Формування світогляду молодших школярів

Формування світогляду молодших школярів

 

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування наукового світогляду молодших школярів

1.1 Загальні уявлення про процес  формування світогляду молодших  школярів в світі вимог сучасної  школи

1.1.1 Суть та основні структурні  елементи світогляду

1.1.2 Особливості наукового світогляду

1.1.3 Основні шляхи та засоби  формування наукового світогляду  учнів молодших класів

1.2 Психологічно-педагогічні основи  формування науково-матеріалістичного  світогляду учнів.

1.2.1 Рушійні сили процесу формування  науково-матеріалістичного світогляду

1.2.2 Основні психолого-педагогічні  умови формування науково

Матеріалістичного світогляду

1.2.3 Особливості формування в  учнів молодшого шкільного віку  світоглядних умінь, понять, ідей

1.3 Мистецтво і світогляд

Розділ 2. Експериментальна перевірка впливу системи засобів художньо-творчої діяльності на формування світогляду молодших школярів

2.1 Визначення показників первісного  рівня сформованості наукового  світогляду в експериментальному  і контрольному класах

2.2 Формування наукового світогляду  молодших школярів у процесі  застосування засобів художньо-творчої  діяльності в навчально-виховному  процесі

2.3 Порівняльний аналіз результатів  експериментальної роботи в експериментальному  і контрольному класах

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

ВСТУП

Освітня політика будь-якої сучасної держави визначає майбутнє нації, місце держави у світовому товаристві. Державна національна програма "Освіта (Україна XXI ст.)", що в листопаді 1993 року була прийнята Кабінетом Міністрів і підписана Президентом України, започаткувала процес розбудови української освіти. Як зазначено в цьому документі - головна мета програми -"визначення стратегії розвитку освіти в Україні в XXI ст., створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації"". У програмі визначені стратегічні завдання реформування освіти в Україні: відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої ланки виховання свідомих громадян, формування освіченої, творчої особистості. Національне виховання в Україні має бути спрямоване на формування у молоді і дітей світоглядної свідомості, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.

У процесі будівництва демократичного суспільства в нашій країні постійно зростає свідомість людей, ширше розгортається їх творча активність. Життя висуває сьогодні високі вимоги до духовного, морального світу громадян, визначає необхідність глибокого усвідомлення закономірностей розвитку суспільства і використовування їх для подальшого перетворення дійсності. У зв'язку з цим посилюється роль світоглядних поглядів, переконань, якими кожна людина керується в своєму повсякденному житті. Світоглядна зрілість підростаючого покоління допомагає йому самостійно розібратися, правильно зорієнтуватися в складних подіях і явищах сучасного життя, забезпечує активну участь його в будівництві демократичного суспільства.

Закономірно, що в нашій країні особливо велика увага у молодших школярів приділяється проблемі формування наукового світогляду.

Дедалі більшого значення надається проблемам дослідження науково-матеріалістичного світогляду в науковій літературі.

Значний внесок у розробку питань формування світоглядних якостей в учнів різних вікових груп зробив В.О. Сухомлинський. Він дав зразки комплексного підходу до розв'язання завдань, пов'язаних з формуванням у молодших школярів наукового світогляду; визначив основні шляхи й методи роботи, які допомагають успішно виховувати в учнів патріотизм, гуманізм; розкрив роль емоцій у формуванні в учнів наукового світогляду. У працях Сухомлинського з'ясовуються особливості оволодіння учнями світоглядними уявленнями, поняттями, ідеями. Велике значення для вчителів мають положення видатного педагога про роль художньо-естетичної діяльності у формуванні світогляду школярів.

Ш.П. Балавадзе, О.М. Лушников, М.Д. Нелюбін та інші педагоги в працях визначають основні завдання, зміст роботи щодо формування в учнів світоглядних уявлень, розкривають деякі шляхи досягнення цієї мети.

Л.І. Божович, Н.О. Менчинська, Г.Є. Залеський, Т.К. Мухіна, Т.С. Тамбовцева та інші дослідники розглядають психологічні аспекти проблеми формування світогляду, виявляють основні умови, які забезпечують успішне виховання в учнів світоглядних уявлень, понять, ідей. Зроблено перші важливі кроки в напрямі розкриття психологічних механізмів вироблення поглядів і переконань учнів. Останнім часом психологи активно досліджують роль самовиховання учнів у формуванні світогляду, специфіку вироблення поглядів на природу, суспільство, на своє місце в житті.

У своїй роботі ми зробили спробу розкрити психолого-педагогічні основи формування світогляду молодших школярів засобами предметів художньо-естетичного циклу, визначили основні шляхи, форми і методи роботи в даному напрямку, узагальнили матеріал психолого-педагогічного дослідження, передового педагогічного досвіду, а також навели результати провезеної нами експериментальної роботи з проблеми формування в учнів науково-матеріалістичного світогляду засобами художньо-естетичної діяльності. Таким чином, актуальність проблеми формування світогляду молодших школярів засобами навчальної діяльності.

Розділ 1. Теоретичні основи формування наукового світогляду молодших школярів

1.1 Загальні уявлення  про процес формування світогляду  молодших школярів в світі  вимог сучасної школи

1.1.1 Суть та основні  структурні елементи світогляду

Світогляд - цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності і до самої себе.

Світогляд є синтезом знань, ідей, практичного досвіду і морально-емоційних оцінок, які в узагальненій формі відображають об'єктивну реальність, зокрема особливості буття людини, її місце в конкретно-історичних суспільних відносинах. Тому в поняття "світогляд" входять не всі знання про природу, суспільство і мислення, а лише ті, які є втіленням узагальнень вищого рівня, висновками з певних відомостей про навколишню дійсність.

Основу світогляду становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство, й стали внутрішньою позицією особистості. У кожної людини формується система уявлень, ідеалів, якими вона керується в повсякденному житті і які визначають сутність її ідейно-політичного , морального обличчя, близькі і далекі перспективи її діяльності. Погляди, переконання, ідеали, ціннісні орієнтації людини, які є складовими частинами світогляду, перебувають в органічній єдності. Тому рівень сформованості одного структурного компонента світогляду Неодмінно позначається на іншому і певною мірою на всій світоглядній системі людини.

У структурі світогляду розрізняють насамперед такий його компонент, як погляди, в основі яких лежать загальні уявлення, поняття про матеріальне й ідеальне, буття і свідомість. Важливо, щоб світоглядні уявлення, поняття були істинними, тобто правильно відображали реальну дійсність.

Погляди - прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретичні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, діяльності, стосунках.

Аналізуючи поняття "погляди" як структурний компонент світогляду, Н.О. Менчинська зазначає, що в "ньому передбачається наявність не тільки знань, а й ставлення до фактів і явищ навколишнього світу, їх оцінки" .

Під впливом глибшого пізнання дійсності зміст поняття "погляди" може змінюватись швидше, ніж інші компоненти світогляду - переконання, ідеали.

Одна з найважливіших складових частин світогляду - переконання.

Переконання - психічний стан особистості, який характеризується стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, поглядів, це сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину.

Переконання - одна з найдійовіших сил, які спрямовують діяльність людини. За висловом М.О. Добролюбова, переконання "тільки тоді може вважатися істинним, коли воно проникло в середину людини, злилося з його почуттями і волею, присутнє в ній постійно, навіть несвідомо, коли вона про те й не думає". У процесі формування переконань бере участь не тільки мислительна сфера людини, а й емоційна та вольова; силу і зміст переконання, його структуру становлять упевненість в істинності конкретного знання, почуття і звички людини.

Розвиваючи положення видатних мислителів, педагогів минулого про переконання вчені досліджують психологічну структуру, особливості, механізми формування цього важливого компоненту світогляду. Так, істотні ознаки переконань вдало виділяє В.О. Сухомлинський: "Переконання - це не лише усвідомлення людиною істинності світоглядних та моральних понять, а й особиста її готовність діяти відповідно до глибоко засвоєних світоглядних уявлень". Отже, переконання досягає повного ступеня сформованості тоді, коли учень виявляє готовність діяти, коли він діє відповідно до глибоко засвоєних світоглядних уявлень, понять. Розрізняють такі види переконань: філософські, політичні, моральні, релігійні та інші.

Важливим структурним компонентом наукового світогляду є ідеали - найвища мета діяльності особистості, її прагнень. Ідеали бувають суспільні, моральні, естетичні.

Особливе місце в структурі світогляду займають суспільні ідеали. Вони об'єднують людей, сприяють досягненню суспільно важливої мети, допомагають долати життєві перешкоди. Це своєрідні взірці, маяки, що освітлюють шлях людини, кличуть уперед.

Ідеали об'єднують політичні, моральні, естетичні переконання, визначають спрямованість людської діяльності.

Світогляд особистості визначається такими основними ознаками: науковістю, цілісністю, логічною послідовністю і доказовістю, узагальненістю знань та зв'язками з практикою,

Про науковість світогляду свідчать насамперед істинність, багатство, стійкість і глибина знань, правильність їх узагальнення. Науковий світогляд, на противагу побутовим переконанням, дає змогу пізнавати закономірності життя, причинно-наслідкові зв'язки в ньому, бачити близькі і далекі перспективи, наслідки своїх дій і поведінки, спростовувати ідеалістичні погляди, різні забобони.

Світогляд цілісний, якщо світоглядні знання становлять струнку систему, якщо в людини сформовані погляди, переконання з основних питань розвитку природи і суспільства, якщо всі його компоненти гармонійно узгоджуються між собою. У такому разі людина керується єдиним методологічним підходом у судженнях про предмети і явища об'єктивної дійсності.

Коло пізнавальна діяльність людини послідовна, умотивована, повністю відповідає законам логіки, світогляд відзначається логічною послідовністю і доказовістю. При цьому судження людини завжди правильні, достатньо аргументовані.

Великий обсяг знань, якими володіє людина, повинен бути узагальнений. Якщо конкретні емпіричні знання недостатньо узагальнені, людина не може глибоко розуміти дійсність, законів її розвитку і брати активну участь у громадсько-політичному житті.

Світоглядна зрілість настає тоді, коли особистість виробила і свідомо втілює в життя свої погляди, переконання, ідеали, моральні принципи тощо. Зв'язок світогляду з поведінкою, практичною діяльністю - одна з найважливіших рис людини.

Гармонійна єдність названих світоглядних якостей людини свідчить про високий ступінь сформованості в неї наукового світогляду.

Реалізація завдань щодо формування в молоді науково-матеріалістичного світогляду досягається сукупністю всіх педагогічних заходів на уроках, у позакласній і позашкільній роботі, координацією зусиль школи, сім'ї і громадськості, спрямованих на виховання в учнів світоглядних якостей.

1.1.2 Особливості наукового  світогляду

Наука як світоглядний феномен має кілька визначень. По-перше, наука - це система, означена як знаннями про ту чи іншу сферу об'єктивної дійсності, так і людською діяльністю, яка ці знання створила. По-друге, наука - це системно-організований образ існування певної сфери об'єктивної діяльності. По-третє, наука - світоглядно визначена сфера людської діяльності, основною функцією якої є вироблення знань про об'єктивну реальність, перевірка цих знань на предмет істинності та вироблення рекомендацій для практичного перетворення світу відповідно до потреб і інтересів людини. І, нарешті, наука - це теоретично-практично означена система знань, що перебуває у безперервному розвитку і намагається віднайти об'єктивну істину в тій чи іншій сфері відношення "людина - світ".

Наведені формулювання поняття науки підкреслюють її світоглядно-перетворюючу спрямованість. Тому в світоглядному вимірі найпростіше можна сказати так: наука - це система знань про людину і світ та спосіб їх перетворення на благо людини.

Завдяки науці людство використовує сили природи, розвиває виробництво і перетворює суспільні відносини. І при цьому наука завжди черпала свої сили у знанні. До речі, саме слово"наука" буквально означає знання.

Знання - це елементарний, відносно завершений образ дійсності, що твориться людською свідомістю. Але ж так звані елементарні знання у вигляді первинної чуттєво даної інформації існують навіть у тварин, бо про це свідчить рівень їх орієнтації в світі.