Виховання моральних особливостей моллодших школярів

Моральний розвиток дітей включає в себе присвоєння ними моральних норм і цінностей суспільства. Формування моральних поглядів, ідеалів, переконань, які визначають повсякденну поведінку людини, здійснюються в умовах морального вибору у поведінці і діяльності.

Мораль орієнтує в першу чергу на свідоме сприйняття людиною суспільних ідеалів і вимог, на добровільне виконання моральних норм і принципів в якості внутрішніх мотивів поведінки. Мотивація, оцінка і самооцінка - важливі засоби моральної регуляції поведінки людей.

Моральний розвиток особистості - процес, що триває протягом усього її свідомого життя. Найвищий рівень моральної вихованості розглядається як мудрість людини. Мудра людини вміє правильно будувати свої стосунки з іншими людьми, спілкуватися, розв’язувати складні моральні проблеми, проявляти моральну творчість. Мудрість - це той ідеал, до якого має прагнути кожна людина. Звичайно, конкретні обставини та індивідуальні психологічні особливості можуть певною мірою обмежувати моральний розвиток особистості.

Однією з стрижневих складових моральної вихованості дітей є розвиток їх моральної свідомості. Моральна свідомість визначається як “відображення у свідомості людини принципів моральності, тобто норм поведінки, що регулюють ставлення один до одного й до суспільства” [8,74].

Моральні знання становлять основу розвитку моральної свідомості і є одним із основних її компонентів. Моральні знання допомагають правильно діяти в тій чи іншій ситуації. Адже для того, щоб вчинки відповідали вимогам моральних норм і правил, потрібно знати, що таке “добре” і що таке “погано”. Моральні знання є необхідною передумовою становлення у підлітковому та юнацькому віці таких складних утворень моральної свідомості, як переконання.

Наявність позитивних моральних ідеалів є необхідною умовою здійснення виховного процесу. І, навпаки, виникнення негативних ідеалів становить серйозні перешкоди для виховання.

Моральний розвиток здійснюється в процесі життя, в умовах організованого виховання і навчання. Формування моральних ідеалів спрямоване на засвоєння узагальненого людського досвіду, суспільних норм поведінки та вироблення моральних якостей, які є для суспільства ідеальними. Але моральний розвиток не завжди збігається з тим, що проектується. Це залежить від того , чи відповідають поставленій меті зміст, організація, форми та методи виховання дітей у родині та у дитячому садку.

Роль моральної поведінки дитини як засобу її виховання підкреслюється у педагогічних дослідженнях Ш.Амонашвілі, К.Вентцеля, Я.Коменського, Я.Корчака, В.Сухомлинського, Й.Песталоцці та інших відомих педагогів. Аналіз праць Ш.Амонашвілі, І.Беха, В.Сухомлинського та ін. дозволяє зробити висновок, що найбільш адекватним способом розкриття потенційної здатності процесу морального вибору до саморозвитку, його стимулювання вбачається використання методу виховних ситуацій. За визначенням І.Беха: “Виховна ситуація – це соціальні умови, за яких дитина у стосунках з дорослим засвоює соціальні норми поведінки” [1, 6]. Виховна ситуація передбачає поєднання соціальних емоціогенних умов, активності дитини та роль у цьому вихователя. Дорослий опосередковано впливає на поведінку дитини, спонукає її до морального вибору, залишаючи за нею право самостійно його здійснювати.

Для нашого дослідження особливий інтерес становлять теоретичні уявлення щодо узгодження ліній розвитку моральної свідомості та самосвідомості. Як зазначається в роботах Л.С.Сапожнікової, В.М.Холмого-рової, О.М.Чоросової, С.Г.Якобсон, власні дії у логіці задоволення особистісних інтересів та моральні знання, що зумовлюють соціальний тип поведінки, на певному етапі розвитку моральної свідомості починають протиставлятися, зіставлятися, осмислюватися й оцінюватися дитиною. Моральна свідомість і уявлення про себе як суб’єкта дії взаємодіють, вербальна і реальна поведінки перетинаються та об’єднуються в єдину життєву практику [11,3].

Важливу роль у ситуації морального вибору відіграє моральна орієнтація. У психологічній літературі (О.В.Садокова) виокремлюються два типи моральної орієнтації: нормативна (орієнтація на норму, правило) та емпатійна (орієнтація на благополуччя, щастя конкретних людей).

Аналіз розгортання наукових досліджень проблеми морального вибору показує, що у цьому процесі простежується поступовий перехід від розкриття його загальних особливостей (Є.В.Субботський, С.Г.Якобсон) до пошуку способів інтенсифікації через постановку так званих діалектичних завдань, демонстрування вербально-негативних зразків, розробку креативних завдань, що здатні стимулювати творчий пошук (Т.П.Авдулова, Н.А.Холіна).

В науковій літературі розглядаються декілька моделей моральної саморегуляції. До найбільш відпрацьованих, на нашу думку, можна зарахувати схеми І.Д.Беха, Л.І.Божович, С.Г.Якобсон. Їх відмінність зумов-лена вибором різного ракурсу аналізу проблеми.

Як показує аналіз, у всіх концепціях особливу увагу вчених привертає питання детермінуючих основ морального вибору. Виокремлюють різні підстави активації моральної самосвідомості: негативні емоційні переживан-ня, що виникають при виведенні паралелей між власною поведінкою і негативними проявами персонажів (С.Г.Якобсон); позитивні переживання, на основі яких формується позитивна моральна самооцінка (Н.А.Холіна); інтеріоризований зовнішній контроль як спонукальна сила (Л.І.Божович, Є.В.Субботський); усвідомлення цінності правил. 

Спостереження за складними процесами демократизації в Україні, аналіз соціальних проблем дозволяють виявити соціально-педагогічні фактори, що впливають на моральне виховання молодшого школяра в позаурочній діяльності. Це – сім’я (не виконує належним чином свої основні функції: репродуктивну, демографічну, виховну, рекреативну, комунікативну, регулятивну, організаторську); соціальні відносини (соціально-політичні зміни; розшарування в суспільстві, зміна соціальної структури; відсутність цілісної соціальної політики дитинства; нестабільність економіки); чинні норми та ідеали (ціннісно-нормативна система має деформований характер; девальвація загальнолюдських цінностей; спрощення духовно-ціннісних орієнтацій; переважання екзистенціальних та вітальних потреб); полікультура (низькопробне кіно, відео, книговидання; принизливі ідеали, інформаційне перевантаження, низькопробна реп і рок музика); макро- і мікросередовище (майже відсутні загальновизнані громадські норми і принципи співжиття людей) [17,187].

Як зазначали видатні педагоги (О.Духнович, А.Макаренко, І.Огієнко, С.Русова, І.Стешенко, В.Сухомлинський, Я.Чепіга, С.Шацький та ін.), вирішуючи питання про моральне виховання школяра, треба підходити до нього з точки зору забезпечення об’єктивного впливу на кожну особистість всієї системи суспільних відносин (виробничих, ідеологічних, правових, моральних, побутових, сімейних), її власного ставлення до життя.

Цю точку зору поділяють сучасні педагоги М.Красовицький, О.Куракін, Л.Новикова та ін.

Значний внесок у з’ясування багатогранних аспектів теорії і практики морального виховання зробили В. Білоусова, Л. Канішевська, О. Киричук, Б. Кобзар, Н. Рєпа, Н. Трофимова та ін.

У своїй статті «Праця в її психічному і виховному значенні» К. Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованні дітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі. «Виховання, якщо воно бажає щастя людині,— писав К. Ушинський,— повинно виховувати її не для щастя, а готувати до трудового життя». Виховне значення фізичної праці, в тому числі і для морального виховання дітей, він розумів конкретно, виходячи з практики завдань школи і сім'ї: самообслуговування дома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду і на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя і т. ін. Привчаючи дітей до праці, слід виховувати у них уміння долати труднощі, водночас стежити за тим, щоб діти не перевтомлювались, діставали насолоду від фізичної праці.

Праця людини, писав К. Ушинський, також необхідна для її душевного здоров’я, як чисте повітря для її фізичного здоров’я. Без  праці людина не може йти вперед, не може і залишатися на одному місці, вона буде йти назад: «Праця – не гра і не забава; вона завжди серйозна і важка» [2,18].

Як бачимо, предмет дослідження складний і багатогранний і розглядається з позицій різних наук.

РОЗДІЛ ІІ

 ШЛЯХИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ 

2.1. Моральне виховання  у сім’ї

Через особливість нашого дослідження, націленого на виховання людини культури – особи вільної, духовної, гуманної, творчої, що в основі своєї має діяльнісний підхід, встає питання про розробку добре відпрацьованої інструментовки морального доторкання до особистості, яка включає різноманітні форми і методи, що базуються на діяльності, на отриманні позитивних емоцій, і, що спираються на культурологічні джерела, оскільки свобода, гуманність, духовність, творчість є основними характеристиками культури. Необхідно знайти такі методи, способи і прийоми, які дійсно б «будили» в дитині прагнення до краси, істини, добра, творчості, а не насаджували, не вимагали виконання строгих норм і правил, за допомогою такого технологічного забезпечення можливо виховати справжню людину культури. Саме тому потрібний перехід від авторитарності у виборі методів, способів і прийомів морального виховання до виховання словом, справою, прикладом (зразком), переконанням і покаранням, тобто за допомогою методу непрямого впливу на особистість, що залучає її до діяльності, що сприяє цілеспрямованому процесу культуромісткого розвитку людини, що бере активну участь і усвідомлено здійснює саморозвиток. У якості засобу дії на особистість, що відповідає цим характеристикам, виступає культура. Отже, можливо стверджувати, що сучасна виховна система не може існувати без неї, оскільки культура – це природний, традиційний, випробуваний життям метод виховання, в ньому немає штучності, в ньому немає педагогічної нарочитості, що завжди викликає протест дитини: «Не виховуйте мене!». Природа культури така, що дитина не почуває себе об’єктом виховання [8].

Культура як прийом опосередкованої педагогічної дії дозволяє управляти не особистістю, а процесом її розвитку, оскільки в самій природі культури немає зайвого дидактизму, повчальності, гасел, закликів. Їй притаманний відкритий діалог, свобода вибору, імпровізація, пошук істини, різноманітна творча діяльність. Усе це створює умови суб’єкт-суб’єктних стосунків, атмосферу співтворчості і співпраці.

При розробці технологічного забезпечення реалізації культурологічного підходу в моральному вихованні молодших школярів передусім важливо врахувати, що методи і прийоми моральної дії тільки тоді виступають як формуючий чинник, коли за допомогою їх особистість активно включається в систему громадських стосунків колективу, що свідомість дитини формується поступово в процесі життя і передусім засобами самого життя [6, 70].

Методи морального виховання в сім’ї уявляє сукупність покрокових дій, операцій і процедур, що забезпечують результат, якій діагностується і є гарантованим. У технології мають бути: чітко і діагностично задані цілі; коректно вимірювані результати діяльності; представлений зміст діяльності різної міри складності; вирішення кожного з поставлених завдань за допомогою опису комплексу правил, прийомів, логічної структури їх рішення; вказівка способів взаємодії учасників виховного процесу; мотиваційне забезпечення діяльності батьків і дітей; активна діяльність рефлексії батьків і дітей, що забезпечує моральний розвиток.

Проектування технології, як покрокової системи дій, дозволяє батькам поетапно вирішувати завдання морального виховання, коригувати діяльність виховного процесу, просуватися до досягнення заданої мети.

Технологічне забезпечення морального виховання в сім’ї може виявитися неефективним, якщо при його застосуванні не враховане наступне.

По-перше, необхідно заздалегідь продумати технікові використання методів і прийомів морального виховання, виходячи з особливостей індивідуально-психологічних і суспільно-психологічних якостей дитини. Важко розраховувати на виховний успіх, якщо не взяті до уваги такі їх індивідуальні психологічні якості, як особливості темпераменту, емоційного складу, пізнавальних процесів (мислення, пам’яті і уяви). Необхідно врахувати також особливості сімейних взаємин: соціальні установки, домагання-очікування, ціннісні орієнтації, стереотипи.

По-друге, продумувавши технологічне забезпечення морального виховання в сім’ї, необхідно виявити, наскільки воно відповідає стану морального здоров’я. Багато методів і прийоми морального виховання виявляться недоречними, неефективними і навіть шкідливими, якщо в сім’ї не в шані взаємодопомога, склався нездоровий морально-психологічний клімат.

По-третє, важливо пам’ятати, що результативність застосування технологічного забезпечення морального виховання знаходиться в безпосередньої залежності від загальної культури і моральної зрілості батьків, яким довірено моральне виховання молодших школярів, від їх педагогічної компетентності. При застосуванні методів і прийомів морального виховання батькам необхідно самим тверезо оцінити особливості своїх індивідуально-психологічних і суспільно-психологічних якостей.

Практика підтверджує: чим вище рівень психолого-педагогічної компетентності тих, хто займається вихованням школярів, тим з більшою результативністю ними використовуються різноманітні методи і прийоми морального виховання [7].

По-четверте, при відборі і розробці технологічного забезпечення морального виховання в сім’ї необхідно враховувати, що повноцінність розвитку особистості залежить від залучення її до різних видів мистецтв. Привласнення кожною особистістю сукупності культурних цінностей визначає міру її розвитку, соціалізації, гуманізації, рівень інтелігентності. В основі духовного начала лежить культура, тому вона і є джерелом морального становлення, виховання підростаючих поколінь [14].

Л. Виготський показав нерівнозначність інтересу дітей до різних видів мистецтв. Розділяючи цю точку зору, учені встановили, що кожному з періодів розвитку свідомості дитини відповідає провідний тип художньої діяльності. У кожному періоді різні її види існують, але один вид, який якнайповніше відбиває тенденцію віку, ближчий дитині (його називають актуальним). При цьому підкреслюється, що розвиток дітей здійснюється успішно при спілкуванні не лише з актуальним, але і з іншими видами творчості [3]. Так, наприклад, у дітей молодшого шкільного віку великий інтерес викликають казки, а як вид діяльності – гра. Тому при відборі методів і прийомів перевагу слід віддавати тим, які в різній манері обіграють казки: ігри-драматизації, проведення різних свят, театр ляльок, народні ігри та інші.

Реалізація технології бачиться нам можливою при використанні технологічного забезпечення реалізації культурологічного підходу в моральному вихованні молодших школярів в сім’ї, що включає наступні методи і прийоми морального виховання.

I. Інформаційно-просвітницькі методи.

1. Метод бесіди. У накопиченні школярами морального досвіду-регулювальника поведінки, провідне місце займають бесіди. Основне призначення бесід – притягнути увагу дітей до оцінки подій, вчинків, явищ громадського життя і на цій основі сформувати у них ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадянських і моральних обов’язків. Бесіди збагачують дитину необхідними знаннями, уміннями оцінювати власну поведінку, саме з цього починається формування життєвого досвіду.