Перспективний досвід музично-естетичного виховання дітей

Зміст

Вступ _________________________________________________3 ст.

Розділ I. Теоретичні підходи до проблеми естетичного виховання молодших школярів

1.1 Сутність естетичного виховання ________________________6 ст.

1.2 Особливості естетичного виховання в молодшому шкільному віці ___________________________________________________________8 ст.

1.3 Вікові особливості музичного розвитку дітей молодшого шкільного віку _______________________________________________________10 ст.

Розділ ІІ.  Перспективний досвід музично-естетичного виховання дітей

2.1 В.Сухомлинський: зі слухання музики природи починається читання музики на мові почуттів _________________________________15 ст.

2.2 Технологія «Виховання розуму і серця» Д.Б. Кабалевського __19 ст.

2.3 Методика підготовки дітей до сприймання музичного твору __24 ст.

2.4 Музично-естетичний розвиток молодших школярів С. Науменко__ ___________________________________________________________29ст.

Висновки _____________________________________________31ст.

Список джерел та використаної літератури ___________________32 ст.

 

 

Вступ

За останні роки зросла увага до проблем теорії та практики естетичного виховання як найважливішого засобу формування всебічно розвиненої, духовно багатої особистості.

Про формування особистості і ролі в цьому естетичного виховання наголошує багато хто з письменників, педагогів, артистів (Д.Б. Кабалевский, 
 О.С. Макаренко, Б.М Неменский, В.А. Сухомлинський, С. Науменко,  
К.Д. Ушинський). Вони звертають увагу на важливості сприяти розвитку особистості у найсприятливішому для цього – молодшому шкільному віці. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює у дитини особливий емоційно-психічний стан, збуджує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю та інші психічні процеси.

Навчити бачити прекрасне навколо себе, у навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягла поставленої мети, Б.М. Неменский виділив таку її особливість: «Система естетичного виховання мусить бути, передусім єдиною, об'єднуючою всі речі, всі позакласні заняття, все громадське життя школяра, де кожен предмет, кожен вид заняття має власне чітке завдання у справі формування естетичної культури та особистості школяра».

Але в будь-якої системи є стрижень, основа, на яку вона спирається. Таким підґрунтям у системі естетичного виховання ми можемо вважати мистецтво: музику, архітектуру, скульптуру, живопис, танець, кіно, театр та інші види художньої творчості. Привід цьому нам дали ще Платон і Гегель. На їх погляд, аксіомою стало те, що головним змістом естетики як науки є краса – основне естетичне явище[13].  Мистецтво укладає великий потенціал у розвиток особистості.

Із усього вищесказаного, можна припустити, що, залучаючи молодшого школяра до багатющого досвіду людства, накопиченому в мистецтві, можна виховати високоморальну, освічену, різнобічно розвинену сучасну людину.

У даній роботі розглядається конкретна галузь мистецтва – музика, що і визначає тему дослідження: «Естетичне виховання молодших школярів засобами музичної педагогіки».

Предмет дослідження – вплив надбань музичного мистецтва на естетичне виховання молодших школярів.

Об'єкт дослідження - естетичне виховання молодших школярів.

Мета дослідження - проаналізувати вплив музичного мистецтва на розвиток особистості молодшого школяра.

Гіпотеза: морально-естетичне виховання молодших школярів засобами музичного мистецтва буде ефективним за умов:

1) створення атмосфери зацікавленості  та умов для захоплення музичними  творами;

2) формування в учнів розуміння  морального та естетичного змісту  музичних творів;

3) забезпечення поетапності у  вивченні та емоційно-образному  сприйнятті музичних творів;

Для досягнення поставленої мети та доведення гіпотези висунуто такі завдання:

1. Визначити зміст і значущість естетичного виховання у розвитку молодшого школяра;
2. Виявити особливості цього виховання для дітей молодшого шкільного віку.
3. Вивчити вікові особливості музичного розвитку дітей в початковій школі.
4. Відзначити різні форми та методи формування естетичного смаку у молодшого школяра на уроках музики.

 

Методи дослідження:

1. Теоретичний метод, який полягає у вивченні, відборі та систематизації матеріалу з даної проблеми.
2. Емпіричний метод, що містить елементи педагогічного спостереження.

 

Розділ  I. Теоретичні підходи до проблеми естетичного виховання молодших школярів.

1. Сутність естетичного виховання

Всебічний гармонійний розвиток особистості не можна уявити без її естетичної вихованості. «Краса, — писав В.О. Сухомлинський, — могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса — це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі — вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса — це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе» [1].

XX ст. було наповнене соціальними  потрясіннями — революціями, війнами, голодом, терором, технічними катастрофами, економічними катаклізмами. Все  це призводило до руйнування  краси навколишнього світу і  насамперед краси людського духу. Наміри будувати вільне демократичне  суспільство можуть бути реальними  лише за умов морально-духовної  довершеності особистості, де чільне  місце має зайняти духовна  краса людини. І коли Ф.М. Достоєвський  писав, що краса врятує світ, то  мав на увазі насамперед красу  моральну. Єдність естетичного і  морального виховання, а також  виховання громадянського і політичного, гармонія істини, добра та краси  є передумовою ефективного естетичного  виховання.

Естетичне виховання тісно пов'язане з культурою народу. 3 одного боку, воно відображує надбання культури, а з другого — стимулює подальший розвиток культури конкретного народу, активно впливає на творення нових духовних цінностей, мистецьких витворів. Разом з тим естетичне виховання має бути спрямоване на формування свідомості людей у дусі поваги й приязні, товариськості та дружби [1].

Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Методологічною засадою естетичного виховання є етика — наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.

Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Естетичні почуття — особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва.

Естетичний смак — здатність людини правильно оцінювати прекрасне,відокремлювати справді прекрасне від неестетичного.

Естетичний ідеал — уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне,на що рівняється.

Естетика поведінки — риси прекрасного у вчинках і діях людини (уставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.

У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і непотворне. Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання — створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство [2].

1.2 Особливості  естетичного виховання в молодшому  шкільному віці

Естетичний розвиток особистості починається в ранньому дитинстві. Щоб доросла людина стала духовно багатою, треба звернути особливу увагу на естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку. У молодшому шкільному віці формуються основи потреб і смаків, народжується любов до мистецтва, заявляють про себе творчі здібності, якими різною мірою наділена кожна дитина. Для їх реалізації необхідне правильно організоване виховання і навчання, яке враховує особливості віку, індивідуальність.

Однією з особливостей молодшого шкільного віку є перехід дитини до школи. У неї з'являється новий провідний вид діяльності – навчання. Головною людиною для дитини стає вчитель. Для дитини у початковій школі вчитель – найголовніша людина. Все для неї починається з учителя, який допоміг подолати перші важкі кроки в житті. Через нього діти пізнають світ, норми суспільної поведінки. Становлення духовного досвіду особистості безпосередньо пов'язане із розвитком суб'єктивності, що є обумовленою віковою динамікою організації внутрішнього світу молодшого школяра та його відношень із зовнішньою дійсністю.

Молодший шкільний вік є періодом входження в соціальну зрілість. На цьому етапі активно формується світогляд, розвиваються емоційно вольова, пізнавальна сфера дитини, набувається досвід спілкування, закладаються основи відповідальної поведінки [3].

Творчий потенціал особистості засобами мистецтва розкривається у процесі: споживання творів мистецтва; надбання мистецтвознавчих знань; власної творчості в сфері мистецтва. Естетичне виховання в молодших класах реалізується, перш за все, на уроках мистецтва, музики, трудового навчання.

Під час естетичного виховання треба враховувати й те, що важливою є фіксація самого факту включення учнів в ту чи іншу художню діяльність. Якщо діти спілкуються з мистецтвом досить випадково і без внутрішньої потреби, то така художня діяльність небагато чого дає особистості. Художньо-естетична підготовка передбачає оволодіння системою загально мистецтвознавчих понять, що необхідно для оцінки художніх явищ. У окремих класах у дітей вже з першого року навчання зникає інтерес до прекрасного, знижується багато критеріїв естетичного розвитку. У той самий час спеціальні дослідження доводять, що за відповідної роботи у молодших школярів вдається сформувати досить високий рівень музичного сприйняття, тонке розуміння краси художнього слова, здатність бачити у картині предмет мистецтва. Усі ці факти дозволяють нам сказати, що причиною низького рівня естетичного розвитку дітей 1-3 класів є не особливості їх віку, а малоефективні методи роботи педагогів, класних керівників. Таким чином, у сфері естетичного виховання можливості учнів 1-3 класів явно занижуються. Підміна теоретичних знань розрізненими відомостями призвела до того, що любов учнів до мистецтва не розвивається, не стає глибшою рік за роком. Отже, образотворче мистецтво, музика, співи, а в значній мірі і читання досі залишаються предметами, головна задача яких полягає у прищеплені відповідних навичок. Формування естетичних умінь і навичок виявляється в такій організації навчання, при якій учні могли б відтворювати у своїй пам'яті вивчений раніше матеріал та користуватися їм як з навчальною, так і з практичною метою.

Особливе місце в організації художньо-естетичного розвитку особистості належить принципу наочності. Як відомо, у початковій школі використовується різний наочний матеріал: від натуральних предметів та їхніх зображень до графічних моделей процесів і явищ. Наочність - обов'язкова умова повноцінного навчання та виховання, що сприяє пізнанню суті явищ, виявленню його характерних властивостей і закономірностей. Вона покликана поєднувати адекватне відображення і простоту сприймання творів мистецтва, за допомогою моделі суттєвих їх рис забезпечити чуттєве сприймання пізнавального матеріалу. Педагогічна модель естетичного виховання вимагає відповідного узгодження мети, завдань та змісту предметів естетичного циклу на основі синтетичного підходу з широким використанням міжпредметних зв'язків.

 На відміну від традиційного  підходу – від живого споглядання  до абстрактного мислення і  від нього до практики, "синтетичний" принцип вимагає у навчальному  процесі йти від цілого, від  розуміння суті та смислу. Таким  чином, як підкреслює В. Орлов, у  процесі пошуків смислу учень  мислить, рухається "від однієї  вершини естетичного пізнання  і самопізнання до іншої" [4].

3. Вікові особливості музичного розвитку дітей молодшого шкільного віку

Однією із цілей музичного виховання є музичний розвиток дитини. Музичний розвиток, вважала Н. Ветлугіна, - складне явище. Між його компонентами встановлюються різноманітні взаємозв'язки: між природними задатками і сформованими на їхній основі музичними здібностями; між внутрішніми процесами розвитку й досвідом, який передається дитині ззовні; між засвоєнням досвіду й розвитком, що відбувається при цьому, тощо. Таким чином здійснюється поєднання різноманітних внутрішніх процесів і зовнішніх впливів на них [5].

Врахування вікових особливостей допомагає встановити, які саме форми, засоби і види діяльності найефективніші для музичного розвитку дитини того чи іншого віку.

За віковою періодизацією, прийнятою українськими психологами і педагогами, час життя дитини він шести до одинадцяти років називається молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховуються особливості психічного і фізичного розвитку дітей, береться до уваги перехід від ігрової до учбової діяльності, яка стає провідною.

Вступ дитини до школи — це різка зміна її життя і діяльності. Дитина йде до школи з фізичною й психологічною готовністю до цієї зміни. У шкільному навчанні використовуються і продовжують розвиватись фізичні й розумові здібності, формуються психічні властивості молодшого школяра [6].