Державна система забезпечення якості освіти, система контролю якості навчання

 

 

Інститут  соціальних технологій

 

Кафедра соціальної роботи

 

 

 

 

 

Контрольна   робота

        З  навчальної дисципліни: Педагогіка і психологія вищої школи                    

    На тему: Державна система забезпечення якості освіти, система контролю якості навчання.

 

 

 

                                                                          Виконала студентка 6 курсу

                                                                          групи  

                                                                        Перевірив: д.п.н. проф.                                                               

                                                                         № залікової книжки __________

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП ..............................................................................................................С. 3- 4

1.ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ .…………………..…..........................................................................................С.5 - 16

1. Основна мета державної системи забезпечення якості вищої освіти...................................................................................................................С. 5 - 8

1.2 Призначення, склад і структура стандарту вищої освіти..................................................................................................................С. 8 - 15

2.ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ НАВЧАННЯ............................................................................................. ......С. 16 - 25 

2.1. Цілі, завдання та  функції контролю якості навчання..........................С. 16 - 20

2.2 Види, рівні та форми контролю  якості навчання............................... С. 21 - 25

ВИСНОВОК....................................................................................................С. 26 - 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні вища освіта є одним з визначальних чинників відтворення інтелектуальних і продуктивних сил суспільства, розвитку духовної культури українського народу, запорукою майбутніх успіхів у зміцненні й утвердженні авторитету України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави. Приєднавшись до Болонського процесу, Україна взяла на себе зобов’язання проводити роботу з приведення якості національної освіти у відповідність до європейських стандартів. 20 березня 2008 року Указом Президента України № 244/2008 “Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні” КМ України дано доручення “опрацювати у двомісячний строк питання щодо створення у 2008 році системи моніторингу якості освіти та участі України  у міжнародних порівняльних дослідженнях якості освіти”. [1;15]             

 Проте Україна у  сфері забезпечення якості вищої  освіти поки що відстає від  загальноєвропейського рівня. За  даними інвентаризації виконання групою країн-учасниць вимог Болонського процесу на 2007 рік. Україна отримала за індикаторами забезпечення якості освіти оцінку 3,5 за п’ятибальною шкалою при загальній оцінці країн-учасниць за цим показником – 4,1.      

Проблема якості освіти в Україні стала особливо актуальною останніми роками. Яскравим вираженням цієї тенденції є введення відповідних положень до нормативних документів, а також розвиток інституційних механізмів, що забезпечують якість освіти вищих навчальних закладів.  Сьогодні стає все більш зрозумілим, що відповідність реальних результатів і змісту освіти вищих навчальних закладів державним стандартам є необхідною, але недостатньою умовою якості.[1;19]

  Тому досягнення оптимальної якості професійної освіти зумовлено створенням системи якості, яка на рівні конкретного вищого навчального закладу забезпечувала б узгоджену реалізацію державних, суспільних і особистих інтересів. Оскільки діюча система значною мірою є системою контролю за якістю, а не забезпечення якості, то розробка нової системи має бути побудована на основі: розробки моделі стандартизації професійної освіти вищого навчального закладу як компонента системи якості; моделювання менеджменту якості професійної освіти як компоненти системи якості; визначення концептуальних і методологічних основ проектування системи якості в контексті регіональної системи професійної освіти.[1;20]

                                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.ДЕРЖАВНА  СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ  ВИЩОЇ ОСВІТИ

1.1 Основна мета державної системи забезпечення якості вищої освіти.

Держава, признаючи освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства, повинна забезпечити  єдину державну політику в галузі освіти і реалізацію основних принципів освіти; гарантувати кожному громадянину належний рівень освітніх послуг, якість освіти.

Якість освіти – є  характеристикою ступеня досягнення мети вищої освіти та відображає здатність  системи освіти задовольняти освітні  та освітньо-професійні потреби до особистості та суспільства.

Якість вищої освіти є основною характеристикою освітньої  діяльності вузу. У світовій практиці застосовуються різноманітні підходи  до оцінки якості роботи вузів: репутаційний, результативний та загальний.

Репутаційний підхід використовує експертний механізм для оцінки рівня професійних освітніх програм та учбових закладів в цілому. Результативний заснований на вимірі якісних показників діяльності вузу. Загальний підхід базується на принципах „загального управління якістю” (Total Quality Management, TQM) та вимог до систем менеджменту якості  Міжнародної організації по стандартизації (International Organization for Standardization, ISO).[2;67]

 Історично сформувалися  „англійська модель”, в основі  лежить внутрішня самооцінка вузівської академічної спільноти, і „французька модель”, заснована на зовнішній оцінці вузу з точки зору його відповідальності перед суспільством та державою.

„Американська модель”  акредитації навчальних закладів і  освітніх програм, що реалізована в Україні, представляє собою найбільш вдале поєднання ідей „англійської” та „французької” моделей. Ця система контролю освіти дозволяє врахувати інтереси всіх зацікавлених у розвитку освіти сторін і поєднує суспільну та державну форми контролю.

Основною метою державної  системи забезпечення якості вищої  освіти є:

- забезпечити громадян якісними освітніми послугами, гарантувати суспільству, що учбовий заклад чи конкретна освітня програма мають правильно сформульовану мету та умови їх досягнення;

- забезпечити прогрес у вищій освіті за рахунок розробки критеріїв та принципів ефективності освіти;

- стимулювати розвиток вузів і вдосконалення освітніх програм шляхом неперервного само огляду, планування та управління;

- забезпечити можливості інтеграції в світову систему освіти;

- забезпечити конкурування вищої освіти України на світовому та європейському рику освітніх послуг.

Державна система забезпечення якості освіти в Україні включає стандарти вищої освіти (СВО) і державні органи, що здійснюють контроль виконання СВО: Управління ліцензування, акредитації і нострифікації Міністерства освіти і науки (УЛАН), Державну акредитаційну комісію (ДАК), Державну інспекцію учбових закладів (ДІУЗ), Держані екзаменаційні комісії (ДЕК).[2;58]

Процедурами, що забезпечують контроль та управління якістю вищої  освіти, є ліцензування і акредитація спеціальностей, акредитація і інспектування учбових закладів, а також атестація випускників. Ці процедури являються основою регулювання освітньої діяльності усіх вузів незалежно від їх підлеглості та форми власності.

Ліцензування – це процедура державного дозволу вузу почати освітню діяльність за певними напрямами підготовки, спеціальностям і відповідним освітньо-кваліфікаційним рівням.

Інспектування – це процедура державної перевірки якості виконання вузом умов ліцензування освітньої діяльності.

Акредитація спеціальності (напрямів підготовки) – це процедура державного визнання відповідного рівня підготовки (перепідготовки) спеціалістів по цій спеціальності державними вимогами.

Акредитація вузу – це процедура встановлення і державного визнання статусу (рівня і типу) вузу.

Атестація випускників – це процедура державної перевірки ступеня відповідності якості освіти і рівня професійної підготовки випускника вузу вимогам СВО.[3;125]

Вуз, що отримав ліцензію:

- заноситься до Державного реєстру вищих учбових закладів;

- має право оголошувати про прийом студентів і здійснювати прийом по ліцензованим напрямам підготовки і спеціальностям, відповідним освітньо-кваліфікаційним рівням в межах встановленого ліцензованого об’єму;

- отримує право на пільги навчальним закладам, що встановлені законом.

Ліцензування і акредитація проводяться УЛАН, МОН і ДАК за  ініціативою вузу. Інспектування проводиться ДІУЗ на плановій основі не менш ніж один раз протягом періоду навчання.

Акредитація спеціальності (напряму підготовки) дає вузу право  видавати випускникам дипломи про вищу освіту державного зразка.

Зміна рівня акредитації (статусу) вузу, його типу можлива лише на підставі акредитації  вузу.[3;127]

В останній час в Європі все більш популярною стає зовнішня оцінка якості вищої освіти. Основними принципами створення внутрішньо вузівських систем забезпечення якості освіти в університетах, функціонуючих в режимі самоуправління, з позиції зовнішньої оцінки є:

- регулярна перевірка рівня відповідності діяльності і змісту освітніх програм основним цілям і задачам університету;

- наявність відповідальної особи чи структури для проведення експертних оцінок діяльності і планування розвитку університету;

- наявність широкої і ефективної інформаційної системи для підготовки процедури само обстеження;

- регулярна самооцінка діяльності (служб управління, програм) і експертна оцінка для перевірки результатів само обстеження університету;

- своєчасна реакція на результати зовнішніх експертиз шляхом вдосконалення методів і структур управління, освітніх програм, перерозподілу матеріальних і фінансових ресурсів, введення в практику системи заохочень та санкцій.

 

1. 2. Призначення, склад і структура стандарту вищої освіти.

Призначення і склад  стандарту вищої освіти.

Стандарт вищої освіти – це сукупність норм, що встановлюють основну мету та задачі освіти, вимоги до змісту вищої освіти, об’єму та рівню підготовки спеціалістів, що визначають нормативний строк навчання та спосіб діагностики якості вищої освіти.

Стандарти вищої освіти призначені для:

- забезпечення єдиного освітнього простору, а саме забезпечення еквівалентності вищої освіти та визнання кваліфікації спеціалістів в різних галузях економіки, у всіх регіонах України;

- забезпечення високої якості вищої освіти на основі регламентації вимог до рівня освіти і професійної підготовки випускників;

- забезпечення об’єктивної оцінки якості вищої освіти студентів незалежно від форм навчання і типів вузів.[4;78]

Стандарт вищої освіти складається з:

А) Державного стандарту вищої освіти, що включає перелік напрямів підготовки і спеціальностей, відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

Б) Галузевого стандарту вищої освіти, що включає:

- нормативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ);

- нормативні частини засобів діагностики (ЗД) якості вищої освіти;

Стандарту вузу, що включає варіаційні складові ОКХ, ОПП і ЗД, а також учбові і робочі плани і програми учбових дисциплін.

Перелік напрямів підготовки і спеціальностей – це класифікатор галузей освіти за ознакою загальності узагальнених структур діяльності спеціалістів, напрямів підготовки за ознакою спорідненого змісту навчання і спеціальностей за ознакою специфічної узагальненості об’єкту діяльності, виробничих функцій.

Перелік кваліфікацій − це класифікатор співставлення професій та посад відповідним спеціальностям і напрямам підготовки різноманітних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Основою при укладанні переліку кваліфікацій є Державний класифікатор професій (ДК 003-05) і Перелік напрямів підготовки і спеціальностей.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика узагальнює вимоги до змісту навчання відповідного спеціаліста, визначає його місце в структурі економічної діяльності, вимоги до його професійної компетентності та інших соціально важливих властивостей і якостей особистості.

Освітньо-професійна програма − узагальнює вимоги до змісту навчання за певною спеціальністю (напрямом підготовки) відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Засоби діагностики призначені для проведення атестації випускників і сертифікації спеціалістів з метою встановлення відповідності показників якості вищої освіти СВО.[5;98]