Технічна творчість учнів основної школи

а) індивідуально (кожен учень виконує окреме завдання);

б) ланками (одне завдання виконує група з 2–3 чоловік);

в) комбіновано (нескладні деталі роблять учні окремо, а складні – ланками).

Індивідуальні заняття організовують тоді, коли є можливість виготовити кілька видів  виробів приблизно однакової  конструкції (наприклад, судномоделі з гумовими двигунами у V класі). Під час розподілу завдань слід враховувати підготовку, здібності, бажання і нахили кожного учня. Найменш підготовленим дати простіше завдання, а сильним – підвищеної трудності.

Якщо треба  опанувати якусь складну конструкцію, виконати трудомістку роботу (комплексні роботи у VIII класі), доцільно працювати ланками.

До комбінованого  способу організації роботи вдаються, коли працюють над виробами різної конструктивної складності, наприклад, серія приладів для вимірювання на місцевості у VI класі. У цьому разі над простими виробами працює один учень, а складніші роблять ланками [10].

Фронтальний метод проведення занять передбачає, що всі учні працюють над однаковими або близькими за призначенням виробами. Фронтальні заняття дають змогу найкраще розв'язати такі завдання, як закріплення навичок виконання окремих операцій, робота за рисунком, виявлення загальних принципів роботи окремих машин, ознайомлення з основами конструювання, моделювання. Тут учитель має можливість дати загальний інструктаж, показати, як виконують ті або інші операції, дати змогу учням потренуватися в удосконаленні тих або інших навичок, запропонувати виготовити однакові деталі, вузли, здійснити монтажні роботи.

При добрій попередній підготовці, продуманому доборі об’єктів і правильній організації роботи на фронтальних заняттях вироби можна виготовляти за зразком, за повною документацією, за неповною документацією, за рисунками (зовнішнім виглядом і описом).

Слід зауважити, що фронтальний метод проведення занять дещо обмежує вибір об'єктів моделювання (коли виробів потрібно менше, ніж їх зробили учні, робота втрачає практичну цінність, стає марною), не створює належних умов для активного прояву самостійності й індивідуальності в роботі, сковує творчі шукання. Проте ретельно продуманий добір об'єктів моделювання великою мірою зменшить недоліки фронтального методу.

Щоб зробити цей метод  ефективнішим, необхідно щоразу добре продумувати зміст інструктажу, який має передувати практичним роботам.

Фронтальний метод передбачає дві організаційні  форми занять.

Заняття без  попередніх завдань, характерною рисою яких є те, що учнів не готують заздалегідь. Тому під час занять часто стикаються із значними труднощами: розподіляти об'єкти моделювання, забезпечувати учнів необхідним матеріалом, інструментами, обладнанням, пристроями доводиться безпосередньо на заняттях. Організувати учнів – це ще не все. Треба дати їм роботу – конкретні завдання, конкретні інструкції і все, що потрібно для їх виконання. Враховуючи, що програмою відведено досить мало часу на технічне моделювання, вчитель повинен багато попрацювати попередньо, щоб всі без винятку заняття проходили організовано й доцільно. Для згаданих занять вчитель повинен підготувати об’єкти моделювання, підібрати готові деталі, потурбуватися, щоб учні на уроках праці виготовили необхідні для моделювання напівфабрикати (про призначення їх він попередньо не повідомляє) і т. п.

Деталі намічених  об’єктів моделювання включають  в план практичних робіт з праці. Таким чином, протягом І півріччя будуть зроблені необхідні деталі і напівфабрикати для запланованих об’єктів моделювання.

Заняття з попередніми  завданнями дають можливість краще провести заняття з моделювання, але вимагають більшої організаційної роботи.

Плануючи  завдання в навчальних майстернях на І і II чверті, вчитель повинен мати на увазі і попередню підготовку до занять з моделювання, які будуть у II півріччі.

Індивідуальний метод також передбачає дві організаційні форми занять:

Заняття з  попередніми класними завданнями, до яких учитель готується так само, як і під час фронтального методу проведення, але об'єкти моделювання добирає для кожного учня (або ланки) окремо. Тут бажано максимально використати об'єкти, вибрані самими школярами. Це значно підвищить їх інтерес до роботи.

Після того, як учні (ланки) одержали завдання відповідно до своїх здібностей і нахилів, учитель проводить інструктаж з кожною групою учнів.

Заняття з  попередніми домашніми завданнями. Протягом І чверті вчитель вивчає індивідуальні особливості, нахили, інтереси учнів, добирає відповідні об'єкти моделювання, готує рисунки, класифікує об'єкти моделювання, використовуючи при цьому й ті, що вибрали самі учні, підбирає групи учнів й інструктує їх.

Під час інструктажу  вчитель дає школярам попередні індивідуальні завдання, врахувавши можливості й інтереси кожного з них. У більшості випадків він пропонує дома детально ознайомитись з документацією виробу, доповнити невистачаючі дані. Більш підготовленим учням можна ускладнити завдання: запропонувати підготувати всю документацію, користуючись рисунком і описом виробу. Тим, що мають досвід з моделювання, доцільно доручити скласти вдома документацію виробу, маючи у своєму розпорядженні тільки

технічні  умови його. Всім учням доручають  скласти план виконання робіт.

Перевіряючи виконання цих завдань, вчитель  виправляє, доповнює їх, дає поради щодо поліпшення конструкції виробів тощо і тільки після цього дозволяє розпочати добір готових деталей або виготовлення їх, а також напівфабрикатів для наступного моделювання.

При такому способі  підготовки учні (ланки) одержують неоднакові завдання.

На відміну  від фронтального методу проведення занять під час роботи за індивідуальними завданнями створюються всі можливості для розвитку творчих здібностей кожного учня. А виготовлені у невеликій кількості різноманітні моделі знаходять широке застосування як на уроках, так і в позакласній роботі.

Індивідуальні завдання збуджують ініціативу школярів, зобов’язують їх самостійно розв'язувати  цілий ряд питань, що стосуються конструкції виробу, прийомів роботи і т. д.

Таким чином, на заняттях з індивідуальними завданнями можна розв’зати згадані вище конструкторські задачі і, крім того, здійснювати конструювання за повною і неповною документацією, за рисунком і описом, за технічними умовами і, нарешті, за власним задумом [10, с. 90-95].

 

2.4. Організація  занять з технічного моделювання  у 8 -  9-х класах

Заняття у 8 класі. У 8 класі на технічне моделювання можна виділити до 16 навчальних годин (з тем «Виготовлення різних дерев’яних виробів і технічне моделювання» і «Технічне моделювання. Пристрої, що підвищують продуктивність праці»).

Заняття можна  провести індивідуальним методом з  попередніми класними завданнями.

На цей  час семикласники вже оволоділи  новими операціями з обробки деревини і металу (токарні роботи по дереву, термічна обробка металів, свердління, нарізування різьб і т. д.), набули деякого досвіду роботи з моделювання, вміють читати багатодетальні рисунки і працювати з ними. Крім того, значно розширилося коло їх знань з основ наук (фізики, математики, креслення), політехнічний кругозір.

Все це дає  можливість не тільки ускладнювати завдання, а й доручати учням розробляти самостійно конструкції окремих  деталей, визначити їх розміри, вносити елементи удосконалення в будову виробів і навіть доповнювати недостаючі ланки конструкції, тобто працювати за скороченою документацією. Ступінь скорочення залежить від графічної грамотності і трудової підготовки учнів даного класу.

Вироби слід підбирати в основному такі, щоб  робота над ними узагальнювала знання і виробничі навички з обробки деревини на токарному верстаті, термічної обробки, свердління металів, нарізування різьб.

Досвід показав, що семикласникам доцільно пропонувати  такі моделі і пристрої, які потім можна було б використати у навчальних майстернях на уроках праці, під час технічного моделювання, а також у гуртковій роботі:

1. Автоматизований паяльник.
2. Низьковольтний електропаяльник.
3. Авторучка-зварювальник.
4. Мініатюрний паяльник.
5. Викрутка з самотримачем.
6. Ручний пристрій для заточування інструментів.
7. Кругоріз по дереву і т. д.

У чому доцільність  вибору саме таких виробів?

По-перше, під  час виготовлення кожного з них  треба виконувати токарні роботи по дереву, елементи термічної обробки, свердління і для більшості виробів – нарізування різьб.

По-друге, всі  ці пристрої дуже потрібні для роботи в навчальних майстернях і гуртках.

По-третє, цей  перелік виробів дає можливість організувати попередню підготовку до їх виготовлення.

Попередньо  на уроках праці можна виточити ручки, катки, ніжки. На заняттях з обробки металу учні можуть заготовити необхідні напівфабрикати.

Слід поділити між учнями відповідно до їх здібностей. Найбільш підготовленим (або гуртківцям) доручити зробити викрутку з самотримачем, мініатюрний паяльник, авторучку - знарювальник. Коли в класі є любителі автоматики, радіотехніки, телемеханіки, з ними можна організувати індивідуальну роботу з попередніми домашніми завданнями.

Залежно від  нахилів і здібностей учнів учитель  може підібрати їм завдання, що наведені у даному посібнику в розділі «Пристрої з електроніки й автоматики» або з інших розділів.

Саме тут  необхідно дуже уважно прислухатися до пропозицій учнів, якомога більше включати до тематики занять вироби, запропоновані ними, допомогти їм скласти робочі ескізи цих виробів, поліпшити їх конструкцію, підібрати потрібні матеріали, готові деталі, порадити почитати відповідну додаткову літературу тощо.

Заняття у 9 класі. У 9 класі програма передбачає спеціальні години на технічне моделювання і конструювання: заплановано 12 годин для виконання комплексних слюсарно-механічних робіт. У цей комплекс можна включити моделювання й конструювання пристроїв, які сприятимуть підвищенню продуктивності праці, поліпшуватимуть якість її і разом з тим вимагатимуть передбачених програмою слюсарних і токарних операцій під час їх виготовлення.

З V по VIII клас учні опановують всі основні операції з обробки металів, набувають відповідних виробничих навичок, певної графічної грамотності, самостійності в роботі, технічної кмітливості, навчаються застосовувати знання з основ наук у трудовій діяльності. Все це дає можливість їм на кінець восьмого року навчання виготовляти досить складні технічні пристрої, а саме:

1. Кернер - центрошукач.
2. Розмічальний кернер.
3. Кругоріз по металу.
4. Пристрій для згинання ніжок кронциркуля.
5. Пристрій для насікання зубів на пилках.
6. Штамп для виготовлення ковпачків до ручок напилків.
7. Ключ безпеки для кулачкового патрона.
8. Редуктор черв’ячний.
9. Універсальний кутомір та ін.

Цей список бажано доповнити виробами за пропозицією учнів.

Щоб виготовити згадані  пристрої, 14 навчальних годин, як показала практика, не вистачає, а тому заняття  слід проводити індивідуальним методом з попередніми класними завданнями з таким розрахунком, щоб частину токарних робіт учні виконували на заняттях з токарної справи.

Коли в школі немає  можливості забезпечити одночасно  всіх учнів робочими місцями біля токарних верстатів, роботу слід організувати так, щоб одна частина їх працювала над виготовленням токарних деталей, а друга – виготовляла у слюсарній майстерні потрібні напівфабрикати.

Пропоновані у посібнику  вироби для 8 і 9 класів мають досить складну конструкцію, але практика показує, що при належній організації занять і підготовчої роботи учні успішно справляються з такими завданнями. Успіх їх роботи набагато залежить від учителя, який насамперед повинен:

1. Чітко розробити зміст кожного заняття по виготовленню і конструюванню виробів, врахувавши зв'язок теоретичних знань учнів з основ наук з їх творчою діяльністю в майстернях.
2. Добре продумати зміст кожної бесіди, особливо вступної, коли розподіляє завдання і проводить інструктаж.

Перед тим  як визначити, хто з учнів і  яке завдання виконуватиме, вчителю необхідно знати здібності і рівень знань кожного з них, смаки, інтереси, нахили, продумати, як краще об'єднати учнів у ланки для виконання трудомістких і складних завдань.

Так, дев’ятикласникам, що мають достатній досвід з конструювання, можна доручити сконструювати пристрій тільки за технічними умовами.

Після того, як учні одержать завдання, вчитель класифікує вироби відповідно до їх призначення і будови, проводить інструктаж з кожною групою, ланкою, а то й окремими учнями. Готуючи його, необхідно врахувати, які конструктивні задачі має розв'язати кожен учень, і згідно з цим інструктувати його щодо наступної роботи. До виробів, над якими мають працювати учні 8 і 9 класів, у посібнику дано детальну документацію, але вчитель під час розподілу завдань і проведення інструктажу може на свій розсуд зробити будь-які скорочення в ній.

3. Кваліфіковано і вміло керувати у підготовчий період самостійною роботою учнів (складання ескізів, обговорення пропозицій щодо поліпшення конструкцій майбутніх виробів, постійний контроль за характером роботи кожного учня і т. д.).

Коли ці умови  виконуються, то можна з певністю сказати, що заняття з технічного моделювання й конструювання проходитимуть ефективно.