Зміст та формування лексичної компетенції

1111.2 Зміст та формування  лексичної компетенції 

 Наступним завданням  даного дослідження є: дати  визначення поняття лексичної  компетенції проаналізувати зміст  лексичної компетенції. Під лексичною  компетенцією розуміють лексичні  знання, а також здатність використовувати  мовний словниковий запас у  мовленні: усному (аудіювання, говоріння)  і писемному (читання, письмо).

 Лексичні знання включають: 

 знання про звукову  форму лексичної одиниці (ЛО), необхідні для її правильної  вимови та розпізнавання і  розрізнення на слух;

 знання про графічну  форму, правила орфографії, необхідні  для правильного написання Л  О та розпізнавання і розуміння  її при читанні; 

 знання з граматики,  необхідні для утворення словоформ; 

 знання семантики слів, необхідних для утворення вільних  словосполучень;

 знання, пов'язані з  правилами сполучуваності відповідних  слів у мові, що вивчається. [6, с.48] (Учителям англійської мови  добре відомі типові помилки  учнів, спричинені неадекватністю  правил сполучуваності слів в  англійській та українській/російській  мовах). Для забезпечення функціонування  лексики у процесі спілкування  потрібно сформувати в учнів  відповідні лексичні навички:  рецептивні і репродуктивні. Їх  формування становить провідну  практичну мету навчання лексичного  матеріалу, як зазначають учені-методисти  В.А. Бухбіндер, С.Ю. Ніколаєва  та інші. При цьому одиницею  навчання лексичного матеріалу  на всіх ступенях шкільного  курсу з іноземної мови служить  лексична одиниця. До ЛО відносять: 

 окремі слова (кореневі, тобто безафіксні, складні та  похідні), наприклад: реn, green, go, reader, musical;

 прості сталі словосполучення  типу look like, a lot of;

 клішовані звороти,  значну частину яких становлять  розмовні вирази і формули  мовленнєвого етикету наприклад: How do you do? Good morning! Well done!

 Розглядаючи зміст  формування лексичної компетенції  школярів, не слід забувати про  освітню і розвиваючу цінність  навчання іншомовного лексичного  матеріалу. Адже спеціальними  дослідженнями доведено: завдяки  кумулятивній (тобто накопичувальній)  функції мова на рівні всіх  своїх одиниць і насамперед  на рівні слова не лише віддзеркалює  сучасну культуру, але й накопичує  і зберігає досягнення пізнавальної  діяльності людства, закріплює  й відображує у своїх формах  та одиницях минулий і сучасний  стан культури, пізнання яких  опосередковано мовою. 

 Йдеться про формування  здатності учня застосовувати  інші компетенції, для того  щоб діяти (на основі спостереження,  здогадки про значення того, за  чим спостерігаєш, аналізу, узагальнення, запам'ятовування і т.д.) у специфічній  навчальній ситуації.

 Реалізації освітнього  і розвиваючого потенціалу формування  лексичної компетенції школярів  мають сприяти добір навчального  матеріалу і технологія роботи  з ним. Лексична компетенція  визначається сучасними вченими  (О.П. Аматьєва, А.М. Богуш, С.Л.  Куліш, С.Ю. Ніколаєва та ін) як наявність певного запасу  лексичних одиниць (ЛО) з урахуванням  віку школярів, здатність адекватно  їх використовувати: коректно  вимовляти і писати, правильно  організовувати граматично, розуміти  на слух і в процесі читання,  оперувати ними в актах комунікації  у потрібному темпі і в різноманітних  значеннях, доречно вживати образні  вислови, прислів'я, приказки, фразеологічні  звороти для досягнення відповідного  комунікативно-функціонального результату. Таким чином сформована лексична  компетенція стає підґрунтям  для реалізації мовленнєвої, соціокультурної  та соціолінгвістичної компетенцій  школярів.

 У результаті аналізу  теоретичної літератури ми дійшли  висновку, що об'єктами контролю  засвоєння школярами лексики  англійської мови мають бути  правильне впізнавання слухового  і графічного образу ізольованих  лексичних одиниць, їх правильна  вимова й написання, а також  їх значення, тобто інформація, яка  ним передається. Обидві сторони  лексичної одиниці (ЛО) - зовнішня  та внутрішня - являють собою  єдність, яка здійснюється через  ідентифікацію графічної або  слухової ЛО з її значенням.  Для прийняття рішення про  наявність лексичних знань в  учнів і про можливість переходу  до етапу формування лексичних  навичок необхідно чітко визначитися  з відповідними показниками, що  важливо також і з огляду  на формування самоконтролю школярів.

 Показниками володіння  мовним матеріалом на рівні  лексичних знань є: 

1) правильність розуміння  й відтворення ЛО;

2) швидкість виконання  відповідних дій, що має свідчити  про процес ще свідомого оперування  інформацією про нові ЛО. Швидкість  вимірюється часом виконання  завдання, який в репродукції  залежить від індиві - дуального  темпу мовлення або письма  конкретної дитини.

 Перевірка знань ЛО  на рецептивному і репродуктивному  рівнях проводиться у певному  і чітко визначеному місці  навчального процесу, а саме  після повідомлення лексичних  знань. Відомо, що діти неоднаково швидко запам'ятовують нові слова. Тому на певному етапі уроку виникає таке: деякі школярі виконують завдання досить швидко, а деякі не можуть впоратися з ними взагалі. Якщо у такій ситуації перейти до наступного етапу роботи, з'являється небезпека утворення прогалин у знаннях слабшого учня, накопичення яких у подальшому приведе до неможливості користуватися англійською мовою як засобом спілкування. Вирішити цю відому проблему допоможе прийом „активної асистенції": слабким учням даються додаткові вправи, а сильнішим пропонується допомагати їм у роботі. Далі учень-асистент, виконуючи роль учителя, пропонує слабшому учню виконати інше контрольне завдання, і лише після отримання результату вся група може просуватися далі.

 Застосування прийому  „активної асистенції" приносить  користь і слабкому, і сильному  учневі: слабкий одержує можливість  „пригальмувати" і краще запам'ятати  й осмислити новий лексичний  матеріал, а сильний отримує можливість  випробувати свої сили у навчанні  слабшого товариша, що підвищує  його самооцінку і тому має  високу мотиваційну цінність.,

!!!! 1.2.2 Мета формування  лексичної компетенції 

 Мета формування лексичної  компетенції школярів зумовлює  правомірність застосування наступних  принципів при роботі з іншомовним  лексичним матеріалом:

 принцип диференційованого  підходу до навчання лексики; 

 принцип урахування  вікових та індивідуальних особливостей  дітей; 

 принцип посильної  філологізації навчального процесу; 

 принцип комунікативко-ігрової  спрямованості навчання;

 принцип інтенсивності  початкового етапу. 

 Як відомо, вживання  лексики в мовленні передбачає  єдність форми і значення ЛО. Проте цей процес ускладнюється  інтерференцією з боку рідної  мови. Чинниками цього можуть  бути:

1) розбіжності в передачі  значень деяких ЛО (Порівняймо: українські  слова "плакати', "кричати" - передаються в англійській мові  одним словом - cry),

2) відсутність певних  понять у рідній мові учнів  (ladу, sir, lunch),

3) різні правила сполучуваності  слів тощо. Тому планування роботи  з ЛО на уроці вимагає ретельного  аналізу учителем особливостей  кожної ЛО, її форми (фонетичної, графічної, структурної, граматичної), значення, особливостей вживання  у мовленні, вибір адекватних  прийомів організації, ознайомлення, тренування і застосування відповідних  Л О у процесі спілкування.  Так, при ознайомленні з назвами  речей, дій, ознак, що мають  конкретне значення, вчитель обирає  безперекладні способи семантизації, використовуючи для цього предметно-зображальну  наочність, демонстрацію дій;  ознайомлення з національними  реаліями вимагає застосування  лінгвокраїнознавчих коментарів. Наведемо  приклади деяких коментарів.

 А. Для роботи з  етнографічними реаліями:

lunch - другий сніданок. Його  називають "ланч" українською  мовою. За часом відповідає  нашому обіду - звичайно від  12 до 15 години.

 Робота з лексичним  матеріалом вимагає постійної  орієнтації на світ дитини, її  інтереси, уподобання, на творчий  потенціал її особистості як  суб'єкта навчального процесу.  Адже навчання англійської мови  створює лінгвістичну основу  для ознайомлення учнів з деякими  засобами словотворення: 

 словоскладанням (postman, snowman);

 афіксацією, зокрема з  суфіксами іменників - ег (оr), числівників: - teen, ty, th;

 конверсією (water - to water, help - to help).

 Мета навчання лексичних  засобів спілкування полягає  в оволодінні учнями навчальним  матеріалом для здійснення спілкування  і взаємодії в ситуаціях, які  моделюються на уроці і які  мають бути наближені до умов  реальної комунікації. Тому вчитель  має забезпечити не тільки  мотивацію ознайомлення з новими  Л О, але й мотиви кожного  завдання і вправи при організації  тренування. Наприклад, мотивом для  засвоєння назв свійських тварин  служить запрошення відвідати  Лондонський зоомагазин та усвідомлення  учнями необхідності підготуватися  до розмови з продавцем, отримати  потрібну інформацію, пов'язану з  перспективою "їхньої діяльності. Доцільним у цьому плані є  ознайомлення дітей з деякими  стереотипами поведінки британців  - їх ставлення до домашніх  тварин, що має розширити коло  країнознавчих фонових знань  учнів. Отже подача нової лексики  має відбуватися в цьому разі  за допомогою лінгвокраїнознавчого  коментаря, предметної та зображальної  наочності. Наприклад: 

 Т.: Англійці дуже дбайливо  ставляться до тварин. Вони люблять  їх і прищеплюють цю любов  своїм дітям. Тому майже у  кожного вашого ровесника у  Великій Британії є якийсь  домашній улюбленець - а реt. Запам'ятаймо: а реt - це улюблена домашня  тварина, яку доглядають з любов'ю  та ласкою. Наприклад, а саt, а kіttеn, а dog, а рuрру, а hamster, (Демонструються відповідні іграшки або малюнки. Кожне слово вимовляється чітко і трохи уповільнено)

 Щоб сформувати комунікативне  ядро іншомовного спілкування,  навчання лексичного матеріалу  має бути інтенсивним. Цьому  сприяють:

 тренувальні прийоми  з елементами сугестопедії, які  мають подвійне навантаження - формування  лексичної компетенції і вимовної  культури учнів, а саме, відбивання  ритму фраз, що промовляються,  зміна модуляції голосу, ритмічні  рухи, використання фонової музики  із джазовим синкопованим ритмом  для руйнування усталених стереотипів  ритму рідної мови;

 прийоми одночасної  взаємодії учнів у рухомих  шеренгах, „натовпі", в командах, запозичені з інтенсивної методики, а також у парах, малих групах:

111У статті розглядається  методика формування лексичної  компетенції учнів загальноосвітніх  шкіл з урахуванням соціокультурного компоненту. Виділяються етапи формування лексичної компетенції на основі матеріалів соціокультурного змісту та наводяться приклади вправ

Кінець ХХ століття ознаменувався  такою визначною подією, як об'єднання  європейських країн у єдиний Європейський Союз, що призвело до зростання інтересу всього континенту до вивчення іноземної  мови як засобу комунікації та взаємодії. Адже сучасні школярі у майбутньому  – це працівники інтернаціональних  підприємств, які будуть застосовувати на практиці знання іноземної мови. З цим пов'язана необхідність виховувати у сучасних учнів почуття відкритості, толерантності, інтересу й поваги до культури інших народів, що надає вивченню іноземної мови важливого значення. А це, в свою чергу, висуває завдання вдосконалення технологій навчання, пошуку нових оптимальних методик, які дозволили б активізувати діяльність учнів на уроках іноземної мови.

Згідно з новою програмою  з англійської мови для загальноосвітніх навчальних закладів (2001 р.), практичною метою навчання й вивчення іноземних мов є оволодіння іншомовним міжкультурним спілкуванням шляхом формування і розвитку міжкультурної комунікативної компетенції [1: 6]. Однією із складових міжкультурної комунікативної компетенції є мовна компетенція, а саме лексична компетенція, яка і є об'єктом нашого дослідження. У "Загальноєвропейських Рекомендаціях з мовної освіти" лексичну компетенцію визначають як "знання і здатність використовувати мовний словниковий запас" [2: 110].

Вітчизняні і зарубіжні  методисти, психологи, лінгвісти (Л.В. Щерба, Є.Д. Поливанов, В.А. Звегінцев, Н.Г. Комлєв, М. Уест, Е. Сепір, Б. Уорор, Е. Найда та ін.) не залишили без уваги проблему залежності мови від культури народу, що говорить цією мовою. Мова і культура нероздільні. У мові відбивається життя суспільства, вона є відображенням суспільної свідомості, реагує на зміни у всіх сферах суспільного життя і сама формується суспільством. Таким чином, не можна зрозуміти мову, коли не маєш уявлення про життя народу, який розмовляє цією мовою, а з іншого – необхідно вивчати мову народу, щоб зрозуміти, пізнати цей народ з етнічної, історичної та соціальної точки зору. Це означає, що на сучасному етапі важливо враховувати соціокультурний компонент під час формування лексичної компетенції учнів.

Психофізіологічною основою  лексичної компетенції є лексична навичка, під якою ми розуміємо "факт призвичаєності до певної дії, яка завдяки цьому виконується автоматизовано, без істотної участі свідомості в її регулюванні" [3: 61]. Таким чином, лексична навичка забезпечує швидке оперування словесним матеріалом у процесі спілкування іноземною мовою.

Проблема формування лексичної  навички розглядалась у межах  традиційної методики, інтенсивної  методики, комунікативної методики, пропонувалися  різні способи презентації лексичних одиниць, досліджувались проблеми відбору лексики для різних етапів навчання (Бєляєв Б.В., 1965, Ніколаєв Н.В., 1966, Рогова Г.В., 1968, Пассов Є.І., 1985, Коростельов В.С., 1990 та ін.). Однак, у зв'язку з вимогами нової програми, навчання лексики повинно відбуватися з урахуванням соціокультурного та соціолінгвістичного компонента, щоб забезпечити формування соціолінгвістичної компетенції учнів.Як відомо, соціокультурна компетенція складається з країнознавчої компетенції (знання історії, географії, економіки, державного устрою, особливостей побуту, традицій, звичаїв країни) та лінгвокраїнознавчої компетенції, котра передбачає оволодіння учнями особливостями мовленнєвої та немовленнєвої (міміка, жести, що супроводжують висловлювання) поведінки носіїв мови у певних ситуаціях спілкування.