120-150 тисяч метричних тонн урану.

            За підрахунками іноземних експертів, прогнозні запаси урану в Монголії становлять 1,4 мільйона тонн. Якщо ця інформація підтвердиться, то Монголія підніметься у світі на п'яте місце. Розробками родовища Мардан (Дорнод) планує зайнятися СП Дорнод уран. 
            Постійний комітет Великого державного хуралу (ВДХ) із зовнішньої політики і безпеки провів у червні 2009 року перше читання проекту постанови ВДХ про затвердження державної політики по радіоактивним корисним копалинам та атомної енергії (МОНЦАМЕ).

            Запас Дзунбаянского родовища оцінюється у 22 млн тонн, тут виділяється три нафтових райони або пачки пісковиків, з яких перша пачка приручена до бітумінозної підсвити, а друга і третя - до Цаганцабской свити. Друга пачка містить 4 нафтоносних горизонти, а третя пачка - 12 нафтоносних горизонтів. Найбільш продуктивними є тринадцятий горизонт потужністю 7-8 м, 11 горизонт - 9-10 м і 7-8 горизонт -10-12 метрів. Глибина експлуатаційних горизонтів третьої пачки становить у середньому 700-800 м. Запаси нафти Дзунбаянского родовища категорії А + В складають 2158,3 тис. т.

            До теперішнього часу вже розроблені техніко-економічні обгрунтування на фінансування урядового банку Японії і Агентства міжнародного співробітництва Японії. Запуск цього заводу дозволить Монголії повністю забезпечувати себе нафтопродуктами, при цьому до бюджету країни щорічно будуть перераховуватися близько 200 млн.доларів. Після введення в лад заводу сировина буде спочатку поставлятися за кордону, а надалі планується перейти на вітчизняну нафту. Японська сторона виділить всі необхідні для будівництва кошти - 600 млн. доларів. Відкриття підприємства створить 600 нових робочих місць.

 

• Демографічна система Монголії

 

ПОЗИЦІЯ

КІЛЬКІСТЬ

Кількість населення Кількість чоловічого населення Кількість жіночого населення Густота населення Співвідношення  полів Співвідношення полів  при народженні Співвідношення полів  молодше 16 років Співвідношення полів  від 16 до 64 років Співвідношення полів  старше 65 років Кількість міського населення Коефіцієнт урбанізації Кількість сільського населення Кількість населення молодше 16 років Чоловіче населення молодше 16 років Жіноче населення молодше 16 років Кількість населення від 16 до 64 років Чоловіче населення від 16 до 64 років Жіноче населення від 16 до 64 років Населення старше 65 років Чоловіче населення старше 65 років Жіноче населення старше 65 років Середній вік населення Середній вік чоловічого населення Середній вік жіночого населення Середня тривалість життя Середня тривалість життя чоловіків Середня тривалість життя жінок

3 133 318 людей 1 566 605 людей 1 566 605 людей 2.0 людини на км2 1.000 чоловіків на 1 жінку 1.050 чоловіків на 1 жінку 1.042 чоловіків на 1 жінку 0.999 чоловіків на 1жінку 0.771 чоловіків на 1 жінку 62.0% від загальної чисельності  населення 1.9% в рік 38.0% від загальної чисельності  населення 27.3% від загальної чисельності населення 27.9% від чоловічого  населення 26.8% від жіночого населення 68.7% від загальної чисельності  населення 68.6% від чоловічого  населення 68.7% від жіночого населення 4.0% від загальної чисельності  населення 3.5% від чоловічого  населення 4.5% від жіночого населення 26.2 років 25.8 років 26.6 років 68.3 років 65.9 років 70.9 років

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Етнічний  склад

 

Народність	Чисельність
Хахла-монголи	2168141
Казахи	101526
Дербети	72403
Баяти	56573
Буряти	45087
Захчини	32845
Дариганга	27412
Урянхайці	26654
Дархати	21558
Олети	15520
Хотогойди	15460
Торгути	14176
Хотини	11304
Мянгати	6592
Тувінці	5169
Баргути	2989
Узумчини	2577
Елжигини	1340
Саратули	1286
Хамнигани	537
Цаатини	282
Узбеки	260
Хорчини	152
Чахари	132
Інші народності	20462
Китай	8688
Росія	2474
Республіка Корея	1522
США	656
Всього	2647545

 

            Монголію населяють різні народи, що представляють дві мовні групи - монгольську і тюркську, а також невелика кількість росіян і китайців. Найбільш численною частиною населення (94%) є представники монгольської групи. Монгольська етнічна спільність склалася у Центральній Азії. У Х столітті нашої ери значна частина цієї території була місцем проживання монголоязичних кидань. У ХIII ст. проживаючі тут монголоязичні племена були об'єднані Чингісханом в одній державі, що послужило початком у формуванні монгольської народності. Після розвалу Монгольської імперії у XIV столітті, вже в XV столітті відбувся поділ монголів на західну і східну групи, а в середині XVI століття східна, у свою чергу, розпалася на північну і південну.

            До північної групи із проживаючих у країні монголів відносяться найбільш численні, домінуючі серед інших народів та етнічних груп халха-монголи (халха), чисельністю у 2168141 чоловік, що становлять 82,40% від усього населення країни (перепис 2010 р.), а також буряти. Халха склалися не тільки на основі давньомонгольских елементів, цей народ має також тюркські і тунгуські етнічне коріння. Деякими особливостями побуту й мови відрізняються нечисленні етнографічні групи, близьких до халха: даріганга (27 412 осіб, 1,04%), які проживають у південно-східному Дорноговь (Востоно-Гобійського) аймаку, і хотогойти (15 460 осіб, 0,59% ). Значною асиміляції з боку халхасцев піддалися також народи південних групи монголів - узумчіни (2 577 осіб), елжігін (1 340 осіб або 0,05%), Чахар (132 особи), хорчіни (152 особи) та інші.

            До західної групи монголів - ойратам - відносяться дербети, що проживають в Увс (Убсунурському) аймаку і разом з родинними їм Хойт і хошутів налічують 72 403 чоловік або 2,75% від населення країни (перепис 2010 р.), захчіни (у основному на півдні і центрі Ховд (Кобдосского) аймака), насчітиваюшіе у країні 32 845 чол. або 1,25%, олети (на сході аймака Баян-Улгій (Баян-Улегейского), 15 520 чол. або 0,59%), торгути (південний захід аймака Ховд (Кобдосского), 14 176 або 0,54%) , баяти (в основному в Увс (Убсунурському) аймаку, 56573 чол. або 2,15%), мянгати (на півночі Ховд (Кобдосского) аймака, 6592 чол. або 0,25%). Торгути є нащадками тих ойратскіх племен, що в 1771 році повернулися у Центральну Азію з берегів Волги. Відносяться також з культури і мови до західної групи дархати (21558 чол. Або 0,82%), які проживають у Хувсгел (Хубсугульском) аймаку, з'явилися у результаті змішання монгольських, тюркських та самодийских етнічних елементів.

            Загальна чисельність населення Монголії на липень 2007 року становила 2952000 чоловік, на 2010 рік - 2647545 жителів. Середня щільність населення - 1,8 чоловік на 1 км². Міське населення - 65%, на столицю Улан-Батор з населенням близько 1 мільйона жителів припадає 1/3 всього населення країни. Найбільш щільно заселені Хангайскіе гірський район і долина річки Орхон (5-6 чол./1 км²). На півдні Монголії, на пустельних і напівпустельних територіях, що займають до 40% від загальної площі країни, щільність становить лише 1 людина на 10-15 км ², значні території тут взагалі безлюдні.

            Природний приріст становить 28 осіб на 1000 в рік, при народжуваності 37 і смертності 9 чоловік на 1000 жителів. З 1950 року по 1983 рік населення Монголії збільшилося в 2,3 рази, а з 1950 по 2007 рік - майже в 4 рази.

            Халха-монголи розселені компактною масою у східних, центральних і південних аймаках країни. Народи південномонгольскої групи - узумчіни, Чахар та інші - кочують на південному сході Монголії. Тут же проживають і споріднені халха даріганга. Хотогойти населяють території на схід від озера Хяргас-Нуур. Монголи західної, ойратской групи - захчіни, торгути, дербети та інші - заселяють землі в західній Монголії, на захід від озер Убсу-Нур і Хар-Нуур. Дархати живуть в Хубсугульском аймаку. Буряти населяють північ Монголії, долини річок Селенги, Онона, Іро і східний берег озера Хубсугул. Споріднені їм Баргуті - на берегах річки Керулен. 
            Казахи живуть переважно по верхній течії річки Кобдо, де був утворений національний казахський аймак Баян-Улгій. Алтайські урянхайци і урянхайци-Мончак розселені по Монгольський Алтай, від верхів'їв Кобдо до верхів'їв Булгана. Хубсугульскі урянхайці проживають відповідно в Хубсугульском аймаку; тут же, серед дархатів, живуть і цаатани. Росіяни і китайці в більшості живуть в містах.