Виховання моральних особливостей моллодших школярів

Бесіди треба будувати із залученням особистісного досвіду самих дітей, тому що переконливий сенс обговорюваних в ході бесіди проблем буде значно вищий, якщо вони знаходять опору в справах, вчинках і діях хлопців. Бесіди можуть складатися з цілого циклу, в якому послідовно розкриваються моральні поняття «друг», «дружба», «уважний», «чуйний». Такі бесіди створюють у дітей емоційну настроєність на активну позицію в житті, на прагнення приносити радість людям. Роз’яснення дітям моральних вчинків в колективі є важливою умовою критичного відношення дітей до своїх вчинків і поведінки інших. Використовуючи приклади вчинків дітей з художніх творів, живі приклади самих дітей, батьки заповнюють недолік життєвого досвіду, поступово формують моральні представлення, переконують в необхідності моральної поведінки.

Для вирішення цього завдання В. Сухомлинський, наприклад, створив спеціальний посібник «Як виховати справжню людину», а також «Хрестоматію по етиці», до якої увійшли народні притчі, легенди, розповіді, життєві спостереження. Повчання, що супроводжуються ілюстративним матеріалом близьким, зрозумілим, відбиваючим досвід і життя людей, дозволяли без зайвого моралізування впливати на почуття і переконання, формувати душу дитини [9].

Використовуючи прислів’я і приказки, бесіди з молодшими школярами можна перетворити на своєрідну гру, тим самим наближаючи цей метод до провідного типу діяльності дітей, що посилює його ефективність. Суть ролевої бесіди полягає в тому, що батьки з учителем і з дітьми заздалегідь готують інсценування якого-небудь прислів’я, потім школярі можуть спробувати відгадати, що це за прислів’я і в ході подальшій бесіді визначити її сенс.

2. Метод індукції. Інформаційно-просвітницькі методи відносяться до групи вербальних методів, тобто основним способом дії є слово. Для того, щоб використання методів цієї групи не звелося до словословію ми пропонуємо базувати ці методи на художніх творах, в яких в проблемній дискусійній або чіткій короткій конкретній формі виводяться основні поняття морального життя суспільства і окремій особистості. Прекрасним прикладом в цих цілях служать казки, які з одного боку є концентрованим вираженням народної мудрості, а з іншого боку казка – це скарбниця педагогічної думки. Нами написана серія казок «Казки Феї Ввічливості». Казки – це своєрідний виховний прийом, в них «програються» різні ситуації, в які потрапляють герої [11,41]. Казки необхідно якомога раніше вводити в сім’ї в дитяче читання і активно використовувати самі різні способи і прийоми реалізації цього методу в роботі з ними. Наприклад, ігри -драматизації, які дозволяють батькам, підбираючи конкретні епізоди, “тренувати” молодших школярів в опануванні тих або інших моральних умінь.

Цей підхід дозволяє читачеві (він же виховуваний) відобразити що відбувається на себе, приміряти його до своїх позицій і, звичайно ж, зробити висновок, який буде суто індивідуальний і зрештою він ляже окремою цеглинкою в будівлю, яку називають світоглядом [10].

II. Ігрове моделювання. Одне з самих трудомістких, але при цьому дуже істотних завдань морального виховання – отримання моральних умінь. Чим краще відпрацьовані моральні уміння, чим різноманітніше моральні навички, тим активніше роль моральних звичок в поведінці людей. Завдяки умінням, люди здатні легко і природно наслідувати норми моралі, поступати відповідно до прийнятих в суспільстві правил поведінки.

Норми і правила дійсні тільки тоді, коли із стану знання і усвідомлення вони перетворюються на практично освоєні і автоматично дотримані. Саме тому величезне значення в моральному вихованні молодших школярів в сім’ї ми надаємо методу ігрового моделювання як способу освоєння моральних норм, вироблення моральних умінь.

Як метод морального виховання ігрове моделювання забезпечує залучення молодших школярів до систематичної, спеціально організованої діяльності, сприяючу виробленню умінь, навичок, звичок, культурної поведінки, різноманітної діяльності, спілкування [13]. Цей метод припускає спеціальну організацію педагогічних умов, в яких виявляється і піддається випробуванню на міцність уся система моральних умінь, що складаються і вже склалися, навичок, звичок. В основі організації таких педагогічних умов лежить ігрова діяльність, опорою для якої служать джерела народної культури і мистецтва. Метод ігрового моделювання висвічує для батьків моральні риси хлопців, їх здатність долати труднощі морального характеру, об’єктивно розбиратися в складних переплетеннях різного роду стосунків [13].

Ефективність методу ігрового моделювання залежить від наявності у хлопців такої якості як моральна уява – розвинена потреба поставити себе на місце людини, якої хочеш щось сказати або зробити. Це уміння, представивши себе, наприклад, на місці якого-небудь літературного героя, героя фільму, спектаклю і так далі, прикинути як би з боку, наскільки чесний, справедливий, принциповий, гуманний буде твій поступок і на рівні своєї уяви дати йому моральну оцінку, тим самим забезпечивши себе і інших від невірного морального кроку [13].

Практичним застосуванням методу ігрового моделювання є театр ляльок – один з прадавніх видів народного мистецтва, що йде з глибини віків. П’єси, казки для постановки в цьому театрі батьки разом з дітьми можуть писати самі. Кожна постановка має бути спрямована на рішення якої-небудь моральної задачі, тим самим будучи заданими педагогічними умовами, в які ставиться герой постановки – дитина.

Метод ігрового моделювання сприяє поступовому переходу зовнішнього контролю в самоконтроль. Школярі відчувають радість від прояву власної волі, гордість від свідомості здатності себе здолати, встояти перед миттєвими бажаннями, змусити себе щось зробити або, навпаки, утриматися від дії, домагатися здійснення тих або інших ігрових ситуації поза ігровими умовами, а це вже початок практичного самовиховання.

III. Метод голографічного підходу. Метод голографічного підходу в моральному вихованні – система виховних способів, технологій, що спрямована на об’ємну багатовимірну подачу інформації, яка передається, позитивного прикладу, відповідна особливостям багатовимірності сприйняття навколишнього світу і запасу життєвого досвіду [2,7].

Метод голографічного підходу розглядається як процес передачі інформації, станів, що спирається на:

• витагенну інформацію, затребувану учителем в процесі виховання для підготовки до виховання в учнів яких-небудь особистісних якостей;
• інформацію, що йде від учителя, якій використовує витагенную інформацію учнів;
• інформацію, що йде від будь-якого додаткового джерела: витагенний досвід інших, книга, засоби масової інформації, витвори мистецтва, наукові дані, зустрічі з фахівцями різних галузей життя та ін.[13,8].

Ефективність цього прийому забезпечується трьома основними умовами:

-   відповідність поставлених  завдань з актуалізацією життєвого  досвіду віковим можливостям молодшого школяра;

-  форма актуалізації також  повинна відповідати віковим  можливостям молодшого школяра;

- будь-яка форма актуалізації  витагенного досвіду дітей повинна  супроводжуватися ситуацією успіху  і створювати у дитини оптимістичну перспективу;

2)   прийом випереджаючої проекції  виховання. Важлива інструментовка  цього прийому. “Наступного разу  ми поговоримо про такі-то якості  людини, а ви постарайтеся уявити  собі, як повинна виглядати людина  з такими якостями, згадайте, може  вам доводилося зустрічатися з такими людьми, стикатися з ситуаціями, в яких проявилися ці якості”. Сенс інструментовки знаходиться в тому, щоб виховну інформацію органічно накласти на витагенну;

3) прийом додаткового конструювання  незавершеної виховної моделі, ситуації. Формула цього прийому “Я пропоную вам ідею, незавершений твір, а ваша задача-дополнить, наситити змістом. Опора на ваш життєвий досвід”. Сенс цього прийому – в попередній актуалізації життєвого досвіду дітей, у формуванні психологічної готовності до з’єднання наявного запасу знань (умінь) з прогнозованою виховною інформацією. Прийом особливо ефектив-ний в тих випадках, коли необхідно актуалізувати не стільки витагенні знання, уміння, оскілько творчий потенціал особистості, її потребу в самовираженні.

Для  реалізації цього прийому прекрасно підходять казки, які на думку В. Сухомлинского є активною творчістю усього духовного життя дитини, її почуттів, фантазії, волі, розуму [12,81]. Можуть бути запропоновані наступні завдання: закінчити казку, створити образ позитивного казкового героя і негативного та ін. Цінність такої інформації полягає в тому, що її дія “ненав’язлива” – вона здійснюється за допомогою емоційного прийняття моральних цінностей, а оптимістично-благополучний кінець казки позитивно позначається на актуалізації не лише витагенного досвіду особистосты, але і витагенних потенцій особистості.

IV. Метод іміджування. У соціальній психології імідж означає ореол, стихійно або навмисно створюваний і підтримуваний думкою соціальної групи, демографічного шару [9,45].

Імідж, тобто манера поведінки в суспільстві, діяльність, реакція на вчинки, почуття людей, спілкування, з оточенням залежить від уявлень школярів про те, що таке добре і що таке погано, що правильно, а що ні. Тому дуже важливо для реалізації методу іміджування відібрати найбільш дієві засоби виховання, в яких був би створений ореол позитивної людини і на противагу йому негативний образ. На наш погляд пріоритет в переліку таких засобів належить засобам народної педагогіки і в першу чергу казкам. Саме у народній культурі створений своєрідний образ позитивного героя, що увібрав в себе усі необхідні і кращі риси людини, яку мріяло бачити людське суспільство. Цей ідеал строгий, компактний і зрозумілий дитині і дорослому [14]. У казках прекрасно передані уявлення про моральну і естетичну досконалість. У народних казках закріплювалися уявлення народу про добро і зло, справедливість і несправедливість. Вони допомагали дітям пізнавати моральні ідеї, розвивати моральні, естетичні почуття.

Особливі можливості в моральному вихованні і в створенні іміджу є у ляльки, яку діти можуть зробити самі на уроках праці і в подальшому використовувати для постановок казок. Лялька є узагальненим чином. Вона відбиває кращі риси народу – волелюбність, благородство, кмітливість. Деякі зразки ляльок відбивають протилежні риси – алчність, хитрість, тобто одна лялька – це добро, моральний зразок, інша – зло, образ негативний [14]. За допомогою ляльки дитина не лише допоможе собі в побудові свого іміджу, але і ближче познайомиться з народною культурою через історію ляльки, її костюм. З лялькою пов’язані певні народні традиції (лялькові вистави були на ярмарках), умови побуту.

В ході активізації морального виховання в сім’ї, учитель здійснює тонкий психолого-педагогічний вплив. При цьому він займає “приховану педагогічну позицію”. Це виявляється реальним тільки у тому випадку, коли учитель – організатор справи сам захоплений проблемами школярів, є одним з учасників колективного роздуму і колективної діяльності. Дорослі (педагог, батьки) можуть брати участь в іграх, інсценуваннях, святах тільки на загальних підставах. Якщо вони виступають організаторами і строгими наглядачами за виконанням правил, то спільна діяльність перетворюється на свою протилежність-ритуал; який не розвиває самостійності, кмітливості, фантазії, винахідливості, а тільки привчає до слухняності і дисципліні, та ще до протестів проти них [4]. Беручи участь в справах дітей, дорослі повинні проявляти до них належну пошану, яка поступово трансформується в те, що взаємоповажає дітей і батьків. Повага проявляється в змістовності, дбайливості, доброзичливості, ввічливості, вимогливості, щирій зацікавленості життям дитини, що допомагає формуванню спокійного, доброзичливого, естетично привабливого тону і стилю стосунків, оптимістичної, мажорної моральної атмосфери в сім’ї.

Участь батьків в справах дітей, їх загальна діяльність, зацікавленість в успіху, радість від спілкування, задоволення від добре проведеного часу сприяє їх зближенню. Реакція у відповідь з боку батьків – це встановлення і святкування якихось своїх сімейних свят, дотримання народних традицій – Масниця, Пасха, Різдво. Усе це ще більш активізує таку рушійну силу виховання, як приклад, з якім пов’язана персоніфікація, у тому числі і суто особисте, саме сокровенне. Збільшення спілкування з сім’єю дозволяє дитині перейнятися сімейними традиціями, дізнатися про своїх предків, гордитися своїм корінням.

V. Метод морального гартування. Пріоритетне значення в моральному вихованні має самостійна робота, оскільки не можна стати моральним “з чужого голосу”, не маючи своєї моральної позиції, своїх переконань [13]. Потрібно самому вистраждати моральні орієнтири власної поведінки серед людей. Головним завданням методу морального гартування є формування у школярів механізмів саморегулювання, самоорганізації духу, почуття і розуму, волі і поведінки. Метод морального гартування припускає розвиток значної душевної енергії і стійкості при самих несприятливих обставинах, здатність відмовитися від різних, більш менш значних задоволень для досягнення поставленої мети [5,148].

Метод морального гартування полягає в самопривчанні школярів до гідного перенесення життєвих труднощів, правильного ставлення до критики, до прояву мужності при відстоюванні своїх ідей, до терплячого сприйняття індивідуальних особливостей характеру людей. Важливо, щоб при цьому у людини не збуджувалася озлобленість, пригніченість, мстивість. Цей метод сприяє емоційній урівноваженості людини, її стійко благородній поведінці в повсякденних і екстремальних ситуаціях [14].

У результаті методу морального гартування відбувається формування моральної особистості, що має інтелектуальну свободу морального вибору і поведінки, що зміцнює довіру до особистості з боку інших людей. По тому наскільки ця довіра зростає, можна судити про результативність цього виду роботи людини над собою.

Використання методу морального гартування вимагає обережності. Вводити цей метод у виховання школярів слід на пізніших етапах вікового розвитку молодших школярів, коли у дітей свою роль починає придбавати така якість як прояв самостійності, затвердження свого “Я”, і, що важливо, коли молодші школярі певною мірою готові користуватися своєю самостійністю, але для цього їх треба підготувати [1,301].

Таким чином, визначені методи технологічного процесу забезпечують актуалізацію моральності молодшого школяра. А критеріями процесу морального виховання в сім’ї визначається міра педагогічної дії на особистість школяра. За визначенням (Ширшова В.), критеріями рівня оцінки і самооцінки моральної вихованості можуть бути: