Переклад метафор

 

 

 

 

Вступ

У різних мовних стилях, особливо в стилі художньої літератури, широко використовуються мовні засоби, що підсилюють дієвість висловлювання завдяки тому, що до його логічного змісту додаються різні експресивно-емоційні відтінки. Художня мова відрізняється від усіх інших перш за все тим, що вона виконує естетичну функцію. Реалізація цієї функції означає подання навколишньої дійсності в образній, конкретно – чуттєвої формі. Слова, типові для художньої літератури, не просто інформативні, а й описові, тобто мають здатність давати характеристику певного предмету, додаткову до ознак, які візуально закріплені за даною словниковою одиницею і зафіксовані в словниках. Посилення виразності мови досягається різними засобами, в першу чергу використанням тропів – так званих лексичних засобів створення образності. Однією з найбільш розповсюджених видів тропів є метафора.

У лінгвістику метафора прийшла з риторики. Вона використовувалася, щоб заповнити лексичну лакуну (номінативна функція), «прикрасити» мову або переконати (головна мета риторичної промови). У процесі семантичного розвитку метафора перетворювалася на абстрактне поняття, ставала одиницею номінації, втрачаючи стилістико-експресивну виразність. Проте всі сучасні дослідження цього тропа спираються на фундаментальне положення Аристотеля про метафоричний перенос. [3, с.125]

Метафора є, перш за все, семантичним процесом, що передбачає певні стадії розгортання, а також початкові, проміжні та кінцеві результати. Отже, у ній розрізняють динаміку (процес утворення мовної метафори) і статику (кінцевий результат процесу метафоризації).

Донині залишається остаточно не розв’язаним питання про характер фундаментальних засад метафори: яку природу – мовну, дискурсивну чи концептуальну – має це явище. Тому в сучасній філології цей троп розглядають на двох принципово різних рівнях: пропозиціональному та образно-асоціативному.

Вивченням метафори займаються багато лінгвістів: Н.Д. Арутюнова, Н.Д. Бессорабова, А.І. Єфімов, А.П. Чудінов, В.К. Харченко та інші. Їх дослідження ми взяли за основу теоретичної частини дипломної роботи.

Мета дипломної роботи полягає в тому, щоб дослідити лінгвостилістичні параметри та функції метафори, проаналізувати способи її передачі при перекладі з англійськой мови на українську.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Визначити поняття метафора та метафоричний процес.
2. Виявити основні функції та особливості метафори .
3. Розглянути основні типи метафори.
4. Знайти метафору в романі Реймонда Чандлера "Довге прощання".
5. Зробити аналіз перекладу метафори з англійської мови на українську.
6. Розглянути способи її передачі при перекладі з англійської мови на українську.

Об'єкт дослідження є метафора як мовне явище англійської мови.

Предметом дослідження дипломної роботи є особливості перекладу метафори з англійської мови на українську та її лінгвостилістичні параметри.

Матеріалом дослідження є фрагмент роману Реймонда Чандлера «Довге прощання» і його переклад з англійської мови на українську.

Структура: робота складається зі вступу, 3 розділів (1,2 розділи – теоретична частина, 3 – практична частина) та висновків. Кількість джерел – 51.

Актуальність дипломної роботи визначається сучасними тенденціями в області вивчання метафори в освітленні різноманітних теорій. Метафоричність є однією з можливостей створення експресії, бо вона, як правило, пов'язана з семантичними зрушеннями, що призводить до додаткової експресивної насиченості тексту в цілому. Крім того, метафора використовується у всіх художніх творах, але порівняно невелика кількість дослідників займаються її кропітким аналізом.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні досліджень механізмів метафоричних перетворень у літературознавчих текстах та мови літературознавчого дискурсу з погляду її метафоричності та участі мовних засобів в її формуванні.

 

Розділ I.  Метафора як структурний елемент англійської мовної системи

Поняття метафори викликало різноманітні дискусії протягом всієї історії лінгвістичної науки. Але вивчалось це поняття і в інших науках. Можна сміливо стверджувати, що саме метафоричне мислення спричинило розвиток як мови, так і культури в цілому. Тому в широкому культурному полі розуміння метафори присутнє не лише в лінгвістиці, але й у філософії, психології, літературознавстві. Дослідженням метафори займалися найвидатніші мислителі – Арістотель, Руссо, Гегель, Е. Кассірер, X. Ортегі-і-Гассет та багато інших. Метафора і сьогодні привертає увагу представників різних наук, які по-різному визначають її сутність. На думку Артюнової Н. Д., вивчення метафори «стає все більш інтенсивним та швидко розширюється, захоплюючи різні області знань –

філософію, логіку, психологію, психоаналіз, герменевтику, літературознавство, літературну критику, теорію витончених мистецтв, семіотику, риторику, лінгвістичну філософію, різні школи лінгвістики». Вивченням поняття метафори займалися і займаються багато вітчизняних і зарубіжних лінгвістів. Але до теперішнього часу в лінгвістичному розумінні метафори між вченими існують розбіжності. Зусиллями сучасних лінгвістів, зокрема Черкасової Є.Т., Серебренниковим Б.А., Кубрякова О.С., були визначені лінгвістичні поняття і процеси, що обумовлюють виникнення і функціонування метафори в мові. До них відносяться: основне значення слова, загальний семантичний елемент, що є результатом освіти семантичної двуплановости метафоричного значення; лексико-семантичні зв'язки слів, логічно не відповідають реальним зв'язкам предметів і явищ дійсності, певний семантичний тип слова, граматичні категорії одухотвореності - бездушності імен іменників.

 

1.1 Визначення метафори як лексичного компонента англійської мови

 

Перш ніж визначити поняття метафори, прослідкуємо етимологію цього слова. Термін метафора походить від грецького слова – μεταφορά», що означає перенесення. Вперше визначення цього терміну зустрічається в «Поетиці» Арістотеля в розділі – Про мистецтво поезії [4, с.1097], згідно з яким "метафора – це перенесення слова зі зміненим значенням з роду на вид, або з виду на вид, або за аналогією". З даного визначення витікає, що метафора виникає на основі перенесення властивостей, тому її можна назвати скороченим порівнянням: відбувається заміщення того, що мовець має на увазі, іншим висловом. На нашу думку, дуже важливо підкреслити, що метафора – це саме «перенесення… за аналогією», тобто за схожістю або подібністю, за асоціацією тощо. Поняття асоціації стосується мисленнєвих процесів мовця, тому воно є причиною або поштовхом до виникнення метафори.

«Метафоричне слово завжди чарівніше і красивіше, ніж слово у прямому значенні», – писав автор київської поетики «Lyra» [40, c.19]

Метафора, подібно до епітета та порівняння, ставить за мету конкретизувати уявлення про предмет, про який ідеться, шляхом вказівки на певну його ознаку, що висувається на перший план, але, на відміну від епітета й порівняння, метафора вказує на цю ознаку не в прямій формі, не безпосередньо її називаючи, а шляхом заміни її словом, що містить у собі дану ознаку          [11, с.87]. Тому метафору часто називають прихованим або скороченим (згорнутим) порівнянням, тобто порівнянням, в якому не виокремлюється ознака, за котрою відбувається зіставлення двох предметів (tertium comparationis). Естетичний ефект метафори побудований на певній загадковості предмета, про який ідеться мова, з чим, зокрема, пов'язане широке вживання метафор у жанрі загадки. Механізми естетичної дії метафори Ф. Гарсіа Лорка, наприклад, пояснював так: «Для того, щоб вдихнути життя в метафору, потрібно, щоб метафора мала форму та радіус дії, – ядро в центрі та перспективу навколо нього. Це ядро розкривається як квітка, нібито незнайома, але ми швидко впізнаємо її аромат, а в кольоровому сяйві, яке вона випромінює, нам бачиться його ім'я, тобто метафора змальовує нам предмет як квітку, нібито незнайому» [19, с.12], ми впізнаємо його не відразу (автоматично ідентифікуючи його в нашій пам'яті), а поступово – у «кольоровому сяйві», яке породжує відчуття подоби. Тим самим метафора немовби оновлює предмет, «демонструє його в незвичному ракурсі» [2, с.25].

У метафорі можна виділити 4 елементи:

• категорія або контекст,
• об'єкт всередині конкретної категорії,
• процес, яким цей об'єкт здійснює функцію,
• додатки цього процесу до реальних ситуацій, чи перетину з ними.

В лексикології смисловий зв'язок між значеннями одного полісемантичного слова заснований на наявності подібності (структурної, зовнішньої, функціональної).

Таким чином, можна сказати, що метафора є однією з найбільш розповсюджених видів тропів і вона конкретизує, описує, дає змогу краще уявити предмет не вказуючи на його ознаку, а шляхом заміни епітета іншим словом. Можна охарактеризувати метафору ("перенесення", "переносне значення") як слово або вираз, що вживається в переносному значенні, в основі якого лежить неназване порівняння предмета з яким-небудь іншим на підставі їх загальної ознаки.

 

1.2 Класифікація метафор в лексичсичній системі англійської мови

 

Необхідність класифікації метафор виявляється особливо в тих випадках, коли цим тропом виражаються складні й невиразні низки думок, породжених невизначеною множиною дій, слів.

З часів античності існують описи деяких традиційних видів метафори:

• Різка метафора  являє собою метафору, що зводить далекі один від одного поняття. Наприклад: expression stuffing – начинка висловлювання.
• Стерта (генетична) метафора є загальноприйнята метафора, фігуральний характер якої вже не відчувається. Наприклад: stool’s leg – ніжка стільця.
• Розгорнута метафора – це метафора, що поступово здійснюється впродовж фрагмента або цілого повідомлення. Наприклад: Book hunger persists: products of the book market increasingly appear stale, they have to be  thrown away without even being tasted. – Книжковий голод не проходить: продукти з книжкового ринку все частіше виявляються несвіжими – їх доводиться викидати, навіть не спробувавши.

Оскільки, метафора являється перенесенням рис з істоти чи предмета на істоту, предмет, явище на підставі подібності, існують такі різновиди перенесень [7, с.56]:

1. колір (наприклад, white snow - white world; білий сніг - білий світ);

Перше значення – пряме – білий сніг. Друге – переносне, метафоричне – білий світ.

2. розмір (наприклад, piece of ground – piece of sorrow; грудка землі - грудка печалі) [47, c.48];

3. форма (boy’s hand - the hand of the universe; рука хлопчика - рука всесвіту) [47, c.178];

4. функція (human finger – finger of stall; палець людини - палець станка (деталь станка) [47, c.156];

5. місцезнаходження (bottom of the sea – bottom of life; дно моря - дно життя) [47, c.57];

6. форма і функція (lizard’s tail - the tail of plane; хвіст ящірки - хвіст літака) [47, c.259];

7. емоційне враження (black earth – black soul; чорна земля - чорна душа) [47, c.305];

Залежно від особливостей співвідношення зіставлюваних предметів виділяють чотири типи метафор, побудованих на:

1) заміщенні живого живим. Наприклад: «My worry, Catherine! Let’s go!» - «Тривого моя! Катерино! Ходім!»

2) заміщенні неживого  неживим, наприклад: «triumphal height» - «тріумфальна висота» [34, c.87];

3) заміщенні неживого  живим. Даний тип метафори називається уособленням, або прозопопеєю (від грец. πρόσωπον – особа і ποιέω – роблю), або ще персоніфікацією (лат. persona – особа і facere – робити). Наприклад: «The mighty Dnieper roars and bellows» - «Реве та стогне Дніпр широкий» [39, c.12];

4) заміщення живого неживим. Наприклад: «Дівчатко – клинчатко, злотава струна» [36, c.112].

Виділяють три функціональні типи мовної метафори: номінативна метафора; образна метафора; когнітивна метафора [7, с.27].

Номінативна метафора не виходить за межі конкретно-предметної лексики. До метафори в цьому випадку звертаються тоді, коли потрібно назвати, дати ім’я якомусь (звичайно непойменованому) класу реалій. Крім того, цей тип метафори використовується як технічний прийом утворення назв предметів. Функція метафори номінативного типу реалізується шляхом заміни одного значення предмета іншим. Це перенесення, як правило, відбувається на основі збігу зовнішніх рис: форми (blades of rails - леза колій, crane of well - журавель колодязя, willow’s earrings - сережки верби); кольору (mother’s gray - материнська сивина, guelder rose blood - калинова кров), якості (lamp of the sun - лампада сонця, mirror of the water - дзеркальце води, depth of heaven - глибина небес, silence of the soul - тиша душі) [40, c.356].

Дуже часто номінативна метафора породжує омонімію.

Суть образної метафори полягає у переході предметного значення слова у семантичну категорію ознаки. У результаті перенесення утворюються, наприклад, такі речення з метафорами: Helen is a small monkey - Оленка – маленька мавпочка (у значенні «кривляка»); This cow sat on my glasses! - Ця корова сіла на мої окуляри! (у значенні «неуважна, товста особа»); Galina sings so good as  nightingale - Галина так чудово співає, ну прямо соловейко (у значенні «дзвінко, красиво»).

Визначаючи якості, які вже мають у мові свою назву, образна метафора, з одного боку, збагачує мову синонімами, а з іншого – збагачує семантичну структуру слова фігуральними значеннями.

Суть когнітивної метафори полягає у зіставленні суб’єкта метафори з ознаками, властивостями й діями, характерними для іншого класу об’єктів. Наприклад, прикметник «високий», який у прямому значенні означає велику відстань знизу вгору (по вертикальній лінії), отримує метафоричне значення у сполученнях: висока культура, високий стиль, високі ціни, високе звання та ін. Так само прикметник «широкий» у прямому значенні пояснює те, що має велику протяжність у поперечнику, а в переносному значенні утворює такі метафори: широке будівництво, широка програма, широка душа, широка натура та ін.

Цей тип метафори вказує на основу для порівняння, якість, але не називає предмета, з яким проводиться паралель. Шлях утворення когнітивної метафори доволі цікавий, його можна простежити на такому прикладі: Our song flies over the fields like a bird - Song flies like a bird - Song flies → Наша пісня летить над полями, як птиця – Пісня летить як птиця – Пісня летить.