Робота соціального педагога з неповною сім'єю

Зміст

 

Введення

1. Соціальний педагог і його роль у соціальній політиці держави

1.1 Сутність, зміст і основні напрямки соціальної політики держави

1.2 Соціальна робота як практичне втілення соціальної політики

1.3 Місце соціального педагога в соціальній роботі

2. Робота соціального педагога з неповною сім'єю

2.1 Професійний портрет соціального педагога

2.2 Неповна сім'я, як  об'єкт соціальної роботи

2.3 Особливості роботи  соціального педагога в неповній сім'ї

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

Процес соціалізації, який відбувається у дитини, дуже тісно пов'язаний з сім'єю. Це по суті справи основний інститут, який надає особливий вплив на формування особистості. Саме тому важливим є правильна організація родини, як частини суспільства. Не повна сім'я не дозволяє отримати дитині все ті навички й уміння, якими він повинен володіти до свого повноліття, до моменту розвитку своєї особистості.

Соціальна робота включає в себе безліч напрямків, в тому числі і соціально-педагогічну діяльність, яку організовує соціальний педагог. Історичний погляд на становлення соціальної педагогіки показує, що потреба в соціально-педагогічних послуги істотно зростає в перехідні, кризові періоди розвитку суспільства. Реалізація соціально-педагогічних послуг в наших умовах потребує врахування низки специфічних, соціально-економічних та гуманітарних особливостей. Все це і обумовлює актуальність теми курсової роботи ("Методи і форми роботи соціального педагога з неповною родиною").

Об'єкт дослідження - методи і форми роботи соціального педагога з неповною родиною.

Предмет - діяльність соціального педагога, її особливості і напрямки при роботі з неповною сім'єю.

Мета дослідження - дати загальну характеристику методам і формам роботи соціального педагога з неповною родиною.

Необхідно вирішити такі завдання:

1) Визначити сутність, зміст і основні напрямки соціальної політики держави;

2) Розглянути організацію  соціальної роботи, як практичне втілення соціальної політики;

3) Встановити роль місце соціального педагога в соціальній роботі;

4) Скласти професійний  портрет соціального педагога;

5) Дати характеристику  неповної сім'ї, як об'єкту соціальної роботи;

6) Розглянути методи та  форми соціальної роботи з неповною сім'єю.

При проведенні дослідження використовувалися такі методи:

вивчення бібліографічних джерел з теми курсової роботи;

аналіз та узагальнення отриманого з бібліографічних джерел матеріалу.

Проблема соціально-педагогічної діяльності розглядається багатьма фахівцями в даній області знань. Повний перелік бібліографічних джерел наведено в кінці роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Соціальний педагог і його роль у соціальній політиці держави

 

1.1 Сутність, зміст і основні напрямки соціальної політики держави

Під соціальною політикою прийнято мати на увазі дії уряду, спрямовані на розподіл і перерозподіл доходів різних членів та груп суспільства. / 1, с.75 /

У широкому сенсі, соціальна політика - це один із напрямів макроекономічного регулювання, покликане забезпечити соціальну стабільність суспільства і створити, наскільки це можливо, однакові "стартові умови" для громадян країни.

У вирішенні соціальних проблем суспільства, де розвинені ринкові відносини, величезну роль відіграє держава. Це пов'язано з тим, що ринкова економіка не гарантує громадянам право на працю, стандартне освіту, не забезпечує соціальний захист інвалідів, малозабезпечених, пенсіонерів. Тому виникає необхідність втручання держави в сферу розподілу доходів між різними верствами суспільства, шляхом проведення соціальної політики. Перерозподіл національного доходу здійснюється через бюджет, шляхом реалізації системи соціальних програм, яка сформувалася в розвинених країнах після Другої Світової війни.

Таким чином, на відміну від  економіки, де головні функції виконують ринкові структури, в соціальній сфері головне місце займає держава. Тому, коли мова йде про соціальну політику - мають на увазі саме соціальну політику держави.

Соціальна політика покликана:

гарантувати населенню мінімальний  дохід;

соціально захищати населення від хвороб, інвалідності, безробіття, старості. / 2, с.24 /

Сутність соціальної політики полягає в підтримці відносин, як між соціальними групами, так і всередині цих груп, а також у забезпеченні умов для підвищення добробуту, рівня життя членів суспільства, створенні соціальних гарантій у формуванні економічних стимулів для участі в суспільному виробництві.

Сучасне цивілізоване суспільство з урахуванням процесів, що відбуваються інтеграції та глобалізації прийшло до розуміння про необхідність гарантування кожному члену суспільства, не залежно від його здібностей і можливостей, необхідного рівня добробуту. Причому в багатьох країнах ця гарантія включена до переліку основних прав людини, гарантованих державою. Тут особливу роль набуває розповсюджується в суспільстві теорія соціального ринковогогосподарства, яка передбачає проведення державою певних соціальних заходів. Суть даних заходів зводиться до перерозподілу доходів. / 3, с.37 /

З точки зору функціонування економічної системи, соціальна політика відіграє подвійну роль.

По-перше, в міру економічного зростання, накопичення національного  багатства створення сприятливих  соціальних умов для громадян стає головною метою економічної діяльності, і в цьому сенсі в соціальній політиці концентруються цілі економічного зростання, а всі інші аспекти економічного розвитку починають розглядатися як засіб реалізації соціальної політики .

По-друге, соціальна політика є і фактором економічного зростання. Якщо економічне зростання не супроводжується зростанням добробуту, то люди втрачають стимули до ефективної економічної діяльності. Одночасно, чим вище досягнута щабель економічного розвитку, тим вище вимоги до людей, які забезпечуютьекономічне зростання, їх знань, культури, фізичному і моральному розвитку. У свою чергу це вимагає подальшого розвитку соціальної сфери.

Державна соціальна політика реалізується через вирішення наступних завдань:

1) Забезпечення рівних можливостей при реалізації права на освіту і частку в суспільному добробуті шляхом справедливого розподілу доходів і майна (капіталу);

2) Зменшення небажаних,  обумовлених ринком відмінностей  між багатими і бідними при виникненні доходів і капіталу;

3) Забезпечення більшої  свободи, справедливості, поваги  гідності людини, забезпечення розвитку  особистості, активної участі  у громадському житті та права  на частку відповідальності перед суспільством;

4) Подальше вдосконалення  суспільно-політичного інструментарію  і положень, що регулюють існуюче пристрій, з метою забезпечення основних соціальних прав та розширення мережі соціального забезпечення. / 6, с.31 /

Можливості вирішення  тих чи інших завдань соціальної політики визначаються ресурсами, які можуть направити держава на їх рішення. У свою чергу, ресурснабаза залежить від загального рівня економічного розвитку країни. Тому конкретні завдання соціальної політики тісно пов'язані з економічним розвитком країни.

Формою реалізації соціальної політики держави виступають розподіл продуктів і послуг, трансфертні виплати, а також державні програми зі стабілізації доходів.

Соціальна політика вимагає до себе розумного підходу. Необхідно розуміти, що повне знищення відмінностей в доходах населення призведе до руйнування самого ринкового механізму. Таким чином, соціальна політика держави в ринковому господарстві повинна бути дуже тонким інструментом. З одного боку, вона покликана сприяти соціальній стабільності і пом'якшення соціальної напруженості, а з іншого - жодним чином не підривати стимулів підприємництва та високоефективної праці за наймом.

Реалізація соціальної політики здійснюється за кількома напрямками, до яких відносяться:

1) соціальне страхування;

2) соціальний захист працівників і політика в області заробітної плати;

3) соціальні заходи на ринку праці;

4) житлова політика. с. 53 / / 6, с. 53 /

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Соціальна робота як практичне втілення соціальної політики

Практична реалізація соціальної політики держави здійснюється через соціальну роботу. Соціальна робота як суспільне явище властива людському суспільству з моменту його існування. У різні періоди свого розвитку суспільство допомагало в різній формі своїм членам виживати. Дана модель допомоги визначається рівнем розвитку суспільства, його культурою в конкретно-історичний період. Найперші форми соціальної допомоги - милостиня. З появою держави процеснадання допомоги збагачується системними властивостями (законодавче підставу допомоги, регламентація процесу тощо).

Особливу роль у розвитку соціальної роботи зіграло поширення християнської ідеології. Крім того, що церква активно бере участь в реальній діяльності по створенню інститутів допомоги та підтримки різних категорій населення, християнська доктрина вносить у процес надання допомоги новий моральний сенс. Переглядається саме розуміння таких явищ як бідність, убогість в контексті своєрідної соціально-релігійної активності, спрямованої на перетворення світу за образом і подобою Божою.

У другій половині XIX ст. активну  участь у процесах надання допомоги починає приймати не тільки держава, церква, але й різні громадські організації, перш за все - благодійні, просвітницькі товариства, феміністські організації. / 3, с.17 /

Соціальна допомога як вид практичної діяльності починає виокремлювати у сфері таких знань, як медицина, соціологія, психологія. Ставиться питання пропрофесійну системної допомоги різним категоріям громадян, а це передбачає спеціальну підготовку працівників у навчальних закладах (перший факультет соціальної роботи був відкритий в Колумбійському університет у 80-і рр.. XIX ст.). Соціальна робота набуває вигляду професії і окремої галузі наукового знання. .43/ / 6, c .43 /

На сучасному етапі  розвитку суспільства соціальна робота вже не має того єдиного виду, який можна було спостерігати в кінці минулого століття. Сьогодні цяпрофесія поділяється на безліч підвидів, а в теорії соціальної роботи виділяються різноманітні концепції. Але незалежно від тлумачення самого поняття, від особливостей моделі допомоги, головне завдання соціальної роботи сьогодні - допомогти клієнтові у вирішенні життєво важливих проблем.

Соціальна робота як практична діяльність спрямована на підтримку, розвиток особистості, реабілітацію індивідуальної і соціальної суб'єктності людини. Соціальна робота здійснюється на професійному й непрофесійному рівні. Непрофесійний рівень соціальної роботи - це добровільна (благодійна) допомога,професійна соціальна робота реалізується через функціонування цілого ряду спеціалізацій, спрямованих на вирішення конкретних проблем людини (медичних, юридичних, економічних, виховних та інших).

Соціальна робота як професія має форму соціального проектування і прогнозування (структурна соціальна робота) і безпосередньої роботи з клієнтом (психосоціальна робота).

Цілі соціальної роботи незалежно від моделі теоретичного обгрунтування і практики пов'язані з підтриманням особи клієнта, а завдання соціальної роботи змінюються в залежності від сфер соціальної практики, характеру проблем клієнтів, соціально-психологічних особливостей клієнтів, умов конкретного соціуму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Місце соціального педагога в соціальній роботі

Соціальний педагог - спеціаліст в галузі соціальної роботи. Посада соціального педагога є, як правило, в організаціях виховної роботи за місцем проживання та в соціальних службах. Соціальний педагог здійснює комплекс заходів щодо виховання та соціального захисту дітей в освітніх закладах і по місцю проживання. Основне завдання соціального педагога - своєчасно надати соціальну допомогу дітям та підліткам. До обов'язків фахівця входить виявлення неблагополучних сімей та вжиття заходів щодо захисту прав дітей і підлітків, охорону їх життя і збереження здоров'я. У цих цілях соціальний педагог вивчає особистісні особливості дітей, які потребують допомоги, і визначає систему необхідних виховних заходів та заходів.

Соціальний педагог веде роботу з важкими дітьми, дітьми - сиротами та дітьми, що залишилися без піклування батьків, займається їх працевлаштуванням, забезпеченням житлом та посібниками. При необхідності він ставить питання перед відповідними органами про позбавлення батьківських прав, встановленняопіки та піклування, усиновлення та інші заходи, є своєрідним посередником між вихованцем і різними адміністративними, відомчими і соціальними службами та благодійними організаціями. Соціальний педагог тісно взаємодіє з педагогами школи та батьками.

У сучасних умовах в роботі різних соціальних структур визначилися основні напрямки соціальної роботи, якою займається і соціальний педагог. Це:

1) надання матеріальної допомоги (грошова, патронат, допомоги та пільги, допомога в побуті);