Стратегии гендерного воспитания

 

Відкриття Школи гендерної  рівності було здійснено на вимогу часу для інтерактивного комплексного навчання волонтерів з числа студентів  та магістрів. Волонтери проводять  наукові дослідження та культурно-просвітницьку  роботу з виховання гендерної  культури в учнівської, депривованої та студентської молоді, підготовки майбутніх  психологів та соціальних педагогів  до ведення роботи з громадськістю, вчителями, дітьми та їхніми батьками на принципах егалітарності [18, 35].

 

Методологією побудови програми виступив принцип психологічної  рівності статей, розвитку індивідуальності та взаємозамінності гендерних ролей. Засадничими у розробці програми стали ідеї щодо однакових соціальних вимог та очікувань щодо поведінки  хлопчиків та дівчаток, подолання  педагогами упередженого ставлення  до статево відповідних видів  діяльності, виховання справжніх  чоловіків та справжніх жінок - особистостей з андрогінними якостями. Ці ідеї є  наріжними для гендерної педагогіки і продовжують слугувати дороговказом у самовизначенні студента - майбутнього  вихователя - в сучасному світі  між статевої взаємодії.

 

Школа гендерної рівності у Центрі гендерних студій виконує  такі функції:

 

1. Навчально-методичну: надання  методичної допомоги з питань  гендерного виховання дітей різних  вікових груп та студентської  молоді; організацію та проведення  навчальних тренінгів та семінарів  для волонтерів; теоретичну та  практичну підготовку волонтерів  до роботи щодо пропагування  ідеї гендерної рівності серед  однолітків; проведення «круглих  столів» та брифінгів з питань  волонтерської діяльності у педагогічному  університеті в рамках реалізації  проекту.

 

2. Організаційну: планування  заходів та плану реалізації  проекту; організацію підготовки  та перепідготовки студентів-волонтерів; залучення викладачів та тренерів; налагодження творчих та ділових  контактів із освітніми установами  та громадськими організаціями.

 

3. Інформаційну: інформування  ЗМІ і громадськості міста  та області про хід реалізації  проекту; організація рекламних  кампаній; презентацію міні-проектів.

 

4. Координаційну: координацію  взаємодії та співпраці Школи  гендерної рівності із усіма  гендерними студіями ЦГС ТДПУ  імені Володимира Гнатюка.

 

5. Контролюючу: контроль  за своєчасністю, якістю та ефективністю  реалізації програми навчання  волонтерів у Школі гендерної  рівності як важливої складової  проекту.

 

6. Дослідницьку: експрес-дослідження  студентами-волонтерами гендерних  установок у різних вікових  групах населення та їх інтерпретацію,  контент-аналіз гендерних установок  у провідних жіночих часописах.

 

7. Аналітичну: аналіз ефективності  реалізації програми діяльності  Школи гендерної рівності та  проекту загалом, розробку стратегічних  планів [18, 36].

 

Для забезпечення ефективності роботи за основу взяті такі принципи залучення волонтерів до роботи у  Школі гендерної рівності:

 

1. Волонтері можуть бути  залучені до роботи в кожному  відділі, як дозволяють закони  держави та особливості роботи  Центру гендерних студій ТДПУ  імені Володимира Гнатюка.

 

2. Волонтерська програма  має бути офіційно представленою  на університетському управлінському  рівні. З працівників постійного  персоналу (викладацького складу  ЦГС) та від органів студентського  самоврядування призначаються два  координатори для керування залучення  волонтерів, їхнім навчанням та  організації їх роботи.

 

3. Волонтери можуть використовуватися  для надання як прямих, так  і опосередкованих послуг, а працівники  Центру гендерної студії зможуть  використовувати такий цінний  ресурс у плануванні програмних  заходів на рівні університету  та інших навчальних закладів  області.

 

4. Персонал та волонтери  повинні залучатися до спільного  планування та підтримки волонтерської  програми у Школі гендерної  рівності.

 

5. Працівники Центру гендерних  студій повинні бути підготовленими  до роботи з волонтерами та  брати активну участь у підтримці  діяльності Школи гендерної рівності.

 

6. Всі аспекти волонтерської  програми та її підтримки мають  контролюватися (шляхом моніторингу  та оцінювання) у процесі їх  перебігу. Потрібно розвивати різновиди  послуг, які є ефективними, рентабельними  та відповідають рівню компетенції  студентів-волонтерів.

 

7. Волонтери винагороджуються  саме як неоплачувані співробітники,  які працюють разом із персоналом, щоб: використовувати унікальну  можливість перейняти їхні навички  та можливості; розповідати молоді  про різноманітні послуги Школи  гендерної рівності; здійснювати  безпосередній внесок у забезпечення ефективності роботи постійного персоналу; допомагати суспільству загалом, надаючи йому додаткову інформацію про потреби студентської молоді.

 

Заняття у школі гендерної  рівності побудовані на засадах культури гендерного виховання та принципах  егалітарності навчально-виховної роботи. Їхньою метою є: надання волонтерам-студентам  базових знань щодо проблеми гендерної  рівності для аналізу різних шляхів соціального становлення особистості  чоловіка та жінки; розгляд практики пропагування у середовищі однолітків за методом «рівний-рівному» егалітарних  гендерних орієнтирів, які базуються  на ідеї рівності та взаємозамінності соціальних ролей[18, 37].

 

З метою активізації психологічних  засад розвитку статевої самосвідомості студентства доцільно застосовувати  як перевірені досвідом, так і інноваційні  технології, методи, які активізують  думку, спонукають до роздумів, осмислення інформації [30]. У фокус-групах, як у  своєрідній творчій лабораторії, студенти вчаться самостійно проектувати  навчально-виховну ситуацію при  виборі тих чи інших дидактичних  форм: семінарів, практичних занять, дискусій, диспутів, сюжетно-рольових ігор, що, в  свою чергу, ставало змістом їхнього  науково-дослідного завдання.

 

Досвід діяльності Школи  гендерної рівності показує, що особистісно-центрований  підхід у доборі дидактичних матеріалів, проблемний виклад та активні методи навчання (евристичні бесіди, міні-дискусії, тренінгові вправи, методи наративу) найперше стимулюють розширення соціального  контексту пізнання особистістю  себе та інших, активізують вироблення власної позиції молоді щодо гендерної  поведінки [29].

 

На заняттях у Школі  гендерної рівності студенти засвоюють  навички роботи з методиками, як-от: експрес-дослідження гендерних установок  у різних вікових групах населення  та їх інтерпретація, контент-аналіз .гендерних  установок у провідних жіночих  часописах та проводять самостійний  підбір рекламних оголошень, що містять  гендерну тематику. Організовано роботу проблемних студентських груп. Основною тактикою роботи є виховання у  юнацтва свідомого, відповідального  ставлення до майбутніх соціальних ролей, зокрема сімейних і подружніх[18, 39].

 

2.2 Гендерний аналіз як  грунтовний метод гендерної технології  в педагогіці

Гендерний аналіз є необхідним інструментом для розуміння локального контексту та підтримки гендерної  рівності. Гендерний аналіз оцінює один із видів відносин, які існують  між жінками і чоловіками. Він  визначає різницю між тими ролями, які відіграють жінки та чоловіки, дівчата та хлопці вдома, у громаді, на роботі, у політичних процесах та економіці. Результатом цих різних ролей є, як правило, менший доступ жінок, порівняно з чоловіками, до ресурсів та до процесу прийняття рішень і  здійснення контролю над ними.

 

Гендер визначають як соціально  сконструйовані ролі та обов'язки жінок  та чоловіків. Концепція гендера  також включає можливі характеристики, здібності та типову поведінку, притаманну жінкам та чоловікам (жіночому та чоловічому роду). Ці ролі та обов'язки змінюються з плином часу, а також у різних культурах вони є різними. Гендерний  поділ праці визначають як різну  роботу, яку, як правило, виконують жінки  і чоловіки у суспільстві чи вдома. Такі фактори як освіта, технологія, економічні зміни та раптові кризи, такі як війна та голод, призводять до змін у розподілі гендерних  ролей та гендерного поділу праці. Досліджуючи  гендерний поділ праці, стає зрозуміло, що завдання жінок та чоловіків є  незалежним одне від одного, і що жінки, як правило, виконують більший  обсяг неоплачуваної роботи дома та в громаді.

 

Гендерний аналіз надає інформацію, яка дає можливість визначити  найефективніші стратегії та їх результати у конкретних ситуаціях для підтримки  гендерної рівності. Наприклад можна  визначити програми та проекти, метою  яких є підтримка гендерної рівності або початкові принципи для підтримки  гендерної рівності в межах програм  чи проектів, в яких гендерне питання  стоїть серед основних цілей [28].

 

2.3 Інтерактивні методи  навчання в підвищенні гендерної  чуттєвості

 

Одним з перших етапів позбавлення  від гендерних стереотипів (а  отже і від сексизму) являється  досягнення гендерної чуттєвості людей, здібність усвідомлювати не тільки наявність у суспільстві самих  стереотипів, але й наслідків (як позитивних, так і негативних ) їх існування.

 

Для досягнення гендерної  чуттєвості можна використовувати  різні методи навчання: лекції, семінари, круглі столи, фокус-групи. Особливість  же інтерактивних методів навчання заклечається в активності членів групи, їх здібності самим відчути проблемну  ситуацію і знайти вихід. Людина сама для себе являється першоджерелом, вона не відчуває «нав'язчивості» інформації, що, безсумнівно, дуже важливо, враховуючи болючість сприйняття інформації на гендерну тематику деяким людям [6, 24].

 

У пошуках засобів гуманізації  вищої освіти педагогіка орієнтується на самоцінність людської особистості, її внутрішні ресурси та саморозвиток. З цим пов'язаний постійний інтерес  до людинознавства, що складає фундамент  культури особистості.

 

Ефективність навчання з  гендерних питань забезпечують наступні психолого-педагогічні фактори:

 

Умови, які закладають основи групової, міжгрупової колективної  роботи учнів та організатора навчальної взаємодії.

 

Єдність кількох форм навчальної діяльності одночасно (лекція, бесіда, дискусія, тренінг та ін.).

 

Принципи зворотнього  зв'язку усіх із усіма, педагога з кожним членом команди, кожного учасника з  кожним.

 

Метод рефлексії як необхідний прийом у будь-якому виді та жанрі  навчального процесу.

 

Враховуючи особливості  інтерактивного навчання, можна вибрати  різні форми: лекція, дискусія, урок-роздум, рольова чи ділова гра, практикум, "круглий  стіл", тренінг спілкування, тренінг  навчання, турнір, психологічний етюд з питань формування гендерної культури.

 

Заняття з гендерних питань покликані допомогти молоді “відкривати” свої особистісні якості, свої здібності  до міжособистісних контактів, отримати соціальний досвід інших, розвивати  гендерну індивідуальність.

 

Заняття з розкриття гендерних  питань повинні:

 

Ш навчати критичному мисленню, прийняттю рішень, розв'язування проблем;

 

Ш вчити спілкуватися, ставити  питання, представляти різні точки  зору;

 

Ш заохочувати до співпраці, вчити і як не погоджуватися з  думкою інших, і як досягти компромісу;

 

Ш створювати ситуації, в  яких учасники і учасниці безпосередньо  визначають і розв'язують конкретні  суспільні проблеми.

 

Ш Запропоновані в рекомендаціях  до занять способи роботи є далекими від сухого переказу абстрактних  знань; вони емоційно залучають учасників  і учасниць, пробуджують їх інтерес  та мотивацію, навчають самостійного мислення та дій. Ефективність і сила впливу на емоції і розумову позицію молодої  людини великою мірою залежить від  умінь і стилю роботи конкретного  викладача або вчителя [32].

 

Опис основних методів  і технік:

 

“Мозковий штурм”.

 

Після презентації гендерної  проблеми групі запропонуйте всім висловити  ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою. Запишіть усі пропозиції на дошці  чи на великому аркуші паперу в порядку  їх висловлювання без зауважень, коментарів чи запитань.

 

Обговорення в групі.

 

Це загальновідомий традиційний  метод, який зазвичай застосовують у  комбінації з іншими видами технік. Викладачі мають заохочувати  учнів до рівної участі в дискусіях. Цей метод можна використовувати  як у великій, так і у малій  групі.

 

Робота учасників та учасниць в малих групах.

 

Така робота є важливою технікою, вможливлює набуття учнями та ученицями навичок, необхідних для  спілкування і співпраці (співробітництва); стимулює роботу командою. Ідеї, які  продукуються групою допомагають учасникам  та учасницям бути корисним один одному. Висловлення думок допомагає  їм відчути власні можливості та зміцнити їх.

 

Рольова гра.

 

Рольова гра імітує реальність призначенням ролей учасницям та учасникам і надання їм можливості діяти “наче насправді”: учні та учениці реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми, наприклад  в ігровому суді або на слуханнях  якогось законодавчого акта. Кожен  учасник рольової гри має чітко  усвідомлювати сенс і мету рольової гри взагалі.

 

Рольова гра - це відносно “відкрита” техніка, яка може розвиватися залежно  від навичок, особистого досвіду  та конкретної ситуації в групі. Дуже важливо після закінчення дати групі  “вийти з ролі” - запропонувати  “акторам” висловити своє почуття, враження чи думки. Якщо діти не вийдуть  з ролі, це може негативно вплинути на їх емоційний стан упродовж дня [24, 56].

 

Чарівний стілець.