Сучасні підходи щодо оптимізації навчання

 

ЗМІСТ 

ВСТУП…………………………………………..........................................................3

РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ, ЙОГО ФОРМИ І МЕТОДИ……………………………………………………………………………..5

1.1. Сутність  оптимізації навчання. Види уроків………………………………….5

1.2. Інтерактивні технології навчання – шлях до модернізації сучасної освіти………………………………………………………………………………...12

1.3. Характеристика форм і методів інтерактивного навчання…………….........15

РОЗДІЛ II: ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ФОРМ І МЕТОДІВ ІНТЕРАКТИВНОГО  НАВЧАННЯ ЯК ПІДХОДУ ЩОДО ЙОГО ОПТИМІЗАЦІЇ………………………………………………………………….......18

2.1. Методика проведення інтерактивного уроку………………………………..18

2.2. Методика використання інтерактивних методів навчання на уроках……...21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….31

 

      ВСТУП 

     Актуальність  теми дослідження. Шляхи гуманізації, гуманітаризації, демократизації освіти широко висвітлені у таких державних освітніх документах: Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепції національного виховання, Програмі виховання дітей та учнівської молоді та ін. У них акцентується увага і на модернізації освіти (Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття), 1994) [4].

     Сьогодні  як у середній загальноосвітній школі, так і у вищих навчальних закладах широко впроваджується низка педагогічних технологій. Серед них важливе місце посідає технологія вільного виховання Марії Монтессорі, технологія вальдорфської педагогіки, технологія „Створення ситуації успіху”, сугестивна технологія, технологія формування творчої особистості, технологія колективного виховання, технологія організації групової навчальної діяльності.

     Інтерактивне  навчання – це діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня. Мета інтерактивного навчання –  створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.

     Ключовими у розумінні психологічної основи інтерактивних методів є поняття інтеракції. Теоретичні проблеми міжособистісної взаємодії розглянуті в працях Г.С.Виготського, В.М.Місяцева, О.М.Леонтьєва, Б.Ф.Ломова, О.О.Бодальової, М.М.Обозова, Мушак, Коротун, Покась та ін. За допомогою спілкування, діяльність організовується і збагачується. У свою чергу, в спільній діяльності формується потреба в спілкуванні.

     У сучасній загальноосвітній школі широко впроваджуються інтерактивні методи та форми роботи з учнями. Однак не усі учителі методично правильно застосовують їх.

     Об’єкт  дослідження – освітньо-виховний процес з української мови.

     Предмет дослідження – нетрадиційні форми організації уроку української мови в загальноосвітній школі.

     Мета  дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні і розробці методичних рекомендацій, форм і методів інтерактивного навчання.

     Для реалізації мети ставляться такі завдання:

1. З’ясувати шляхи оптимізації навчання, його форми і методи.
2. З’ясувати поняття інтерактивних технологій як шляху модернізації сучасної освіти.
3. З’ясувати особливості практичного використання форм і методів інтерактивного навчання на уроках української мови.

     Методологічною основою дослідження є діалектичний взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ та необхідність їх використання в конкретних історичних умовах, про взаємозв’язок мови і мовлення, мовлення і мислення; ідеї гуманізації і демократизації навчання і виховання; сучасні уявлення про використання національного спадку в процесі реформування та відродження освіти, входження української національної системи освіти у європейський світовий освітній простір.

     Методи  дослідження. Відповідно до мети і завдань роботи здійснювалось спостереження за навчальним процесом з української мови, проводився аналіз та узагальнення досвіду роботи, вивчення і теоретичний аналіз праць з лінгвістики, психології, психолінгвістики та методики навчання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  І. СУТНІСТЬ ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ. ЙОГО ФОРМИ І МЕТОДИ. 

     1.1. Сутність оптимізації навчання. Види уроків.

     Оптимізація процесу навчання – управління навчанням на основі всебічного врахування його закономірностей, принципів, сучасних форм і методів, особливостей, внутрішніх і зовнішніх умов з метою досягнення найвищої його ефективності.[16, 55]

     До  критеріїв оптимізації процесу  навчання належать:

     – ефективність процесу навчання (результат  успішності навчання, вихованості і розвитку учнів);

     – якість навчання (ступінь відповідності  між результатами та цілями і завданнями навчання, а також ступінь відповідності  між результатами і максимальними  можливостями кожного школяра в  певний період розвитку);

     – оптимальність витрат часу і зусиль учителів та учнів (відповідність гігієнічним нормам).[16, 27]

     Вибір певної структури навчання пов'язаний з прийняттям педагогом рішення  про його завдання, зміст, форми і  методи. Такі рішення мають різний рівень обґрунтованості й впевненості, що обраний комплекс засобів є найкращим для конкретних умов. Рішення буває: машинальним (приймається до того, як осмислюється інформація); інтуїтивним (базується на інтуїції); асоціативним (опирається на асоціації з попередніми рішеннями); пробним (ґрунтується на методі проб та помилок); імовірнісним (передбачає оцінювання ймовірного результату від нього); детермінованим (опирається на знання причинно-наслідкових, інших зв'язків, які дають змогу передбачити результати).

     При виборі структури процесу навчання дбають про підпорядкованість її меті навчання, цілісне охоплення всіх основних його компонентів, використання принципів дидактики, можливостей змісту і форм навчання. Знаючи особливості кожного з методів навчання, раціонально поєднують їх, уникаючи шаблонних рішень. 

Оптимізація — процес надання будь-чому найкращих, найзручніших умов для діяльності. Під оптимізацією навчального процесу  треба розуміти створення найбільш сприятливих умов (добір методів, засобів навчання, створення санітарно-гігієнічних умов, емоційних чинників) для отримання бажаних результатів без додаткових витрат часу і фізичних зусиль.

Оптимізація процесу навчання — управління навчанням  на основі всебічного врахування його закономірностей, принципів, сучасних форм і методів, особливостей, внутрішніх і зовнішніх умов з метою досягнення найвищої його ефективності.

До критеріїв  оптимізації процесу навчання за Волковою належать:

— ефективність процесу навчання (результат успішності навчання, вихованості і розвитку учнів);

— якість навчання (ступінь відповідності між результатами та цілями і завданнями навчання, а також ступінь відповідності між результатами і максимальними можливостями кожного школяра в певний період розвитку);

— оптимальність  витрат часу і зусиль учителів та учнів (відповідність гігієнічним нормам).

Вибір оптимальних варіантів навчального  процесу передбачає у діях педагога дотримання певних етапів:

- чітке  формулювання дидактичних завдань  відповідно до певних форм  організації навчання;

- вибір  і конкретизація змісту навчання;

- вибір  найбільш доцільних форм організації  навчання;

- визначення  доцільних методів та засобів  навчання;

- забезпечення  планування навчального процесу;

- створення  сприятливих санітарно-гігіенічних  умов для проходження навчального  процесу;

- забезпечення керівництва навчальним процесом на уроці на достатньому науковому рівні;

- аналіз  результатів навчальної діяльності  з метою її коригування у  перспективі.

Організація навчального процесу на засадах  оптимізації вимагає ґрунтовної наукової підготовки учителів та майстрів виробничого навчання.

Принцип оптимізації навчання, автором і  засновником якого є російський дидакт Ю. К. Бабанський, полягає в  навмисному виборі змісту, методів, форм і прийомів дидактичного впливу, які  забезпечували б найкращий результат у навчанні. Проте оптимізація передбачає підвищення ефективності навчального процесу не будь-якими засобами, а найбільш доцільним, найбільш відповідним для конкретної ситуації їх комплексом.

Отже, педагог, спираючися на власну обгрунтовану методику роботи, витрачає мало часу на вирішення навчально-пізнавальних завдань, але отримує високий позитивний результат.

Процес  оптимізації можна зобразити  за такою формулою: 

Q = V/t, 

де Q –  кількість робочого часу; V – обсяг  виконаної учнем роботи; t – кількість часу, витраченого учнем. 

Формула оптимізації надає педагогові можливість визначити реальну насиченість  навчальних занять. 

Основні правила цього принципу (за Ю. К. Бабанським):

– комплексний  підхід до визначення завдань навчання;

– конкретизація  завдань навчання з урахуванням індивідуально-психічних особливостей учнів;

– чітке  визначення змісту навчання шляхом виокремлення головного, міжпредметних координацій  та раціонального структурування навчального  матеріалу;

– добір  таких методів і дидактичних  засобів, які дають змогу найбільш успішно вирішувати поставлені завдання за визначений час;

– добір  таких організаційних форм навчання, які дають змогу найбільш успішно  вирішувати поставлені завдання за визначений час;

– диференційований та індивідуальний підхід до учнів у дидактичному процесі;

– створення  умов для ефективного вирішення  поставлених дидактичних та інших  завдань за визначений час;

– раціональне  поєднання керування навчально-пізнавальною діяльністю і самоуправління учнів, оперативне регулювання і коригування перебігу дидактичного процесу;

     – аналіз отриманих результатів навчання і витрат часу за критеріями оптимальності (максимально можливі в даній  ситуації результати та відповідність  витраченого часу чинним нормам) тощо.[16] 

     У сучасній школі класно-урочна форма є головною (основною), її ключовим компонентом є урок. Урок — це «відрізок» навчального процесу, який є викінченим у смисловому, часовому й організаційному відношенні. Незважаючи на малу тривалість, уроки мають ті структурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому, зокрема: цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальний та оцінно-результативний. Тому від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.

     Над удосконаленням уроку працює багато теоретиків і практиків усього світу. Вироблені загальні вимоги до уроку, які повинен знати кожен педагог і дотримуватися їх повсякчас.

     З-поміж  загальних вимог, яким повинен відповідати  сучасний урок, виділяються такі:

     1. Побудова уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу.

     2. Оптимальне поєднання і реалізація  на уроці всіх дидактичних  принципів і правил.

     3. Забезпечення умов для продуктивної  пізнавальної діяльності учнів  з урахуванням їхніх інтересів,  нахилів і потреб.

     4. Встановлення міжпредметних зв'язків,  усвідомлених учнями.

     5. Зв'язок з раніше засвоєними  знаннями й уміннями, опора на  досягнутий рівень розвитку школярів.

     6. Стимулювання й активізація розвитку  всіх сфер особистості.