Шляхи та засоби підвищення професійної компетентності вчителя

 

План

Вступ…………………………………………………………………………..3

Основна частина

1. Сучасні підходи до поняття компетентність та професійна компетентність вчителя………………………………………………….6
2. Шляхи формування та удосконалення професійної компетентності вчителя……………………………………………………………………10

1. Самоосвіта – одна із основних складових підвищення професійної компетентності вчителя …………………...………13
2. Самоаналіз уроку як прояв предметно-особистісної рефлексії вчителя…………………………………………………………….18
3. Творча діяльність вчителя як дієвий засіб удосконалення його професійної компетентності…………………………………….22

3. Вплив системи науково-методичного забезпечення на процес підвищення професійної компетентності вчителя…………………….24
4. Роль курсової перепідготовки в підвищенні професійної компетентності вчителя.………………………………………………...30

Висновки……………………………………………………………………..34

Список використаних джерел…………………………………………...….35

 

Вступ

Новітня історія  незалежності України – це епоха  корінних перетворень у всіх сферах суспільного життя, епоха подолання  імперсько-бюрократичного минулого та інтеграції до світової цивілізації.

Загальні тенденції  соціальних змін в українському суспільстві  визначають і характер розвитку та функціонування вітчизняної суспільної системи. Відбувається комплексна модернізація, яку дещо спрощено називають освітніми  реформами, і вона є складовою  частиною соціальної модернізації.

Стратегічним  кроком реформування української освіти є входження її до європейського  освітнього простору і встановлення партнерських стосунків між навчальними  закладами різних держав та залучення  до сучасних освітніх процесів.

Головною метою  європейської освіти стає розвиток знань, загальних умінь та навичок, які  дають людині змогу розв’язувати проблеми у складних соціальних умовах, здобувати нову інформацію та вміти навчатися впродовж усього життя, спілкуватися, запобігати конфліктам, бути здатною до самовдосконалення.

Роль освіти, зокрема шкільної, значно розширюється. В умовах входження України до Європейського освітнього простору важливим є формування та розвиток професіоналізму відповідно до європейських стандартів.

Сучасний стан розвитку українського суспільства  потребує переосмислення цілей, завдань  і функцій освіти. Нові тенденції  вимагають від освітян – учителів, керівників навчальних закладів, організаторів  освіти – передусім самостійного прийняття рішень, пошуку принципово інших пріоритетів, усвідомлення взаємозалежності між освітою, економікою й політикою. Високі технології вимагають і відповідного рівня освіченості, педагогічної компетентності, зміни підходів до організації навчального  процесу.

Тому формування компетентності  вчителя є актуальною проблемою на сучасному етапі розвитку й перебудови в галузі освіти, що і зумовило вибір теми дослідження “Шляхи та засоби підвищення професійної компетентності вчителя”.

Об’єкт дослідження  – підвищення професійної компетентності вчителя.

Предмет дослідження  – форми, шляхи та засоби підвищення професійної компетентності вчителя.

Метою дослідження  є визначення системи засобів, форм, шляхів та засобів підвищення професійної компетентності вчителя.

Відповідно до мети дослідження поставлені такі завдання:

1. На основі аналізу літератури з теми дослідження показати різні підходи до визначення понять “компетентність” та “професійна компетентність”.
2. Визначити основні структурні компоненти професійної компетентності вчителя.
3. Визначити основні шляхи вдосконалення професійної компетентності вчителя.
4. Розкрити технологію науково-методичного забезпечення процесу зростання професійної компетентності вчителів.
5. Розкрити значення курсової перепідготовки в підвищенні професійної діяльності вчителя.
6. Узагальнити результати дослідження та зробити відповідні висновки.

В дослідженні використовувались  наступні методи: загальнотеоретичні (аналіз, узагальнення та інтерпретація, методи аналізу і синтезу); теоретичні (робота з уточнення поняттєво-термінологічного апарату дослідження: вибір та осмислення наукових визначень, які найбільш точно характеризують поставлену проблему); системні (цілісне висвітлення досліджуваного явища: з’ясування мети, завдань, змістових характеристик).

Теоретичне значення дослідження  полягає в обґрунтуванні впливу післядипломної неперервної освіти на підвищення професійної компетентності вчителя, визначенні системи форм, шляхів та засобів підвищення компетентності, уточненні змісту понять “компетентність”, “професійна компетентність”.

Практична значимість: використання вчителями описаних в роботі засобів  підвищення педагогічної компетентності сприятиме поліпшенню навчально-виховного  процесу, вдосконаленню професійної майстерності вчителів.

 

1. Сучасні підходи до поняття компетентність та професійна компетентність вчителя.

 

Реформування  освіти в Україні є частиною оновлення  освітніх систем, пов’язаних з визнанням  значимості знань як рушія суспільного  добробуту та прогресу. Стає очевидним, що досягнення мети сучасної освіти пов’язане  з особистісним потенціалом учителя, його загальною та професійною культурою, без яких неможливе вирішення  наявних проблем навчання та виховання  відповідно до нових освітніх зразків.

Сучасний учитель  має творчо підходити до організації  освітнього прогресу, враховуючи конкретні  умови школи, класу, вміти швидко орієнтуватися та використовувати  інформаційний простір, постійно працювати  над удосконаленням власного інтелектуального потенціалу.

У цьому сенсі  на перший план виступає не формальна  приналежність до професії, а професійна компетентність, тобто відповідність  фахівця вимогам професійної  діяльності.

У наш час у  науці відсутній однозначний  підхід до визначення понять “компетентність”, “професійна компетентність”. Поняття “компетентність” розглядається як виражена здатність використовувати свої знання й уміння. В останні роки у багатьох країнах підготовка кадрів орієнтована на розвиток компетентності і є найбільше розповсюдженою концепцією. Поняття “компетентність” ширше, ніж поняття “кваліфікація”. Воно означає не тільки професійні знання, навички й досвід у даній спеціальності, але й відношення до справи, здатність ефективно використовувати знання й уміння, особисті якості для забезпечення необхідного результату на конкретному робочому місці в даній обстановці [2, с.56].

В науковій літературі поширене визначення компетентності як “сукупності знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності, вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію”. Так, К. Абульханова визначає компетентність як професійну готовність та здатність суб’єкта праці до виконання задач і обов’язків щоденної діяльності. В. Зазикін та Л. Чернишова розглядають компетентність як наявність спеціальної освіти, глибокої загальної й спеціальної підготовки [4, с.22].

А. Маркова трактує  компетентність як “індивідуальну характеристику ступеня відповідності вимогам професії, як певний психічний стан, що дозволяє діяти самостійно й відповідально”. Як бачимо, на думку науковців, показниками професійної компетентності є загальна сукупність об’єктивно необхідних знань, умінь та навичок; уміння правильно їх застосовувати під час виконання функцій; знання й прогнозування можливих наслідків певних дій, практичний досвід [17, с.205].

Найбільше визначень  професійної компетентності стосується досліджень у галузі професійної  педагогічної компетентності. Останнім часом правомірно визначається пріоритет  компетентності як однієї з головних якостей особистості вчителя. У  “Педагогічному словнику” А. Ю. Коджаспірова й         Г. М. Коджаспірової поняття професійної компетентності розкрито як “володіння вчителем необхідною сумою знань, умінь, навичок, які визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування та особистості вчителя як носія певних цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості” [2, с.55].

В. О. Сластьонін, І. Ф. Ісаєв, О. І. Міщенко, Є. М. Шнянов розглядають професійну компетентність як один із основних компонентів “педагогічного професіоналізму”. “Поняття професійної компетентності вчителя виражає єдність його теоретичної й практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності й характеризує його професіоналізм”, – відзначають науковці.

Педагогічна компетентність учителя як вияв його професійної  майстерності цікавила багатьох дослідників, зокрема: Н. В. Кузьміну (процесуальний  підхід), Б. К. Ананьєва, В. С. Шувалову (особистісний фактор), А. К. Маркову (процесуально-особистісний бік проблеми). Результативність педагогічної компетентності була предметом уваги В. В. Краєвського,                І. Я. Лернера, М. Н. Скаткіна [4, с.25].

Удосконалення якості навчання та виховання в сучасній школі безпосередньо залежить від  рівня підготовки вчителя, його професійної компетентності. Основними ознаками визначення професійної компетентності сучасного вчителя є: наявні знання для успішної діяльності; розуміння цих знань для практики; набір операційних умінь, володіння алгоритмами вирішення задач; здатність творчо підходити до професійної діяльності. В образі талановитого професійно компетентного вчителя повинні гармонізуватися інструментальні компоненти (знання, вміння, активність, самостійність, індивідуальність) та професійні якості (тактовність, комунікабельність, доброзичливість, емоційна врівноваженість тощо). Для потенціалу сучасного вчителя мають бути характерними: високий рівень загального розвитку, професійне покликання, професійно важливі якості.

Як одна із системотвірних ознак особистості сучасного вчителя є його конкурентоспроможність, що дуже важливо в умовах ринкових відносин.

В українській мові існує  два близьких на перший погляд поняття: конкурентоздатність і конкурентоспроможність. Обидва характеризують суб’єкт діяльності за майже однаковими критеріями готовності до професійної реалізації, але вказують на різний суб’єкт експертного оцінювання.

Конкурентоздатність визначається як стійка особистісна властивість  свідомо і творчо реалізувати  професійну компетентність за достатнього  рівня володіння необхідними  суспільно-комунікативними знаннями, вміннями та особистісними характеристиками.

Конкурентоспроможність  розглядається як кваліфікаційна готовність за необхідності вступати в конкурентну боротьбу на ринку праці, сподіваючись на набуту професійну компетентність, тобто як відповідність фахівця соціальному запиту освітньої галузі, особливостям ринкової ситуації [1, с.22].

Отже, можна сказати, що кваліфікаційно-особистісна готовність сучасного педагога складається  з трьох структур: професійної  готовності, психолого-педагогічних якостей  та соціально-сприйнятих навичок конкурентної боротьби.

 Суспільство завжди висувало і буде пред’являти до вчителя найвищі вимоги. Тому сучасний учитель повинен бути компетентним з усіх питань, володіти основними положеннями теорії виховання у школі, психологічними та основами процесу навчання, предметною методикою. Педагогічна компетентність є основою майстерності і творчості. А педагогічна творчість учителя – це його діяльність на рівні сучасних методик, описаних науковцями і практиками форм навчальних занять, методів і засобів навчання.

Професійна специфіка  діяльності педагогів сучасної школи  виявляється в тому, що неможлива  повна алгоритмізація дій. Не можна  переносити навіть добре описані  методики на всі уроки. Потрібна їх корекція, модифікація залежно від  конкретних соціальних умов, психологічних  ситуацій. А це, звичайно, по силі лише професійно компетентному вчителю. Вчителю, який пробуджує в собі творчі сили, має самобутнє мислення, працює з повною фізичною і розумовою  віддачею.

Сучасний вчитель має  бути фахівцем, творцем, психологом і  вихователем одночасно.

Для успішного вирішення  педагогічних завдань сучасний учитель  повинен весь час знаходитися  в атмосфері творчого пошуку, постійно розширювати свій світогляд (як вузькопредметний, так і загальнопедагогічний та загальнолюдський), вдосконалювати свою педагогічну майстерність, формувати свій особистісний, сучасний погляд на світ з урахуванням усіх тих глобальних проблем сьогодення, що стоять перед людством.

Отже, аналізуючи праці  науковців, вивчаючи передовий досвід учителів, робимо висновок, що структурними компонентами професійної компетентності сучасного вчителя є його ставлення  до професійної діяльності, характер орієнтацій вчителя, професійна спрямованість, професійне самовдосконалення, творчий  стиль діяльності. Сучасному вчителю  необхідні гнучкість і нестандартність  мислення, вміння адаптуватись до швидких  змін умов життя. А це можливо лише за умови високого рівня професійної  компетентності.