Шляхи та засоби підвищення професійної компетентності вчителя

Поняття педагогічної творчості включає в себе творчу педагогічну діяльність учителя  і творчу навчальну діяльність учня в їхній взаємодії та взаємозв’язку, тобто педагогічна творчість  – це особистісно орієнтована розвивальна взаємодія вчителя та учня, яка зумовлюється певними психолого-педагогічними умовами і забезпечує подальший творчий розвиток особистості, і рівня творчої діяльності вчителя. Тобто, ефективність формування творчої особистості учня напряму залежить від творчої діяльності педагога, його професійної майстерності. Творча педагогічна майстерність вчителя – це одна із граней педагогічної творчості, головним критерієм якої є забезпечення творчої особистості. Педагогічна творча діяльність повинна спрямовуватися на результат саморефлексії спільної діяльності вчителя та учнів та підвищення рівня навченості учнів і самоорганізації вчителя. Тому, для успішного вирішення педагогічних завдань учитель повинен весь час знаходитися в атмосфері творчого пошуку. Інноваційний пошук – це природний стан педагогів [10, 47].

Творчо працюючий  учитель – це цілеспрямована особистість. Творчий учитель бачить свою близьку  і далеку цілі, перетворюючи її на яскравий образ. При творчому підході до організації  професійної діяльності вчитель  самостійно конструює оригінальні  педагогічно доцільні прийоми взаємодії; будує діяльність, спираючись на рефлексивний аналіз, формує індивідуальний стиль  професійної діяльності, що є проявом  його професійної компетентності.

Отже, аналіз наукових досліджень з даного питання дає підстави зробити  висновок, що творча діяльність є однією з складових професійної компетентності вчителя. Застосувати в педагогічній діяльності вчителя нестандартних  форм і методів, результатів творчого пошуку сприяє підвищенню його професійної  компетентності.

3. Науково-методичне забезпечення внутрішкільної методичної роботи з підвищення рівня педагогічної компетентності.

Розвиток  та вдосконалення професійної компетентності вчителя здійснюється через шкільне управління, завданням якого є створення умов для забезпечення всебічного розвитку кожного школяра і вчителя.

Учені доводять, що позитивна динаміка професійного розвитку педагога характеризується проявами зовнішньої і внутрішньої енергії: гармонізацією взаємостосунків  і гармонізацією у власній  психології. У зв’язку з цим  визначено стадії професійного розвитку вчителя як фази психічної перебудови його особистості: самовизначення, самовираження, самореалізація.

Отже, головним завданням адміністрації  школи є створення умов для  самореалізації і саморозвитку кожного  педагога, створення ситуації успіху в його діяльності.

Ефективність  педагогічної діяльності вчителя залежить від стилю управління, який передбачає індивідуальний підхід до кожного вчителя, всіляку підтримку його творчості, прагнення до самореалізації.

Управлінські  технології в роботі з педагогічними  кадрами мають бути спрямовані на доведення вчителеві позиції  адміністрації, суть якої полягає в  тому, що вчитель вільний у виборі педагогічних технологій і несе цілковиту відповідальність за результати своєї роботи.

Одним із процесів управління можна вважати  управлінську підтримку. Адміністрація  школи допомагає вчителеві утвердитися  шляхом рефлексії власних дій  та самооцінки результатів, допомагає  здійснювати діагностику, необхідну  для самовдосконалення, і намічати шляхи попередження розвитку педагогічних невдач [3, с.58].

Управлінська  підтримка сприяє створенню умов для розвитку пошукової активності, готовності до прийняття самостійних  рішень, цілеспрямованості. Особливою  ознакою управлінської підтримки, на відміну від процесу управління, умовою її здійснення є врахування та орієнтація на індивідуальні нахили, потреби, професійні переваги особистості  вчителя.

Отже, ефективно організована управлінська підтримка є підґрунтям зростання  професійної компетентності вчителя.

Римський  поет Вергілій говорив, що людина, може, коли думає, що вона може. А для кожної людини важливо знати, що в неї  вірять, – це окриляє, надає праці  єдності мети й змісту.

Реалізація  управлінських технологій у роботі з педагогічними кадрами відбувається у процесі проведення різних заходів та застосування різних форм освітньої діяльності.

Провідною ланкою в системі управління розвитком  професійної компетентності вчителя  є внутрішкільна науково-методична  робота, яка спрямована на підвищення теоретичного і загальнокультурного  рівня вчителів, їхньої психолого-педагогічної підготовки та професійної майстерності на впровадження у практику досягнень  науки, інноваційних педагогічних технологій, передовий досвід. Саме в процесі  методичної роботи формується і вдосконалюється  професійна компетентність вчителя.

Головне в методичній роботі – надання  систематичної, своєчасної і достатньо  практичної допомоги вчителю.

Для розв’язання цих завдань у  навчальному закладі використовуються різні форми методичної роботи, а  саме: індивідуальні (самоосвіта, стажування, наставництво, консультації, творчі поради); групові постійно діючі (методичні об'єднання вчителів-предметників, класних керівників, творчі, динамічні групи, школи перспективного досвіду, семінари, групові консультації, педагогічні ситуації); колективні (науково-практичні конференції, методичні оперативні наради, екскурсії, “круглі столи”, педагогічні змагання) [8, с.7].

Домінуючою формою методичної роботи є методичні об'єднання  вчителів-предметників, які розробляють стратегію роботи, залучають вчителів  до науково-дослідницької діяльності, запроваджують інноваційні технології навчання, працюють над оптимізацією дієвих методик, особливу увагу приділяють мотивації, самоосвіті, самоорганізації педагогів. Значне місце у шкільному методичному об’єднанні посідають відкриті уроки, взаємовідвідування уроків, надається індивідуальна методична допомога вчителям. Методичне об’єднання створюється в школах за наявності трьох і більше вчителів однієї спеціальності. На базі шкіл утворюються також міжшкільні методичні об’єднання для тих категорій педагогічних кадрів, яких в одній школі менше ніж три особи. У великих творчо-функціональних педагогічних колективах (там, де працюють, як правило, не менше п’яти вчителів однієї спеціальності) можуть створюватись предметні кафедри            [8, с.31].

Вагоме значенні в професійному зростанні вчителя мають педагогічні практикуми, які сприяють поглибленню теоретичних знань з окремих актуальних питань, ознайомленню з передовим досвідом роботи та способами вирішення важливих завдань у справі навчання і виховання учнів. Крім цього, заняття педагогічного практикуму забезпечують єдність тематики колективної методичної роботи і самостійних творчих завдань.

Одною із форм впливу на особистість  вчителя щодо підвищення професійної  компетентності є педагогічна рада.

Педагогічна рада є такою  формою вияву педагогічної особистості, на якій досвід кожного вчителя стає відкритим для колег. У такий  спосіб відбувається процес поширення  кращого з роботи педагогів, застосування почутого спочатку на репродуктивному  рівні, а потім удосконалення  на стільки, настільки дозволяє рівень педагогічної майстерності.

У створенні системи  професійного зростання вчителя значну роль відіграє педагогічний моніторинг, що забезпечує безперервне відстеження професійного рівня, а також дає можливість прогнозувати та моделювати розвиток і стан професійного рівня педагогів, що в свою чергу сприяє постійному всебічному розвитку професійної компетентності [19, с.25].

Основними функціями педагогічного  моніторингу є: інформаційна, діагностична, мотиваційна, проектувальна, організаційна.

Дослідження у процесі моніторингу стимулюють роботу із самовдосконалення.

У наданні  методичної допомоги вчителю у зростанні  його професійної діяльності як одній  із складових підвищення професійної  компетентності велику роль відіграють методичні кабінети навчального  закладу, які наповнені навчально-методичними  матеріалами (відеотеки кращих уроків та виховних заходів, банк новітніх педагогічних технологій, методичні розробки складних тем навчальних програм, сучасна науково-методична література, комп’ютерні програми з базових предметів).

Стимулювання  професійного зростання вчителя  вирішується також за допомогою  атестації. Через різні організаційні  форми вчитель, який атестується, представляє  результати своєї самоосвітньої  діяльності і визначає мету на перспективу. Протягом терміну атестації активізується індивідуальна робота з вчителями, які атестуються. З ними проводять методичні співбесіди, психологічні та професійні тестування. Атестація допомагає вчителеві впровадити свої педагогічні досягнення, внутрішкільні конкурси та заходи, відкриті уроки.

Атестація – це один із чинників професійного росту працівника.

Застосування  системи індивідуальних, групових і  колективних форм діяльності вчителів сприяє зростанню їх професійного рівня  передусім фахово-методичного.

Одним із шляхів підвищення рівня компетентності вчителя є модернізація науково-методичної роботи через методичні ради.

Методична рада, до складу якої входять керівники  методичних об’єднань, керівники творчих  груп, учителі методисти, координує  і спрямовує методичну роботу [7, с.3].

Вся методична робота в навчальному закладі спрямовується на підвищення науково-теоретичного і загальнокультурного рівня вчителів, їхнього психолого-педагогічної підготовки та професійної майстерності, на впровадження у практику досягнень науки, інноваційних педагогічних технологій, передового досвіду. Для розв’язання цих завдань і використовуються індивідуальні, групові та колективні форми методичної роботи.

Методична робота, як правило, здійснюється в  міжкурсовий період. Ця діяльність є організованою, цілеспрямованою, довготривалою методичною службою, тож її результативність проявляється в динаміці позитивних змін професіоналізму  педагога, передусім фахового рівня, та позитивних змін у знаннях, уміннях і навичках учнів. Планування науково-методичної роботи будується на основі діагностики: аналізу інформації про стан професійної компетентності педагогів, їхніх потреб та пропозицій.

Доцільно в  кожному навчальному закладі  різних типів розробити й використовувати  в управлінні методичною роботою  систему мотивації і стимулювання до  розвитку професійної компетентності педагогів. Для  ініціювання стійкої внутрішньої мотивації педагогів надто важливо, щоб стимулювання, яке використовує адміністрація в школі, було комплексним, диференційованим, гнучким і оперативним.  З метою підвищення ефективності дії стимулів необхідно дотримуватися принципів доступності та поступовості.

У психологічній  науці неодноразово підкреслювалася  роль психологічної служби  в професійному розвитку вчителя (А.Г. Асмолов, І.В. Дубровіна,    В.В. Рубцов) [8, с.22]. Завдання психологічної служби, перш за все, полягає у формуванні готовності вчителя до професійного зростання. Перевага психологічної служби в розвитку складових  професійної компетентності вчителя полягає в тому, що психологи, які працюють в конкретному освітньому закладі постійно беруть участь у професійному житті педагогічного колективу. Це дає можливість не тільки  прямого і непрямого впливу на хід самого процесу розвитку професійної компетентності вчителя, але й поетапного відстеження динаміки розвитку компетентності та характеру одержуваних результатів.

Враховуючи  вищезазначене, можна зробити висновок, що для повноцінного професійного зростання вчителя важливим є створення необхідних умов: науково-методичних, психологічних, технологічних, організаційних і матеріально-технічних.

Організація ефективної структури методичної та психологічної служб позитивно впливає на підвищення професійної компетентності вчителя [4,с.24].

Безперечно, ствердженню педагога, розвиткові його творчості сприяє система внутрішкільної методичної роботи, її орієнтація на особистість. Важлива роль, звичайно, відводиться формуванню загальної і професійної культури педагога, його готовності до педагогічної творчості, вміння співпрацювати з учнями. Тому скоротити відстань від суто теоретичного питання “що робити?” до практичного “як робити?” допомагають вчителям наукові праці, дослідницькі лабораторії, новаторський досвід і своя особиста напрацьована система роботи. За сьогоднішніх умов це орієнтація вчителя на оптимальне використання методів і прийомів, на виховання творчої індивідуальності через системно-структурний комплексний і творчий процес методичної роботи і школи, і власне вчителя. Адже справжній фахівець, навіть набувши певного досвіду, ніколи не зупиняється, переосмислює вже пізнане, завжди шукає щось нове, доповнює власні наробки, збагачується досвідом колег.

Аналіз  досліджень з даного питання дає  змогу стверджувати, що впровадження системи організаційно-методичних умов в певній мірі впливає на поступове  зростання професійної компетентності вчителя.

4. Роль курсової перепідготовки в підвищенні професійної компетентності вчителя.

Удосконаленню професійної компетентності, забезпеченню готовності педагогів до освоєння нововведень, до інноваційної діяльності, формування інноваційної культури сприяє вся система  післядипломної освіти, її орієнтація на особистість учителя.

Основна місія післядипломної педагогічної освіти – дати вчителю найкраще, навчити його розробляти своє, навчити  цього своїх учнів.

З метою  формування й розвитку у структурі  особистості вчителя конкурентоспроможності як системотвірної ознаки фахової компетентності вся система післядипломної освіти будується на принципах пошукової активності, діалогічної взаємодії, самодіагностики [15, с.36].

В умовах модернізації освіти домінальною стає проблема підготовки такого вчителя, який би був спроможний, як сказано в Концепції розвитку загальної середньої освіти, вийти за межі власного предмета, здійснювати міждисциплінарні зв’язки, педагогічні дослідження, експериментувати, апробовувати, розробляти різноманітні ідеї, котрі допомагають оригінально й ефективно розв’язувати навчально-виховні проблеми.