Сучасний урок: форми, структура, зміст і методи проведення

2. Дуже важливим елементом  дискусії є план. Він був запропонований  учасникам заздалегідь.

3. Було підготовано матеріал, який учні повинні були прочитати  вдома. У ньому було викладено  всі точки зору.

4. Складено список запитань, які допомагають привертати увагу  до проблеми.

5. Було створено атмосферу  довіри, щоб дискусія була відвертою.

 

ВИСНОВКИ

 

Як і чим зацікавити учнів різного віку, щоб предмет  був для них цікавим, потрібним, таким, коли на урок хочеться йти, а  з уроку – ні. Напевно, найважливіше – створювати такі ситуації на уроці, щоб учні були постійно в пошуку і знаходили відповіді на різні  питання.

Гуманізація й диференціація  шкільної освіти вимагає пошуків  нових підходів не лише до змісту, форм і методів навчання, а й до учіння – активної пізнавальної діяльності школярів у процесі навчання.

З-поміж найбільш ефективних і цікавих для учнів форм організації  і проведення занять можна назвати  різноманітні тренінги, моделюючі заняття, практичні заняття з навчання діагностики рівнів інтелектуального та морального розвитку учнів, виконання  вправ, характерних для шкільного  навчально- виховного процесу, конкурси педагогічної майстерності, ділові, рольові  ігри, дискусії різних видів.

При цьому я спиралась  на наявні у сучасній педагогічній літературі рекомендації, зокрема про  те, що основний сенс сучасної навчальної діяльності повинен полягати у підвищенні пізнавальної активності учнів, стимуляції інтересу до навчальних занять; розвитку ініціативи і творчості потенціалу особистості учня;вона також повинна  допомогти створити у вчителів установку  на творчу професійну діяльність, на постійний  пошук.

Добра поінформованість вчителів про новації є передумовою  схильності до творчості.

Задоволення професією і  своїм місцем роботи збільшує позитивне  відношення до новацій.

Застосування новацій  в навчальній технології стимулює вчителя  застосовувати відповідні новації  в організації і методиці навчальної роботи.

Інноваційні процеси визначають динаміку прогресивного розвитку освіти і виховання

І найістотніший  висновок – учні більше цінять вчителів які застосовують новації, на таких уроках вони більш активні, творчість вчителя збуджує в них бажання випробовувати й власні сили в творчій діяльності.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

Артемчук Г. Про сучасні  підходи до вивчення та викладання іноземних мов. Рідна школа.-2003. - № 9. с.15-16.

Бабанов К.О. Інноваційні  системи, технології та моделі навчання історії в школі. Монографія. –Запоріжжя: Просвіта. 2000. – 260с.

Богданова І.М. Професійна підготовка майбутніх вчителів на основі застосування інноваційних технологій. Автореферат  дисертації на здобуття наук. ступеня  доктора пед. наук. – К.: Либідь. 1998. -22с.

Буркова Л. Гіпотетична побудова моделі адаптивної експертної системи  освітніх інновацій. Рідна школа.- №9. с. 10-12.

Гавриш І. В. Інноваційні  процеси – невід'ємна ознака освітнього українського сьогодення. Теорія і  практика упр. соц. системи: психологія. педагогіка, соціологія. - 2—1.- № 1 .- с. 66-71.

Гуманкова О.П. Заглиблюючись  у світ науки. // Іноземні мови в навчальних закладах. 2003. -№1. с. 100-103.

Дьяченко В.К. Новая дидактика. М.: Пед..... России. 2002. -227с.

Кравченко Г. Ю. Інноваційний процес у сучасній школі. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. / Харків. держ. пед. ін-т ім. Г. С. Сковороди. За заг. ред. В. І. Євдокимова, О. М. Микитюка. – Харків, 2002. – Вип. 17. – с. 18-21.

Ксензова Г.Ю. Перспективные  школьные технологии. -М.: 2001. -76с.

Махмутов М.И. Современный  урок. –М. 1984.

Мельникова С.И., Яворская Л.Н. Игровые формы учебных занятий. –Х.:ХГУ, 2001. – 50с.

Онищук В.А. Урок в современной  школе. –М.: Просвещение, 1988, -150с.

Побірченко Н. Інноваційні  підходи до підготовки майбутніх  вчителів у контексті реформування системи вищої педагогічної освіти. Рідна школа.- 2003.-№3. с. 5-7.

Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. –К., 2002. -135с.

Савченко О.Я. Дидактика  початкової школи. –К.: Вища школа,1997, -415с.

Селевко Г.К. Современные  образовательные технологии. М.: Народное образование, 1998, -360с.

Смирнов С.А. Педагогіка. –М., 2002, -204с.

Суровцева Р. Ф. Проблема інноваційної діяльності в педагогічній теорії та практиці. Наука і освіта. - 2001.- № 6.- с. 116-120.

Фальтус Р. Приготуватися  до роботи в групах. // Робота в групах. Вибрані статті. Переклад з польської  – Варшава, 1994, -с.7-14.

Хутірський А.В. Современная  дидактика. – С.-Петербург, 2001, -533с.

Чорная Н.М. Дидактические  иммитационно-моделирующиє игры в современной  школе и педагогике США. //Диссертация  на соискание степени канд. пед. наук.

Щербань П.М. Національне  спрямування навч.-вих. процесу закладів освіти. //Рідна школа, 2001, - №5. с. 10-13.

Ярошенко О.Г. Групова  навчальна діяльність школярів: теорія і методика. –К.: Партнер, 1997, -193с.

 

ДОДАТОК 1

РОБОТА В ПАРАХ 

 

Відмінювання  дієслів в майбутньому часі

1.Учитель спонукає учнів пригадати за якою ознакою дієслова в майбутньому часі поділяються на дієвідміни.

2.Відповідь учнів: “Залежно від закінчення основи дієслова –ar для першої дієвідміни; - er для другої; -ir третьої.

3.Учитнль пояснює, що деякі дієслова становлять виняток.

4.Для організації навчальної форми Робота в парах учитель готує набір карток(по одній для кожної пари учнів).

“№1.

Визначте, які з поданих  дієслів належать до першої дієвідміни. Провідміняйте їх по особах.

comer, ir, comprar, fumar, crear.

№2.

Визначте, які з поданих  дієслів належать до другої дієвідміни. Провідміняйте їх по особах.

decir, dejar, tener, haber, ser.

№3.

Визначте, які з поданих  дієслів належать до третьої дієвідміни. Провідміняйте їх по особах.

venir, decir, hacer, estar, construir.

6.Картки роздаються кожній  парі.

7.Вчитель пропонує за  одну хв. ознайомитися із завданням  і обдумати свій висновок.

8.За сигналом учителя  учні повертаються обличчям один  до одного і висловлюються  вголос спершу ті, що праворуч 30сек. а потім ті, що ліворуч  30 сек. 

9.Коли час вичерпано  вчитель надає слово представникам  пар, а решта, що опрацьовували  те саме завдання в разі  неповної відповіді доповнюють.

10.Вчитель підсумовує  усе.

 

ДОДАТОК 2

МОЗКОВИЙ ШТУРМ 

 

Чому ми брешемо?

1. Учитель звертається  до всього класу: “ Як ми  думаємо або чому ми брешемо?" Називає проблему, яку треба розв'язати  та запрошує взяти участь в  її обговорення шляхом обдумування.  Він розповідає історію з життя,  яка пов'язана з темою даного  інтерактивного методу.

2. Обрана проблема записується  на дошці. 

3. Всі учасники “штурму“  думають про проблему, здійснюється  вибір правильних ідей і пошук  спільних причин, які створюють  цю проблему.

4. На дошці записуються  всі ідеї, які пропонуються:

Причина 1 – бажання самоствердитись,

причина 2 – намагання  приховати провину,

причина 3 – внести азарт  в своє життя.

5. Робота в зошиті: після  того, як майже всі причини  зібрано, учні в зошитах аналізують, розвивають ці причини.

6. Проводиться обговорення  і оцінювання запропонованих  визначень, вибирається якомога  більше ідей щодо вирішення  проблеми.

 

ДОДАТОК 3

АЖУРНА ПИЛКА 

 

На попередньому уроці  вчитель роздав кожному учневі картку певного кольору з номером  на ній (від 1 до 4). Сформувалося 4 групи  по чотири особи в кожній . Групи  отримали певні завдання.

“Червоні“ – сформулювати, довести та пояснити на прикладах  утворення вищого ступеня порівняння прикметників в англійській мові.

“Сині“ – сформулювати, довести та пояснити на прикладах  утворення найвищого ступеня  порівняння багатоскладових прикметників.

“Зелені“ – сформулювати, довести та пояснити на прикладах  утворення присвійного іменника в англійській мові.

“Жовті“ – Сформулювати, довести та пояснити на прикладах  утворення ступенів порівняння одно- та двоскладових прикметників.

Вправа будується за такими етапами:

1) учням пропонується  об'єднати в групи відповідно  до кольору картки, яку вони  отримали (“домашні“ групи). У домашніх  групах учні обмінюються інформацією,  проводять взаємоопитування, розв'язують  завдання, підготовані вдома. 

2) учитель пропонує учням  об'єднатися в групи відповідно  до своїх номерів (“експертні“  групи). У кожній “експертній“  групі опиняються представники  з кожної “домашньої“ групи.  Учасники та учасниці формулюють, доводять, показують на прикладах  утворення ступенів порівняння  прикметників та записують у  зошитах.

3) учитель пропонує учням  об'єднатися в “домашні“ групи,  учасники яких обмінюються між  собою інформацією, отриманою  в “експертних“ групах (формулюють, доводять та пояснюють утворення  найвищого ступеня порівняння  прикметників та показують на  прикладах).

4) клас об'єднується в  загальне коло для підбиття  підсумків уроку.