Креативність, як характеристика творчого потенціалу особистості дитини дошкільного віку

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ ………………………………………………………………………………………………… 2

1. Основні аспекти вирішення проблеми розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку

1.1. Гуманістичний  підхід в освітньо – виховному процесі ……………………………………… 3

1.2. Творчий розвиток дітей дошкільного віку ……………………………………………………..5

1.3.  Алгоритм дій дитини в розвитку творчості ……………………………………………………

2. Індивідуальні  особливості дитини …………………………………………………………………

3. Креативність, як характеристика творчого потенціалу  особистості дитини дошкільного віку

3.1. Креативність, як базова характеристика дитини…………………………………………………

3.2. Реалізація  креативності ……………………………………………………………………………

Рекомендації з використання поданих матеріалів ……………………………………………………

Висновки …………………………………………………………………………………………………

Додатки …………………………………………………………………………………………………..

Список використаних джерел ………………………………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Реформування системи освіти передбачає розбудову дошкільної освіти на засадах гуманістично-особистісного підходу та одним з пріоритетних завдань визначає розвиток творчої особистості дитини. Перші прояви творчості припадають на етап дошкільного дитинства. Ця проблема досить різноаспектна. Але треба знати, як сформувати творчу, інтелектуально розвинену особистість. Для успішного вирішення даної проблеми велике значення має розвиток творчих здібностей. Що ж таке «творчі здібності» (або «креативність»)? "Творчо спрямованій особистості притаманні: активність у мисленні та діях; ініціативність; наявність певних нахилів, здібностей, інтересів, творчої уяви; небайдуже ставлення до навколишньої дійсності; здатність помічати, переживати, творити нове, сумніватися й шукати шляхи розв'язання різних проблем; отримувати задоволення від результату й власне процесу творення; достатній рівень життєвої компетентності. Слід визнати право дитини на активність, самостійність, ініціативу у виборі виду діяльності, способів дій, інструментарію, партнерів.

 Реформування системи  освіти висуває розвиток творчої  особистості дитини як одне  з пріоритетних завдань. « Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України…» (Національна докторина розвитку освіти, затверджена Указом президента України від і7. 04. 2002р. №347 / 2002.

Саме від творчих людей, які можуть досягти успіхів у діяльності завдяки певним індивідуальним та типологічним рисам, залежить розвиток суспільства.

Дошкільна освіта — первинна складова у системі безперервної освіти в Україні, правову основу якої складають державні нормативно-правові документи: Закон України „Про освіту", Національна доктрина розвитку освіти, Закон України „Про дошкільну освіту", Положення про дошкільний навчальний заклад, Базовий компонент дошкільної освіти. Зазначені документи чітко визначають, що в умовах оновлення суспільства, відродження національної культури орієнтація на творчий розвиток особистості є світоглядною засадою сучасного виховання та освіти. Вони орієнтують на підвищення ролі завдань розвитку творчого потенціалу дитини як засобу формування її духовного світу, національної свідомості, морально-етичних ідеалів.

У своїй основі дошкільна освіта має забезпечити своєрідність, унікальність, неповторність, залишитися самооцінною освітньою ланкою з притаманними їй специфікою, цілями й завданнями.

Головна мета дошкільної освіти: формування базису "особистісної культури дитини через відкриття її світу в його цілісності та різноманітності" (Базовий компонент дошкільної освіти в Україні).

Психологи розглядають творчість як вищий рівень логічного мислення, є поштовхом до діяльності. Визначення поняття творчої особистості у філософській педагогічній та психологічній літературі приділяється багато уваги (В.І. Андрєєв, Д.Б. Богоявленська, Р.М. Грановська, А.З.Зак, Н.В. Кичук, Н.В. Кузьміна, СО. Сисоєва та ін.).

Більшість авторів погоджується з тим, що творча особистість - це індивід, який володіє високим рівнем знань має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуальні психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою успішного компонування. Творчі здібності пов’язані із створеням нового, оригінального продукту.

 

 

1. Основні аспекти вирішення проблеми розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку

                              1.1. Гуманістичний підхід в освітньо– виховному процесі.

 

 

    Орієнтованість Базового компонента на кожну особистість допомагає уникнути усередненості, рецептурності в освіті, дійти до кожної окремої дитини, розкрити всі її можливості та задатки. Важливо усвідомити головне: дитина не об'єкт, а суб'єкт активної співпраці з дорослим. 
    Творчо спрямованій активності дошкільника притаманні: активність у мисленні та діях, ініціативність, наявність певних нахилів, здібностей, інтересів, творчої уяви; небайдуже ставлення до навколишньої дійсності, здатність помічати, переживати, творити нове, сумніватися й шукати шляхи рішень, отримувати задоволення від результату й самого процесу творення; достатній рівень життєвої компетентності. 
    У дослідженнях проблеми розвитку дитячої творчості представники гуманістичної педагогіки доводять її очевидну суспільно-педагогічну цінність, яка полягає у формуванні унікальних креативних здібностей, що забезпечують дитині участь у найрізноманітніших видах діяльності. Творчість у дитинстві не самоціль, а засіб та умова всебічного гармонійного розвитку, виявлення свого розуміння навколишнього, свого ставлення до нього. Вона допомагає розкрити внутрішній світ, особливості сприймання, уявлень, інтересів, здібностей. 
    Доведено, що становлення творчої особистості, розвиток її творчих здібностей у дітей залежить від гармонійного поєднання природних задатків, вагомих для конкретної дитини мотивів діяльності та сприятливого розвивального середовища. Важливим чинником успіху є також виховання морально-вольових якостей, розвиток емоційної сфери та набуття дошкільниками певних знань, умінь і навичок, які необхідні для проявлення творчого потенціалу. Педагоги-дошкільники повинні пам’ятати, що саме знання, уміння й навички – основа розвитку творчої уяви, фантазії, втілення дитячої творчості. 
    У контексті особистісного виміру освіти, зокрема, дошкільної галузі, змінюється усталений стереотипний погляд на дитину лише як на об’єкт виховання, що потребує прямого керівництва, творчим процесом. Педагогічні працівники дошкільної освіти в умовах сьогодення розглядають дитину як суб’єкт творчого процесу  і відповідно організовують діяльність малюка на основі гуманістичного підходу в освітньо  --виховному процесі:  
-    світ ”дітей“ і світ ”дорослих“ розглядається як дві рівноправні складові частини людства; 
-    дорослий не над дитиною, а поряд, разом з дитиною; 
-    пріоритет діалогу дитини з дорослим, в якому забезпечується повноцінна участь дитини, до думки дитини відносяться як до думки дорослого; 
-    спільна участь дорослих і дітей в організації життєдіяльності забезпечує можливість здійснення принципу співучасті, співтворчості; 
-    орієнтація на кожну дитину як на індивідуальність, забезпечує виховання особистості; 
-    пріоритет родинного виховання над суспільним забезпечує активність батьків у навчально-виховному процесі, спонукає батьків до глибокого розуміння своєї дитини, виявлення творчих здібностей та забезпечити умови для їх розвитку; 
-    єдність національного і загальнолюдського, що передбачає створення для дитини національної картини світу; формування національної психології, гідності засобами національної культури; забезпечення етнізації особистості – природне входження дитини в духовний світ, традиційне життя рідного народу, нації як елемента загальнолюдської культури; 
-    розвиваючий характер навчання, орієнтований на якісні зміни в цілісній системі особистості дитини; 
-    оптимізація навчально-виховного процесу, що передбачає досягнення кожної дитини найвищого рівня розвитку, творчих здібностей, знань, умінь і навичок, психічних орієнтацій, способів дальності, можливих у даному віці. 
    Неприпустиме жорстке управління творчою діяльністю малюків, яке ґрунтується на авторитарності дорослого, постійному нав’язуванні регламентованих зразків, шаблонів та власного бачення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Творчий розвиток дітей дошкільного  віку.

 
    Дитина дошкільного віку у  процесі діяльності активно діє  і відкриває щось нове для  себе, пізнає довкілля, водночас  спостереження та аналіз творчих  проявів дитини виявляються багатющим матеріалом для вивчення відчуття духовного стану, внутрішнього світу, адже її творчість - це своєрідний рентген дитячої душі, її внутрішнього світу, психічного та фізичного стану. Це могутній ефективний засіб вивчення дитячої природи, субкультури і чинник впливу на її розвиток та виховання. 
Пріоритетними напрямками роботи щодо розвитку творчих здібностей дошкільників є: оновлення змісту навчально-виховного процесу, що полягає у створенні належних умов забезпечення розвивального середовища, своєчасному виявленні природних задатків, нахилів і здібностей дитини; інтеграції родинного та суспільного дошкільного виховання, формуванні готовності вихователя до інноваційної діяльності. 
    Отже, навчально-виховний процес у дошкільних навчальних закладах має будуватися на принципах інтеграції родинного і суспільного дошкільного виховання, на засадах національної культури та загальнолюдських цінностях, сучасних досягненнях психологічних і педагогічних культур, надбаннях світового досвіду. 
    Гарантією активного впливу на розвиток творчих здібностей у дітей вважається побудова освітнього пронесу з позиції особистісно-зорієнтованого підходу, створення умов для реалізації особистості дитини через задоволення базових потреб відповідно до соціокультурних норм, вибір змісту й освітніх технологій повинен здійснюватися з позиції урахування унікальності, індивідуальності кожної дитини. 
    Для забезпечення творчого розвитку дітей дошкільного віку педагог сам повинен бути підготовленим до цієї роботи, володіти новим педагогічним мисленням, будувати освітній процес відповідно до інтересів: виявити глибоку увагу, повагу, турботу, любов до кожної дитини, бачити в ній індивідуальність, забезпечувати умови для виховання дитини як особистості. 
Враховуючи вище сказане, слід зазначити що перед науковими та педагогами-практиками постало завдання: віднайти технологію своєчасного виявлення в кожного вихованця інтересів, природних задатків, нахилів, здібностей; створити найбільш сприятливі умови для їхнього розвитку; визначити конкретні сфери можливого розвитку творчого дитячого потенціалу. Реалізувати поставлені цілі в сучасній освіті можна при модернізації усталеного арсеналу форм, методів, прийомів та засобів розвивально-виховної роботи з дітьми, педагогами та батьками. 
    З метою вирішення зазначеної проблеми необхідно працювати за такими напрямками:              - творчий підхід педагогів до організації навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах, підвищення кваліфікації та фахової майстерності їх з урахуванням сучасних тенденцій розвитку освіти, досягнень психолого-педагогічної практики щодо підготовки до життя творчих особистостей; 
-    сучасний підхід до організації та змісту дошкільної освіти, активізація навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах, спрямованого на саморозвиток та самовираження кожної дитини, на виявлення, розвиток їх творчих здібностей, формування життєвої компетентності малюків; 
-    організація психолого-педагогічної просвітницької роботи з батьками, пропаганда з родинно-сімейного виховання з розвитку творчих здібностей у дітей, уміння творчо працювати, знаходити оригінальні способи виходу з проблемних ситуацій.  

 Пошук технологій  навчання та виховання дітей, які сприяли б творчому зростанню  особистості, — одне з найголовніших завдань сучасної дошкільної педагогіки. 
   Г. Альтшуллєр, автор ТРВЗ (теорії розв’язання винахідницьких завдань) визначив концептуальні положення технології творчості:  
-    теорія – каталізатор творчого розв’язання проблеми; 
-    знання – інструмент, основа творчої інтуїції; 
-    творчими здібностями наділена кожна людина (винаходити можуть усі); 
-    творчості треба навчити усіх; 
-    творчості, як і будь-якої іншої діяльності можна вчитися.  
    Педагогічні працівники дошкільної галузі систематично використовують у своїй діяльності завдання за ТРВЗ, що сприяє оволодінню дітьми методами пошуку нового, розвитку системного та діалектичного мислення, розвитку творчої уяви, фантазії, зни¬женню психологічної інерції. 
    У сучасній дошкільній освіті позитивно зарекомендували себе такі методи і прийоми: розвивальні ігри й вправи, проблемні запитання, проблемно-пошукові ситуації, експериментальні дослідження, систематичні спостереження, логічні задачі тощо. 
Неординарний, творчий підхід до виявлення творчих здібностей у дітей дошкільного віку та створення відповідних умов для їх розвитку – одне із пріоритетних завдань педагогічних працівників дошкільної галузі і є запорукою успіху у формуванні творчо спрямованої особистості дошкільника. Адже лише творча особистість здатна виховати іншу, так само творчо спрямовану особистість. 
    Виявлення та розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку потребує розробки педагогічних технологій, метою яких є не накопичення знань та умінь, а постійне збагачення творчим досвідом і формування елементів самоорганізації кожної дитини. Досвід експериментальних навчальних закладів доводить, що творчості, творчому мисленню можна вчитися. Тільки в процесі самостійної діяльності в дитини можуть бути сформовані навички інтелектуального саморозвитку.  
    Створення атмосфери творчості, пошуку нового – одна з умов побудови навчально-виховного процесу в сучасних дошкільних навчальних закладах, що складається з таких складових:  
-    високий рівень сформованості елементарних пізнавальних процесів; 
-    високий рівень активного мислення; 
-    високий рівень організованості і цілеспрямованості пізнавальних процесів.

Головна особливість творчої особистості – потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої творчості як процесу засвоєння матеріальних і духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких умов і формується якості творчої особистості. Орієнтація в якостях творчої особистості дає змогу своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання.

Педагог І. Лернер довів, що практично всіх дітей можна навчити творчо мислити, особливо, якщо починати в молодшому шкільному віці. Він визначив прийоми нестандартного мислення, які водночас є також процесуальними рисами творчої особистості:

- самостійне перенесення знань  і вмінь у нову ситуацію;                        

- бачення нової функції знайомого  об'єкта;

- бачення нових проблем у знайомих  ситуаціях;

- бачення структури об'єкта.

Якщо до цих рис додати ще й високий рівень творчої уяви, розумові здібності, розвинуту пам'ять, досконале мислення, точність рухів, то цей перелік і складатиме структуру загальних здібностей. Отже, у всіх дітей з нормальним розумовим розвитком можна сформувати процесуальні риси творчої особистості   

 З огляду на це  вихователь спрямовує розвиток  дитини за напрямками: 
а) дитина пізнає, сприймає та засвоює довкілля;  
б) дитина впливає на довкілля; 
в) дитина набуває здатності до орієнтації та саморегуляції; в неї формується особистісний підхід, до явищ, середовища, вчинків, а знання стають практично спрямовані. 
    Використовуючи механізм виявлення та розвитку творчих здібностей у дітей, вихователь повинен сам володіти моделлю продуктивного пізнання і впроваджувати її в своїй діяльності. 
    Вихователь повинен усвідомити: 
-    знання – знайомство з ідеєю, проблемою; 
-    сприйняття – зіставлення нового зі своїм досвідом, переробка інформації; 
-    засвоєння – зіставлення власного досвіду з досвідом довкілля, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, перегляд нагромадженого наявних засобів, методів, бажання вдосконалити те, що вже існує; 
-    вплив – вибір засобів, методів нової дії, реалізація, порівняння результатів особистісного впливу. 
Важливим для вихователя є вміння повсякчас ставити дитину в такі умови, коли вона самостійно приймає рішення. 
У центрі уваги повинна  перебувати не середня дитина, а кожна дитина як особистість у своїй унікальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Алгоритм дитячих  технологій підведення дитини  до творчості.   

 Алгоритм дій технологій підведення дитини до творчості: 
-    діяльність дитини не повинна регламентуватись, а її процес повинен бути організований так, щоб у ньому були елементи творчості; 
-    потрібно викликати інтереси, крізь які проходять усі зовнішні впливи, породжуючи внутрішні стимули, що є збудниками активності особистості. 
    Сучасний характер розвитку дошкільників забезпечується значною мірою використанням розвивальних ігор в розумовій роботі та творчій активності. 
   За допомогою таких ігор розвиваються інтелектуальні якості: 
-    увага, пам’ять; 
-    вміння знаходити закономірності і систематизувати матеріал; 
-    здатність до комбінування; 
-    вміння знаходити помилки і недоліки; 
-    просторове уявлення; 
-    здатність передбачати наслідки власних дій тощо.  
    Проблема формування творчого потенціалу дитини є складною, багатоаспектною і разом з тим дуже важливою для сучасної психолого-педагогічної науки та практики освітньої галузі. Розумне поєднання, врахування різних аспектів цієї спільної проблеми дозволить досягти успіху в розвитку дитячої творчості, розвитку особистості в цілому.