Система позакласної виховної роботи Гімназії ім. В. Т. Сенатора Смілянського району Черкаської області

Але правильний вибір організаційних форм ще не визначає їхньої виховної ефективності. Необхідна відповідна організація позакласної роботи. Це значить, що в ході проведення позакласного заходу між дітьми повинні скластися відносини, що виховують у них культуру поводження, дисциплінованість і взаємну вимогливість. Тому вчитель повинен детально продумати, як буде проходити позакласний захід, якими будуть відносини дітей у спільній діяльності. Значне місце в позаурочній роботі займає гра. Дитина 6-10 років має потребу в активній, бадьорій і радісній діяльності, у гострих переживаннях. Цінність гри як виду і форми організації діяльності полягає в тому, що дитина сам вибирає способи вирішення виникаючих практичних задач і завдяки цьому активно діє, учиться керувати собою в залежності від обставин, що складаються. Практично кожне позакласне виховне заняття може включати елементи гри чи бути організоване у формі ігрової діяльності. Діти грають на ранках, на заняттях кружків і клубів по інтересах, у походах і на екскурсіях. В ігровій формі проходять конкурси, вікторини, спортивні змагання.

В позакласній виховній роботі використовуються загальні методи виховання і навчання школярів:

1. Методи формування свідомості  особистості. Це навчальні, етичні  та естетичні бесіди, спостереження, розповіді, читання й обговорення  книг, статей з журналів, демонстрація  кінофільмів, відеофільмів. За допомогою цих методів озброюють учнів знаннями, роз'ясняють їм норми і правила поведінки, формують поняття, розвивають почуття, учать оцінювати вчинки і застосовувати знання на практиці.

2.Методи організації практичної діяльності, формування трудових умінь і звичок. Це вправа, доручення і змагання. За допомогою цих методів організують діяльність, вчинки і поведінку дітей.

  Всі методи виховання і навчання в практиці виховної роботи використовуються в єдності. Роз'яснення і приучення, переконання і вправа, оцінка і вчинок, слово і справа - єдині і неподільні в процесі формування свідомості і поведінки дітей.

  Навчальні бесіди. У навчальній бесіді повідомляються нові знання, роз'ясняються цікавлячі дітей наукові факти, дається інструктаж з виконання завдання. По дидактичних задачах розрізняють наступні бесіди: вступна (на заняттях гуртків, клубів, на екскурсії, при виконанні практичних завдань); бесіда-повідомлення нових знань; бесіда-інструктаж. Вимоги до навчальних бесід на позакласних заняттях такі ж, як і до бесід на уроках: зміст бесід повинен відповідати підготовленості і запитам учнів; питання повинні бути чітко сформульовані, щоб спонукувати учнів до розумової активності, самостійності в доказах і висновках.

  До бесід готуються не тільки вчитель, але й учні. Вони заздалегідь знають тему бесіди, підбирають матеріал, продумують свої відповіді, використовуючи для цього рекомендовану літературу, беруть активну участь у бесіді. Часто в назві теми включаються питання, що викликають у дітей інтерес, допитливість, прагнення знайти рішення, дати відповідь. Нерідко темами бесід стають питання дітей. Треба йти назустріч дитячої допитливості, давати докладні відповіді на їхні питання.

  Етичні бесіди. Призначення етичної бесіди полягає в тому, щоб дати учнем знання про норми і правила поведінки, сформувати моральні поняття. 
Бесіда словесний спосіб виховного впливу, а переконання словом ефективно тоді, коли вони викликають переживання. Все, що дитині необхідно зрозуміти і засвоїти, повинне хвилювати його, викликати емоційний відгук, бажання робити вчинки, що заслуговують схвалення. У ході бесіди діти висловлюють свої судження і самі приходять до висновків про те, як не треба поводитися в суспільстві.

  Учитель складає план бесіди. У ньому вказуються тема, мета, матеріал, питання і завдання, визначаються поняття, що повинні бути засвоєні, і вимоги, що мають бути виконані школярами. Для засвоєння правил поведінки дітям пропонуються задачі морального змісту. Жвавий інтерес викликають бесіди по казці чи розповіді, що треба продовжити, по листу, на який треба дати відповідь, висловити свої побажання. Дуже переконливі для дітей бесіди з ігровими кінцівками й інсценаціями.

Етичні бесіди повинні бути діючими. Кожна бесіда завершується точно сформульованим правилом чи вимогою, яку треба виконувати в повсякденних справах і вчинках.

Спостереження. Спостереження цілеспрямоване сприйняття учнями явищ навколишньої дійсності з метою їхнього пізнання. В.А Сухомлинський надавав спостереженням дітей особливе значення, називав їх ”подорожами до джерел думки і рідного слова”. Спостереження будять активні сили дитини, розвивають у неї уяву, мислення і творчі здібності. Можливості для спостережень у позакласний час безмежні: діти ведуть тривалі спостереження за явищами в природі, за подіями, що відбуваються, за роботою дорослих.

  У процесі позакласної та позашкільної роботи вчитель продовжує навчати дітей умінню спостерігати, ставить мету зосереджено вдивлятися, виділяти головне, вести записи, робити замальовки, використовувати дані спостережень у подальшій роботі (розповідях, малюнках, творах). Педагог прагне розбудити інтерес до спостережень у всіх дітей. Якщо дитина байдужа до явища, що спостерігається, учитель не повинний заспокоюватися доти, поки не зацікавить його.

  Добре організоване спостереження дає дитині багато яскравих і незабутніх вражень. На них спирається вчитель у своїй роботі, проводячи з дітьми конкурси виробів, малюнків, творів.

          В позакласній виховній роботі використовуються різноманітні вправи: усні, письмові. Діти вирішують задачі, пишуть твори, малюють, конструюють, готують художні виступи, розучують вірші, грають, виконують трудові та фізичні завдання.

  Навчальні (пізнавальні) вправи повинні бути різноманітними, систематичними, змістовними, досить важкими. Учитель повинен накопичувати вправи творчого характеру, створювати систему творчих, цікавих завдань по математиці, мові, праці, технічному моделюванню, малюванню і фізичній культурі. Вправи в моральному вихованні закріплюють стійкі форми поведінки. Вчинки, які викликають почуття радості, успіху, самоствердження, при багаторазовому їхньому повторенні переходять у потребу, моральну звичку. Вправи в моральному вихованні використовуються в єдності з приученням і вимогою. Дітей привчають до товариської взаємодопомоги, організованості, чесності, ввічливості, акуратності, до самоконтролю за своїми діями і вчинками. Існують такі прийоми приучення до визначених учинків: показ зразка дії чи вчинку (дії вихователя чи зразковий вчинок товариша); повторні дії по даному зразку і правилу (на прохання, нагадуванню, вимозі); створення ситуацій, що спонукують до визначених учинків.

  Доручення. У процесі виконання доручень у дітей розвиваються суспільна активність, почуття довгу, колективізму, здобуваються організаторські навички. Успішне використання доручень можливе при обліку рівня розвитку колективу й індивідуальних особливостей учнів. Наприклад, якщо в школяра не розвите почуття колективізму, то йому дають доручення, що жадає від нього прояву товариської взаємодопомоги і турботи про колектив.

   Доручення, які виконують діти в позакласний час, бувають постійними, тимчасовими, колективними, груповими, індивідуальними. Постійні доручення дітей: староста класу, санітар, бібліотекар, квіткар, відповідальний за ведення календаря погоди, помічник учителя при підготовці до уроку та ін. Постійні доручення варто давати всім чи майже всім учням по черзі, така змінюваність допомагає залучити кожну дитину до виконання суспільних обов'язків.

  Виконання постійних доручень повинне знаходитися під неослабним контролем вчителя.

  При організації виконання колективних і групових доручень учитель повинний дотримувати наступні правила:

  1. Роз'яснення мети (призначення) доручення. Вступна бесіда, інструктаж. Розподіл обов'язків, установлення терміну виконання завдання.

  2. Навчання умінню виконувати обов'язок. Поточне інструктування, показ прийомів виконання завдань, контроль за ходом виконання, використання методів стимулювання.

  3. Підведення підсумків. Оформлення результатів виконаного завдання.

Змагання - метод стимулювання суспільної активності, ініціативи і творчості учнів[18,36]. Уміле використання цього методу викликає в дітей бажання помірятися силами, виявити волю, наполегливість і кмітливість. Змагання породжує ентузіазм, емоційну піднесеність, готовність дружно братися за діло і доводити його до кінця.

  Виховну ефективність змагання визначають наступні умови: чіткість і конкретність зобов'язань (що, скільки, кому і коли зробити); гласність і наочність, оперативність і об'єктивність в обліку і підведенні підсумків змагання; залучення учнів до організації змагання; заохочення за успіхи, ініціативу і вмілі дії.

  Зі змаганням зв'язаний метод заохочення учнів за досягнуті успіхи. У педагогічній практиці накопичено багато способів використання заохочення з метою стимулювання суспільної активності дітей. Це винесення подяки, вручення грамот, преміювання походом у кіно, повідомлення по шкільному радіо, надання почесних обов'язків і відповідальних доручень та ін. Частіше варто використовувати нагородження жетонами (їх неважко виготовити з картону чи кольорового папера). Жетонами, наприклад, можна нагороджувати переможців конкурсів, активних учасників самодіяльності, клубних занять, кращих умільців, колекціонерів і т.д. У самих назвах жетонів повинна бути приваблива сторона. Особливої уваги вимагають діти невпевнені у своїх силах, недотепні і сором’язливі. Їх треба заохочувати частіше, створювати для них ситуації, у яких вони переборювали б свою нерішучість, досягали успіхів і заслуговували схвалення і похвалу. 
         Реалізація основних завдань і принципів виховання в Гімназії ім. В. Т. Сенатора здійснюється, як і у всій національній системі освіти, у таких пріоритетних напрямках:

• патріотичне виховання;
• ідеал служіння Україні;
• правове виховання; 
• моральне виховання (цей напрямок охоплює художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості);
• трудове виховання;
• фізичне виховання;
• екологічне виховання.

    Для реалізації цих завдань у школі розроблений план виховної роботи навчального закладу та окремі плани, які були затверджені на засіданнях методичних об’єднань класних керівників та учнівської ради.  
   

        2.2. Позакласна виховна робота початкової школи

       У початковій школі, яка входить до навчальновиховного комплексу, працюють 9 учителів та 2 вихователі групи продовженого дня. Педагогічні звання “Старший учитель” мають п’ятеро, вищу кваліфікаційну категорію - шестеро.

         Педагогічним кредо вчителів початкової ланки є слова Л.С.Виготського: “Педагогіка повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день дитячого розвитку”. Тож головним завданням педагоги ставлять розвиток та виховання особистості через формування в учнів повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, бажання й уміння вчитися. Це досягається через такі напрямки діяльності:

• розвивальне навчання;
• викладання інтегрованого курсу “Довкілля”;
• проведення інтегрованих, білінгвальних уроків, з вкрапленням іноземної мови, з використанням елементів медіаосвіти, уроки на базі інформаційнометодичного центру “Бібліотекамедіатека”;
• курси за вибором: логіка, сходинки до інформатики, основи красномовства;
• економічне, екологічне виховання;
• інтелектуальні ігри.

         У навчальновиховному процесі враховуються особливості дитини, реалізовується принцип природовідповідності, забезпечується супровід розвитку особистості дитини практичними психологами.

         Педагоги знаходяться в постійному творчому пошуку. Під час уроків використовують групову та парну роботу, метод “Прес”, “Кубування”, прийоми інтерактивного навчання (“Акваріум”, “Мозковий штурм”, “Мікрофон”, дискусію, “Математичний слалом”, “Пінгпонг”), креативні методи (часових обмежень, вигадок, образної картинки).

         Результатом такої роботи є перемоги в міських олімпіадах, всеукраїнському конкурсі знавців рідної мови імені Петра Яцика, всеукраїнському інтерактивному природничому конкурсі “Колосок” та інших.   

Актуальними є батьківські уроки, де відбувається педагогізація батьків, узгодження між шкільним і домашнім вихованням дитини.

         Вчителі приділяють особливу увагу вивченню історії рідної гімназії, міста, області, України. Велике значення в цьому процесі мають екскурсії, під час яких вихованці знайомляться з матеріальною і духовною спадщиною українського народу. Класні колективи із задоволенням відвідують Черкаський обласний краєзнавчий музей, Шевченківський національний заповідник, Кам’янський державний історикокультурний заповідник, Чигиринщину - Богданів край, Корсунь-Шевченківський історикокультурний заповідник, Шевченківські місця та інші осередки історії та культури.