Розвиток творчої гри. Її значення у розвитку дітей дошкільного віку

 

 

Кафедра корекційної освіти

 

КУРСОВА РОБОТА

з дошкільної педагогіки

 

 

на тему:Розвиток творчої гри. Її значення у розвитку  дітей дошкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

Розділ I

1.1.Творча гра. Характеристика творчих ігор дошкільника. Виховне значення творчої гри.

1.2. Роль дорослого в розвитку творчих ігор.

Розділ II

2.1.Конспекти творчих ігор.

Висновок

Додатки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Сьогодення педагогічної науки і практики характеризується пошуком нових підходів до організації навчально-виховного процесу, оскільки суспільний розвиток країни вимагає нової, активної, ініціативної і творчої особистості.

Питання навчання і виховання дітей, що проявляють високий рівень інтелекту і творчості, мають важливе суспільне значення. Кожна талановита людина становить особливу цінність для суспільства.

В сучасних умовах підвищився інтерес дошкільників до проблеми творчої діяльності та всебічно гармонійного розвитку особистості. А дошкільний вік - це початкова ланка становлення особистості.

Особлива роль у творчості дошкільників належить іграм. Важко переоцінити значення гри та забав у справі формування фізично здорового, етично стійкого та інтелектуально розвинутого члена суспільства. Завдяки іграм можна виховати у дитини всі ті властивості, які ми шукаємо у людей і які нам хотілося б прищепити дітям за допомогою оповідань, бесід та навчання. Граючись, дитина зосереджує увагу, а це вже є початком виховання сильної волі. Залежно від ходу гри дитина мусить оцінювати загальну обстановку і швидко та самостійно вирішувати, що й коли їй треба робити.

Гра - це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати і, головне, - мислити, спостерігати, доводити розуміти, творити.

Відомий психолог Л.С. Виготський зазначав, що наукові поняття не засвоюються і не заучуються дитиною, а виникають і складаються за допомогою величезної напруги її власної думки. Саме тому одним зі шляхів, який веде до прискорення процесу пізнання, є використання розвивальних ігор у різних видах діяльності дошкільників .

Діти всіх народів світу мають суспільну характерну рису - вроджений потяг до гри. А уявити дитинство без неї взагалі неможливо. Наукові дослідження в галузі педагогіки виявили, що найсильніше бажання у дитини - це бажання рухатися. Дитина рухається під час гри. В гру вона вкладає всю свою енергію, бо це зміст її життя. Гра - одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини.

Гра - це не просто розвага, а особливий метод введення дітей у творчу діяльність, метод стимулювання їх до діяльності. Ігри привчають дітей долати труднощі психічні і фізичні навантаження, виховують чесність, колективізм, дисциплінованість.

Психолого-педагогічні дослідження, а також практика виховання дітей у дошкільних навчальних закладах свідчить, що початок розвитку творчих здібностей дітей припадає на дошкільне дитинство, коли ігрова діяльність стає провідною. У дошкільному віці закладаються основи творчої діяльності дитини, які проявляються і в самому задумі - виборі теми гри, знаходженні способу реалізації задуманого, а також у тому, що діти не наслідують побачене, а з великою щирістю і безпосередністю передають думки і почуття, показують своє ставлення до відображуваного.

Гра, розвиваючи психічні, фізичні сили дитини, сприяючи освоєнню навколишнього світу і людських відносин, пробуджує, залучає її творчий потенціал. Залежно від того, в які ігри грає дошкільник, можна говорити про його здібності, задатки, нахили, окреслити програму їх розвитку на найближчий час.

Задовго до того, як гра стала предметом наукових досліджень, вона широко використовувалася як один з важливих засобів виховання дітей. Час, коли виховання виділялося в особливу суспільну функцію, сягає глибини століть, і з тієї ж глибини століть виходить гра як засіб виховання.

Питання про природу і суть гри хвилювало і до тепер продовжує привертати увагу багатьох дослідників, таких як: Гальперін П.Я., Данилова В.Л., Запорожець А.В., Ельконін Д.В .

Різні підходи до дитячої гри відбиті у багатьох дослідженнях. Серед цих підходів можна виділити пояснення природи суті дитячої гри, як форми спілкування (Лісина М.І.), або як форми діяльності, зокрема, засвоєння діяльності дорослих (Ельконін Д.В.), або як прояв і умова розумового розвитку (Ж.Ж. Піаже).

Проблема формування творчих здібностей дітей у дошкільних закладах є актуальною і потребує вивчення і розробки на рівні науково-теоретичних і практичних досліджень. Проблема своєчасного виявлення інтересів, здібностей і нахилів дітей, формування творчих засад уже з перших років життя дитини нині дуже розповсюджена.

Актуальність піднятої проблеми викликана потребою психологів, педагогів, батьків в методах вдосконалення психолого-педагогічних дій, спрямованих на формування особистості дитини з метою розвитку інтелектуальних, комунікативних і творчих здібностей.

Обєкт дослідження - гра як провідний вид діяльності у дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження – розвиток творчих ігор та їх значення у розвитку                                              дітей дошкільного віку.

Мета дослідження – проаналізувати розвиток творчих ігор у різних вікових групах дітей дошкільного віку.

Завдання:

- проаналізувати наукову літературу  з проблеми дослідження;

розглянути гру як провідний вид діяльності дітей та охарактеризувати її види;

розглянути творчість як важливий компонент розвитку особистості дитини;

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I

 

1.1.Творча гра. Характеристика творчих ігор дошкільника. Виховне значення творчої гри.

Сюжетно-рольові творчі ігри - це ігри, які придумують самі діти. В іграх відображаються знання, враження, уявлення дитини про навколишній світ відтворюються соціальні відносини. Для кожної такої гри характерні: тема, ігровий задум, сюжет, зміст і роль.

В іграх проявляється творча уява дитини, яка вчиться оперувати предметами та іграшками як символами явища навколишнього життя, придумує різноманітні комбінації перетворення, через взяту на себе роль виходить з кола звичної повсякденності і відчуває себе активним "учасником життя дорослих "(Д. Б. Ельконін).

В іграх дитина не тільки відображає навколишнє життя, але і перебудовує її, створює бажане майбутнє. Як писав Л. С. Виготський у своїх роботах, "гра дитини не є просте спогад про пережите, але творча переробка пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності, відповідає запитам і потягам самої дитини В».

У грі всі сторони особистості дитини формуються в єдності та взаємодії.

Гра займає велике місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільників.

Гра має велике освітнє значення, вона тісно пов'язана з навчанням на заняттях, з спостереженнями повсякденному житті.[21]

Як відзначає Ядешко В.І. - У творчих іграх відбувається важливий і складний процес освоєння знань, який мобілізує розумові здібності дитини, його уява, увагу, пам'ять. Розігруючи ролі, зображуючи ті чи інші події, діти розмірковують над ними, встановлюють зв'язок між різними явищами. Вони вчаться самостійно вирішувати ігрові завдання, знаходити кращий спосіб здійснення задуманого, користуватися своїми знаннями, висловлювати їх словом.

Нерідко гра служить приводом для повідомлення дошкільнятам нових знань, для розширення їх кругозору. З розвитком інтересу до праці дорослих, до громадського життя, до героїчним подвигам людей у дітей з'являються перші мрії про майбутню професію, прагнення наслідувати своїх улюблених героїв. Все це робить гру важливим засобом створення спрямованості особистості дитини, яка починає складатися в дошкільному дитинстві. [2]

Творчу гру можна підпорядкувати вузьким дидактичним цілям, з її допомогою вирішуються основні виховні завдання.

Цікава гра підвищує розумову активність дитини, і він може вирішити більш важку задачу, ніж на занятті. Але це не означає, що заняття повинні проводитися тільки у формі гри. Навчання вимагає застосування різноманітних методів. Гра - один із них, і вона дає добрі результати тільки в поєднанні з іншими методами: спостереженнями, бесідами, читанням і ін

Граючи, діти вчаться застосовувати свої знання та вміння на практиці, користуватися ними в різних умовах. У творчих іграх відкривається широкий простір для вигадки, експериментування. В іграх з правилами потрібна мобілізація знань, самостійний вибір рішення поставленої задачі.[11]

Гра - самостійна діяльність, в якій діти вступають у спілкування з однолітками. Їх об'єднують спільна мета, спільні зусилля до її досягнення, загальні переживання. Ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини та сприяють формуванню добрих почуттів, благородних прагнень, навичок колективного життя. Завдання вихователя полягає в тому, щоб зробити кожної дитини активним членом ігрового колективу, створити між дітьми відносини, засновані на дружбі, справедливості, відповідальності перед товаришами.

У грі виховується інтерес і повага до праці дорослих: діти зображують людей різних професій і при цьому наслідують не тільки їх діям, але і відношенню до праці, до людей. Часто гра служить побудником до роботи: виготовлення необхідних атрибутів, конструюванню.

Гра - важливе засіб естетичного виховання дошкільників, так як в цій діяльності проявляється і розвивається творче уява, здатність до задуму, розвивається ритм і краса рухів. Обдуманий підбір іграшок допомагає формуванню художнього смаку.

Таким чином в дошкільному дитинстві гра є найважливішою самостійною діяльністю дитини і має велике значення для його фізичного і психічного розвитку, становлення індивідуальності та формування дитячого колективу.[5]

Класифікація творчих ігор.

Режисерські ігри

Самостійною групою в системі творчих ігор є режисерські ігри. Маючи спільні з сюжетно-рольовими іграми ознаки, вони постають своєрідним видом ігрової діяльності.

Режисерські ігри — ігри дитини з іграшками та їх замінниками за створеним нею сюжетом.

У цих іграх дитина переходить від ігрових дій з іграшкою до гри за власним задумом, самостійно визначаючи сюжет, ігрові засоби. У них також наявна уявлювана ситуація, ролі, іграшки або предмети-замінники.

Режисерські ігри розвиваються з предметно-відображувальних ігрових дій дитини в процесі спілкування з дорослими, засвоєння запропонованих ними простих сюжетних зразків. У них дошкільник виявляє свою здатність відображати в грі не лише дії з предметами, а й відношення між двома або більшою кількістю персонажів. У нього з'являється уявлення про роль і обумовлені нею, підпорядковані єдиному ігровому сюжету дії. Водночас збагачується і неігровий досвід дитини, розвиваються мислення й уява. Головною умовою подальшого розвитку режисерської гри є формування навичок спільних дій: уміння узгоджувати задум, підбирати іграшки й атрибути, розподіляти ролі, погоджувати дії.

Режисерські ігри дітей можуть бути індивідуальними і спільними. [8.]

Сюжетно-рольові ігри

Дійсність, у якій живе дитина, можна умовно поділити на сферу природних і створених руками людини предметів (речей) і на сферу діяльності людей і стосунків, у які вони вступають під час різних видів діяльності. Для дітей дошкільного віку надзвичайно привабливою є навколишня дійсність, особливо світ дорослих. У них з'являється потреба діяти так, як дорослі, робити все самотужки. Однак вони не можуть включитися в «дорослу життєву ситуацію», оскільки їм бракує відповідних умінь, знань, навичок. Суперечності між прагненням усе зробити самотужки і реальними можливостями спонукають дитину реалізовувати свої інтереси в сюжетно-рольовій грі.

Сюжетно-рольова гра — образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет, фабула) і розігрування ролей.

Такі ігри пов'язані зі сферою людської діяльності й людських стосунків, оскільки своїм змістом вони відтворюють саме цей аспект дійсності. Вдаючись до них, діти намагаються по-своєму відтворити дії, взаємини дорослих, створюючи спеціальні ігрові ситуації.

Сюжетна рольова гра є динамічним феноменом, її розвиток виявляється насамперед у виникненні нових сюжетів — утілених у певних подіях образних відтворень задумів. В іграх дітей дошкільного віку вони надзвичайно різноманітні й відображають конкретні (соціально-історичні, географічні, побутові тощо) умови їхнього життя.

Структуру сюжетно-рольової гри утворюють такі компоненти (Д. Ельконін):

— ролі, які перебирають на себе діти в процесі гри;

— ігрові дії, за допомогою яких діти реалізують обрані ролі;

— ігрове використання предметів,  за якого реальні предмети замінюють ігровими;

— реальні стосунки між дітьми, які виявляються в різноманітних репліках, зауваженнях, за допомогою яких регулюється розвиток гри. [8.]