Виховання гуманних почуттів у дітей дошкільного віку як психолого-педагогічна проблема

Компетентність у напрямі «Сім’я. Родина» передбачає комплекс знань дитини про особливості взаємин з членами родини [5,с.12 –13].

Компетентність дитини у сфері «Я сам» – важлива передумова її особистісного становлення. Правильна оцінка дитиною свого «Я» виступає регулятором її моральної поведінки, лежить в основі гуманних почуттів. [5, с.17].

Компетентність у напрямі соціального «Я» становлять уявлення дитини дошкільного віку про необхідність сприймати себе в контексті відносин з іншими, розвинена потреба в контактах з однолітками і дорослими, соціальні мотиви спільної діяльності, регуляція поведінки і діяльності, моральні почуття[5,с.18 – 19].

Як бачимо вимоги Базового компоненту дошкільної освіти значною мірою зорієнтовано на розвиток емоційної сфери та почуттів дитини й вміння керуватися ними у практичному житті.

В старшому дошкільному віці формування моральних якостей особистості, а відтак і гуманних почуттів, активно продовжується. Зміст педагогічного процесу на цьому етапі чітко визначено програмовими вимогами.

Так у розділі «Гра» програми виховання дітей дошкільного віку «Малятко» визначено наступні завдання, що мають відношення до виховання гуманних почуттів у дітей старшого дошкільного віку [22]. Значний соціальний зміст виховання закладено у розділі програми «Дитина і навколишній світ»[22,c.153-154].

У розділі «Мовленнєве спілкування» зміст виховного процесу значною мірою зорієнтовано на формування морально-етичних норм спілкування, без оволодіння якими, на нашу думку, неможливо належно висловити власні емоції, співчуття. [22,с.187 – 188].

Розв’язання етико-естетичних завдань виховання відображено у розділі «Образотворче мистецтво». Зміст його передбачає формування етичних уявлень на основі естетичного сприймання навколишнього [22,с.225 – 226].

Гуманні аспекти соціального розвитку дитини-дошкільника знаходимо й у змісті розділу програми «Праця» [22,с.267 – 268].

Таким чином, передумови для виховання гуманних почуттів у старших дошкільників закладено у кожному з видів діяльності, що організуються в навчально-виховному процесі дошкільного закладу. Адже від оволодіння гуманною стороною взаємин в дитячому віці багато в чому залежить характер майбутніх відносин особистості з іншими людьми в учбовому, трудовому, сімейному й інших колективах. Вміння встановлювати і підтримувати доброзичливі взаємини з оточуючими свідчать про високий рівень моральної зрілості.

Збудити в чутливій дитячій душі здатність співпереживати, співрадіти, співстраждати - значить вже в дошкільному віці підготувати сприятливий ґрунт для формування суспільно-спрямованої особистості.

 

1.3. Виховання гуманного ставлення до природи у дітей дошкільного віку як складова екологічного виховання

 

На сьогоднішньому етапі складних та динамічних відносин суспільства з навколишнім середовищем бережливе ставлення до природи повинно складати невід'ємну частину загального досвіду кожного громадянина нашої держави. Адже, сформований екологічний досвід не дається з народження, удосконалення важливої якості сучасної людини продовжується все життя.

Філософське осмислення ситуації показує, що ключ до вирішення проблеми - в підвищенні рівня екологічної культури суспільства, обмеженні потягу до матеріального надлишку, що формувався тисячоліттями, вдосконаленні людських якостей, розвитку і заохоченні духовного, в його гармонійному поєднанні з матеріальним в кожній окремій особі. І це переводить проблему подолання кризи в галузь освіти.

Саме вона покликана виростити екологічно культурну людину, яка зможе добровільно і усвідомлено прийняти спосіб життя в рамках екологічного активу суспільства, реалізувати такі зразки діяльності і поведінки, які б підтримували стабільність природних біогеохімічних циклів і соціальних процесів.

У зв'язку з цим однією з важливіших проблем сучасної освіти, і перш за все природничо-наукової, є виховання у дошкільників гуманного ставлення до природи, утвердження в їх свідомості природи як універсальної цінності для  життя людини і його рівноправного партнера, необхідності поважного, дбайливого, ставлення до неї.

У Концепції екологічної освіти України серед завдань дошкільного виховання визначено формування основ екологічної культури, морально-ціннісної орієнтації особистості. Цінності є необхідною передумовою розуміння сутності природи, переосмислення власної поведінки в межах гуманістичних ціннісних орієнтирів щодо природи.

Завдання дбайливого ставлення до природи означені в Конституції України: «кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі». У Державній національній програмі «Освіта. Україна 21 століття» йдеться про те, що необхідно «формувати екологічну культуру людини в гармонії її відносин з природою». «Базовий компонент дошкільної освіти в Україні» визначає зміст знань дошкільників із різних сфер людської життєдіяльності: зокрема в ньому зазначені загальні підходи до формування особистості через сферу життєдіяльності в природі, а саме: «Природа є: екологічне спрямування, виховання різнобічної і гармонійної особистості, орієнтованої на відтворення екологічної культури суспільства, комплексний підхід, що передбачає розвиток чуттєвої сфери, засвоєння певного кола знань та оволодіння практичними вміннями» [5, 47]. В законі України «Про дошкільну освіту» визначені головні завдання дошкільної освіти, одне з них – це свідоме ставлення до себе, оточення та довкілля.

Формуючи ціннісне ставлення до природи, необхідно виходити з наступного: головне, щоб дитина зрозуміла, що людина і природа взаємопов'язані, тому турбота про природу є турботою про людину, його майбутнє, а те, що шкодить природі, завдає шкоди і людині. Отже дії в результаті яких руйнується загальний для всіх нас дім, аморальні.

Що ж необхідно робити, враховуючи вікові особливості дошкільнят, до яких можна віднести вразливість і емоційна чуйність, співчуття, співпереживання, які допомагають дитині увійти «до життя іншої живої істоти з середини» писав В. Сухомлинський, відчути чужий біль як свій власний. 

Екологічне виховання дітей дошкільного віку, з точки зору науковців, припускає:

- виховання гуманного відношення  до природи (етичне виховання);

- формування системи екологічних знань і уявлень (інтелектуальний розвиток);

- розвиток естетичних відчуттів (уміння бачити і переживати  красу природи, захопитися нею, бажання  зберегти її);

- участь дітей в посильній  для них діяльності по догляду  за рослинами і тваринами, по  охороні і захисту природи.

Екологічне виховання дошкільників слід розглядати, перш за все, як етичне виховання, бо в основі ставлення людини до оточуючого її світу природи повинні лежати гуманні відчуття, тобто усвідомлення цінності будь-якого прояву життя, прагнення захистити і зберегти природу і т. д.

Представимо схему взаємозв'язків форм і методів роботи з дітьми в дошкільному навчальному закладі на складові екологічного виховання.

 

Рисунок 1.1 – Зміст роботи з екологічного виховання

Рисунок 1.2 - Система роботи з підвищення рівня сформованості гуманного ставлення до природи

 

Таким чином, основними завданнями роботи у сфері виховання гуманного ставлення до природи повинні бути:

- збагатити чуттєвий досвід дітей у процесі пізнання природи;

- знаходити можливості для прямих або опосередкованих контактів дітей з природою;

- здійснювати педагогічний вплив на розвиток емоційної сфери і засвоєння знань про взаємозв'язки у природі; 

- розширювати коло уявлень дітей про природоохоронну роботу в природі;

- розвивати пізнавальні інтереси;

- організовувати посильну трудову діяльність у природі;

- формувати елементи наукових знань про основні чинники у розвитку природи (світло, температура, волога та ін.);

- розвивати вміння класифікувати природу (рослини, тварини, птахи та ін.);

- активізувати знання і практичний досвід в різних видах діяльності;

- викликати інтерес до живих барометрів природи.

 

 

Розділ 2. Експериментальне дослідження особливостей виховання гуманного ставлення до навколишнього середовища дітей дошкільного віку

 

2.1. Методика визначення рівня ставлення дітей до навколишнього середовища

 

Для повноти дослідження ми провели експериментальну перевірку вихідного рівня ставлення дітей дошкільного віку до рідної природи.

Дослідження проводилось на базі ДНЗ «Ромашка» м. Свердловськ, Луганської області з дітьми старшого дошкільного віку.

Визначимо правила проведення діагностики:

1)  Заради обстеження не варто  відволікати дитину, якщо вона  чимось зайнята, захоплена. Постарайтеся  вибрати такий момент, коли вона  готова піти з Вами на контакт.

2) Самим головним завданням на  першому етапі є встановлення  гарного контакту між дорослим  і дитиною. Довірлива атмосфера, доброзичливе відношення, увага, справжня  зацікавленість забезпечать взаєморозуміння. Тільки від дорослого залежить  настрій дитини під час діагностики. Допоможіть їй зосередитися, дайте можливість захопитися.

3)  Місце проведення діагностичної  процедури повинно бути досить  відокремленим, щоб інші діти  або дорослі не заважали Вашій  дитині спілкуванню, не відволікали  дитину й тим більше не давали порад із приводу виконання завдання. Якщо це незнайоме місце для дитини, то дайте йому можливість і час озирнутися, освоїтися. У противному випадку, дитина буде думати не про Ваше завдання, а буде зайнята вивченням нового для неї оточення.

4)  Стежте за станом дитини  в ході обстеження: постарайтеся  помітити перші ознаки втоми, дискомфорту у дитини й, якщо  не вдається їх перебороти, подякуйте  дитині за роботу та відкладіть  Ваше спілкування на інший  день.

5)  Не обіцяйте заохочень і  нагород за роботу, постарайтеся для дитини       зробити приємним саме спілкування з Вами.

6) Приймайте дитину такою, яка  вона є. Не оцінюйте її, не   коментуйте її відповіді, не виражайте  здивування, радості або    осудження - у цьому випадку Ваше завдання констатувати рівень розвитку особистості дитини, а не виховувати її.

Методика 1. «Діагностика рівня екологічних знань дошкільників».

Автор О.Ф. Горбатенко «Система екологічного виховання в ДНЗ».

Завдання 1.1.

Мета: виявити характер уяви дитини про живе.

Використається метод індивідуальної бесіди, що включає три частини.

У першій частині бесіди виявляються уявлення дитини про істотні ознаки живого й цілісності як найважливішій умові життя організму. Для цього дошкільникові пред'являється десять картинок із зображеннями об'єктів живої природи (тварини, рослини, людина), неживої природи (сонце, дощ), предметів, створених людиною (машина, літак).

Із всіх представлених йому пропонується вибрати картинки із зображенням живого. Після цього задаються питання:

- Як ти довідався, що все це живе?

- Чому ти вважаєш, що  (називається  конкретна тварина, рослина) живий?

- Як потрібно доглядати за  тваринами (рослинами)?

- Навіщо потрібні (називаються  частини й органи)?

Третя частина бесіди присвячена виявленню уявлення дошкільника про пристосування живих істот до різних середовищ перебування з метою задоволення потреб. Дитині надаються кольорові зображення основних середовищ перебування живого (повітряної, водної, наземної), силуетні картинки тварин і пропонується проблемно-ігрова ситуація:   «Хтось ( будь-який ігровий персонаж) переплутав тварин і місця їхнього перебування». Задаються питання:

- Чи правильно «розселили» тварин? Чому?

- Допоможи тваринам й осели  їх так, щоб їм добре жилося.

- Чи добре різним тваринам  і рослинам жити разом (у лісі, у водоймі, на лузі)? Чому?

Бесіда з дитиною може проводиться повністю або вроздріб у різний час (залежно від його інтересу, стану).                                                     

Завдання 1.2.                                                                                     

Мета: вивчити особливості розуміння дитиною цінності природних об'єктів.

Використається метод індивідуальної бесіди з дитиною, у ході якої йому задаються питання:

- Чи любиш ти тварин і рослини?

- З якими живими істотами  тобі подобається зустрічатися, з якими не подобається? Чому?

- Навіщо потрібні тварини й  рослини?

- Чи можуть люди прожити без  тварин і рослин? Чому?

- Чи може людина прожити без  інших людей? Чому?

Завдання 1.3.

Мета: виявити за допомогою картинок й у ситуації вибору уявлення  дитини про норми відносини до живого.

Використовується метод індивідуальної бесіди. Дитині пропонується ситуація, у  якій герой віддає перевагу допомозі живій істоті розваги. Задаються питання: