Народна рухлива ГРА як засиб виховання у тарших дошкольникив початкових патриотичних почуттив

Жили у бабусі,

Білі, білі гуси.

Діти встають і промовляють:

«Га-га-га».

На слова: «Пішли гуси від бабусі» діти йдуть до «канавки», промовляючи: «Га-га-га». На слова:

Мили гуси лапки

У воді канавки.

Довго вони милися

а туди й спустилися.

Діти -«гуси» присідають навпочіпки і удають, що миють свої «лапки», а потім сідають на килимову доріжку обличчям до сидіння, промовляючи: «Га-га-га...»

Після слів «Ой кричить  бабуся» «бабуся» голосно промовляє:

Де ж це мої гуси?

Ой пропали, ой пропали

Білі мої  гуси.

Діти встають.

На слова:

Виходили гуси,

Кланялись бабусі

діти підходять до «бабусі» і роблять глибокий уклін, проговорюючи: «Га-га-га». Бабуся радо зустрічає дітей і танцює з ними.

ГУСИ

Вибирають за допомогою  лічилки вовка, «пастуха» і «матір». «Мати» дома. «Пастух» жене у поле «гусей»  пасти. «Вовк» засідає між «матір'ю» і полем, де «гуси». «Мати» кличе:

—Гуси, гуси, додому!

—Чого?

—Вовк за горою!

—Який?

—Сірий, білий, волохатий!

—Тікайте  прудко до хати!

«Гуси» тікають,— «вовк» ловить. Кого впіймає, приводять додому. «Мати» недораховується гуски і  до «пастуха»:

—Де гуска?

—Продав.

—Що купив?

—Люльку.—  Або каже: — Булку.

—Де вона?

—Скурив.—  Або: — З'їв.

«Мати» поб'є і знов посилає пасти. Так, поки переловить «вовк» усіх «гусей». За останнім «гусаком»  «пастух» признається, що «вовк» забрав гусей.

—Гайда, одберем! — каже мати. Ідуть до вовка.

—Чи ви не бачили наших гусей?

—Ні, не бачив  А гуси ґелґотять у вовка.

—А що то ґелґотить?

—Та то борщ кипить. А гуси шиплять.

—А що то шипить?

—Каша біжить.

—Ану, я побачу,—  каже мати,— може, то наші гуси.

—Ідіть.

«Мати» пізнає «гусей», розтулює їм руки, які вони тримають міцно стуленими. В кого не розтулить, той буде «вовком». Гра починається спочатку.

КІТ І МИШІ

Діти стають в коло, беруться за руки. В колі «кіт» і  «миша». Діти йдуть по колу і співають. Після останніх слів «кіт» ловить «мишу», вона втікає. Якщо «кіт» доторкнеться до «миші» рукою, то вона доторкнеться до іншою дитини, а сама стає в коло. Інша дитина стає «мишкою». Гра продовжується.

Мишка в полі

До золотої  комори,

А котонько за нею

Скоро мишеньку догонить,

Та й ніженьку зломить.

Нема і нема

Полетіла в  поле

Утікай, мишко, до нори,

Бо тебе спіймає кіт бурий.

МИШКА

Діти обирають поводиря, або «кота», полічивши:

У зеленому садку

Сидить котик в холодку.

Лапкою чеше вус,

Язиком лиже пуз,

Хвостиком круть-верть.

Сіру мишку  хап!

«Мишки» стають у ряд. За чотири кроки одна від одної. «Кіт»  підходить до першої і каже:

- Мишко, продай місце

- Не продам.

Іде далі, питає так  само другої. Коли почує у відповідь: «Обернись задом», - то відступить на два кроки й стане до «мишки» спиною. В цей час «мишки», які поряд, швидко міняються місцями. А «кіт» намагається раніше вскочити на місце, яке звільняється. Той, хто забарився, стає «котом».

СІРИЙ КІТ

Гравці стають в ряд, один за одним, беруть один одного за пояс і ходять в різному напрямку: і прямо, і колом, і в'ються. В цей час між одним з гравців - «сірим котом», стоїть в першому ряду і водить усіх, і тими, що стоять в ряду останніми і звуться «мишами», відбувається діалог:

-А є миші  в стозі?

-Є!

-А не бояться  кота?

- Ні!

- Ой як кіт поворушить,

- То всіх мишей подушить!

З цими словами всі  розбігаються, «кіт» ловить мишей: кого зловить, той стає «котом». Гра починається  спочатку.

КИЦЯ І БАРАНЕЦЬ

З-поміж гравців обирають «кицю» та «баранця», які стоять в центрі Діти взявшись заруки, ідучи по колу при тому промовляючи :

- Ішла киця з міста

- Тай купила ринку тіста

- Надійшов баранчик

Баранчик промовляє:

- Ходи кицю в танчик !

Вони між собою починають  діалог:

- Ой не піду в танчик

- Чого ?

- Болить мене пальчик.

-А що ж  тобі в пальчик ?

- Мушка мене вкусила

-А де ж  тая мушка?

- Барвінком зацвіла

-А де ж  той барвінок ?

- Дівчата зірвали

-А де ж  ті дівчата ?

- Хлопці забрали

-А де ж  тії хлопці ?

- Дубками поставали

-А де ж  ті дубочки ?

- Сокирка зрубала

-А де ж  та сокира ?

- Коваль забрав

-А де ж  той коваль ?

- Вгадай!

-А як відгадати  ?

- На когось вказати

«Баранець» вказує на одного з дітей , тобто вибирає  «коваля», який потім і буде «баранцем».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

 

1. Богуславська З.М., Смирнов Е.О. Розвиваючі гри для дітей дошкільного віку. М., 1991.

2. Дитячі рухливі ігри народів  СРСР. М., 1989.

3. Ігри й вправи  у навчанні дошкільнят. Мінськ, 1985.

4. Леннет Р. Ігри й вправи для дітей дошкільного віку. М., 1991.

5. Литвинова І.Н. Дитячі народні  рухливі ігри. М., 1995.

6. Народні рухливі ігри. М., 1986.

Періодичні видання

1. Говорова Р. Ігри  й вправи для розумового розвитку дітей.// Дошкільне виховання. 1998, № 1.2. Гра у навчанні й вихованні дітей дошкільного віку.// Народна педагогіка. 1988, № 4.

3 .Иванчикова Р. Народні ігри з дітьми.// Дошкільна виховання. 2005, № 4.

4. Кудрявцев У. Народна рухлива  гра як джерело духовного й  фізичного зростання дошкільному  віці.// Дошкільна виховання. 1998, №  11.

5. Лаврентьєв В.В. Значення гри  акторів-професіоналів у працювати  з дітьми. Дитячі рухливі ігри// Початкова школа. 1999, № 5.

6. Миленко В.П. Чи потрібно учити" дітей грати// Дошкільна виховання. 2005, № 4.

7. Петрова У. Гра.// Дошкільна  виховання. 1993, № 3.

8. Павлова Л. Значення рухливих  ігор фізичному розвитку дошкільника.// Дошкільна виховання. 2002, № 4.

9. Смирнова Є. Ігри розвиваючі  мислення. Питання теорії.// Дошкільна  виховання. 2002, № 8.