Соціально-педагогічні ідеї Софії Русової

Отже, суть соціального виховання в новій школі полягає у створенні наступних умов:

      1) товариська атмосфера  в школі, довірливі відносини  між вчителями та учнями;

      2) учнівське самоврядування;

      3) заміна класу нечисленними рухливими  групами;

      4) реформа методів навчання (перехід  від пасивних до активних);

      5) заміна навчальних програм в середній школі.(22, 147).

      Поряд із школою держава, церква, клуби, кінотеатри та інші соціальні  організації також повинні мати  соціальний вплив на виховання  дитини.

Ідея виховання в колективі – одна з провідних у спадщині Русової. Колективне виховання має великий вплив на соціалізацію особистості.

В основу колективного виховання педагог покладала суспільну мету і спільну діяльність, спрямовану на її досягнення.

Першою «всесвітньою» соціальною формою об'єднання дітей педагог вважала гру та працю. За її словами, саме гра та праця «завжди були й будуть тими природними процесами, в яких соціальні нахили, почуття й соціальна свідомість найкраще виявляються й розвиваються». [22, 72]

Водночас вона підкреслювала, що жодна дитина «не піддається пасивно впливу оточення: вона бере з нього те, до чого прагне її індивідуальність». [21, 41]

Софія Федорівна вважала, що соціальне виховання розпочинається з 4-5 років – дитсадки, школи, гральні майдани. Діти до 5 р. не виявляють соціальних нахилів, вони індивідуалісти, навіть егоїсти. Але з розвитком мови у дитини пробуджується інтерес до товаришування, спочатку з іграшками, потім з друзями. Першою соціальною формою є гра. Потреба у ній залишається і в дорослих.

Велике соціальне значення у вихованні має праця. Колективна праця дає вагоміші результати, ніж індивідуальна.

Крім самоврядування, поділу на групи, колективної праці та спільних ігор на соціалізацію світогляду учнів мають вплив самонавчання і програми шкільного навчання. З усіх наук на розвиток громадської свідомості найбільш впливає історія і географія. Вони викликають національну свідомість, розуміння міжнародних взаємовідносин. Крім цих звичайних наук, нові школи раціонально вводять такі науки, які потрібні учням для кращого розуміння соціального життя і своєї ролі в ньому.

Поряд із соціальним вихованням в дитячих охоронках, захистках, садках, школах С. Русова приділяла увагу родинному вихованню і, зокрема, ролі матері. Вона вважала, що треба поширити освіту жінки на селі, щоб підняти свідомість жіноцтва та становище матері. Без неї і її ласки холодно й страшно було б жити. Ніяка школа, ніякі дитячі садки чи захистки не дадуть дитині того добра, ласки й любові, не розбудять так в дітях почуття правди, як щире виховання свідомої матері. Якщо порівняти дітей, які виховуються з материнською любов’ю і ласкою, з тими, що в дитячих притулках, то останні ніколи не будуть такі веселі, урівноважені, як перші (22, 147).

У колі педагогічних інтересів С. Русової перебували проблеми релігійного виховання, адже кожна дитина є одночасно дитиною Божою. У дусі християнського вчення нею розглядалося питання моральності.

Для соціальної педагогіки важливою є стаття Русової “Дещо про дефективних дітей у школі”. У ній вона визначила особливості, педагогічні підходи до хворих дітей, а також шляхи, як зробити їх життя повноціннішим.

С. Русову турбували проблеми загальної освіти. Для оволодіння нею необхідно ширше використовувати народні бібліотеки, шкільні книгозбірні, читальні, недільні школи, систематичні курси, краєзнавчі музеї, педагогічні курси для батьків тощо.

Відданість соціальній педагогіці простежується в творчості С. Русової також при формулюванні нею мети виховання на основі глибокого аналізу ідей видатних педагогів минулого та передового досвіду зарубіжної педагогіки: допомогти вільній еволюції духовних і фізичних сил дитини і в кінцевому результаті сформувати гармонійно розвинену людину, тобто людину працездатну, соціально свідому, корисну для суспільства, з піднесеною любов’ю до рідного краю і з пошаною до інших народів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

С. Русова ввійшла в історію педагогічної думки як визначний теоретик дошкільного виховання дитини. Спочатку вона виступала однією з провідниць фребелівської системи виховання, яка була тоді поширена в Україні. Але глибше вивчивши цю систему, вона не погоджується з відірваністю її від життя. Тому у подальшій своїй діяльності звертається до системи М. Монтессорі, яка на той час була найпередовішою у дошкільному вихованні. Вважаючи, що дитячий сад має організовуватись на підвалинах сучасних досліджень, досягнень психології і педагогіки про закономірності та умови розвитку дитини, про найдоцільніші методи виховання, Русова вибудовує свою систему дошкільного виховання, наголошуючи на необхідності виховання дошкільнят на національному ґрунті.

С. Русова робить висновки про те, що гармонійну людину можна виховати за умови, якщо  виховання відповідає соціально-культурним вимогам часу; виховання має бути вільним, незалежним від тих чи інших урядових вимог, ґрунтуватись на громадській організації (уже і перед нами постала потреба деполітизації виховання і навчання - рано чи пізно вона буде розв'язана прогресивно).

У працях С. Русової значна увага приділена проблемам благодійності і моральності. Зрештою, в історію свого народу вона ввійшла як великий філантроп, як людина, яка ніколи не стомлювалась надавати допомогу і підтримку жінкам, дітям, сиротам та іншим вразливим категоріям населення.

Аналіз змісту наукової, публіцистичної, мемуарної, епістолярної спадщини Софії Русової підтверджує її приналежність до когорти визначних українських педагогів, фундаторів педагогіки українського зарубіжжя, сподвижників національної педагогічної думки. Водночас вивчення творчого доробку вченої довело співзвучність його ідей із сьогоднішніми концептуальними положеннями національної системи освіти, національно-громадянського виховання підростаючого покоління, що відповідає потребам сучасного державного будівництва в Україні.

Концепція С. Русової про соціально-педагогічну систему освіти і виховання не втратила актуальності, вона також важлива сьогодні, як і сто років тому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Андреева И.Н. Антология по истории и теории социальной педагогики. – М.: Академия, 2000. – 176 с.
2. История социальной педагогики: Хрестоматия-учебн.: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под. ред. М.А.Галагузовой. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 544с.
3. Количенко Н.П., Копиленко Н.В. Софія Русова // Рідна школа. -1991. -       № 5 - С. 68.
4. Кораськова Г. У центрі Софії Русової // Дошк. виховання. -1994. - № 7. – С.10.
5. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки: Курс лекцій. – Тернопіль, 1994. – 360 с.
6. Левківський М.В. Історія педагогіки: Навчальний посібник. – Житомир: ЖДПУ, 2001. – 220 с.
7. Мешко О.І., Янкович О.І., Мешко Г.М. Короткий виклад курсу “Історія зарубіжної школи і педагогіки”: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: ТДПУ, 1998. 82 с.
8. Мельничук Н. С.Ф. Русова про виховання працею // Дошк. виховання. -1992. - № 8. - С. 18.
9. Нариси історії українського шкільництва: Навчальний посібник / За ред. О.В. Сухомлинської. - К.: Заповіт. -1996.
10. Народні принципи виховання у педагогіці С. Русової // Український світ. - 1992. - № 4. - С. 50.
11. Національне виховання дітей і молоді: Концепція // Рідна школа. - 1995. - № 9.
12. Педагогічна спадщина Софії Русової та існуюча освіта: Науково-методичний посібник / За ред. В.Г. Слюсаренка, О.В. Проскури. - К., 1998. - 194 с.
13. Пінчук І.М. Педагогічні ідеї С. Русової / За ред. Коваленко, Я.І. Бурлака: Методичне рекомендації. - Ніжин, 1993. - С. 350.
14. Пінчук І.М. Сутність і особливості національного виховання за                  С. Русовою // Актуальні проблеми педагогіки і психологи. - Ніжин, 1995.
15. Проскура О.І. Софія Русова // Дивослово. - 1995. - № 9 - С. 53-58.
16. Проскура О. Софія Русова - вчений, педагог, громадський діяч (До 140-річчя з дня народження) // Педагогіка і психологія. - 1996 - № 1. -  
    С. 171-180.
17. Проскура О. Софія Русова - талановита дочка України // Початкова школа. -1993. - № 3. - С 44-46.
18. Русова С. Вибрані педагогічні твори / Коректор Цуркаш Н.М. - К.: Либідь. -1992.
19. Русова С. Вибрані педагогічні твори / упор. Проскура О. В. - К.: Освіта, 1996. - 304 с.
20. Русова С. Дошкільне виховання //Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – С. 34-184.
21. Русова С. Нова школа соціального виховання //Вибрані педагогічні твори у 2-х кн. – К.2. – К.: Либідь, 1997. – С. 16-104.
22. Русова С. Соціальне виховання, його значення у громадському житті // К.1. – С.144 - 150.
23. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 1997.
24. Сухомлинська О. Софія Русова в контексті розвитку педагогічної думки // Почат. школа. -1996. - № 9. - С. 54-56.
25. Сковорода Г.С., Котляревський І.П. Вибране. – Харків: Прапор, 1990. – 299 с.
26. Ушинський К.Д. Про народність в громадському вихованні. //Вибрані педагогічні твори: В 2-х т. – Т.1. – К.: Рад. школа, 1983. – С. 43 - 103.
27. Ушинський К.Д. Праця в її психічному і виховному значенні. – С. 104 - 120.
28. Чавдаров С.Х. Педагогічні ідеї Тараса Григоровича Шевченка. – К.: Радянська школа, 1953. – 207 с.