Естетичне виховання школярів засобами мистецтва

Третє завдання естетичного виховання пов'язане з формуванням у кожного виховуваного естетичної творчої здатності. Головне полягає в тому, щоб "виховати, розвинути такі якості, потреби і здібності особистості, які перетворюють індивіда на активного творця, творця естетичних цінностей, дозволяють йому не тільки насолоджуватися красою світу, але і перетворювати його "по законах краси".

Суть цього завдання полягає в тому, що дитина повинна не тільки знати прекрасне, уміти їм милуватися і оцінювати, а повинен і сама брати активну участь в створенні прекрасного в мистецтві, житті, праці, поведінці, відносинах. А.В. Луначарский підкреслював, що людина навчається всесторонньо розуміти красу лише тоді, коли сама бере участь в її творчому створенні в мистецтві, праці, суспільному житті.

 

 

 

1.2 Естетичне виховання  в системі освіти.

 У загальноосвітніх  дошкільних установах, школах, професійно-технічних училищах і середніх спеціальних учбових закладах естетичне виховання є частиною учбово-виховного процесу, ведеться у зв'язку з вивченням всіх учбових предметів, протягом всього часу навчання.

Всі програми, по яких в даний час здійснюється учбово-виховна діяльність в дошкільних установах велику роль відводять естетичному розвитку своїх вихованців. В процесі занять, під час екскурсій, підготовки і проведення свят враховується естетичних компонент виховного процесу, формуються у дітей художні відчуття та естетичний смак.

Важливу роль в естетичному вихованні дітей в школі виконує література, в загальноосвітніх школах також естетичне виховання проводиться на уроках образотворчого мистецтва (1-й — 6-й класи), співу і музики (1-й — 7-й класи), у позанавчальний час. Поглибленому вивченню художньої літератури і мистецтва сприяють факультативні курси. Велику роботу по розвитку творчих здібностей і дарувань в області літератури, музики, співу, хореографії, театру, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва і інші ведуть дитячі позашкільні заклади. Проблеми естетичного виховання дітей розробляються науково-дослідними педагогічними інститутами.

Формування естетичної культури — це процес цілеспрямованого розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Він передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, виховання естетичної чуйності і смаку. Одночасно з цим у школярів виховується прагнення і уміння вносити елементи прекрасного у всі сторони буття, боротися проти всього потворного, низовинного, а також готовність до посильного прояву себе в мистецтві.

Особливу роль у виховному процесі має обгрунтований Б.Т.Ліхачовим принцип естетизації дитячого життя. Формування у вихованців естетичного відношення до дійсності дозволяє розвинути у них високий художньо-естетичний смак, дати їм можливість пізнати справжню красу суспільних естетичних ідеалів. Предмети природно-математичного циклу допомагають розкрити перед дітьми красу природи, виховати прагнення охороняти і зберігати її. Предмети гуманітарного циклу показують естетичну картину людських відносин. Художньо-естетичний цикл вводить дітей в чарівний світ мистецтва. Предмети практичного циклу дозволяють проникнути в таємниці краси праці, людського тіла, навчають навикам створення, збереження і розвитку цієї краси. Педагогу на уроках важливо затвердити красу розумової праці, ділових відносин, пізнання, взаємодопомоги, спільної діяльності. Великі можливості естетизації життя відкриваються перед школярами в роботі суспільних організацій, в художній самодіяльності; в організації продуктивної і суспільно корисної праці, у формуванні повсякденних відносин і поведінки.

Немало естетичних вражень може дати і дає діяльність навчання. В точних науках, нерідко говорять: «Красиве, витончене рішення або доказ», розуміючи під цим їх простоту, в основі якої лежить вища доцільність та гармонія.

Є своя естетика в щирих, здорових, людяних взаємостосунках між учнями і вчителями, між вихованцями та школярами. Примітивні, черстві, нещирі відносини між людьми в сім'ї і школі глибоко ранять особу дитини, залишають слід на все життя. І навпаки, тонкі, диференційовані відносини педагогів до учнів, справедлива вимогливість роблять устрій дитячого життя школою виховання у дусі високої естетики і моралі.

У дитяче життя важливо вводити елементи естетичного оформлення найближчого оточення і побуту.

Важливо збудити у школярів прагнення затверджувати красу в школі, вдома, усюди, де вони проводять свій час, займаються справою або відпочивають. Дітей слід ширше привертати до того, щоб вони створювали естетичну обстановку в школі, в класі в квартирі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Шляхи і засоби  естетичного виховання школярів

Естетичне виховання дитини, як вже наголошувалося, починається з моменту її народження. В цьому параграфі ми розглянемо ті дії, які роблять на неї найсильніший виховний вплив. Виховне значення в жинні дитини має практично все: вигляд класного приміщення, охайність вчителя, форма особистих відносин і спілкування, умови праці і розваг - все це або привертає дітей, або відштовхує. Завдання полягає не в тому, щоб дорослі організували для дітей красу навколишнього середовища, в якому вони живуть, вчаться, працюють, відпочивають, а в тому, щоб залучити всіх дітей в активну діяльність по творенню і збереженню краси. Передові педагоги розуміють, як важливо поєднувати в процесі естетичного виховання всю сукупність різноманітних засобів і форм, що будять і розвивають в школярів естетичне відношення до життя, до літератури і мистецтва, історії та культури. В школі увага повинна звертатися не тільки на зміст шкільних предметів, але і на засоби дійсності, на чинники, що роблять вплив на естетичний розвиток особистості. Одним з таких чинників є естетизація середовища. 

А.С. Макаренко в своїй педагогічній роботі надавав величезну увагу цьому чиннику: "Колектив треба прикрашати і зовнішнім чином. Тому я навіть тоді, коли колектив наш був дуже бідний, насамперед завжди будував оранжерею. І обов'язково троянди, не які-небудь паскудні квіточки, а хризантеми і троянди". З естетичної точки зору побут, можна сказати, є лакмусовим папірцем рівня розвитку естетичного розвитку особистості, групи або колективу. Матеріальне середовище побуту, її духовність або бездуховність, - показник відповідних якостей людей", що створили її.  
Особливе значення естетики побуту, в естетичному вихованні відзначає і Артеменко Н. М. в своїй роботі про етично-естетичне виховання школярів. "Естетика шкільного побуту - це обстановка класів, кабінетів, залів, коридорів і т.д. Убрання вестибюля, оформлення загонового кута, стендів - все це або мовчазні помічники педагога в естетичному, а, отже, і в етичному вихованні школярів, або його вороги" (4; 14). Якщо дитину з першого класу і до закінчення школи оточують речі, відмінні красою, доцільністю, простотою, то в його життя підсвідомо входять такі критерії, як доцільність, впорядкованість, відчуття міри, тобто критерії, які пізніше визначать його смаки і потреби.  Якщо в кабінеті місяцями висить недбало оформлена газета, якщо класний кут не несе нової, цікавої необхідної інформації, якщо не уділяється належної уваги чистоті кабінету, у школярів поступово складається установка на терпиме відношення до надмірностей, недбалості.  
Естетика поведінки і зовнішнього вигляду, - не менш значущий чинник естетичного виховання. Тут істотний вплив на дітей надає безпосередньо особа вчителя. В своїй роботі, вчитель впливає на вихованців всім своїм зовнішнім виглядом. В його костюмі, зачісці виявляється естетичний смак, відношення до моди, яке не може не впливати на смаки учнів. Модний і в той же час діловий стиль в одязі, відчуття міри в косметиці, виборі прикрас допомагають формувати у дітей правильний погляд на співвідношення зовнішньої і внутрішньої краси людини, виробляти у них "етично-естетичний критерій гідності людини."  А.С. Макаренко також надавав велику увагу зовнішньому вигляду і затверджував, що в учнів "черевики повинні бути завжди почищені, без цього яке може бути виховання? Не тільки зуби, але і черевики. На костюмі не повинно бути ніякого пилу. І вимога зачіски… серйозні вимоги треба пред'являти до кожної дрібниці, на кожному кроці - до підручника, до ручки, до олівця."  Про естетику поведінки, або культурі поведінки багато говорив  В.А. Сухомлинський.

 В культуру поведінки  він включає і "культуру спілкування: спілкування між дорослими і дітьми, а також спілкування в дитячому колективі". "Сила виховної дії внутрішньо колективних відносин на естетичний розвиток особистості полягає в тому, що досвід спілкування, навіть якщо він недостатньо усвідомлюється, глибоко переживається людиною. Це переживання "себе серед людей", прагнення зайняти бажане положення серед них є могутнім внутрішнім стимулом формування особистості." Благополучне емоційне самопочуття, стан захищеності, як назвав його А.С. Макаренко, стимулює якнайповніше самовираження особи в колективі, створює сприятливу атмосферу для розвитку творчих завдатків школярів, показує красу чуйних відносин один до одного. Як приклад прекрасних естетичних відносин можна розглядати такі відносини, як дружба, взаємодопомога, порядність, вірність, доброта, чуйність, увага.

Участь дітей разом з дорослими у відносинах самої різної гідності накладає глибокий відбиток на дитину, роблячи їх поведінку прекрасною або потворною. Через всю сукупність відносин і здійснюється формування етично-естетичного вигляду дитини. Найважливішим джерелом емоційного досвіду школярів є сімейні відносини. Формуюче і розвиваюче значення сім'ї очевидне. Проте не всі сучасні сім'ї звертають увагу на естетичний розвиток своєї дитини. В таких сім'ях досить рідко відбуваються розмови про красу навколишніх нас предметів природи, а про походи в театр, музей не може бути і мови. Вчитель повинен допомогти таким дітям, постаратися заповнити недолік емоційного досвіду, особливою увагою в класному колективі.

Задачею класного керівника є проведення бесід, лекцій з батьками по естетичному вихованню підростаючого покоління.  Одним з важливих джерел естетичного досвіду школярів є різноманітна позакласна і позашкільна робота. В ній задовольняється потреба в спілкуванні, і відбувається творчий розвиток особистості. На позакласних заходах діти мають можливість для самовиявлення. Вітчизняна школа має великий досвід по естетичному вихованню школярів в процесі позакласної і позашкільної діяльності. Великий практичний досвід в цій справі належить А.С. Макаренко і С.Т. Шацькому. В організованих ними виховних установах учні брали широку участь в підготовці самодіяльних спектаклів, творчих драматичних імпровізацій. Вихованці часто слухали художні твори і музику, відвідували і обговорювали театральні постановки і кінофільми, працювали в гуртках і студіях, проявляли себе в різних видах літературної творчості. Все це служило дієвим стимулом розвитку кращих рис і якостей особистості.  
       Таким чином, засоби і форми естетичного виховання дуже різноманітні починаючи з навчальних предметів і закінчуючи «шнурками на черевиках».     Естетично виховує буквально все, вся навколишня нас дійсність. В цьому значенні до важливих джерел естетичного досвіду дітей відноситься і мистецтво, оскільки: Мистецтво є самим концентрованим виразом естетичного відношення людини до дійсності і тому виконує провідну роль в естетичному вихованні. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Умови формування естетичного виховання школярів

2.1 Музика як  один із засобів естетичного  виховання

Естетичне почуття, що виникає при сприйнятті чи виконанні музики, є ознакою формування музично-естетичного смаку. Розвинутий музичний смак – це здатність насолоджуватися цінної у мистецькому відношенні музикою. Про розвиненості музичного смаку свідчить те, яку музику й як глибоко сприймає людина.

Формувати справжній музично-естетичний смак можливе лише за  приділенням величезної уваги слуханню, сприйняттю музики. Починати становлення процесу музичного сприйняття у учнів варто з почуттєвого аспекти, з пробудження емоцій, формування емоційної чуйності як частини музично-естетичної культури. Учні повинні поступово знайомитися з різними жанрами, стилями, зображальністю і виразністю музики, вивчати творчість композиторів, накопичувати знання про плани виконавства і стилях народної музики. Учитель дає необхідні музично-естетичні уявлення, систематично поповнюючи коло вже наявних знань, цим він має наметі виховання естетично розвиненого слухача музики, який володіє певною мірою сформованим музично-естетичним смаком.

Формування музично-естетичних смаків учнів – це процес складний і який від вчителя музики об'єктивності і широти власних музичних поглядів.

Основні методи естетичного виховання можна поєднати у наступні групи:

1. Методи і прийоми  формування елементів естетичного  сприйняття, оцінок, смаків, почуттів, інтересів тощо. Наприклад, слухання  музичного твори, розгляд картина  чи ілюстрації, бесіди й т.д.

З використанням цієї групи методів педагог повинен пам'ятати, що естетичне сприймання можливе лише за відносної незалежності людини від матеріальних потреб, потреб, що потрібен особливий настрій для сприйняття естетичного, особливе очікування емоційного впливу, спрямованість увагу естетичні якості об'єкта, опора на емоції, і відчуття зі спонуканням співпереживання. Для цього він застосовуються різні поєднання словесних і наочних методів і прийомів залежно від цього, з якою естетичним явищем знайомлять дітей. Це може бути цілеспрямовані контролю над явищами навколишнього спираючись на зорові, слухові, дотикальні сприйняття, із прослуховуванням музичних творів, використанням художнього слова.

2. Методи, створені задля  прилучення дітей до естетичної  та мистецької діяльності, в розвитку  їх умінь і навиків художньо  відтворювати навколишнє, освоювати  елементарні кошти художньої  виразності залежно від виду  мистецтва: музики, співу, танцю, малювання, ліплення, аплікації, художнього слова. Це може бути поєднання різних  наочних, практичних і словесних  методів і прийомів.

3. Ця група методів  і прийомів спрямовано розвиток  естетичних та мистецьких здібностей, творчих умінь і навиків дітей. Ці методи передбачають необхідність  створення пошукових, «проблемних»  ситуацій, диференційованого підходи  до кожної дитини з урахуванням  її індивідуальних здібностей. Конкретні  прийоми будуть дещо різнитися  залежно від цього, зв'язуються  вони тільки з сприйняттям  чи відтворенням, виконавством чи  творчістю.

У першому випадку методи лікування й прийоми спонукають дітей до висловом щодо утримання, характеру, засобів вираження конкретного витвори мистецтва, для оцінювання якості свого виконання й виконання однолітків, до різним порівнянь і зіставленням. У другий випадок діти виконують завдання на складніших умовах. Наприклад, не показують спосіб зображення предмета, а пропонують здогадатися, подумати, знайти самим цей спосіб ще й спланувати все етапи дії та спорту розповісти про неї. (25,С.125-130).

Отже, дитина навчається думати, шукати, пробувати, знаходити рішення. Творчі зусилля дітей скеровуються в пошуки у мистецькій діяльності нових засобів, варіантів, комбінацій. Методи, що використовуються під час занять, у своїй носять характер управління діяльністю дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Методика формування  естетичної вихованості учнів  засобами музичного та образотворчого  мистецтва та художньої літератури

Естетичне ставлення учнів до музичного мистецтва, музичних творів та їх естетична оцінка формуються і розвиваються у взаємодії з виникненням почуттів. За допомогою естетичної оцінки здійснюється цілеспрямоване педагогічне керування музично-естетичним розвитком учнів. До основних критеріїв аналізу музичного твору, які впливають на формування естетичної оцінки, можна віднести такі:

– повнота сприймання музики (сприймання всіх частин музичного твору відповідно до їх значення);

– розуміння компонентів музичного твору (ступінь образно-емоційного освоєння твору);

– вміння використовувати в оцінці засоби музичної виразності, які впливають на ступінь розуміння музичної мови і відповідають жанру твору;

– рівень творчих уявлень (уміння застосовувати вироблені навички оцінки простих музичних творів в оцінці складніших).

Вивчення музичних інтересів і потреб учнів дає можливість вчителеві дістати дані про музично-естетичне ставлення дітей до різноманітних творів і визначити шляхи його розвитку через збагачення словникового і музичного фонду дітей. Для цього учнів слід ознайомити з основними елементами музичної виразності та їх словесними характеристиками, пояснивши значення кожного елемента [9].