Зміст та формування лексичної компетенції

Як було зазначено вище, центральною ланкою у формуванні лексичної компетенції є формування лексичних навичок. Навички формуються поетапно. Щодо кількості етапів формування навички існують різні точки зору. Найбільш доцільним нам здається виділення трьох основних етапів формування лексичної навички (за основу беремо класифікацію, запропоновану професором С.Ф. Шатиловим). Виходячи з психологічної характеристики дій учня – рецепції, репродукування і продукування; з обсягу висловлюваних (рівень фрази / речення, понадфразової єдності), що сприймає, репродукує або продукує учень; з якості навички, яку слід сформувати на певному етапі, та характеру дій учнів з новим лексичним матеріалом, визначимо мету кожного етапу та відповідно до неї – типи вправ з урахуванням соціокультурного компонента.

Таблиця 1.

Етапи формування лексичної  навички з урахуванням соціокультурного компонента

Етапи  Мета  Вправи

І етап Орієнтовно-підготовчий Семантизація та первинне закріплення лексичних одиниць соціокультурного змісту Рецептивно-репродуктивні некомунікативні

ІІ етап Стереотипно-ситуативний Автоматизація лексичних одиниць соціокультурного змісту Репродуктивно-продуктивні умовно-комунікативні

3етапетап

Варіююче-ситуативний Самостійне використання лексичних одиниць соціокультурного змісту в мовленні Продуктивні комунікативні

Орієнтовно-підготовчий етап – дуже важливий етап у формуванні лексичної компетенції учнів. Мета етапу – семантизувати і первинно закріпити лексичний матеріал соціокультурного змісту. Цей етап включає в себе:

пред'явлення лексичної  одиниці соціокультурного спрямування (ознайомлення з її звуковою та графічною формою);

семантизацію лексичної  одиниці;

демонстрацію вживання лексичної  одиниці соціокультурного змісту в  сполученнях з іншими лексичними одиницями.

Враховуючи особливості  лінгвокраїнознавчого мінімуму, важливим завданням постає питання розробки принципів відбору мовного матеріалу  та прийомів його презентації і семантизації. Так, у процесі семантизації лексичних  одиниць повинні розкриватись як їх лексичні поняття, так і їх функціональні  показники. З урахуванням цього  оптимальними способами семантизації вважається коментар (одиничний, системний  або комплексний) або колажування, яке дозволяє розкрити ключове поняття  через поняття-супутники, що складають  його оточення. На цьому етапі пропонуються рецептивно-репродуктивні вправи. Наведемо приклад.

Обладнання: картки із зображенням  різних жестів та їх значення.

Завдання: Look at the hand-out and decide what each gesture means..

Хід виконання: Учні повинні  визначати, що означає кожний окремий  жест.

На стереотипно-ситуативному етапі – етапі автоматизації  дій учнів з новими лексичними одиницями – рекомендується використання репродуктивних і продуктивних вправ, які передбачають використання лексичних  структур соціокультурного змісту у  процесі комунікації. Необхідне  широке використання різноманітних  опор: малюнків, карток, діалогів, таблиць, аудіо записів, відеофрагментів. Пропонуємо приклад таких вправ.

Обладнання: картка для кожного учня.

Завдання: Here is the column of proverbs often used in the English-speaking countries. In the next column write the cultural value that you think the proverbs teach. In the third column write the proverbs from our culture which

express the same values.

Хід виконання: Учні читають  прислів'я і заповнюють картку, вказуючи, що виражає кожне прислів'я, та добирають  українське прислів'я з таким самим значенням.

Третій етап, варіююче-ситуативний, – це творчий етап, заключний  етап формування лексичної компетенції. Важливість його полягає в тому, що навички користування лексичним  матеріалом переростають в уміння самостійно використовувати лексичні одиниці  соціокультурного змісту в різноманітних  видах мовленнєвої діяльності. На цьому етапі рекомендуються вправи на продуктивне мовлення, які передбачають самостійне вживання лексичних одиниць  соціокультурного спрямування у  реченні, надфразовій єдності, мікродіалозі, тобто вправи у непідготовленому мовленні. Наведемо приклад.

Обладнання: відеозапис, який містить певні культурні риси, такі, як народний танок, сімейний сніданок, обід на День подяки, тощо.

Завдання: You are going to watch a video fragment, but there is no soundtrack. You will have to write the script.

Хід виконання: Учні поділяються  на групи. Відеофрагмент демонструється 1 раз. Потім кожна група пише свій сценарій. Фрагмент демонструють кілька разів, і кожна група по черзі  озвучує його. Після цього учні переглядають озвучений відеофрагмент, щоб порівняти зі своїми варіантами, дають оцінку.

Таким чином, ми вважаємо, що врахування соціокультурного компонента є необхідним при формуванні лексичної  компетенції учнів загальноосвітніх шкіл, оскільки він допомагає сформувати не лише лексичну, а й комунікативну  компетенцію. Соціокультурний компонент  сприяє формуванню в учнів цілісної системи уявлень про національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, дозволяє асоціювати з мовною одиницею ту ж інформацію, що і носії мови, і досягати таким чином повноцінної комунікації.

3331.5 Відбір лексичного  матеріалу

Відбір лексичного мінімуму необхідно проводити, тому що неможливо, по-перше, повністю засвоїти словниковий  склад німецької мови, який охоплює  сотні тисяч лексичних одиниць; по-друге, у практиці спілкування  люди використовують обмежений словниковий  запас, який обслуговує ті чи інші сфери  комунікації; по-третє, лексичні одиниці  розрізняються за своїми комунікативними  цінностями: одні з них придатні для вживання у будь-якій комунікації (це і є найбільш уживана лексика), інші характерні тільки для однієї чи кількох суміжних комунікативних сфер. Ці міркування дають можливість визначити суть і завдання відбору  лексики, які полягають у виділенні  за допомогою певних критеріїв частини  словникового запасу мови, які відповідають можливостям і цілям курсу  навчання німецької мови в основній школі.

Результат відбору лексики  оформлюється у вигляді словника-мінімума і враховується авторами підручників, посібників, збірників, текстів для  домашнього читання під час їх складання [2, с.110].

Таким чином, учитель стикається лише з результатом відбору –  складом лексичних одиниць, які  включені у тексти і вправи підручника. Разом з тим, доцільно ознайомитися з основними принципами цього  відбору для того, щоб отримати повніше уявлення про вживання лексичних  одиниць і творчо підходити до проблеми відбору лексики.

Під лексичною одиницею розуміють  не тільки слово, а й стійке словосполучення, оскільки воно як структурно визначена  частина лексичної системи мови виступає в мовленні неподільно, самостійно, тобто не конструюється кожен  раз заново, а включається в  висловлення у готовому вигляді. Стійкість словосполучення проявляється у фіксованому положенні його членів, які неможливо ні замінити іншими, ні поміняти місцями: Freie Deutsche Jugend.Стійкі словосполучення можуть бути і фразеологізованими, якщо у них хоча б один компонент зазнав переосмислення: sich an etwas machen "взятись за щось"; es liegt auf der Hand "ясно"; "очевидно".

Згідно з теорією І.В.Рахманова, критерії вживання лексики потрібно розділяти на дві групи: основні і допоміжні.

До основних належать:

Сполучуваність, під якою розуміють здатність лексичних  одиниць вступати в сполучення з  іншими одиницями у процесі утворення  фрази, яку використовують у мовленнєвому акті.

Семантична цілісність, під  якою розуміють вибір лексичних  одиниць, які виражають найважливіші поняття з різних сфер людської діяльності.

Стилістична необмеженість, у відповідності до якої при відборі  словника-мінімума перевага надається  нейтральному лексичному матеріалу, що враховує специфіку повсякденно-побутового мовлення і книжно-писемного стилю.

Це дозволяє залишити за межами мінімуму все, що тяжіє до вузько направлених  і спеціалізованих сфер спілкування, в тому числі діалектизми, термінологію, архаїзми, арго.

Практика відбору показала, що слів, які відповідають цим трьом  критеріям, дуже багато, так як вони не "вкладаються" у шкільний курс навчання. Тому необхідно продовжувати "просіювання" слів через сито додаткових критеріїв, до яких відносять: багатозначність, словотвірна здатність, частотність, будівельна

спроможність

Отже, ці принципи показують, що дуже тяжко і ретельно визначається частота вживання кожної лексичної  одиниці перед тим, як її включити до мінімального словникового запасу, наскільки серйозно потрібно підходити  до відбору лексики на всіх етапах навчання німецької мови у школі [17, с.38].

Поряд із цим в текстах, а іноді й у підручниках, зустрічаються  лексичні одиниці, значення яких для  більшості учнів без спеціального звертання до словника залишається  не відкритим. Помилкове включення  таких одиниць до механізму пояснення  і вправ призводить до того, що натреновуються лексичні явища, які не приносять  користі комунікації і робиться це за рахунок дійсно потрібної лексики, на роботу з якою не вистачає часу.

Щоб запобігти цьому, мінімальний  словниковий запас повинен стати  настільною книгою і надійним орієнтиром для кожного вчителя.

!!! 1.2.1 Критерії відбору  лексичних мінімумів 

 Сучасне навчання іноземної  мови учнів передбачає їх спілкування  на міжкультурному рівні в  найбільш типових ситуаціях на  основі комунікативного мінімуму, який повинен включати певний  обсяг країнознавчих та лінгвокраїнознавчих  знань. Тому відомі критерії  відбору лексичних мінімумів  (сполучуваність, семантична цінність, частотність, словотворча і стройова  здатність) мають бути доповнені  такими критеріями відбору лексичного  компонента змісту навчання англомовного  спілкування: 

 критерієм культурологічної  та країнознавчої цінності: лексичний  матеріал повинен відбивати факти,  норми і цінності англомовної  культури;

 критерієм типовості,  згідно з яким слід відбирати  національні реалії, які відбивають  найбільш актуальні факти сучасної  дійсності і які створюють  найбільш чітке уявлення про  Велику Британію;

 критерієм сучасності  й. загальної відомості в середовищі  носіїв мови;

 критерієм чіткої диференціації  з рідною культурою учнів, згідно  з яким відбираються ті ЛО, які відбивають повну або часткову  неадекватність країнознавчих фонів,  наприклад: finger, toe, hand, arm, foot, leg, breakfast;

 критерієм урахування  адресата відбору: лексичний матеріал  повинен співвідноситися з віковими  особливостями та інтересами  дітей; 

 критерієм функціональності, згідно з яким ЛО відбираються  з орієнтацією на формування  активного або пасивного мінімуму;

 критерієм тематичності: лексичний матеріал має бути  скомпонований за певними темами. З огляду на соціокультурний  компонент змісту навчання лексичний  мінімум початкової школи має  бути насиченим національними  реаліями, а саме:

 реаліями-антропонімами,  переважну більшість яких мають  становити імена дітей; 

 топонімами: назви континентів,  країн, річок, міст, вулиць;

 етнографічними реаліями: назви іграшок, тварин, дитячих  та спортивних ігор, одягу, взуття, їжі, напоїв, грошових одиниць,  побутових речей, якими користуються  діти (computer, walkman, cassette-гесогdег, biке), свят, елементів довкілля тощо;

 реаліями культури  та освіти: назви персонажів відомих  казок, дитячого фольклору, творів  для дітей, мультфільмів, кіно, видатних  людей (письменників, акторів, музикантів, учених), реаліями шкільного життя. Джерелом відбору лексичного матеріалу мають бути автентичні матеріали: зразки літератури, англійського фольклору, словники, відеозаписи фільмів на різну тему видавництва ВВС. Звичайно, добір лексичного матеріалу має бути обмежений рамками тематики.

444Робота над лексикою в сучасних умовах

розглядається в світлі завдань розвитку мов-

них умінь, і питанням навчання лексики

приділяється велика увага. При цьому слід

мати на увазі, що володіння  будь-якою мо-

вою – навіть рідною – здійснюється на двох

основних рівнях: на рівні продукування і на

рівні розуміння. Ці два рівні практично ніколи

не бувають однаковими. Кількість слів, які ми

можемо розуміти, завжди більша тієї

кількості слів, які ми фактично вживаємо в

усній мові і навіть у мові писемній. В процесі

оволодіння іноземною  мовою різниця між

уміннями в галузі розуміння  і в галузі мов-

лення поступово зростає.

Врахування різниці між активним і пасив-

ним словником корисне  для учбового процесу,

оскільки дуже часто вважають, що вивчити

слово – це значить обов'язково включити його

в активний словниковий запас. Активний

словник складають такі слова, якими користу-

ються для вираження власних  думок і якими

потрібно оволодіти репродуктивно. Під пасив-

ним словником - слова, які  зрозумілі, або про

значення яких можна здогадатися  з контексту,

тобто якими потрібно оволодіти  рецептивно.

Між активним і пасивним словникомзв'язок існує і дуже тісний. Часто,

зустрічаючи в тексті яке-небудь слово, можна

його запам'ятати так, що потім його можна в

потрібний момент вжити в  мовленні, і навпа-

ки, активне слово може перейти в пасивний

запас, якщо ним не користуватися  в

мовленні.

У рідній мові ми порівняно легко й швидко

починаємо самостійно вживати  в мовленні

слова і вирази, які раніше ми лише розуміли.

Це пояснюється наявністю  відчуття того, як

говорять і пасивним словником  набувають

зовсім іншого характеру, Це пояснюється в

першу чергу тим, що обсяг  словника мови, яка

вивчається, набагато менший в порівнянні зрідною мовою, і через це навіть до пасивного

мінімуму ввійде найбільш вживана лексика.

Крім того, процес переходу слів з пасивного

словника в активний і  навпаки здійснюється не

так часто й швидко, як у рідній мові.

Найчастіше відбувається перехід з активного

словники в пасивний. Зв'язок між активною й