Народна рухлива ГРА як засиб виховання у тарших дошкольникив початкових патриотичних почуттив

Перед грою «Кривий танець»  дітей слід ознайомити з історією цієї гри. Одна з версій про її походження така. З'явилася вона дуже давно, коли на нашу Україну нападали татари. Батьки привчали дітей остерігатися ворогів, заплутували свої сліди, щоб по них чужинці не потрапили в село. Перший раз діти водили цей хоровод по обіді біля церкви на свято Благовіщеня. Люди з особливою шаною ставилися до цього свята, позаяк вважали «що Бог благословляє всі рослини», тому було за великий гріх цього дня працювати. Побутувало повір'я, що навіть пташки на Благовіщеня не в'ють гнізд.

У давнину на Благовіщеня вранці діти виходили в поле і, побачивши бузька, показували йому свячений хліб і промовляли: «Бусень, бусень, на тобі хлібця, а ти нам жита копу».

Таку інформацію вихователь може дібрати до кожної гри. Розповідаючи дітям цікаві легенди, повір'я, приповідки про історію походження гри та звичаї, розширюючи світогляд дитини, вихователь пробуджує у неї ситуативний інтерес до народних ігор.

До народних ігор можна  дібрати багато влучних загадок, наприклад, до гри «Коза» – «Не  дід, а з бородою, не бик, а з  рогами, не корова, а доїться».

Крім народних загадок, для зацікавлення дітей перед грою доцільно використовувати уривки оповідань та казок про природу.

Ще на підготовчому етапі  можна використовувати народні  пісеньки, наприклад, перед грою «Сірий кіт» можна заспівати колискову  про котика, а перед грою «Зайчик  сіренький» – пісеньку про зайчика.

На цьому етапі доречним буде і ознайомлення дітей зі специфічними народними атрибутами, які можна  використовувати у грі. На

думку Г.Воробей, Л.Волкова, А.Вольчинського та ін., завдяки українським народним іграм дошкільники дізнаються про те, як грали в ці самі ігри у давнину, які предмети використовували.

Без сумніву, дітям цікаво буде розповісти про те, що м'яч робили з бичачої шерсті, яку скочували  між долонями у м'ячик, а для  того, щоб він був пружнішим, його змочували водою. Такий м'яч називався повстяним і гралися ним переважно старші діти або дорослі, бо він був занадто важкий. А для малят шерсть скочували в кульку і обшивали зверху шкірою. Такий м'яч був м'яким і називався ремінним. Замість шерсті використовували також пір'я, пух, волоски очерету. Ці відомості ми знаходимо у публікаціях А. Цьося, який розглядає питання про використання спеціальних атрибутів для українських народних ігор, і дає рекомендації щодо їх виготовлення. Автор заохочує використовувати в народних іграх ще такі власне народні атрибути:

• гілку – дерев'яну палицю для відбивання м'яча, а для дошкільників пропонує використовувати дощечку завдовжки 80 см і завширшки 10 см;
• скраклі (круглі дерев'яні обрубки завдовжки 4,5 см);
• ходулі;
• цурку (дерев'яну, з обох кінців добре загострену паличку, завдовжки – 20 – 30 см);
• швигалку (гнучку хворостину, близько сантиметра завширшки і близько метра завдовжки).

Н. Рогальська зазначає, що для рухливих ігор у давнину  діти використовували все, що потрапляло під руку. У грі „Шкандибки" – короткий ціпок, щоб торкався землі обома кінцями, а у грі «Перевезти бабусю» -використовували камінець або черепок, що підскакував над водою (скільки разів підстрибнув камінець – стільки разів перевіз бабусю).

У публікаціях багатьох авторів, присвячених народним рухливим іграм, знаходимо різні способи використання малих жанрів українського

фольклору у процесі проведення народних рухливих ігор. З народними фольклорними жанрами дітей можна ознайомити і перед початком ігор, а можна розучувати і безпосередньо під час проведення гри, позаяк вони досить ритмічні і легко запам'ятовуються дітьми.

На їх погляд, перед  грою доцільно використовувати:

• Заклички до сил природи:

«Вийди, вийди, сонечко

на дідове полечко,

на бабине зіллячко,

на наше подвір'ячко.

Там ми граємо, тебе чекаємо».

• Заклички можуть входити і до змісту народних ігор, наприклад:

Іди, іди дощику,

Зварю тобі борщику,

Тобі кашка, мені –  борщ,

Щоб ішов густіший дощ.

• Заклички (або зазивалки) для збору на гру дітей:

Нумо, нумо дітвора,

Біжіть швидше до двора,

Біжіть швидше до двора

Починати гру пора!

***

Ору-ру, ору-ру,

Знаю я цікаву гру!

Гей, біжіть усі сюди,

Приступаємо до гри!

Любі хлопчики й дівчатка,

Годі всі байдикувати.

Йдіть-но, будемо ми грати.

Для вибору тих, що водять, слід використовувати різні лічилки, і досить цікаво буде, якщо добирати такі лічилки, щоб вони відповідали змісту гри. Наприклад, лічилки:

•до гри «Жмурки»:

Йшла Маринка на стежинку,

Загубила там корзинку.

А в корзинці паляниця,

-Хто її з'їв, тому жмуриться.

•До гри «Кіт і миші»:

У зеленому садку

Сидить котик в холодку.

Лапкою чеше вус, язиком лиже пуз,

Хвостиком круть-верть, сіру мишку – ХАП!

У ході гри використовуються промовки.

•Під час ігор з кружлянням:

Один, два, три, чотири, п'ять,

Стали в парах ми кружлять,

Накружляли, розійшлися,

Ні на кого не дивися!

•Під час піжмурок:

Діти, діти, дітвора,

Всі виходьте із двора,

Хто не заховався,

Той кричить «Ура!»

Для попередження конфліктів, суперечок, що можуть виникнути між дітьми під час гри, доцільно використовувати мирилки типу:

Мир – миром,

Пироги з сиром,

Варенички в маслі,

Ми подружки класні,

-Поцілуймося!

Тобі яблучко, мені –  грушечка,

Не сварімося, моя душечко!

Мені яблучко, тобі – зернятко,

Не сварімося, моє серденько!

Народна педагогіка визначає дві групи дитячих ігор.

Перша група – це спонтанні  ігри, вони виникають стихійно або  як наслідування дій дорослих. Друга  група – власне розважальні ігри з готовими правилами, створені народом  упродовж багатьох століть, які сприяють фізичному розвитку дитини, розвитку фізичних якостей: спритності, швидкості, витривалості і сили та розвитку самостійності, рішучості, організованості, кмітливості, чесності, доброзичливого та турботливого ставлення одне до одного.

Педагог у своїй практичній роботі з дошкільниками може творчо використовувати народні ігри, видозмінюючи їх. Майстерність вихователя у доборі народних ігор та розваг, чітко продумана методика проведення забезпечить оздоровчий, виховний ефект та емоційно-образний вплив на дітей дошкільного віку.

Могутній здобуток народу у справі виховання, який століттями збагачувався, необхідно широко використовувати  в системі виховання дошкільників, залучаючи їх до витоків національної культури та духовності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 Сучасна система  фізичного виховання старших дошкільників передбачає широке використання народних рухливих ігор, які є одним з основних засобів підвищення рухової активності дітей, формування позитивної мотивації до занять фізичними вправами та виховання моральних, естетичних і вольових якостей особистості. Великі можливості у фізичному вихованні старших дошкільників мають українські народні рухливі ігри, створені послідовною зміною вікових і соціальних ролей. Вони найповніше відображають спосіб життя нашого народу. У практиці педагогічної діяльності національні рухливі ігри використовуються епізодично, без достатнього наукового обґрунтування їх впливу на фізичний стан дітей.

 Старший дошкільний вік є важливим етапом у розвитку особистості майбутніх громадян України. Тому дослідження та вивчення особливостей розвитку організму старших дошкільників є актуальним завданням, що надає можливість правильно будувати та здійснювати процес фізичного виховання учнів молодших класів. Відповідно здоров’я та фізична підготовленість дітей дошкільного віку є важливим чинником фізичного потенціалу української нації, а необхідність виховання здорового, гармонійно розвиненого у фізичному та інтелектуальному плані підростаючого покоління актуалізується потребами нашої молодої незалежної держави.

 Організація процесу  фізичного виховання старших дошкільників, використання ефективних засобів впливу на організм дітей, зацікавлення їх в систематичних заняттях фізичними вправами має велике значення для виховання здорового підростаючого покоління. В цьому аспекті особливе значення набуває використання в процесі фізичного виховану молодших школярів рухливих ігор і в першу чергу – українських народних рухливих ігор.

 Гра є найбільш  доступним для дітей видом  діяльності, способом переробки отриманих із навколишнього світу вражень, знань, тому вона відіграє велике значення у психічному розвитку дитини. Можна виділити дві головні сфери життя дитини, які підпадають під вплив гри: пізнавальні процеси та розвиток, виховання особистості.

 Кожна гра має правила, які підпорядковані ігровому задуму і змісту гри та водночас виконують дуже важливу функцію – організовують гру. Правила гри є точно визначеними вимогами до дітей. Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст. Рухлива гра належить до класу ігор з правилами, оскільки виділення і усвідомлення системи ігрових і навчальних задач відбувається за допомогою наявності певних фіксованих правил гри. Система правил кожної рухливої гри дає змогу не лише визначити зміст освіти, що реалізується в грі, а й дозувати його, розподіляти за окремими навчально-ігровими циклами. Тому рухливу гру можна трактувати як форму навчання, де засвоєння змісту освіти під керівництвом вихователя опосередковане ігровою взаємодією дітей, що регулюється встановленими правилами гри, її порядком і режимом.

 Основна роль педагога  під час організації рухливої  гри полягає у створенні таких  умов, щоб головним чином не  зашкодити дитині. Будь-яка інструментовка  ігор виправдана ще й психологічно: у грі дитина безтурботна, психологічно  розкута і тому більше, ніж коли-небудь, здатна на повне вираження своєї індивідуальності.

 Проблема виникнення  українських народних рухливих  ігор, їх класифікація, розробка  і впровадження в процес фізичного  виховання старших дошкільників комплексів українських народних рухливих ігор має велике практичне значення для виховання фізичних якостей і підвищення рівня фізичної підготовленості дітей. Цей процес дає можливість ознайомити дітей з народними звичаями, традиціями, обрядами, сприяє вихованню у молодших школярів національної гордості, почуття патріотизму.

 Походження українських  народних рухливих ігор пов’язано  з історичними і побутовими  факторами. В українських народних  рухливих іграх чітко відображені  звичаї народу України, його  побут, рівень уявлень про світ, елементи побутових та військових дій. Одним з важливих завдань для спеціалістів є вивчення багатої народної спадщини в області українських народних рухливих ігор і їх застосування в процесі фізичного виховання з метою виховання гармонійно-розвинених громадян незалежної України.

 В результаті проведеного  експериментального дослідження, встановлено, що використання українських народних ігор на заняттях фізичного виховання старших дошкільників позитивно впливає на підвищення емоційного фону занять, на розвиток організму старших дошкільників, про що свідчать показники фізичного розвитку і фізичної підготовленості дітей експериментальної групи. Використання комплексів українських народних ігор на заняттях фізичного виховання показало, що в дітей експериментального класу відбувся більший приріст показників розвитку фізичних якостей порівняно з показниками контрольного класу.

Отже, українські народні рухливі ігри є дієвим засобом формування національно-культурної свідомості дітей старшого дошкільного віку, за допомогою яких у дітей виховують патріотичні почуття. 
ДОДАТКИ

 

УКРАЇНСЬКІ  НАРОДНІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ

 

ПОЛОЛЯНОЧКА

Діти стають у коло і водять хоровод, а один, що стоїть у колі (цю дитину вибрали за допомогою  лічилки), виконує рухи, які відповідають змісту пісні:

Десь тут, десь тут Подоляночка була,

Десь тут, десь тут молодесенька була.

Отут вона впала, до землі припала.

Устань, устань, Подоляночко,

Умий очки, як скляночки,

Та візьмися в бочки,

Та поскачи  в скочки.

Скачи, скачи  понад бродом,

Як рибонька попід льодом.

Візьми собі панну, которую крайню,

Візьми собі панича, котрого крайнича

Після останніх слів той, хто по середині кола, вибирає собі когось із кола замість себе, і гра  продовжується.

ХУСТИНКА

Діти присідають в  коло. Одна дитина бігає поза колом з хустинкою, кладе її одному з гравців за спиною. Ця дитина повинна вгадати, взяти хустинку і бігти за тією, яка кинула хустинку. Якщо дожене - ведучий присідає у коло. Гра повторюється.

МАРИНКА

Двоє дівчаток викреслюють  невелике коло і за ним втикають дві палички. Стають кожна біля своєї і одна починає:

- Де ти стоїш?

- На ринку

- Що продаєш?

- Маринку

- Що хочеш?

- Сім кіп галушок

Із сливами  пиріжок.

При цьому оббігають  коло, хто швидше повернеться на своє місце, починає знову.

ЖИЛИ У БАБУСІ

Діти -«гуси» сидять або стоять у шерензі з одного боку кімнати, серед них «бабуся» — няня або старша дитина. Посередині кімнати розставлені стільчики спинками до «гусей». Це — «канавка». На слова: