Розвиток інтересів та здібностей молодшого школяра

 

План

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Дидактико-психологічні основи розвитку творчої особистості…..5

1.1. Сутність пізнавальних інтересів  та їх роль у навчально-виховному  процесі початкової школи………………………………………………………..5

1.2. Механізм розвитку творчості молодших школярів……………………..10

Розділ 2. Діагностика  розумових здібностей молодших школярів за

методикою А. Зака «Логічні завдання»……………………………………….13

2.1. Дослідження розумових здібностей……………………………………..13

2.2 Аналіз результатів  експериментальної роботи…………………………..16

Висновки…………………………………………………………………………22

Список використаної літератури………………………………………………28

Додатки…………………………………………………………………………..30

 

 

 

Вступ

Актуальність теми курсової роботи. Розвиток інтересів та дитячих творчих здібностей є досить актуальною на сучасному етапі.

Дитинство - єдиний період життя, коли творчість може стати універсальним  і природним способом буття людини. Численні наукові дослідження різних часів свідчать про безкрайні  креативні можливості дитинства, тому провідна психолого-педагогічна проблема виявляється в тому, щоб створити ці сприятливі умови стимулювання і спрямування розвитку особистості.

Значущість проблеми розвитку дитячої творчості, розкриття і  максимальної реалізації творчих здібностей кожної особистості підкреслюється й у державних документах: національній доктрині розвитку освіти в Україні, законах «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про мову», «Державному компоненті дошкільної освіти».

У сучасній теорії здібностей суперечними лишаються питання  про структуру здібностей, співвідношення між задатками і здібностями. Більш поширеною є думка про задатки як органічну успадковану передумову розвитку здібностей. Щоб задатки перетворилися на здібності, окрім природженої схильності, потрібно, щоб людина включилася до діяльності, виявила зацікавленість, бажання займатися нею, певні вміння та навички. Адже часто буває і так, що маючи неабияку схильність до певного виду діяльності, людина не використовує цей природний дар, не розвиває свої здібності.

Творчі здібності вчені аналізують як психологічні особливості дитини, які сприяють оволодінню цією діяльністю. Важливо визначитися, які вміння потрібно сформувати в дітей, щоб вони відчували свободу своїх дій у творчості, мали можливість проявити творчість, успішно здійснювати цю діяльність.

Проблема розвитку творчих  і спеціальних здібностей дітей  вивчається в межах творчої діяльності, пов'язаної зі сприйманням художніх творів, їх творчим виконанням і  відтворенням здобутих вражень та уявлень  у власній творчості. У процесі  художньої діяльності відбувається розвиток естетичних і художніх здібностей дітей.

Аналіз наукової літератури показує, що проблема розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку досліджується багатьма авторами.

Проблема здібностей у вітчизняній психології досліджується з різних наукових позицій в основному в рамках процесуально-діяльнісного підходу. Ще один підхід до вивчення проблеми здібностей акцентує увагу на індивідуально-психологічних особливостях особистості (М.С. Лейтес, І.І.Терещенко) [20. 6].

Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей розвитку інтересів та творчих здібностей.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:

• Розкрити сутність основи розвитку творчої особистості молодшого школяра;
• розкрити сутність понять «інтерес», «творчість», «здібності», «творчі здібності»;
• визначити шляхи, методи, умови розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку.

Об’єктом дослідження для даної курсової роботи є творчі здібності  та інтереси молодших школярів

Предметом є дослідження особливостей розвитку творчих здібностей.

Гіпотеза дослідження: обумовлені об’єктом і предметом курсової роботи. Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети застосовано такі методи дослідження: вивчення та аналіз літературних джерел, узагальнення.

 

Розділ 1. Дидактико-психологічні основи розвитку творчої особистості

1.1. Сутність пізнавальних  інтересів та їх роль у навчально-виховному  процесі початкової школи

Інтерес є могутнім засобом успішного  навчання й виховання, необхідною умовою досягнення позитивних результатів.

Розглянемо, як у психолого-педагогічній літературі розкривається природа  інтересу, тобто його сутність, структура, взаємозв'язки з окремими компонентами навчального процесу.

Інтерес - це вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення особистості до предметів, явищ, подій навколишньої дійсності. Тут вступають в єдності об'єкт інтересу, що має захоплюючі, привабливі сторони, і суб'єкт, для якого ці сторони життєво важливі.

Іншими словами, уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не відступити перед труднощами, а отримавши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане -- все це , разом узяте, і є інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам'яттю, мисленням і волею. Інтерес ґрунтується на орієнтувально-дослідницькому рефлексі.

Пізнавальний інтерес - вид мотивів, форма прояву пізнавальних потреб, що виявляється в прагненні до пізнання об'єкта чи явища, оволодіння певним видом діяльності; має вибірковий характер; є найважливішим стимулом до навчання [14, с.10-11].

       Динамічність, поступальний рух, перехід від явища до сутності, встановлення глибоких зв'язків, оволодіння закономірностями є характерними ознаками пізнавального інтересу.

Вивчаючи пізнавальні інтереси молодших школярів, учені переконалися, що дитячі захоплення дуже різні. Зокрема встановлено, що діти виявляють великий інтерес до предметів і явищ природи. Це видно із численних запитань, з якими вони звертаються до дорослих і вчителів. Так, виходячи із своїх знань про утворення різних предметів і пов'язуючи їх з явищами природи, учні запитують: «З чого Сонце зроблено? Хто зробив Сонце?» Дітей цікавить величина і склад нашої планети: «Чи велика Земля? Хто її зробив? З чого складається Земля?» Багато запитань пов'язано з бажанням розширити свої знання про воду: «Чому вода буває тепла і холодна? З чого вона? Звідки береться вода в річках?» Великий інтерес учні початкових класів виявляють до живих істот. Їх приваблює можливість набувати знання в процесі пізнавальної діяльності.

Характеризуючи особливості пізнавального інтересу є такі ознаки:

- інтелектуальну спрямованість пошуку нового в об'єкті, прагнення ознайомитися з предметом ближче, пізнати його глибоко і всебічно;

- усвідомлене ставлення людини до предмета свого інтересу і до завдання, що стоїть перед нею в пізнанні цього предмета;

- емоційну забарвленість: інтерес завжди пов'язаний з бажанням щось дізнатися, радістю пошуку, гіркотою невдачі і торжеством відкриттів;

- вияв у вольовій дії: інтерес спрямовує зусилля людини на відкриття нових сторін і ознак предмета.

У цій характеристиці привертає  увагу емоційна забарвленість і дієвість інтересу, який стає значущим мотивом поведінки школярів.

Інтереси молодших школярів відзначаються  такими характерними особливостями:

• наслідувальністю (випадковістю виникнення);
• непостійністю, короткочасністю легкою і безпричинною зміною;
• поверховістю (цікаві лише зовнішні факти, зокрема яскраві, незвичайні, заглиблюватися в суть - непривабливо);
• близькістю власному життєвому досвіду;
• розкиданістю (учень цікавиться багатьма зовсім різними галузями знань, без усякого їх зв'язку; діти ставлять безліч запитань, далеко виходячи за межі навчального матеріалу);
• спрямованістю на найближчий результат (Розв'язав задачу чи ні? Скільки помилок зробив? Яку оцінку поставив учитель?) [7, с.120].

Протягом першого року навчання діти починають дедалі більше цікавитися окремими предметами, явищами природи і подіями з життя людей. У школярів виникає безліч запитань, пов'язаних із змістом навчальних предметів і з різними подіями суспільного життя. Політ у космос, операція на серці, вибух у шахті - усе викликає в дітей жвавий інтерес.

На основі інтересу до навчальної діяльності в дітей формуються спеціально пізнавальні інтереси, тобто потяг  до пізнання нового в межах певного  навчального предмета.

Пізнавальні інтереси у школярів виникають і закріплюються залежно від кількох умов. Зокрема:

1. Правильне співвідношення нового  і вже відомого є істотною  умовою виникнення пізнавального  інтересу у дітей. Це означає,  що школярі повинні мати якісь  знання про явища природи, що  спричинить глибший інтерес до  предмета. Вчитель повинен уміти в старому, відомому показати новий зміст: ознаки, властивості, відношення з іншими об'єктами. Наприклад, інтерес до кита в дітей помітно зростає, коли вони дізнаються, що тварина важить в середньому 112 тонн; щоб його зрівноважити, треба на другу шальку терезів поставити 36 слонів. Серце кита важить 600-700 кілограмів, мозок -- 2,5 кілограма, а язик -- 3 тонни.

2. Можливість використати свою  ініціативу, свою активність для  творчого перетворення предмета  підвищує інтерес учня до роботи.

3. Інтерес виникає і підтримується досягнутим успіхом діяльності.

4. Величезне значення для підвищення  інтересу має відкриття для  дітей практичного використання  виучуваного матеріалу, його застосування  в житті людей. Наприклад, діти  з більшим інтересом починають вивчати трави, коли дізнаються про їх лікувальні властивості; кругообіг води в природі привертає увагу дітей і породжує багато запитань про посуху, зливи, грози і град тощо.

5. Інтерес дітей до навчального  предмета зростає тоді, коли вони бачать, що вчитель - це людина, захоплена своєю роботою і володіє майстерністю передавання знань дітям, вміє цікаво, повно, яскраво викладати навчальний матеріал.

6. Формуванню навчальних і пізнавальних  інтересів значною мірою сприяє  позакласна і позашкільна робота.

З другої половини першого року навчання дитини в школі в її життя входить  художня книжка. Дитина не тільки слухає, як її читають дорослі, вона починає  читати сама. І як тільки подолано труднощі в оволодінні технікою читання, діти починають дедалі більше захоплюватися новим для них видом діяльності. Читання розкриває перед дітьми безліч нових галузей життя природи і людей у їх сьогоднішньому, минулому і майбутньому. Учнів 1-2 класів цікавлять, насамперед, сюжетний бік літературного твору, передусім дії людей або тварин, і випадки, які відбуваються з героями. У дітей виникає живий інтерес до книжки. Вже в початковій школі величезна роль у розвитку пізнавальних і навчальних інтересів належить науково-пізнавальним книгам, читаючи які діти дізнаються багато нового про людей минулого і сучасності, про тваринний і рослинний світ, техніку і т. ін.

Спірним є питання про те, як позначаються на пізнавальних інтересах  маленького школяра, що формуються, зусилля, спричинені потребою розв'язати складні  завдання.

Оскільки інтерес зумовлює загальну тенденцію звертати увагу на певні об'єкти і явища навколишнього світу з метою їх пізнання або на виконання певного виду діяльності, то він впливає на всі без винятку психічні процеси, спрямовуючи їх у потрібне русло. Йдеться, насамперед, про увагу до об'єкта інтересу, яка з фізіологічного погляду пояснюється виникненням у корі великих півкуль головного мозку осередку оптимального збудження. Відомо, що в стані зацікавленості дитина все засвоює швидко. Розумова діяльність під впливом інтересу стає дедалі зосередженішою, з'являються роздуми, що спонукають певні дії.

Аналізуючи зміст пізнавальних інтересів та їх роль у навчально-виховному  процесі, можна зробити такі висновки:

1. Ефективність навчання учнів  значною мірою залежить від  його мотивів. У системі мотивів учіння важливе місце посідають навчальні, зокрема пізнавальні, інтереси дітей. Від їх наявності залежить дієвість й інших мотивів учіння, які називають «соціальними мотивами» (почуття обов'язку, усвідомлення необхідності та життєвої важливості освіти тощо) Проте не завжди навчання спонукається інтересом учнів до нього як до діяльності, що негативно відбивається на якості засвоєння дітьми знань, умінь і навичок. Щоб запобігти цьому, треба спеціально вивчати навчальні пізнавальні інтереси учнів, фактори, що обумовлюють їх, та шляхи формування інтересу в процесі навчання.

2. Дослідження показали, що зміни  у структурі та функції пізнавальних  інтересів спричиняють перебудову  всієї структури навчальних інтересів.  Пізнавальні інтереси, на які насамперед впливає навчання, проходять складний шлях розвитку. Так, у 1-2 класах інтерес учнів до навчальних занять має переважно безпосередній характер. Він виявляється в зацікавленості учнів змістом навчальної діяльності, новизною об'єктів пізнання, можливістю спілкування з ровесниками. Навчальна діяльність приваблює дитину передусім як процес, що дає їй можливість виявити свою активність. У процесі виконання різних навчальних завдань інтерес до практичних занять на уроці поступово переходить у складні форми інтересу до розумової роботи, необхідної для їх виконання, і до самого змісту пізнавальної діяльності. В яскравій формі цей інтерес починає виявлятися в учнів 3-4 класів.

3. Дослідження показали, що формування  пізнавального інтересу є і  результатом, і необхідною умовою шкільного навчання. Не випадково інтерес образно порівнюють з каталізатором, який полегшує і прискорює розумові реакції, з ферментом, що дає змогу учням асимілювати основи наук. Інтереси змінюють психічний світ дитини. Інтерес до справи і пов'язаний з ним бадьорий і хороший настрій учня підвищує продуктивність його пізнавальної діяльності, рівень логічного мислення, полегшує розв'язання більш складних, ніж звичайно, навчальних завдань. І навпаки, відсутність інтересу, безперспективність знижує успішність роботи [19,с. 295].