Формування мовленнєвої культури старших дошкільників засобами малих форм фольклору

Зазначимо, що ефективним засобом формування мовленнєвих навичок і розвитку словника у дітей старшого дошкільного віку є різні види праці – господарсько-побутова, художня, праця в природі. У даному випадку мова поєднується з активними діями дітей, що сприяє швидкому утворенню тимчасових нервових зв’язків. Побутова праця має свою специфіку і з точки зору педагогіки цінна тим, що розвиток мови проходить у природній, невимушеній обстановці: під час одягання, їжі, туалету, прогулянки, гімнастики, підготовки до сну збагачується й активізується словник дітей, формуються навички розмовної мови, йде засвоєння норм і правил мовного етикету, широко використовується художнє слово, фольклор.

Важливим засобом навчання дітей рідної мови є і мова вихователя. Вона є взірцем для дітей, тому він не має права говорити недбало, невиразно, адже кожне вимовлене вихователем слово діти сприймають як зразок для наслідування, негайно повторюють, використовують в активному мовленні. У цьому зв’язку до мови вихователя ставиться цілий ряд педагогічних вимог: загальна культура мови, багатство словника, чистота і правильність вимови відповідно до мовних норм, простота і виразність, доступність мови для розуміння дітей тощо.

Отже, у ході наукового  пошуку встановлено, що сьогодні існують  багато різних форм, методів та засобів розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку. Для успішного розвитку мовлення дитини важливе значення має повсякденне мовне вправляння під час гри, праці, різних побутових процесів, прогулянок. Поєднання організованих занять з різними видами дитячої діяльності сприяє використанню здобутих знань і набутих навичок у повсякденному житті, збагачує мовну практику дітей.

 

1.3. Роль малих форм фольклору у становленні мовленнєвої культури дітей старшого дошкільного віку

 

На сьогоднішній день існує велике різноманіття засобів формування мовленнєвої культури у дітей старшого дошкільного віку. Вагоме місце серед них займають малі форми фольклору – джерело виховання дитини, адже невичерпна талановитість, високе естетичне чуття і гострий розум примножують і збагачують духовну спадщину, знання людини про навколишнє середовище, впливають на формування особистості, розвивають вміння відчувати красу та ритм співучої рідної мови.

Усна народна творчість  є одним із засобів виразності дитячого мовлення. Саме її форми сприяють розгортанню і накопиченню естетики звукової культури, бо відкривають дитині через гру звуками, словами, словосполученнями можливість висловити специфіку рідної мови, характерну для неї співучість, виразність, образність.

Серед малих форм фольклору народна мудрість зберегла колискові пісні, загадки, скоромовки, читомовки, прислів’я та приказки тощо.

Так, супутником дитинства  є колискові пісні. Вони на ряді з  іншими жанрами містять у собі могутню силу, що дозволяє розвивати  мовлення дітей дошкільного віку. Колискові пісні збагачують словник дітей за рахунок того, що містять широке коло відомостей про навколишній світ, насамперед про ті предмети, які близькі досвіду людей. Граматична розмаїтість колискових сприяє освоєнню граматичного ладу мовлення. Навчаючи дітей утворювати однокореневі слова, можна використовувати ці пісні, тому що в них створюються добре знайомі дітям образи, наприклад образ котика. При чому це не просто кіт, а «котику», «котик». До того ж позитивні емоції, які пов'язані з тією або іншою колискою певним образом стають більш успішніше та міцніше [29].

Колискова, як форма народної поетичної творчості, містить у  собі більше можливостей у формуванні фонематичного сприйняття. Цьому  сприяє особлива інтонаційна організація (співуче виділення голосом голосних звуків, повільний темп і т.п.), наявність повторюваних фонем. Колискові пісні дозволяють запам'ятовувати слова й форми слів, словосполучення, освоювати лексичну сторону мовлення. Незважаючи на невеликий обсяг, колискова пісня таїть у собі невичерпне джерело виховних і освітніх можливостей.

Народні пісеньки, потішки, також являють собою прекрасний мовний матеріал, який можна використовувати  на заняттях з розвитку мовлення дітей  дошкільного віку. Так, при формуванні граматичного ладу мовлення, навчаючи дітей утворенню однокореневих слів, можливо використовувати, наприклад, потішку про «заїньку», де однокореневими словами будуть: зайка - заїнька, сіренький - сірий.

За їхньою допомогою  можливо розвивати фонематичний слух, тому що вони використовують звукосполучення, які повторюються кілька разів у різному темпі, з різною інтонацією, при чому виконуються на мотив народних мелодій. Все це дозволяє дитині спочатку відчути, а потім усвідомити красу рідної мови, її лаконічність, прилучають саме до такої форми викладу власних думок, що сприяють формуванню образності мовлення дошкільників, словесній творчості дітей.

Велике значення у становленні мовленнєвої культури дітей старшого дошкільного віку мають й прислів’я та приказки, що являють собою переважно віршовані мініатюри. Дошкільників ці фольклорні жанри приваблюють яскравою грою слів, барвистістю мови, ритміки. Цей фольклорний жанр не тільки збагачує та активізує словник дітей, але є й засобом впливу на їхні думки і вчинки. Тому, на думку К.Д. Ушинського, пояснення прислів’їв – це завжди розв’язування певної розумової задачі.

Зазначимо, що дошкільники, як правило, зазнають труднощів у  розумінні й інтерпретуванні  значення прислів'їв і приказок. Це підкреслюється й у дослідженнях Н. Гавриш [14]. Деякі діти можуть лише розповідати про кого йде мова, наприклад: «Це про Ваню» («Бідному Іванкові усюди камінці»), «Про Ємелю, він повільно їде» («Едет Емеля, так ждать его неделю»), «Про зайця й вовка» («Боязливому зайке и пенек – волк»), тобто відтворити наочний одиничний образ, що відповідає конкретної ситуації. Відведена ж сутність прислів'я залишається для дитини закритої.

У дітей виникають  асоціації, при чому часто не на зміст  всього прислів'я, а на якесь окреме слово, і це заважає відірватися  від конкретної ситуації, перейти до узагальненого образу. Наприклад, про прислів'я «Їде Ємеля...» - «Це про Ємелю, він щуку піймав»; «Ємеля на грубці лежить, а до царя їхати не хоче». Про прислів'я «Боягузливому зайчику...» - «Вовк - значить пеньок, а зайчик на нього присів»; «Вовк на пеньку сидить». Про прислів'я «Бідному Іванкові...» - «Коли Ванюшка йде по дорозі, а йому під ногами одні камені»; «Коли ще не було іграшок, тоді діти грали з камінцями».

Проте, Г. Клименко стверджувала, що при систематичному використанні у роботі з дітьми прислів'їв і приказок старші дошкільники вже здатні не тільки розуміти вираження народної мудрості, але й на їхній основі робити логічні висновки [22].

Найважливішою умовою використання прислів'їв і приказок є доречність, коли на особу сприяють їхні факти, що ілюструють, обставини, схований зміст стає для дитини ясним. Дитина повинна почувати, що це саме ті слова, за допомогою яких можна щонайкраще виразити свою думку: влучним словом зупинити хвалька, насмішника; надати характеристику людині або її діяльності. Прислів'я відкривають дітям деякі правила поведінки, з їхньою допомогою можна емоційно виразити заохочення, делікатно висловити осудження, засудити невірну або грубу дію тощо.

Досить важливо, щоб  прислів'я або приказки вимовлялися виразно, з різною інтонацією (з подивом, осудом, жалем, радістю, задоволенням, міркуванням, твердженням і т.п.), а також супроводжувалися жестами, мімікою. Це допомагає осмислити сутність прислів'їв й спонукає до бажаного вчинку. Таким чином, використання прислів'їв і приказок на заняттях і в повсякденному житті активізує мовлення дитини, сприяє розвитку вміння ясно формулювати свої думки, допомагає краще зрозуміти правила життєвої мудрості.

Іншою фольклорною формою, що заслуговує на увагу у контексті нашого дослідження, є загадки.

Загадка - одна з малих  форм усної народної творчості, в  якій у гранично стислій, образній формі  даються найбільш яскраві, характерні ознаки предметів або явищ.

Відгадування та утворення  нових загадок впливає на різносторонній розвиток мови дітей. Використання (при створенні) метаморфічного образу різноманітних засобів виразності сприяє формуванню образності мови дошкільнят.

Загадки збагачують словниковий  запас за рахунок багатозначності  слів, допомагають побачити їх вторинне значення, формують уявлення про переносне значення. Вони допомагають засвоїти звуковий і граматичний лад мови, сприяють зосередженості на мовленнєвій.

Розгадування загадок  розвиває такі процеси, як аналіз, узагальнення, формує вміння самостійно робити висновки, умовиводи, уміння чітко виділити найбільш характерні, виразні ознаки предмету або явища, уміння яскраво й лаконічно передавати образи предметів, розвиває в дітей «поетичний погляд на дійсність».

Використання загадок  у роботі з дітьми сприяє розвитку в них навичок мовлення - доказу й мовлення - опису. Адже вміти доводити - це не тільки вміти правильно, логічно мислити, але й правильно виражати свою думку, наділяючи її в точну словесну форму. Мовлення - доказ вимагає особливих, відмінних від опису й оповідання мовних обертів, граматичних структур, особливої композиції. Звичайно дошкільники у своїй мові цим не користуються, але треба створювати умови для їхнього розуміння й освоєння. Наприклад, при відгадуванні загадок ставити перед дитиною конкретну мету: не просто відгадати загадку, а довести, що відгадка правильна. Необхідно вчити дітей сприймати предмети і явища навколишнього світу у всій повноті й глибині зв'язків і відносин. Заздалегідь знайомити з тими предметами і явищами, про які будуть пропонуватися загадки. Тоді докази будуть більше обґрунтованими й повними.[19, с.110].

Отже, за допомогою загадки  в дітей розвивається чуйність до мовлення, вони вчаться користуватися  різними засобами, відбирати потрібні слова, поступово опановуючи образною системою мовлення.

Не менше значення у розвитку мовлення дітей мають  скоромовки.

Скоромовка – це жартівливі вислови, побудовані на навмисно утрудненій вимові римованого чи ритмізованого  тексту, скомпонованого з важких звуків та звукосполучень, які вимовляються у швидкому темпі. Мета цих народних мініатюр – формування чистого й правильного мовлення, закріплення артикуляції, важких звуків та розвиток мовного апарату.

Скоромовки – це своєрідна  мовна гра. Жвавість ритму, цікавий  зміст сприяють легкому запам’ятовуванню скоромовок дошкільнятами, збагаченню їхнього словника, розвитку відповідного темпу мови. Дітям старшого дошкільного віку доступні скоромовки на шиплячі звуки, діти вже оволоділи їх вимовою.

До вправ, що допомагають  позбутися вад мовлення та закріплення правильної звуковимови відносять і чистомовки. Чистомовки допомагають дітям навчитися промовляти чітко, чисто всі звуки, сприяють формуванню навичок слухати та добирати риму.

Скоромовки, чистомовки написані в діалогічній формі, можна  використовувати для розвитку діалогічного мовлення дітей.

Формувати мовлення можна і за допомогою  народних ігор, використання яких сприяє оволодінню рідною мовою, а також  за допомогою ігор – забав з  використанням фольклору. Такі ігри добре відомі дітям, тому їх використання надає можливість виявити мовну активність. Наприклад, дидактична гра «Довідайся потішку» (по змісту картинки треба згадати добуток), допомагають закріпити навички інтонаційної виразності, уміння передавати особливості дій різних персонажів. Окрім цього, під час таких ігор не тільки розвивається мовлення, але й дрібна моторика, що готовить руку дитини до письма [37].

Отже, вплив  словесної народної творчості на розвиток мовлення дітей безперечний. Свого часу український народний фольклор був єдиною криницею, з якої наші предки черпали світоглядні уявлення та життєво-необхідні знання, свої враження, естетичну насолоду й наснагу. І нині ця ще не замулена криниця народної творчості вабить до себе людину, вічно закохану в прекрасне.

За допомогою малих  форм фольклору можна вирішувати практично всі завдання методики розвитку мовлення й поряд з основними методами й прийомами мовного розвитку старших дошкільників можна й потрібно використовувати цей найбагатший матеріал словесної творчості народу. Всі перераховані вище форми роботи вказують на це, залишається розробити комплексну методику їхнього застосування.

 

РОЗДІЛ ІІ

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА  ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ малих форм фольклору У ПРОЦЕСІ  СТАНОВЛЕННЯ мовленнЄВОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

 

2.1. Вимірювання початкового рівня сформованості мовленнєвої культури у дітей старшого дошкільного віку

 

У попередньому розділі  нами розглянуті питання теорії розвитку мовлення, у тому числі з використанням  малих форм фольклору. Для перевірки  ефективності розробленого комплексу занять з формування мовленнєвої культури у дітей старшого дошкільного віку засобами малих форм фольклору, був проведений педагогічний експеримент на базі ДНЗ №118 м. Харкова, що включав у себе 3 етапи: констатувальний, формувальний та контрольний.

В експерименті брали  участь 30 дітей віком від 5 до 6 років: 15 дітей – група «Соколятко», 15 дітей – група «Орлята».

Метою констатувального експерименту було обстеження первинного рівня сформованості  мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку. Задля цього ми використали методику О.С. Ушакової, Є.М. Струніної, що містить у собі 3 серії завдань:

1 серія завдань (словник  та граматика) допомагає виявити  у дітей вміння:

1) активізувати прикметники  та дієслова, підбирати точні  за змістом слова до мовної ситуації;

2) підбирати синоніми  і антоніми до заданих слів  різних частин мови;

3) розуміти й використовувати  різні значення багатозначних  слів;

4) диференціювати узагальнюючі  поняття (дикі та домашні тварини);

5) утворювати назви  малюків тварин (корова – теля, вовк – вовченя); підбирати однокореневі слова, погоджувати іменники й прикметники у роді та числі;

6) утворювати складні  форми наказового й умовного  способу (заховайся, станцюй / шукав би), родового відмінку (телят,  зайченят);