Сучасний урок: форми, структура, зміст і методи проведення

Дискусії в малих групах стимулюють роботу командою. Потік  ідей допомагає учням бути корисними  один одному. Висловлення думок дає  їм змогу відчути їхні власні ресурси  та зміцнити їх.

Сутнісним є встановлення міцного контакту між учителем і  класом, а також між учнями.

Отже, основними ознаками кооперативної групової роботи є:

1. Поділ класу на групи  для досягнення конкретного навчального  результату.

2. Склад групи не може  бути постійним протягом тривалого  часу. Він змінюється залежно  від змісту і характеру навчальних  завдань, що необхідно виконати.

3. Кожна група розв'язує  певну проблему, визначену завданням.

4. Завдання в групі  виконується таким способом, щоб  можна було врахувати й оцінити  індивідуальний внесок кожного  члена групи й групи в цілому. Кількість учнів у групі залежить  від загальної кількості їх  у класі, характеру й обсягу  знань, що опрацьовуються, наявності  необхідних матеріалів, часу, відведеного  на виконання роботи, вона обумовлюється  наданням кожному учневі можливості  зробити чітко визначений внесок  у виконання завдання. Оптимальною  вважають групу з 3-6 осіб.

Зі збільшенням розміру  групи збільшується рівень набуття  спроможності, досвіду і навичок. Проте підвищується ймовірність  порушень правил поведінки, прийнятих  усіма. Групи непарної і парної кількості  членів — незгода складніше долається  в групах з парною кількістю членів. Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибратися з  глухого кута.

Об'єднання в групи  може здійснюватись вчителем (здебільшого  на добровільній основі, за результатами жеребкуванню або самими учнями за власним вибором.

Таким чином, використання групових форм організації діяльності учнів  у рамках класно-урочної системи  навчання дає змогу позбутися  деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання.

РОЗДІЛ ІІ. ВИДИ ТЕХНОЛОГІЙ ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ В  ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

 

Для засвоєння навчального  матеріалу необхідно щоб теорія не розходилася з практикою. Саме тому досвідчений вчитель після  пояснення теоретичного матеріалу  завжди звертає увагу на практичні  елементи у вивченні даного матеріалу. Саме практична частина у навчанні повинна бути домінуючою.

Проходячи практику в школі  я спостерігала, що інтегроване навчання створює комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Слід зауважити також, що, враховуючи відсутність у науковій літературі будь-якої класифікації інтерактивних  технологій навчання, ми визначили  їх умовну робочу класифікацію за формами  навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Ми розподіляємо їх на чотири групи залежно від  мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• Інтерактивні технології кооперативного навчання.

• Інтерактивні технології колективно-групового навчання.

• Технології ситуативного моделювання.

• Технології опрацювання  дискусійних питань.

Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися  одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

Технологія “Робота в парах” особливо актуальна на початкових етапах навчання учнів роботи у малих групах. Вона була використана для досягнення дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної роботи всі діти в класі отримали рідкісну можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дала учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише тоді озвучувати свої думки перед класом. Вона посприяла розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Використання цього методу сприяло тому, що учні не могли ухилитись від виконання завдання. Під час роботи в парах швидко виконували вправи, які за інших умов потребували великої затрати часу. Серед них:

Обговорювали короткий текст, завдання, письмовий документ.

Брали інтерв’ю і визначали  ставлення партнера до заданого читання, лекції чи іншої навчальної діяльності.

Зробили критичний аналіз письмової роботи один одного.

Сформулювали підсумок уроку  з теми.

Розробили разом питання  до викладача та інших учнів.

Проаналізували разом  проблему, вправу.

Протестували та оцінили  один одного.

Дали відповіді на запитання  вчителя.

Порівняли записи зроблені в класі.

Для організації роботи було:

запропоновано учням завдання, поставлено запитання для невеликої  дискусії. Після пояснення питань та фактів, наведених у завданні, було дано їм 2 хв. для продумування можливих відповідей індивідуально.

об’єднано учнів у пари, визначено хто з них буде висловлюватись першим, і щоб обговорили свої ідеї один з одним. Зразу визначено  час на висловлення кожного в  парі і спільне обговорення. Це допомагає  звикнути до чіткої організації роботи в парах.

по закінченні часу на обговорення  кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії. (Див. додаток 1).

Мозковий штурм

На уроках іноземної мови використовувалась також відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко застосовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. “Мозковий штурм“ спонука учнів проявити уяву та творчість, дав їм можливість вільно висловлювати свої думки.

Мета “мозкового штурму”  в тому, щоб зібрати якомога  більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду  часу.

Організація роботи:

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного  питання запропоновано всім висловити  ідеї, коментарі щодо цієї проблеми. Усі пропозиції записуються на дошці  чи великому аркуші паперу в порядку  їх виголошення без зауважень, коментарів.

Звертається увага на такі моменти:

1. Під час “висування  ідеї“ не пропускала жодної. Бо  якщо судити про ідеї і оцінювати  їх, учні зосередять більше уваги  на відстоюванні своїх ідей, ніж  на пропозиції нових. 

2. Необхідно заохочувати  всіх до висування якомога  більшої кількості ідей. Варто  підтримувати і фіксувати навіть  фантастичні ідеї.

3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість  породжує якість. В умовах висування  великої кількості ідей учасники  “штурму“ мають можливість пофантазувати. 

4. Спонукайте всіх учнів  розвивати або змінювати ідеї  інших. Об'єднання висунутих раніше  ідеї призвело до появи нових,  які перевершили первинні.

(Див. додаток 2).

Ажурна пилка

Технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати  разом для засвоєння великої  кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може змінити  лекцію у тих випадках, коли початкова  інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного  уроку. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Організація роботи:

1.Щоб підготувати учнів  до уроку з великим обсягом  інформації, слід підібрати матеріал, необхідний для уроку і підготувати  індивідуальний інформаційний пакет  для кожного учня ( вирізки з  газет, статті тощо).

2. Підготувати таблички  з кольоровими позначками, щоб  учні змогли визначити завдання  для їхньої групи. Кожен учень  входить у дві групи - “домашню“  і “експертну“. Спочатку учні  були об'єднані у “домашні“  групи, а потім створені “експертні“  групи за допомогою кольорових  позначок. У кожній “домашній“  групі всі учасники мали позначки  різних кольорів, а у кожній  “експертній“ – однакові.

3. Учнів розписали по  “домашніх“ групах від 3 до 5 осіб - , залежно від кількості учнів.  Кожен учень був поінформований, хто входить до його “домашньої“  групи, тому що її члени збирались  раніше. “Домашнім“ групам дали  “порцію“ інформацію для засвоєння,  щоб обмінятись нею потім з  іншими.

4. Після завершення роботи  домашніх груп учні розійшлися  по своїх кольорових“ групах, де вони стали експертами з  окремої теми ( своєї частини інформації). Наприклад, всі “червоні“ зібралися  біля дошки, а всі “сині“  – у холі. В кожній групі  був представник з кожної домашньої  групи. 

5. Кожна експертна група  вислухала всіх представників  домашніх груп і проаналізувала  матеріал в цілому, провела його  експертні оцінку за визначений  час. Після завершення роботи  учням було запропоновано повернутись  “додому“. Кожен учень поділився  інформацією, отриманою в експертній  групі з членами своєї “домашньої“  групи. Наприклад, всі учні  під номером 1 зустрілись перед  класом. В “домашніх“ групах  було по одній особі з експертних  груп. Учні донесли інформацію  якісно і в повному обсязі  за визначений учителем час. (Див.  додаток 3).

Симуляції або  імітаційні ігри

Імітаціями називають  процедури з виконанням певних простих  відомих дій, які відтворюють  будь-які явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну  ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконуючи інструкцію. Під  час імітації учні отримали чіткі поопераційні інструкції. Учні виконували дії індивідуально. На закінчення певного виду діяльності всі учні отримали подібний результат, але він різнився залежно від індивідуальних особливостей учня. Імітаційна гра позитивно вплинула на розвиток уяви та навички критичного мислення, посприяла застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми.

Організація роботи:

1. Було обрано явище,  тему для імітації.

2. Сплановано все, що  необхідно для імітації, продумано  участь у ній всього класу.

3. Надано учням достатньо  інформації, щоб вони могли впевнено  виконувати всі процедури.

4. Перед імітацією було  зроблено короткий вступ.

5. Заздалегідь продумано  запитання для підбиття підсумків. (Див. додаток ).

Складніші імітаційні ігри називаються симуляціями. Це – створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у прощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльність суспільних інститутів, які існують у справжньому житті. Готуючи учнів до симуляції, вчитель має не тільки розподілити ролі, а й з'ясувати з кожним виконавцем послідовність його дій та висловлювань.(Див. додаток 4)

Рольова гра

Імітує реальність призначенням ролей учасникам і наданням їм можливості діяти, наче насправді. Кожна  особа в рольовій грі має чітко  знати зміст її ролі та мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри –  визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду  шляхом гри, допомогти навчитися  через досвід та почуття. Рольова  гра була використана для отримання  конкретних навичок, вмінь і знань. Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомогло учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду  шляхом гри, сприяти розвитку уяви і  навичок критичного мислення, вихованню  спроможності знаходити і розглядати можливості дій, співчувати іншим.

У ході рольової гри учасники “розігрували у ролях“ визначену  ситуацію. Рольова гра потребувала  початкові вправи, була простою з  наступними ускладненнями. Учні розігрували  свою роль, моделюючи свою реальну  поведінку, якщо це була ситуація. в  яких вони вже побували.

Організація роботи:

1. Сформульовано проблему, яку ілюструє рольова гра. 

2. Спільно з учнями  визначено кількісний склад учасників  а також продумано, як доцільніше  працювати над грою. Нерішучих  учнів заохочували до співучасті.

3. Учням надано достатньо  інформації, щоб вони переконливо  виконували свої ролі.

4. Продумано сам сценарій  рольової гри, який може бути  складений у вигляді: 

а) розповіді, під час якої ведучий розкриває суть справи, а  решта учнів озвучують її, розкриваючи  зміст через ролі своїх персонажів.

б) інсценізації, під час  якої герої діють частково спонтанно, але відтворюють основну ідею.

Було забезпечено активну  участь всього класу в проведенні вправи. Наприкінці ретельно обговорили міркування учнів з приводу вправи. Вправи проводились в обстановці довіри, щоб учні не почувались та розуміли, що реагувати можна по-різному. Практика допомогла учням почувати себе впевненіше при проведенні таких вправ.

Відповідаючи на певні  запитання і обговорюючи ситуацію, діти поступово вийшли з ролей. (Див.додаток 5)

Дискусія

Дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми і все це повністю відповідає завданням сучасної школи. Дискусія – це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Є такі види дискусій: дискусія в стилі телевізійного ток-шоу та оцінювальна дискусія.

При плануванні дискусії враховувалось  кілька важливих моментів: час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час  навчального заняття, місце, яке  має давати можливість здійснювати  всі необхідні пересування учнів  і створювати оптимальні умови для  обговорення учнями проблеми і стеження за її перебігом решти учнів, матеріали, необхідні для роботи учнів. Протягом усієї роботи груп в полі зору трималось  три основних моменти: мета, від якої не слід відхилятися, час, якого слід дотримуватись, щоб досягнути мети, підсумки, щоб не втратити сенс самої  дискусії. В основній вступній частині  було створено емоційний та інтелектуальний  настрій дискусії.

Організація роботи. 1.Обрано тему для дискусії. Вона була сформульована проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різновекторними.