Стратегии гендерного воспитания

 

1.3 Особливості гендерної  соціалізації в юнацькому віці

 

Процес розвитку гендерних  ролей, як соціально зумовлених варіантів  статевих ролей та статево-рольової поведінки, відбувається в контексті  досить важливого для життя особистості  процесу, який називається соціалізація. За більшістю означень, соціалізація особистості - це засвоєння людиною  суспільного досвіду, суспільних норм і цінностей. Однією з основних складових  соціалізації людини є засвоєння  нею соціальних ролей. По-перше, в  соціальних ролях закріплені норми  і правила соціальної поведінки  у вигляді рольових експектацій, тобто нормативних вимог до виконання  соціальних ролей. По-друге, рольова  поведінка - це найважливіший вид  соціальної поведінки, а соціальні  ролі - це засіб включення особистості  в групу, в соціум, форма соціальної адаптації і особистісного самовираження  одночасно. Особливості рольової соціалізації полягають не лише в засвоєнні  суспільних очікувань до соціальних ролей, а й рольовий розвиток особистості, тобто формування психологічних  ролей, як соціальних, так і особистісних, міжособистісних, характерних, життєвих тощо [3, 133].

 

Серед великої кількості  ролей, що їх засвоює людина, для  нормальної соціалізації особистості  велике значення мають статеві та гендерні ролі. Ці ролі тісно пов'язані  з усвідомленням себе представником  певної статі і з нормативами  поведінки, характерної для представників  цієї статі. Статеві та гендерні ролі тісно пов'язані зі статевою та гендерною  ідентичністю особистості. Ідентичність - це одна з найістотніших характеристик  людини, без якої вона не може існувати як свідома автономна особистість. Ідентичність - це збереження і підтримка  особистістю власної цілісності, тотожності, нерозривності історії  свого життя, а також стійкий  образ "Я", усвідомлення у собі певних особистісних якостей, індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів поведінки, які визнаються своїми, достовірними. Психосоціальна ідентичність є запорукою  психічного здоров'я особистості. Формування ідентичності починається з моменту  відділення дитини від матері і продовжується  все життя до самої смерті [13, 40].

 

Рольова ідентичність - це, відповідно, усвідомлення себе суб'єктом психологічних  ролей. Американський соціолог Чед  Гордон виділяє такі 5 видів рольової ідентичності:

 

1. Статева ідентичність, в  основі якої лежить гендерна  ідентифікація людини як чоловіка  або жінки, одна з найістотніших  із усіх рольових ідентичностей.  В житті людини також мають  велике значення статево-рольові  ідентичності, пов'язані з такими  ролями, як наприклад, "незаймана", "кнопка", "нечепура", "скромниця", "брудний старий" і т.д.

 

2. Етнічна ідентичність, тобто  ідентифікація людини як члена  расової, релігійної, національної  спільноти або мовної групи,  субкультури чи іншої соціальної  структури. Від наявності специфічної  етнічної ідентифікації залежать  цінності і стилі міжособистісної  взаємодії людей.

 

3. Ідентичності членства, що базуються на зв'язку між  людиною й організаційним життям  суспільства завдяки всім формам  групового членства. Вони спираються  як на формальний зміст ("студент", "член правління", "ротарианець", і т.д.), так і на неофіційні  форми асоціацій дозвілля (членство  в специфічних гуртках, компаніях,  кліках і групах).

 

4. Політична ідентичність  базується на таких самохарактеристиках,  як ліберал, консерватор або  радикал, які впливають на більш  пізню ідентифікацію себе як  республіканця або соціаліста. Набагато  раніш, ніж стають істотними  дорослі політичні відносини,  з Я-концепцій типу лідера, програного  або миротворця розвиваються  типові паттерни відношення людини  до конкуренції, влади і прийняттю  рішення.

 

5. Професійна ідентичність, тобто система рольових ідентичностей  щодо роботи, як в домашньому  господарстві (дружина, батько, і  т.д.) так і за його межами (адвокат,  водопровідник, і т.д.). Вони і  пов'язані з ними Я-концепції  (типу "чесна людина" або "працьовита  людина") - серед найбільш важливих  у пантеоні ідеалізованих рольових  ідентичностей індивідуума [25, 107].

 

Ч. Гордон не даремно вважає статеву чи гендерну ідентичність однією з найістотніших з усіх рольових ідентичностей. На підтвердження цього  можна навести приклад транссексуалізму, згідно якому статева ідентичність (тобто, психічна якість) вважається більш  істотною характеристикою людини, ніж  її біологічна стать.

 

Від самого народження дитини вона потрапляє в соціальне оточення, яке задає безліч стереотипів  статево-рольової поведінки. З першими  проявами усвідомлення себе представником  певної статі дитина зв'язує це з  цілою низкою ознак: з одягом, з  правилами поводження, з проявами почуттів (чи з забороною таких). На природні диференціально-психологічні відмінності між статями, які  безперечно мають місце, накладаються моделі чоловічих і жіночих ролей, які існують в суспільній свідомості, часом не маючи нічого спільного  зі справжньою психофізіологічною природою статі.

 

Ці суспільні моделі існують  не просто як система поглядів на норми  статево-рольової поведінки. Вони виступають як соціальні експектації, очікування, вони відіграють активну роль в формування соціальної поведінки людини. Якщо реальна поведінки не співпадає  з нормативами, то суспільство здійснює певний тиск на свідомість людини, використовує певні санкції. Інколи ці санкції  є досить жорсткими (в архаїчних  суспільствах за порушення статево-гендерної  ідентичності та інші відхилення від  суспільних стандартів винних карали вигнанням, або навіть більш суворими покараннями), проте в сучасному  суспільстві подібні санкції  носять переважно психологічний  характер: осуд, негативні оцінки тощо. Як результат - людина переживає почуття  провини, сором, внутрішні чи зовнішні рольові конфлікти. Щоб уникнути неприємних переживань, людина прагне задовольнити суспільні очікування, засвоюючи більш чи менш адекватні  форми гендерно-рольової поведінки [32].

 

Процеси гендерно-рольової соціалізації чоловіків і жінок мають багато відмінностей. Для жінки, згідно з  історично сформованими патріархальними  стереотипами, які, не зважаючи на суспільний прогрес, ще мають місце, переважає  орієнтація на сім'ю та сімейні цінності, ведення домашнього господарства тощо. Для чоловіка, згідно тих самих  стереотипів, нормативно бажаною є  більша активність за межами сім'ї: професійна діяльність, суспільна активність. Згідно з таким розмежуванням  важливою умовою самореалізації для  жінки вважається успішний і вчасний  шлюб.

 

Такі стереотипи впливають  на свідомість дитини, що тільки починає  шлях в суспільному житті. Так, дівчатка часто ростуть з переконанням, що вони не можуть бути такими цінними  працівниками в професійній сфері, як чоловіки, що впливає на самооцінку і певною мірою "виправдовує" той  факт, що серед жінок дуже мало лідерських ролей (тим менше, чим вище статус цієї ролі). За результатами деяких досліджень, дівчатка в школі мають більш  низькі оцінки з математики, ніж  хлопчики, не тому, що мають нижчі  математичні здібності, а тому, що мають занижену самооцінку в цій  сфері і стикаються з відповідними очікуваннями педагогів. Якщо врахувати, що існують цілком реальні соціальні  і економічні умови, що закріплюють  такі перекоси, то стає цілком зрозумілим, що існує серйозна соціально-психологічна проблема, пов'язана з соціально-психологічною  самореалізацією жінки. Ці проблеми спричинили появу численних феміністичних  рухів, покликаних допомогти жінкам в подоланні цих труднощів.

 

Але не треба думати, що труднощі гендерної соціалізації мають лише жінки. Хлопчик в процесі гендерного розвитку стикається з численними проблемами, в першу чергу пов'язаними з  визнанням в оточенні однолітків, з лідерством, суперництвом тощо. Якщо для дівчинки проблема лідерства  полягає в тому, що вона, з точки  зору суспільних стереотипів, не повинна  до нього прагнути, то для хлопчика - навпаки, суспільна думка змушує вважати його невід'ємною цінністю свого буття. Чоловік, не реалізований в сфері лідерства, часто тією ж громадською думкою вважається менш компетентним, ніж чоловік з  високим статусом, інколи навіть - невдахою. Ця думка нерідко тисне на свідомість, змушує відмовлятися від покликання на користь сходження щаблями  влади. Для хлопчика прагнення відповідати  взірцям маскулінності (крім влади - це необхідність бути сильним, хоробрим, компетентним, емоційно стриманим тощо) є не стільки внутрішньою потребою, скільки суспільною нормою, і невідповідність  їй спричиняє більш критичне ставлення  до нього, ніж для дівчинки невідповідність  стандартам фемінності. Особливі вимоги висуваються до чоловіка в сфері  інтимних стосунків, наприклад, завжди мати потенцію (для порівняння - жінка  таких проблем практично не має). Як результат всіх перелічених проблем - велика кількість стресових ситуацій, в які потрапляє чоловік, внутрішні  конфлікти, неврози, проблеми зі здоров'ям тощо [4, 7].

 

Прививати принципи гендерного паритету потрібно дуже обережно і  поступово. Будь-яка нова інформація, особливо така, що здебільшого суперечить попередньому досвіду людини, засвоюється  нею на превелику силу. Тому мріяти про революційні перетворення в  масовій свідомості не доводиться.

 

Утвердження гендерної демократії в усіх сферах громадського життя  можливо тільки через відкритий  діалог між чоловіками і жінками, орієнтований на співробітництво, а  не на протистояння.

 

 РОЗДІЛ ІІ. Система  гендерного спрямування в діяльності  педагога

 

2.1 Стратегії гендерного  виховання як педагогіка рівності

 

Проблеми гендерного розвитку особистості набувають особливої  актуальності в умовах розбудови  громадянського суспільства, бо саме в  культурі суспільства формується не лише гендерна поведінка, а й концепція  чоловічої і жіночої психології, любові, продовження роду.

 

Аналіз стану наукової розробки проблеми соціалізації статі  в психолого-педагогічній літературі свідчить про існування низки  суперечностей між процесами  гуманізації змісту освіти та не достатньою готовністю педагогів, шкільних психологів до включення питань гендерної поведінки  в систему людинознавчих знань [2]. Визріла гостра проблема пошуку шляхів удосконалення системи гендерного виховання за рахунок обмеження  дії стереотипів та сексистських поглядів, орієнтації на моделі андрогічнної гендерної поведінки, розробки конкретних програм усунення викривлень в гендерній  соціалізації сучасної молоді у закладах освіти усіх рівнів та, зокрема, у змісті навчально-виховного процесу педагогічного  університету.

 

Зміст гендерних образів  сучасного чоловіка та сучасної жінки  є важливим фактором розвитку адекватної гендерної ідентичності юнацтва, що забезпечує різну адаптацію до виконання  майбутніх соціальних ролей. Тому особлива увага приділялась аналізу гендерних  образів чоловіка та жінки в уявленнях  юнаків та дівчат. [31]

 

Пережитки патріархальних стереотипів  є досить поширеними у свідомості юнаків та дівчат студентського віку, особливо для вихідців із сільських  регіонів. Це стосується передовсім уявлень  про диференціацію складових  особистого щастя чоловіків та жінок, їхніх вмінь та навичок, психологічних  якостей та властивостей. Як з точки  зору студентів-юнаків, так і дівчат, доброта, господарчі навички, любов  до чоловіка посідають найвищі місця  у рейтингу уявлень про образ  справжньої жінки. Якості, які відзначає  студентство як необхідні для  жінки, носять відверто фемінний характер.

 

В уявленнях дівчат про  жіноче особисте щастя переважають  дві різноспрямовані і навіть конфліктні тенденції: з одного боку, прагнення реалізувати свої власні цілі (в центрі уваги тут проблеми здобуття освіти. професії), з іншого, - бажання реалізувати суто «жіноче» начало - вийти заміж, турбуватися  про чоловіка, ростити дітей тощо. Приклад батьківської сім'ї змушує повертатись до традиційної моделі розподілу праці та обов'язків статей, опиратися на неї у побудові потенційного образу «Я».

 

Юнаки, на відміну від дівчат, мають простішу і одноріднішу  структуру орієнтацій на своє майбутнє, яка обмежується вибором майбутньої професійної діяльності та місця  роботи. У контексті цих професійних  планів юнаки оцінюють бажані зміни  своєї особистості. Успіхи в професійній  діяльності, особливо для досягнення матеріального добробуту, визначають основний зміст рольових очікувань  юнаків. Бачення ролі жінки у сім'ї  студентами - вихідцями із сільських  районів зумовлене суспільно  усталеними традиціями патріархальної залежності від чоловіка: «бути вірною дружиною», «доброю господинею», «доглядати дітей», «дбати про чоловіка» і  т. п. Рольові очікування юнаків-студентів  демонструють традиційне «чоловіче» ставлення  до ролі дружини, яка повинна бути роботящою і виховувати дітей, хатньою  господинею і красунею. Про особистість  дружини як професіонала, громадського діяча, про її можливості для заняття  спортом, хобі не згадується взагалі. Лише 40% юнаків вважають, що професійна зайнятість дружини можлива, але не обов'язкова, і то лише за умов «доброї роботи», «щоб жінка могла працювати, але  не повий робочий день», «щоб мала можливість більше часу приділяти сім'ї, дітям» [18, 32].

 

Відносна сформованість  гендерної ідентичності носить відчутний  стереотипізований характер як у  дівчат, так і у юнаків, орієнтована  на андро- та феміноцентричні нормативи  поведінки, підпорядкована ширшому  соціально-рольовому самовизначенню, з ледь помітною тенденцією у дівчат до андрогічнної ідентичності. Поруч  з виявом чоловіками традиційно маскулінних  якостей, як-от: самостійності, незалежності, сміливості тощо - їм притаманні також  і традиційно фемінні - сердечність, чуйність, турботливість. У той самий  час такі якості фемінності, як ніжність та лагідність жінки, поєднувалися з  її духом свободи, незалежності тощо як ознак маскулінності.

 

Нові вимоги пред'являють  студентки до гендерної поведінки  чоловіка. Але в цьому випадку  нові вимоги пов'язані з більшою  фемінізацією образу чоловіка, який постає таким, що опікує, піклується, захищає, розуміє, проявляє турботу, жаліє та співчуває і водночас є успішним, багатим, розумним, активним, цілеспрямованим, відповідальним. Таким чином, дівчата  уявляють маскулінність і фемінність не як ортогональні виміри особистості, а як новий статево-рольовий тип, який поєднує у собі риси як маскулінного, так і фемінного типів.[30]

 

Гендерна культура в рамках виховного процесу та змісту гуманітарних дисциплін визначається як знання соціально-психологічних  механізмів становлення особистості  жінки та чоловіка як різних біологічних, проте рівних соціальних істот. Саме такий підхід був покладений в  основу діяльності Школи гендерної  рівності, відкритої при Центрі гендерних  студій у Тернопільському державному педагогічному університеті імені  Володимира Гнатюка в рамках проекту  «Соціально-психологічні фактори формування гендерних орієнтацій депривованих підлітків», що реалізовується за сприяння Канадського Агентства Міжнародного Розвитку, Посольства Канади в Україні  та Канадсько-українського гендерного фонду.