Роль гри при навчанні іноземної мови на початковому етапі

 

 

 

 

 

 

Кафедра педагогіки та методики викладання іноземних мов

 

 

 

Роль гри при навчанні іноземної мови на початковому етапі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………...3

Розділ І. Особливості навчання молодших школярів іноземної мови з використанням гри……………………………………………………………….5

1.1. Психолого-педагогічна характеристика молодшого шкільного віку……...5

1.2. Психологічні передумови навчання іноземної мови у

початковій школі…………………………………………………………………7

1.3. Позитивний вплив гри на  формування пізнавальних інтересів

молодших школярів…………………………………………………………….13

Розділ ІІ. Гра в навчанні іноземної мови молодших школярів...…………………18

2.1. Класифікація ігор для навчання молодших школярів іноземній мові…...18

2.2. Основні етапи підготовки до проведення рольових ігор…………………24

2.3. Приклади використання ігор на уроках іноземної мови………………….25

Висновки……………………………………………………………………………..27

Література……………………………………………………………………………29

 

 

ВСТУП

Сьогодні широко усвідомлюється відповідальність суспільства за виховання підростаючого покоління. Перетворення загальноосвітньої і професійної школи націлює на використовування всіх можливостей, ресурсів для підвищення ефективності учбово-виховного процесу. Далеко не всі педагогічні ресурси використовуються у сфері виховання і розвитку дитини. До таких засобів виховання, що мало використовуються, відноситься гра. А тим часом, методика викладання іноземних мов і психологія бачать в грі такі важливі особливості як: поліфункціональність – можливість надати особливу позицію суб'єкта діяльності замість пасивного «споживача» інформації, украй важливі для ефективності учбово-виховного процесу. Однією з актуальних проблем сучасної методики викладання іноземних мов є організація навчання дітей різних віків, а особливо молодшого шкільного віку за допомогою ігор.

Актуальність цієї проблеми викликана цілим рядом чинників. По-перше, інтенсифікація учбового процесу ставить задачу пошуку засобів підтримки в учнів інтересу до матеріалу і активізації їх діяльності, що вивчається, протягом всього заняття. Ефективним засобом рішення цієї задачі є учбові ігри. По-друге, однією з найважливіших проблем викладання іноземної мови є навчання усної мови, що створює умови для розкриття комунікативної функції мови яка дозволяє наблизити процес навчання до умов реального навчання, що підвищує мотивацію до вивчення іноземної мови. Залучення дітей в усну комунікацію може бути успішно здійснено в процесі ігрової діяльності.

На значення ігрової діяльності в навчанні іноземній мові указують відомі методисти, такі як Е.И. Пассов, М.Н. Скаткін. Важливо усвідомлювати, вирішенню яких дидактичних задач повинна сприяти дана гра, на розвиток яких психічних процесів вона спрямована [29]. Гра – це лише оболонка, форма, змістом якої повинне бути навчання, оволодіння видами мовленнєвої діяльності [23].

Е.И. Пассов виділяє наступну мету використовування гри в ході учбового процесу: формування певних навиків; розвиток певних мовних умінь; навчання умінню спілкуватися; розвиток необхідних здібностей і психічних функцій; запам'ятовування мовного матеріалу.

Об'єкт нашого дослідження є навчання іноземної мови на початковому етапі.

Предметом дослідження є гра як засіб навчання іноземної мови молодших школярів.

Метою цієї курсової роботи є визначення наукових основ і методики навчання молодших школярів іноземній мові з використанням гри на базі аналізу методичної літератури з теми.

Об'єкт , предмет та мета дослідження визначають його основні завдання:

1) розглянути особливості навчання молодших школярів іноземної мови, а саме психолого-педагогічну характеристику молодшого шкільного віку та психологічні передумови навчання іноземної мови у початковій школі;

2) проаналізувати вплив гри на формування пізнавальних інтересів молодших школярів;

3) розглянути класифікація ігор для навчання молодших школярів іноземній мові;

4) визначити основні етапи підготовки до проведення рольових ігор та навести приклади використання ігор на уроках іноземної мови.

Практична цінність полягає в застосуванні накопиченого матеріалу на практиці студентами для підготовки до семінарських занять та вчителями для перейняття досвіду та підготовці до уроків.

Робота складається з двох розділів. У розділі І досліджуються особливості навчання молодших школярів іноземної мови з використанням гри. Розглядаються психолого-педагогічна характеристика молодшого шкільного віку та психологічні передумови навчання іноземної мови у початковій школі. Також аналізується вплив гри на формування пізнавальних інтересів молодших школярів. У розділі ІІ досліджуються основні етапи підготовки до проведення рольових ігор, наводиться класифікація ігор для навчання молодших школярів іноземній мові та приклади використання ігор на уроках іноземної мови

 

Розділ І. Особливості навчання молодших школярів іноземній мові з використанням гри

1.1. Психолого-педагогічна характеристика молодшого шкільного віку

За словами В. В. Давидова ті, хто зовсім не відвідував школу, ті, для кого початкова школа стала першим та останнім етапом у навчанні, були позбавлені цього особливого періоду життя. Отже виділення такої вікової категорії, як молодший школяр відбулося зовсім нещодавно, із введенням обов’язкової повної та неповної освіти.

В житті кожної дитини школа є новим етапом, коли вона здобуває нові знання, коли змінюється її кругозір, інтереси, цінності, коли дитина здобуває новий статус у суспільстві.

В цей період відбувається багато анатомо-фізіологічних змін: зростає рухливість нервових процесів, хоча процеси збудження ще домінують, але вже помічається їхня рівновага відносно до процесів гальмування, зростає фізична витривалість. Фізіологічні особливості дітей поступово наближуються до характеристик вже дорослої людини, але на відміну від дорослих для дітей притаманна швидка втомлюваність, яка проявляється вже через 25—30 хвилин після початку уроку та після другого уроку [12].

Важливим є те, що домінуючою стає навчальна діяльність. На цьому етапі у дітей завершується перехід від наглядно-образного до словесно-логічного мислення, яскраво вираженим є конкретно-образне мислення. В процесі навчання відбувається формування наукових понять, що веде до розвитку понятійного, або теоретичного мислення. На цьому етапі, не кажучи проте, що діти можуть механічно завчати матеріал після кількох разів повторення, вже можуть запам’ятовувати нецікавий для них матеріал. Це свідчить про розвиток довільної пам’яті поряд із довільною увагою, що проявляється в самостійному ставленні перед собою мети та контролюванні своїх дії.

Початок раннього вивчення іноземної мови є підґрунтям для успішного оволодіння основами комунікативної компетенції та подальшого вдосконалення цієї компетенції, оскільки вивчення іноземної мови потребує постійної, безперервної праці над мовними навичками та вміннями [20].

Але вивчення іноземної мови починається з другого класу. Причиною цього є те, що ефективність навчальної діяльності учнів початкових класів значною мірою залежить від оволодіння ними загально навчальними вміннями, а значна міра першокласників, котрі приходять до школи, не вміють виділяти ознаки предметів, знаходити серед них подібні й відмінні. Перший навчальний рік дає змогу дітям ознайомитись з основними ознаками предметів, як: колір, розмір, форма, матеріал, смак, якості людей, тварин. Вони навчаються стисло описувати відомі предмети, оволодівають прийомами їх порівняння, зіставлення, узагальнення істотних ознак і відкидання неістотних. Словник дитини поступово збагачується новими поняттями.

Навчання у першому класі, таким чином, створює належну функціональну основу для зустрічі дитини з іноземною мовою у наступному, другому класі. Воно сприяє його загальному мовному розвитку, набуттю навичок і вмінь навчальної діяльності, соціальній та соціально-психологічній орієнтації в дитячому колективі і взагалі в людському суспільстві [2].

Ці фактори свідчать про доцільність впровадження навчання іноземної мови з другого класу.

Найважливішими чинниками для вивчення іноземної мови є вікові психофізіологічні та психічні характеристики учнів, досвід дітей у рідній мові, наявність комунікативної мотивації, яка обумовлена співпадінням навчання іноземної мови з періодом соціалізації учнів початкових класів. Вже давно відомим є той факт, що дитині легше вивчати іноземну мову ніж дорослій людині. Коли функціональна локалізація мозку вже визначилась, то настає найбільш сприятливий період для вивчення другої мови. Цей період перепадає на період від чотирьох до десяти років або від п’яти до дев’яти років. Завдяки сенсорній чутливості до мовних явищ забезпечується можливість точного наслідування та вироблення навичок.

Завдяки перевагам довготривалої пам’яті, молодші школярі через стимулювання ігрової або пізнавальної мотивації з легкістю засвоюють різноманітні слова, словосполучення, мовні кліше, фрази та навіть мікро діалоги,  віршики, пісеньки. Раннє шкільне навчання іноземної мови співпадає з періодом інформаційного вибуху, що створює сприятливі умови для творчої уяви дітей, яка компенсує брак тих чи інших знань, життєвого досвіду дітей молодшого шкільного віку [13].

Від рівня комунікативного розвитку дитини в рідній мові залежить успішність вивчення іноземної мови. За визначенням І. О. Зимньої, під „комунікативним розвитком в рідній мові” слід розуміти явище, що включає в себе обсяг словника дитини в рідній мові, рівень володіння мовними правилами, вміння користуватися усними формами спілкування, що проявляється в умінні дитини адекватно реагувати на репліки співрозмовника, вмінні виразити власні думки в певній комунікативній ситуації, володіння технікою читання, навичками письма. Також це поняття включає такі психічні функції, як сталість уваги, сприйняття, запам’ятовування, розвиненість фонематичного та інтонаційного слуху, обсяг довготривалої та короткочасної пам’яті та ін [12].

Таким чином, механізми комунікативного розвитку найкраще сформовані у дітей 6 – 8 років. Діти цього віку прагнуть до вивчення іноземної мови.

 

 

1.2. Психологічні передумови навчання іноземної мови у початковій школі

Визнання на державному рівні доцільності запровадження Іноземної мови у початковій школі змушує замислитись, над завданням раннього шкільного навчання цього предмета і можливостями їх реалізації.

Як відомо, сучасні нормативні матеріали орієнтують вчителів на формування в учнів певного рівня іншомовної комунікативної компетенції, тобто здатності спілкуватися іноземною мовою на міжкультурному рівні. На початковому ступені (відтепер це 2-4 класи загальноосвітньої школи) мають бути закладені основи комунікативної компетенції, необхідні й достатні для їх подальшого розвитку в курсі вивчення іноземної мови в середній школі [1].

Аналіз спеціальної літератури, доповнений надбаннями позитивного педагогічного досвіду та досвіду авторів, переконує в тому, що початок раннього вивчення іноземної мови містить у собі вагомі психологічні передумови для оволодіння молодшими школярами основами елементарної комунікативної компетенції.

Найважливішими, на наш погляд, є такі чинники: вікові психофізіологічні й психічні характеристики учнів; досвід дітей у рідній мові; відчуття ними новизни предмета; наявність в учнів досить сильної мотивації, зумовленої співпадінням мови з періодом інтенсивної соціалізації учнів початкових класів; потенційні можливості предмета для успішного розв'язання головних завдань початкової школи: стимуляції пізнавальної мотивації дітей, максимальної соціалізації кожної дитини, розвитку її особистості, підготовки до діалогу культу [17].

Перевагою молодших школярів є також потенційно великі можливості довготривалої пам'яті. Так, спостереження показують: за умови стимулювання властивої для цього віку ігрової або пізнавальної мотивації діти досить легко й міцно запам'ятовують не тільки окремі слова або словосполучення, але й мовні кліше, фрази, мікродіалоги, римівки, віршики, пісеньки [5].

Протягом тривалого часу, особливо у, 60-70 роках, раннє шкільне навчання англійської мови базувалося значною мірою на імітації мовленнєвих зразків. Між тим дослідниками раннього навчання англійської мови переконливо доведено, що імітація не є основним прийомом оволодіння англійською мовою в дитинстві. Більш вирішальну роль відіграють процеси мовних узагальнень і так звані металінгвістичні здібності, тобто здатність гнучко і на абстрактному рівні засвоювати мову, помічати її відмінності від явищ рідної мови, свідомо оперувати нею. Результати експериментів М.І.Зорандія, О.Й.Негневицької, дослідників США, Канади та інших країн свідчать про підвищення рівня розвитку вербального інтелекту сучасних дошкільнят. І цей фактор, на думку психологів, зокрема О.О.Леонтьєва, є одним із важливих аргументів на користь запровадження іноземної мови у початковій школі [28].

Загальновідомо, що одне з головних психолого-дидактичних завдань початкової школи полягає у створенні ситуації соціального розвитку дитини (в термінології Л.С.Виготського). Важливу психологічну передумову соціалізації молодших школярів становлять їхні особистісні характеристики: безпосередність, довірлива підлеглість авторитету вчителя, яскрава емоційність, реактивність, вразливість до новизни, естетичне ставлення до довкілля, допитливість, широта інтересі», сугестивність, розвинута уява. Брак життєвого досвіду, знань у дітей цього віку часто-густо компенсується бурхливим фантазуванням. Фантазія ж, як це доведено психологами і дидактами, прискорює творчий процес у десятки разів.