Державна система забезпечення якості освіти, система контролю якості навчання

Кафедральний контроль якості навчання проводиться у вигляді вхідного, поточного, рубіжного та семестрового контролів і забезпечує досягнення відповідних, розглянутих вище, цілей. Цей рівень контролю є внутрішнім щодо навчального процесу й служить цілям саморегуляції та самоорганізації системи навчання.

Факультетський, ректорський  і міністерський контроль є різними  рівнями зовнішнього контролю (стосовно навчального процесу) і призначені для перевірки та порівняльного  аналізу ефективності навчальної роботи на кафедрах, виявлення недоліків і надання допомоги, виявлення та поширення передового досвіду. Міністерський контроль проводиться при атестації та акредитації спеціальностей та вузу, а також при атестації випускників ДЕК з метою визначення відповідності рівня підготовки студентів і випускників державним вимогам.

 Форми контролю.

Форма контролю з дисципліни визначається рішенням відповідної  кафедри. Вибір форми контролю залежить від мети, змісту, методів проведення контролю, особливостей навчальної дисципліни, традицій кафедри. У цей час знаходять застосування наступні форми контролю якості підготовки студентів: усний контроль, письмовий контроль,  комбінований і тестовий контроль. [13;198]

Усний контроль має наступні переваги: гнучкість, адаптація до психологічних особливостей студента, висока точність і глибина перевірки знань, навичок й умінь, можливість перевірки якості мови студента, міцності знань, здатності захищати, відстоювати свою точку зору, свої погляди. Усний контроль дозволяє максимально використати виховний фактор, виховний вплив викладача.

Письмовий контроль має  ряд переваг. По-перше, забезпечується більша об'єктивність, що забезпечується документуванням відповідей, а отже і можливістю обговорення результатів у будь-який час. По-друге, може бути забезпечена висока надійність за рахунок розробки та використання чітких і конкретних критеріїв оцінки.  І, нарешті, знижується стресова напруга, як для студента, так і для викладача.     

Комбінований контроль проводиться у два етапи. На першому  проводиться письмовий контроль, а на другому − співбесіда зі студентом на основі перевіреної  контрольної роботи. Комбінований контроль об’єднує переваги усного та письмового. [12;197]

Тестовий контроль є  різновидом письмового, однак має  свої особливості.   Основною перевагою  тестового контролю є висока об'єктивність вимірювання рівня підготовки студентів.

ВИСНОВОК

Поняття "якість" – це системна методологічна категорія. Вона відображає ступінь відповідності результату поставленій меті .У Всесвітній декларації з вищої освіти, прийнятій на Міжнародній конференції з вищої освіти в листопаді 1998 року, вказано, що якість вищої освіти – це багатовимірне поняття, яке охоплює всі аспекти діяльності вищого навчального закладу: навчальні та академічні програми, навчальну і дослідницьку роботу, професорсько-викладацький склад і студентів, навчальну базу і ресурси.

У широкому розумінні якість освіти розглядають як збалансовану відповідність процесу, результату і самої освітньої системи меті, потребам і соціальним нормам (стандартам) освіти; у вузькому – як перелік вимог до особистості, освітнього середовища й системи освіти, що реалізує їх на певних етапах навчання людини, якому відповідає певна сукупність показників. Як зазначає більшість дослідників (Н.В. Москаленко, І.О. Потай, І.А. Шайдур та ін.), якість освіти – це узагальнений показник розвитку суспільства у певному часовому вимірі, тому його слід розглядати в динаміці тих змін, що характеризують поступ держави в контексті світових тенденцій: вона рухається до консолідації та інтеграції у світове співтовариство чи протистоїть йому, ставлячи свої інтереси понад усе. Вона є суспільною характеристикою, а не предметом змагання чи політичним аргументом в оцінці розвитку держави на конкретному етапі її становлення.

Поліпшення якості освіти та рівний доступ до неї є одним  з головних завдань сучасної державної  політики в галузі освіти, національним пріоритетом і передумовою національної безпеки держави, умовою реалізації права громадян на освіту. Загалом окреслена проблема віддзеркалює світову тенденцію інноваційного розвитку освітніх систем, адже світове співтовариство визнало, що освіта, добробут і здоров’я людини – головні чинники якості її життя, а якість освіти – головна мета, пріоритет розвитку громадянського суспільства. Європа сприймає якість освіти як об’єкт суспільного єднання й консолідації національних освітніх систем. Зокрема, в угоді ЄС зазначено, що європейська спільнота сприятиме розвитку якісної освіти, заохочуючи співпрацю між країнами-членами ЄС і, якщо треба, підтримуючи й доповнюючи їх дії, поважаючи одночасно їх відповідальність за зміст навчання й організацію освітніх систем, культурну й мовну різноманітність.

Такий соціальний вибір  не випадковий, оскільки пов’язаний з  геополітичною конкуренцією між  країнами, зокрема в царині інтелектуальних  ресурсів, адже у високотехнологічному інформаційному суспільстві якість освіти є головним аргументом у забезпеченні такого рівня життєвої й професійної компетентності людини, розвитку людського потенціалу, який би задовольняв насамперед потреби особистості, суспільства і держави. За окремими оцінками, проблему якості освіти нині пов’язують з розбудовою нової, інформаційної, цивілізації ХХІ ст.

   Досягнення якісно  нового стану сучасного суспільства  неможливе без кардинального  покращення рівня підготовки  фахівців вищої кваліфікації, в  тому числі й для системи  освіти, яка, в свою чергу, має розв’язувати задачі, пов’язані з професійною підготовкою. Працюючи над практичним приєднанням до Болонського процесу, Україна здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог, тому якість освіти охоплює всі основні функції та напрями діяльності в цій галузі: якість викладання, підготовки й досліджень, а це означає якість відповідного персоналу й програм та якість навчання як результат викладання й досліджень.

Список використаної літератури

1. Алексюк А.М., Грищенко М.М., Киричук О.В. та ін. – Педагогіка. – Київ. – Видавниче об‘єднання “Вища школа”. – 1985. – 295 с.
2. Артемова Л.В. Педагогіка і психологія вищої школи: інтерактивні технології в курсах навчальних дисциплін: навч.-метод. посібник. - К.: Кондор, 2008. - 271 с.
3. Вища освіта: проблеми та перспективи розвитку: Міжнародна АН вищої освіти: Другі академічні читання. - К.: МО України, 1995. - 202 с.
4. Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 223 с.
5. Галузинський В.М. Евтух М.Б. Основи педагогіки і психології вищої школи в Україні - К., 1995. - 168 с.
6. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. –К.: Видавничий дім “Ін ЮРЕ”, 2003. – 415с.
7. Закон України № 100/96-ВР "Про освіту". – К.: ГЕНЕЗА, 1996
8. Мелецинек А. Практика передачи технических знаний. –М.: МАД(ТУ), 1998. –173с.
9. Закон України № 2984 –ІІІ "Про вищу освіту". Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002.
10. Згуровський М.З. Стан та завдання вищої освіти України в контексті Болонського процесу. К.: ІВЦ "Політехніка", 2004. –76с. 
11. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи Навчальний посібник / К.: Знання, 2005.- 486 c.
12. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навч. посібник. 3-є видання, доповнене.           – К., 2001. – 608 с.
13. Мороз О.Г., Падалка О.С., Юрченко В.І. Педагогіка і психологія вищої школи - К.: Нпу, 2003. - 267 с.
14. Наказ Міністра освіти і науки України від 02.06.1993 p. № 161 “Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”.
15. Наказ Міністра освіти і науки України від 31.07.1998 р. №285 “Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою”.
16. Основы педагогики и психологии высшей школы /Под ред. А. В. Петровского - М.: МГУ, 1986. - 303 с.
17. Педагогіка. /3а редакцією М.Д.Ярмаченка. - Київ, 1986.- С. 164-190.
18. Педагогика. /Под. ред. Ю.К.Бабанского. - Москва, 1988.- С. 386-412.
19. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд.— 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2005. — 399 с.
20. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. / З.Н. Курлянд. Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; за ред. З.Н. Курлянд. - 3-тє вид., перероб. І доп. - К.: Знання, 2007. - 495 с.
21. Постанова КМ від 29.09.2003 р. № 1380 “Про ліщензування освітних послуг”.
22. Постанова КМ від 09.09.2001 p. № 978  “Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей”.
23. Постанова КМ від 29.11.2001 р. №1614 “Положення про інспекцію навчальних закладів”.
24. Чернілевський Д.В., Томчук М.І. Педагогіка та психологія вищої школи Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Вінниця: Вінницький соціально-економічний інститут Університету "Україна", 2006. - 402 с.