Сучасний урок: форми, структура, зміст і методи проведення

 

Ця таблиця також допоможе вчителеві вибрати тип уроку  залежно від завдань і умов роботи. Як правило, сучасна системі  навчання чекає від учителя охоплення  великого обсягу інформації й орієнтована  на «знання» і «розуміння». Це підштовхує педагога на використання в основному  пасивного навчання. У середньовіччі  використання пасивних методів було виправдано. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учню. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все навіть у якійсь вузькій галузі знання. До того ж, я: відомо, численні факти добре запам'ятовують комп'ютера Учні ж повинні мати інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї й концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати і конкретних умовах. Цьому саме і сприяють інтерактивні технології. Проте, як ми бачимо з таблиці, при їхньому застосуванні: педагог стикається з певними труднощами.

Для того щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних  технологій і перетворити їхні слабкі сторони в сильні, треба пам'ятати:

Інтерактивна взаємодія  потребує певної зміни всього життя  класу, а також значної кількості  часу для підготування як учням, так  і педагогу. Починайте з поступового  включення елементів цієї моделі, якщо ви або учні з ними незнайомі. Як педагогу, так і учням треба  звикнути до них. Можна навіть створити план поступового впровадження інтерактивного навчання. Краще старанно підготувати  кілька інтерактивних занять у навчальному  році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».

Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» і  створити разом із ними «правила роботи в класі». Налаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використовуйте спочатку прості інтерактивні технології — робота в парах, малих  групах, мозковий штурм тощо. Коли у  вас і в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття будуть проходити набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.

Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб  для досягнення тієї атмосфери в  класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати  особистісно-орієнтоване навчання.

Якщо застосування вами інтерактивної  моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, треба  переглянути вашу стратегію й  обережно підходити до її використання.

Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокрема, для  того щоб охопити весь необхідний матеріал і глибоко його вивчити (а не перетворити технології в  безглузді «ігри заради самих  ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

дати завдання учням для  попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

відібрати для уроку або  заняття такі інтерактивні вправи які  дали б учням «ключ» до освоєння теми;

під час самих інтерактивних  вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли  його серйозно а не механічно або  «граючись» виконали його;

на одному занятті можна  використовувати одну (максимум —  дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;

дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення  за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних  матеріалів теми, що не були пов'язані  з інтерактивними завданнями.

 

1.3 Класифікація  сучасних форм організації діяльності  учнів на уроці

 

В сучасній дидактиці виділяють  чотири форми організації навчальної діяльності учнів:

• парна (взаємодія учня з учнем чи вчителя з учнем);

• групова (вчитель одночасно  навчає весь клас);

• кооперативна (колективна) (всі учні активні і навчають один одного);

• індивідуальна (самостійна) робота учня.

Кожна з цих форм має  свої особливості, які необхідно  враховувати, підбираючи ті чи інші способи  організації засвоєння учнями знань (методи, технології).

Групова (фронтальна) форма  організації навчальної діяльності учнів передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів  чи цілого класу.. Усі учні працюють разом чи індивідуально над одним  завданням із наступним контролем  результатів.

Колективна (кооперативна) форма  навчальної діяльності учнів - проводиться  у малих групах учнів, об'єднаних  спільною навчальною метою. За такої  організації навчання вчитель керує  роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує  діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення  кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів  засвоєння знань та формування вмінь. Така модель легко й ефективно  поєднується з традиційними формами  і методами навчання і може застосовуватися  на різних етапах навчання.

Загальнокласну роботу, яка  поширена в сучасній українській  школі, не можна назвати колективною  перш за все тому ,що при загальнокласній  роботі учні не мають спільної мети. Адже вчитель ставить перед дітьми не спільну, а однакову для всіх мету. Внаслідок цього в учнів виробляється ставлення до навчальної діяльності не як до спільної і творчої праці, а як до чогось індивідуального й  обов'язкового. Діяльність, спрямована на досягнення спільної мети, об'єднує, а однакової — викликає конкуренцію, змагання.

Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем, може виконати кожен  учень самостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною.

Одна людина досягти її не в змозі.

Навчальна мета може бути спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок , група учнів  навчає кожного свого члена. Це передбачає систематичну участь кожного учня в  навчанні всіх.

На традиційному уроці  найчастіше використовують групову (фронтальну) форму організації навчальної діяльності учнів. Усі спроби осучаснити класно-урочну систему, позбавити її притаманних  їй недоліків були пов'язані з  використанням у рамках уроку  ще й парної та колективної форм.

Співробітництво (кооперація) — це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. У межах спільної діяльності індивідууми прагнуть одержати результати, що є вигідними для  них самих і для всіх інших  членів групи. Кооперативним навчанням  називається такий варіант його організації, за якого учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити  найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Одержавши  інструкції від учителя, учні об'єднуються  і невеликі групи. Потім вони виконують  отримане завдання доти, поки всі члени  групи не зрозуміють і не виконають  успішно. Спільні зусилля приводять  до того, що всі члени групи прагнуть до взаємної вигоди.

У ситуаціях кооперативного навчання існує позитивна взаємозалежність цілей, що досягаються учнями вони розуміють, що можуть досягти своїх особистих  цілей тільки за умови, що їхні товариші по групі також досягнуть успіху.

Навчальні цілі учнів можуть бути структуровані по-різному одні стимулюють спільні зусилля , другі  — конкуренцію , треті — тільки зусилля окремої особистості. На відміну від ситуації кооперативного навчання, ситуація конкуренції виникає , коли учні змагаються один з одним, щоб досягти мети, що насправді  досяжна тільки для одного чи кількох  учнів. У конкуренції присутня негативна  взаємозалежність між цілями, що досягаються. Учні розуміють, що вони досягають своїх  цілей (тільки за умови, що інші учні класу  зазнають невдачі. Здійснюється нормативна оцінка власних досягнень. У підсумку — учні або ретельно працюють, щоб  перемогти інших однокласників, або, махнувши рукою, відступають, оскільки не вірять, що |в них є шанс на перемогу

Зарубіжні дослідження кооперативного, конкурентного й індивідуального  навчання вказують на те, що співробітництво, порівняно з конкуренцією й індивідуальними  зусиллями, приводить до:

а) більш високих досягнень  і більшої продуктивності;

б) більш турботливих, чуйних і відданих взаємин;

в) більшого психологічного здоров'я дітей, соціальної компетентності і самоповаги.

Позитивний ефект, що має  співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робить кооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.

Об'єднавши учнів у  групи і поставивши їм завдання працювати  разом, не можна розраховувати, що це само собою приведе до спільної діяльності. Об'єднання в групи, цілком може закінчитися  конкуренцією, причому в тісному  просторі. Організувати урок таким  чином, щоб учні дійсно працювали  в режимі співробітництва, можна  лише розуміючи, які компоненти запускають механізм співробітництва.

Оволодіння суттєвими  компонентами співробітництва дає  можливість вчителям:

• застосовувати кооперативне навчання за умов роботи за діючими  навчальними програмами в межах  звичайних шкільних курсів;

• перебудовувати уроки, вже  побудовані на принципах кооперативного навчання, таким чином, щоб вони відповідали  даній навчальній ситуації і дозволяли  корегувати недоліки навчальних програм  та недостатній пізнавальний рівень учнів;

• діагностувати проблеми, що можуть виникнути в деяких учнів  при кооперативному навчанні, і втручатися, щоб збільшити ефективність навчання в групі.

Суттєвими компонентами співробітництва  є навчання:

Позитивна взаємозалежність. Її можна вважати успішно вибудованою, коли члени групи розуміють, що вони пов'язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними усі. Отже, групові нові цілі і завдання варто розробляти і повідомляти учням так щоб вони повірили, що вони або “потонуть”, або “випливуть”) але тільки разом.

Другий основний елемент  спільного навчання — особистісна взаємодія, що стимулює діяльність, причому важливо, щоб учні фізично розташовувалися обличчям один до одного. Учні повинні спільно займатися реальною діяльністю, у якій кожний працює на успіх не тільки свій, а й товаришів, спільно використовуючи можливості, допомагаючи один одному. Існують важливі види пізнавальної діяльності і міжособистісної динаміки, що можуть здійснитися тільки у випадку, коли учні сприяють навчанню один одного.

Сюди належить і усне пояснення  того, як вирішувати проблеми, і передача друзям власних знань, і перевірка  розуміння, і обговорення досліджуваних  понять. Завдяки цьому групи кооперативного навчання є одночасно системою академічної (кожен учень має когось, кому небайдужі його успіхи в навчанні, бере на себе зобов'язання з надання  допомоги) й особистісної підтримки (кожен учень має когось, хто  тому по-людськи відданий).

Третій елемент — індивідуальна і групова підзвітність. Два рівні підзвітності повинні неодмінно бути структурно включені в уроки, засновані на кооперативному навчанні. Група повинна нести відповідальність за досягнення своїх цілей, і кожен член повинен відповідати за свою частину роботи. Індивідуальна підзвітність існує, коли оцінюється діяльність кожної особи, і результати надходять назад у групу, і самій особі — з метою встановити, хто більше потребує допомоги, підтримки і схвалення в ході навчання. Ціль кооперативного навчання в навчальних групах полягає в тому, щоб кожен член групи зміцнився, реалізувався як повноправна особистість.

Четвертим елементом спільного  навчання є розвиток навичок міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах. Спільне навчання є по своїй суті складнішим, ніж конкурентне чи індивідуальне навчання, оскільки учні повинні одночасно виконувати певне завдання (вивчення змісту навчального предмета) і робити групову роботу (ефективно функціонувати як єдина група). Соціальні здібності необхідно розвивати в учнів так само цілеспрямовано й акуратно, як і академічні навички. Навички керівництва, прийняття рішень, вироблення довіри, спілкування й улагоджування конфліктів дають учням можливість успішно справитися як із процесом групової роботи, так і з виконанням академічного завдання. Оскільки співробітництво і конфлікт нерозривно пов'язані процедури, то навички конструктивного розв'язання конфліктів особливо важливі для довгострокового успіху при кооперативному навчанні.

П'ятим основним елементом  кооперативного навчання є обробка даних про роботу групи. Таке опрацювання відбувається, коли члени групи обговорюють, на скільки успішно вони досягають своїх цілей і як вони підтримують ефективні робочі стосунки.

Група повинна розібратися, які дії окремих її членів корисні, а які марні, і прийняти рішення  про те, як варто поводитися надалі: що залишити і що змінити у своїй  поведінці. Підвищення ефективності процесу  навчання відбувається завдяки ретельному аналізу того, як співпрацюють члени  групи, і визначенню способів поліпшення ефективності цієї роботи.

Кооперативне навчання може здійснюватись не тільки в групах, а й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів  у парі, порівнянно з групою, має  свої особливості. Робота в парах  застосовується і як окрема самостійна технологія навчання, як підготовчий  етап до роботи в групах, який допомагає  розвинути в учнів комунікативні  та інші вміння і навички. Невимушена обстановка в малій групі сприяє розвиткові у сором'язливих учнів  навичок міжособистісного спілкування. Крім того, технології кооперативного навчання вчать учнів уникати  конфліктних ситуацій при вирішенні  спірних питань.