Розвиток інтересів та здібностей молодшого школяра

 

 

1.2. Механізм розвитку творчості молодших школярів

Одним з головних завдань загальноосвітньої  школи є виховання мислячої людини. Психологами показано, що ступінь  удосконалення чуттєвого пізнання залежить не стільки від розвитку органів чуттів, скільки від ступеня розвитку мислення [19]. На жаль, сучасне навчання розвиває в дітях найчастіше лише один бік – виконавчі здібності, а більш складний та важливий бік – творчі здібності людини залишаються на волю випадку і у більшості залишаються на плачевному рівні. Якщо ж суспільство надає перевагу покірним виконавцям, що вміють тільки ретельно повторити готове, то суспільство влаштовано погано, і треба його змінити [18,с.26]. Творча діяльність, як більш складна, під силу лише людині, виконавча може бути перекладена і на тварин, і на машини.

Природа щедро наділила кожну здорову  дитину можливостями розвиватися, і  потрібно лише знайти, як реалізувати  ці можливості, і тоді кожен здоровий малюк зможе піднятися на найбільші  висоти творчої діяльності. Творчість – доля всіх в тому чи іншому ступені, вона ж є нормальним та постійним супутником дитячого розвитку. Генетики стверджують: духовний розвиток не записується в генах. Геніальність – це не відхилення, це оголення природних можливостей. Пізнавши природні закономірності появи алмазів в природі, люди навчилися їх виготовляти штучно. Проникнувши в одну з великих таємниць природи – таємницю виникнення та розвитку творчих здібностей, - люди навчаться вирощувати… таланти.

Не можна погодитися з теоріями, в яких здатність до творчості розглядають як наявність вродженого інтелекту. Людина не народжується творчо мислячою від природи, цю творчість треба розвивати, створюючи певні умови, навіть в випадку відсутності часткових задатків, які компенсуються за рахунок розвитку інших, споріднених.

Розвивати творчі здібності треба, орієнтуючись на індивідуально-психологічні особливості учнів та психологічну готовність педагога до реалізації методів  роботи з обдарованими дітьми. Вибір  методів творчої роботи залежить від віку учнів, їхнього розвитку, інтересів, характеру. Але максимальний позитивний ефект виховання можна досягнути лише тоді, коли “вектори” учительського, батьківського, суспільного (всі види середовища, масові засоби комунікації) виховання співпадають по направленості та є творчими по суті, по формам і характеру поставлених цілей.

Для розвитку творчих здібностей потрібно підштовхувати дітей до рішення, а не вирішувати за них. Творче мислення починає працювати в кожної і  будь-якої нормальної людини, коли саме життя, практика наражають її на якісь труднощі, перепони, що виступають у вигляді більш чи менш складних задач, які збуджують їх розум, примушують мислити, шукати і знаходити відповідні рішення [17, с. 3]. Проблеми створюють творчість. Істота, яка є цілком пристосованою до оточуючого світу, не могла б нічого бажати, ні до чого прагнути, і, звичайно, нічого не могла б творити.

До числа умов, які сприяють творчості, відноситься комплекс, який починається  з створення особливостей ситуації, що сприяє інтуїтивному схопленню ідеї рішення творчої проблеми, і закінчується вихованням необхідних здібностей, створенням творчого клімату, якостей особистості творця, адже створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості творця та сили його внутрішньої мотивації. Ось щодо останнього, вже давно в літературі точаться суперечки: “Якими саме якостями повинна володіти творча особистість?”. Найгарячіша дискусія ведеться навколо питання, чи можна ототожнювати творчість з інтелектом. Цікавим являється те, що інтелектуальні здібності – не обов’язкова складова творчих здібностей [12, с. 22]. Кореляція складає або 0, або є навіть від’ємною (висока компетентність не дозволяє вирватися за рамки існуючих стереотипів). Люди з рівнем інтелекту вище середнього частіше мають бідну конкретну уяву або не мають її зовсім [12, с. 20].

Якщо для людини “мета творчості  – самовіддача, а не галас, не успіх”, тоді стає можливим такий розвиток творчої думки, який веде до проникнення  в глибинні шари дій. Якщо самоцінним є сам процес діяльності, то в цьому випадку він не обривається, він розвивається. “Треба шукати не тих, хто знає більше, а тих, хто знає краще” [7]. Мабуть, це також одна з причин, чому дослідники наполягають на тому, що творчість – якась більш складна своєрідність психіки, ніж інтелект.

 

Висновок до першого  розділу

Дитинство - єдиний період життя, коли творчість може стати  універсальним і природним способом буття людини. Численні наукові дослідження  різних часів свідчать про безкрайні  креативні можливості дитинства, тому провідна психолого-педагогічна проблема виявляється в тому, щоб створити ці сприятливі умови стимулювання і спрямування розвитку особистості.

Творчі здібності  вчені аналізують як психологічні особливості  дитини, які сприяють оволодінню цією діяльністю. Важливо визначитися, які вміння потрібно сформувати в дітей, щоб вони відчували свободу своїх дій у творчості, мали можливість проявити творчість, успішно здійснювати цю діяльність.

Вчені визначають здібності як психічні властивості індивіда, що регулюють досягнення людини і слугують умовою життєдіяльності; як властивості функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції та мають індивідуальну міру прояву і виявляються в успішності та якісній своєрідності засвоєння і реалізації діяльності.

Ефективність  навчання учнів значною мірою  залежить від його мотивів. У системі  мотивів учіння важливе місце  посідають навчальні, зокрема пізнавальні, інтереси дітей. Від їх наявності  залежить дієвість й інших мотивів  учіння, які називають «соціальними мотивами» (почуття обов'язку, усвідомлення необхідності та життєвої важливості освіти тощо) Проте не завжди навчання спонукається інтересом учнів до нього як до діяльності, що негативно відбивається на якості засвоєння дітьми знань, умінь і навичок. Щоб запобігти цьому, треба спеціально вивчати навчальні пізнавальні інтереси учнів, фактори, що обумовлюють їх, та шляхи формування інтересу в процесі навчання.

 

Список використаної літератури

1. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах// Обдарована дитина. – 2000. – №5. – С. 8-13.

2. Бакушинский А.В. Художественное творчество и воспитание. Опыт исследования на материале пространственных искусств. – М., 2005.– 240 с.

3. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі// Психологія. – 2002. – №2. – С. 2-4.

4. Баранов А.А. Развитие творческих способностей у младших школьников в изобразительной и игровой деятельности. – К., 2003. – С. 115-123.

5. Барко В. Психолого-педагогічна діагностика творчого потенціалу особистості учня в навально-виховному процесі. – К., 2000. – 85 с.

6. Барко В. Як визначити творчі здібності дитини? – К., 2001. – С.79.

7. Борисова О.О. Формування творчих здібностей молодших школярів. – К., 2004. – 120 с.

8. Вільга І. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як аспект гуманізації навчання і виховання// Педагогіка і психологія. – 1999. – №2. – С. 61-67.

9. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів. – Харків, 2005. – 110 с.

10. Григоренко Г.И. Игра как средство развития детского творчества. – К., 2000. – С. 72-75.

11. Гурець Н.Т. Педагогічні умови розвитку творчої активності молодших школярів у гуртковій роботі. – Харків, 2004. – 25 с.

12. Кабши І.Ю. Розвиток художніх здібностей дітей молодшого шкільного віку// Психологія. – 2001. – №3. – С. 18-22.

13. Корчаловская Н. Комплексные занятия по развитию творческих способностей школьников. – К.: Феникс, 2003. – 288с.

14. Крюкова Д. До проблем удосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі// Рідна школа. – 2003. – № 8. – С. 10-11.

15. Литвиненко С.А. Малювання як засіб розвитку творчості молодших школярів. – Запоріжжя, 2005. – С. 79-83.

16. Ростовцев Н.Н. Методика викладання зображувального мистецтва в школі. – М.: Просвещение, 2000. – 214 с.

17. Серапулова Є. Виховання обдарованої дитини// Початкова школа. –2000. – №2. – С. 3-5.

18.Сисоєва С.О. Творчий розвиток особистості: сутність, специфіка. – К., 2001. – С. 26-34.

19. Сластенин В.А. Формування творчої особистості: проблеми і суперечності. – М., 2001. – 295 с.

20.Терещенко І.І. Творчість та педагогіка завжди разом// Педагогічна робота. – 1999. – №1. – С. 6-8.

21. Шульга Л.М. Розвиток творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку на заняттях з малювання: конспект лекцій і занять. – К.: ІСДО, 2005. – 236 с.

 

Розділ 2. Діагностика розумових здібностей молодших школярів за методикою А. Зака «Логічні завдання»

2.1. Дослідження розумових здібностей

Аналізуючи  проблеми і недоліки шкільного навчання у підході до розвитку дітей, яких відрізняє високий пізнавальний інтерес, творчий, оригінальний підхід до вирішення учбових завдань та пошуковий характер діяльності, було зроблено спробу дослідити психологічні особливості інтелектуального розвитку, що допоможе в організації навчальної діяльності молодших школярів і надасть можливість для повного і всебічного задоволення пізнавальної потреби учнів.

Дослідження було проведено в 4-А класі ЗОШ № 5. В дослідженні брали участь 27 учнів.

Завдання дослідження:

- виявлення  вікових особливостей розвитку  інтелектуальних процесів учнів  молодшого шкільного віку;

- вивчення й  створення умов навчання, стимулюючих  інтелектуально-мотиваційний розвиток  молодшого школяра.

Перший діагностичний  етап дослідження спрямований на вивчення динаміки розвитку розумових операцій в період молодшого шкільного віку та виділення серед загальної кількості учнів дітей з найбільш високим рівнем інтелекту.

Метою даного етапу  дослідження було виявлення школярів з випереджуючими темпами розвитку, яке відбувалось на основі збору діагностичної інформації шляхом використання методики на «Дослідження розумових здібностей».

На даному етапі  основна увага була зосереджена  на індивідуальному вивченні вікових  особливостей розвитку розумових операцій та невербального інтелекту.

Мета  дослідження: визначення рівня загальних розумових здібностей.

Матеріали та обладнання: короткий орієнтовний тест (КОТ), папір, ручка або олівець, секундомір.

Процедура дослідження

Тестування  проводиться в парі, що складається з досліджуваного та експериментатора. Експериментатор пропонує досліджуваному інструкцію і варіант тесту для визначення інтегрального показника загальних здібностей. Після ознайомлення досліджуваного з інструкцією та із зразками виконання завдань експериментатор подає сигнал до виконання тесту: "Починаємо!", засікає час і через 15 хвилин подає команду: "Стоп! Розв'язування припинити!"

Інструкція  досліджуваному: "Вам дається декілька простих завдань. Уважно прочитайте цю сторінку, але не перегортайте її без команди.

Ознайомтеся зі зразками завдань і з правильними  відповідями на них:

Швидкий є протилежне за змістом слову: 1 — важкий, 2 — пружний, 3 — потайний, 4 — легкий, 5 — повільний. Правильна відповідь: повільний.

Вартість бензину 44 копійки за літр. Скільки коштує 2,5 літра? Правильна відповідь: 110 коп., або 1,1 грн.

Мінер — мінор. Ці слова є: 1 — подібними, 2 — протилежними, 3 — ні подібними, ні протилежними за значенням. Правильна відповідь: 3.

Тест, який Вам  буде запропоновано, складається з 50 запитань. На виконання тесту відводиться 15 хвилин. Дайте відповідь на стільки запитань, на скільки зможете, але не витрачайте багато часу на одне запитання. Про те, що не зрозуміло, запитуйте зараз. Під час виконання тесту відповідати на Ваші запитання я не буду. Коли я подам команду, перегорніть сторінку і розпочинайте роботу. Через 15 хвилин, за командою, відразу ж припиніть виконання завдань, перегорніть сторінку і відкладіть ручку.

Зосередьтеся. Покладіть ручку праворуч. Чекайте  команди. Починаємо!" [Додаток 1].

 

Діагностика інтелектуального рівня дитини за методикою  А. Зака «Логічні завдання»

Змістовна інформація про рівень розумового розвитку школяра, його індивідуальні особливості  пізнавальної діяльності, якості розуму необхідні педагогу та психологу для наступних цілей:

• здійснення індивідуального підходу;
• підбір завдань, що найбільш ефективно впливають на розумову діяльність;
• вплив на особистість учня через індивідуалізовану оціночну діяльність;
• організація спільної з батьками діяльності щодо удосконалення якостей розуму школяра;
• виявлення розумово та творчо обдарованих дітей.

У педагогічній психології розроблено декілька варіантів визначення рівня розвитку мислення школярів (опитувальник Йерасека, Методика Гудинаф-Харріса «Намалюй людину», задачі А. Зака, методика «Виключення слів», матриці Равена і т. п.). А.3. Зак досліджував загальне розрізнення школярів за способом вирішення 22-х задач: теоретичним або емпіричним.

Цілі та задачі:

• визначення рівня розвитку та типу мислення у школярів;
• діагностика рівня сформованості теоретичного аналізу і внутрішнього плану дій у молодших школярів, здатність діяти з розумом;
• встановлення ступеня розвитку теоретичного способу вирішення завдань у цілому, розвитку таких операцій, як аналіз, структурування;
• дозволяє зробити висновок про особливості формування у дитини такого інтелектуального вміння, як міркування, можливостей планування ходу міркувань, а також ступеня розвитку рефлексії.