Сучасні підходи щодо оптимізації навчання

     5. Карусель. Учні розсаджуються у два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються „попарні суперечки”, при чому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

     6.  Робота у  малих групах. Найсуттєвішим є розподіл ролей: „спікер” – керівник групи (стежить за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), „секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), „посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), „доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є виокремлення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

     7. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки [7; 9].

     Фронтальні  методи:

     1. Велике коло. Учні (студенти) сидять у колі і за чергою за бажанням висловлюються з певних питань. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

     2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко за чергою висловлюються з цієї проблеми, передаючи один одному уявний „мікрофон”.

     3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення („можна зробити такий висновок...”, „я зрозумів, що...”).

     4.  Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні за чергою висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з цієї проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

     5. Аналіз дилеми (проблеми). Учні у колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору.

     6. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізує один вірш Т.Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантаження, третя – образи, четверта – форму [12].

     РОЗДІЛ  II: ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ФОРМ І МЕТОДІВ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ ЯК ПІДХОДУ ЩОДО ЙОГО ОПТИМІЗАЦІЇ. 

2.1.  Методика проведення інтерактивного уроку.

     Сучасні педагоги виокремлюють такі типи уроків: традиційні, нетрадиційні (нестандартні), інтерактивні уроки.

     Відмінності між методикою  проведення традиційного уроку та розвивального  уроку

Традиційний урок				Нетрадиційний урок
Актуалізація  опорних знань      - бесіда як метод навчання (вчитель  опирається на попередні знання учнів і підводить до вивчення нової теми)      Сприймання  та усвідомлення нового матеріалу - інформація вчителя і пасивне слухання учня, що знижує пізнавальну активність; співбесіда з використанням життєвого досвіду дітей; спонукання вчителя до запам’ятовування і формування умінь (репродукція) Закріплення знань, умінь і навичок - робота під контролем учителя, завдання, орієнтовані на середнього учня, виконання вправ чи розв’язування подібних задач, прикладів за аналогією Формування умінь і навичок учнів - пояснення вчителя у формі бесіди (питання-відповідь); - вироблення практичних умінь тренувальними вправами Контроль умінь та навичок - заміна навчальної роботи із самоконтролю закликами „Будь уважним!”, „Перевіряйте все”; - домінує конроль лише за готовим результатом Домашнє завдання - тренувальні завдання: прочитати, вивчити, опрацювати, переказати, списати текст з книжки або диференційовані; використання міжпредметних зв’язків				Актуалізація  опорних знань      - спонука вчителем різними формами до повторення необхідного матеріалу, практичних завдань, порівняння, зіставлення.       Сприймання  та усвідомлення нового матеріалу здобуття знань за допомогою використання таблиць, схем, різних навчальних посібників; використання евристичної бесіди, створення проблемної ситуації – проблемні запитання, самостійні завдання, ігри, робота з підручником, диференціація завдань; пошуковий метод.          Закріплення знань, умінь і  навичок -диференційовані завдання індивідуального та групового характеру; різноманітність форм закріплення (парна, індивідуальна, групова); формування системи знань роботи над схемами, картками, за допомогою  перфокарт, алгоритмів, тестових завдань. Формуваня умінь і навичок учнів Кількість практичних завдань з переходом до самостійної роботи, з елементами диференціації, кількість тренувальних вправ і їх складність визначає розвиток учнів.        Контроль  умінь та навичок ускладнення завдання в певній послідовності; одночасне опрацювання прийомів і способів перевірки; самоперевірка за даними параметрами.          Домашнє завдання - - завдання продуктивного характеру, які потребують застосування знань у новій ситуації: порівняння, доведення (скласти оповідання, казку, твір за спостереженням; придумати цікаве закінчення; намалювати малюнки простим олівцем з метою розміщення у порядку дій товаришем; зробити лялькову виставу, рекламу, подумати, яку телепередачу нагадує твір; придумати задачу, провести тривалі спостереження, знайти матеріал у довідковій та енциклопедичній літературі для проведення наступного уроку . - демократична диференціація – завдання пропонується на вибір учнями.

     [12].

     Структура інтерактивного уроку відрізняється від загальновідомої структури комбінованого уроку. Його етапи:

     I.  Мотивація.

     II. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

     III. Надання необхідної інформації.

     IV. Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).

5. Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку [6].

 

2.2. Методика використання інтерактивних методів навчання на уроках.

     Мотивація

     Мета  етапу — сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Без виникнення мотивів уміння й мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Тому на цьому етапі можуть бути використані такі прийоми:

     —  коротка розповідь;

     —  бесіда;

     — демонстрування наочності;

     — нескладні інтерактивні технології («Мозковий штурм», «Мікрофон», «Криголам» тощо).

     Як  правило, матеріал, озвучений учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представлення теми уроку. Цей елемент уроку має займати не більше ніж 5 % часу заняття.

     Пропонуємо розглянути детальніше інтерактивну технологію «Незакінчене речення».

     Урок української мови, 5-й клас.

     Тема. Охорона природи. Чисте довкілля.

     Дітям пропонується підготовлена вчителем сторінка «Мої думки».

     Завдання: закінчити речення одним із варіантів  відповіді.

     1. На мою думку, проблеми охорони природи виникли тому, що (зростає чисельність населення, людство споживає занадто багато природних ресурсів, Земля надто мала, можливості природи обмежені).

     2. На мою думку, основними чинниками  недбалого ставлення до природи є (розвиток науки і виробництва, втручання в глибини Землі, порушення екологічної рівноваги, забруднення космічного простору).

     3. На мою думку, виробництво весь час потрібно (обмежувати, нарощувати, удосконалювати).

     4. На мою думку, глобальні екологічні проблеми мене (не стосуються, безпосередньо стосуються, залежать від моїх дій) [6].

     На  етапі мотивації навчальної діяльності можливо використовувати й таку технологію, як «Мозковий штурм».

     Інтерактивна  вправа „Мозковий штурм”

     Мозковий  штурм є колективним пошуком нетрадиційних шляхів розв’язання проблем. Це ефективний метод колективного обговорення проблеми чи завдання, пошук розв’язань, який спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість з метою розв’язання проблем та розробки ідей. Мозковий штурм спрацьовує найкраще у групах по 5 – 7 осіб. Він передбачає вільне висловлення думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та розв’язків.

     При цьому „мозковий штурм” організовують за такими правилами:

     1. Усі учасники „штурму” пропонують ідеї (ідеї можуть бути різними, навіть фантастичними).

     2. Один студент („секретар”) записує на дошці всі пропоновані ідеї. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, переходять до наступного етапу.

     3. Ідеї систематизують,  аналізують,  розвивають групою.

     4. Обирають найкращі розв’язки. На дошці записують роблять павутинку: 

     На прикладі створеного „Мозкового штурму” можна скласти таку дидактичну казку. 

     Казка про Ромашку

     Пригріло  Весняне Сонечко. Заспівали Пташки. З гір потекли Веселі Струмочки. Із весняним дзвоном-передзвоном стала  оживати Природа. Земля одяглася  у весняне вбрання.

     Зазеленіла  Чарівна Галявина. Від промінчиків  Сонечка почали піднімати свої голівки  Підсніжники, Проліски, Дзвіночки, Сон-трава.

     Задзвеніла  у повітрі весняна мелодія. Від  її чарівності Матінка-Земля народила маленьку  у жовтій шапочці, білому платтячку донечку. Своїми ніжними  зеленими рученятами вона тягнулася  до теплих променів Батька-Сонечка. Проте Пустун-Вітер завжди хотів прихилити її до землі. Інколи він забавляв її своїми пустотливими іграми.

     Красувалася на галявині ця маленька квіточка –  наша героїня. І назвали її Ромашкою. Дехто любив називати Маргариткою, що означає – „та, що вміє з усіма дружити”.

     А й справді! Ромашка жила дружно як серед свої рідних на Галявині –  Червоним Маком, Синьоокою Волошкою, Жовтим Деревієм, так і гарно дружила  з рослинними мешканцями Барвіночком  та Фіалкою, що жили у Лісочку. Красень-Мак  та Тендітна Волошка часто запрошували нашу героїню в гості, на Пшеничне Поле. Навіть Білокорі Берізки пропонували Ромашці попити у холодочку чародійного соку. Всі її дуже любили.

     І росла собі Ромашка красивою, люблячою квіткою. Теплий Дощик  вранці вимивав  її кругленьке личко, дрібні рученята-листочки та стебельця-ніжки, Батько Сонечко ніколи не шкодувало тепла для маленької Ромашки, а Матінка Земля завжди дбала, щоб її  донечка зростала красунею.

     [15] 

     Оголошення,  представлення теми

     Другий  етап інтерактивного уроку — оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів. Мета вчителя — забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель.

     Формулювання  очікуваних результатів уроку —  це принциповий момент інтерактивного навчання, бо, не усвідомивши цього, учень може сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом.

     Формулювання  результатів має відповідати  таким вимогам:

     —  висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя («після цього уроку я зможу...»);

     — чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку;

     —  чітко вказувати на способи «вимірювання»  результатів;

     — учитель має говорити коротко, ясно й абсолютно зрозуміло для учнів.

     Правильно сформульовані, а потім досягнуті  результати — це гарантія успіху. Оптимальною є ситуація, коли учень розуміє не тільки те, чого він досяг, а й те, чого він має досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від цього предмета для свого життя. Тому з цій частині інтерактивного уроку вчитель повинен:

     —  назвати тему уроку або попросити  когось із учнів назвати її;

     — якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, слід звернути на це увагу учнів;

     —  попросити когось із учнів оголосити  очікувані результати;

     — нагадати, що в кінці уроку він  перевірятиме, чи досягли вони цих  результатів.

     Цей елемент уроку займає не більше, ніж 5 % часу.

     Урок  основ безпеки життя, 3-й клас. Тема. Вступний урок до курсу. Очікувані результати уроку. Після цього уроку учні зможуть:

     —  пояснювати, що таке правила і яку  роль вони відіграють у житті людей;

     —  набути навичок роботи в малих  групах;