Зміст та формування лексичної компетенції

пасивною частиною словника полягає в тому,

що активний словник являє  собою ядро лек-

сичного запасу студентів. Цей  зв'язок слід

розуміти так, що ввесь  словник слід засвоїти

рецептивно, а його ядро, активну  лексику, –

також продуктивно. Такий  диференційований

підхід до відбору лексики, що витікає з

наявності і особливостей активного і пасивно-

го словника, відповідає реальним умовам нав-

чання іноземної мови в  немовному вузі.

Для того, щоб досить вільно читати нау-

ково-технічну літературу і  розуміти усні пові-

домлення, а також вміти  порозумітись з спеці-

алістами, в першу чергу потрібна кількісна і

якісна конкретизація  бажаних результатів на-

вчання, тобто встановлення конкретних кри-

теріїв володіння мовою  на фонетичному, лек-

сичному, граматичному рівнях. З цією метою в

свою чергу необхідно відібрати: а) фонетич-

ний, б) лексичний – загальномовний, загаль-

нонауковий і термінологічний  і в) морфолого-

синтаксичний мінімум  у відповідності з рецеп-

тивною і продуктивною сторонами поставле-

ної мети навчання.

Однією з основних проблем  у проведенні

відбору лексичного мінімуму є встановлення

принципів і критеріїв  відбору. При цьому слід

мати на увазі, що принципи відбору – це ті

керівні основи, на яких створюється  система

критеріїв відбору. Таким чином поняття

«принцип відбору» ширше  за поняття

«критерій відбору».

У вирішенні питання принципів  і критеріїв

відбору є різні підходи. Так, автори частотних

словників кладуть в основу статистичний

принцип, що враховує частоту  повторення слів

у літературі .

В практиці застосовуються такі основні

принципи: 1) семантичний, 2) принцип

поєднання і стилістичної необмеженості, 3)

словотворчої цінності та частотності.

Виділення з загального відібраного

мінімуму активної лексики  проводиться на

основі тематики для усної  мови. Застосовують

також ще два спеціальні принципи відбору:

принцип виключення синонімів та принцип

опису понять.

Для відбору пасивного  словника-

мінімума також є негативні критерії, наприк-

лад, виключення деяких типів

інтернаціональних слів і  виключення слів за

словотворчими ознаками. Завдяки  цим нега-

тивним принципам утворюється

потенціальний словниковий  запас,

необхідний для читання  і розуміння мови на

слух. Для утворення такого запасу потрібний

також відбір словотворчих моделей даної

мови.

Для відбору фразеології  використову-

ються такі принципи: сполучність, зразковість,

стилістична необмеженість, відповідність

встановленій тематиці та частотність.

Спеціальними негативними  принципами для

пасивною мінімуму є виключення

фразеологічних одиниць, що дослівно з

відповідними одиницями  рідної мови, а для

активного — виключення синонімів.

Що стосується складання  словників-

мінімумів для немовних вузів, то тут треба

враховувати наявність великої  кількості

термінологічної лексики. Питома вага

спеціальної (термінологічної) лексики надто

висока в технічній літературі.

Враховуючи наявність  великої кількості

термінів у технічній літературі, розглянемо

більш детально, які слова належать до цієї

категорії. Термінами є  слова й словосполу-

чення, що належать до однієї з таких груп:

1) Слова і словосполучення,  що служать

виключно для вираження  спеціальних понять

однієї або кількох  наук і вживаються лише в

сфері спеціального спілкування, не рахуючи

деяких особливих ситуацій, у яких

реалізується поступовий перехід термінів у

загальновживаний словниковий  запас.

2) Слова і словосполучення,  які вжива-

ються в сфері як нефахового, так і фахового

спілкування, де вони виражають поняття,

невід'ємні для системи  однієї або кількох на-

ук.

3) Слова, вживані тільки  в сфері фахо-

вого спілкування однієї або кількох наук, де

вони служать спеціальними визначеннями

неспеціальних понять. Таке визначення термінів може служити

вихідним положенням для  складання словни-

ка наукової термінології. Якщо детально

проаналізувати терміни  будь-якої

спеціальності з точки зору їх методичної

класифікації, то також можна  буде поділити

на кілька груп:

легкі для засвоєння прості й складні

терміни, що фактично сприймаються як

транслітеровані слова рідної мови з невели-

кими змінами (з неповною формою слова, з

додаванням або заміною  окремих букв);

складні терміни, що мають  у своєму

складі один або два  елементи, спільні з

терміном рідної мови, і один, утворений на

основі іноземної мови;

складні терміни, що мають  тільки один

елемент спільного кореня з рідною мовою;

терміни, які утворені з  основ іноземної

мови, але мають прозору  структуру, тобто які

можуть бути осмислені  на основі знання

загальнолітературної мови;

непрозорі терміни.

Слід мати на увазі й  той факт, що

терміни в сучасних європейських мовах не

завжди будуються на базі спільних коренів чи

основ, тому зрозуміло, що запам'ятовування

термінів становить значні труднощі. Вони по-

яснюються ще й тим, що учбовий матеріал з

фахової тематики викликає іноді  в студентів

труднощі в розумінні  через їх ще недостатню

обізнаність з фахом.

На підставі викладеного можна зробити

такі висновки:

Суть відбору лексичного мінімуму для

немовних вузів полягає  в тому, щоб з великої

кількості слів іноземної  мови відібрати лише

ті, засвоєння яких у першу чергу необхідне,

щоб досягти поставленої  мети навчання за

програмою.

Лексичний запас іноземної  мови склада-

ється з двох частин —  активного й пасивного

мінімумів. Активний словниковий запас скла-

дає ядро лексичного запасу, а пасивний міні-

мум доповнює його. Цей диференційований

підхід до відбору лексики цілком відповідає

реальним умовам навчання іноземної мови в

немовному вищому навчальному  закладі.

Для складання словника-мінімуму в ці-

лому застосовуються такі основні принципи:

1) семантичний; 2) принцип  поєднання і се-

мантичної необмеженості; 3) принцип багато-

значності; 4) словотворчої цінності та 5) час-

тотності. Відбір мінімуму для активної лексики

проводиться на основі тематики для усної

мови.

Враховуючи наявність  великої кількості

термінів в технічній літературі, слід відбирати

матеріал для словників-мінімумів для читання

науково-технічної літератури і термінологіч-них словників. Розглянувши основні положен-

ня відбору лексики, перейдемо  до розгляду

питань, пов'язаних з її засвоєнням. До них, як

відомо, в першу чергу відносяться питання

введення нових слів (їх семантизація та по-

яснення), а також повторення та закріплення.

Серед методистів ще й досі немає певної єд-

ності щодо прийомів роботи над словами, а в

самій методиці відсутня тверда система ви-

вчення лексики. Це обумовлюється, на наш

погляд, не лише тим, що той  чи інший підхід

до проблеми базується  різних психологічних

чи методичних інтерпретаціях закономірнос-

тей засвоєння слів, а в основному тим, що

вказані питання вирішувались, як правило,

без належного врахування особливостей

окремих слів та ступеня їх трудності, тобто

поза методичною типологією лексики. Прави-

льне вирішення проблеми методичної типо-

логії лексики має вирішальне значення для

ефективності раціоналізації її вивчення. Тому

в методичній літературі останнім часом цьому

питанню приділялась певна  увага. Правда,

методисти ведуть пошуки трудності  слів з різ-

них позицій. Одні шукають  їх, виходячи з фо-

рми слова, інші – з їх значення, функціону-

вання в мові тощо. Спільним, проте, для цих

підходів є те, що завдання методичної типо-

логії вони вбачають у класифікації лексики

типовими труднощами її засвоєння  і розробці

на цій основі найбільш доцільних шляхів опа-

нування слів для кожної з  виділених лексич-

них груп. Очевидно, одначе, що методична

типологія лексики не повинна  цим обмежува-

тися. Її завдання полягає, на наш погляд, у

встановленні кількісно  вираженого ступеня

трудності слів і розробці на цій основі спосо-

бів зменшення цих труднощів у процесі робо-

ти над ними. Такий підхід до проблеми вима-

гає, звичайно, точних методів дослідження

тих критеріїв, які обумовлюють  трудність лек-

сики.

Багато досліджень як вітчизняних, так і

зарубіжних вчених дають  підстави вважати,

що оцінка труднощів будь-якого  навчального

матеріалу випливає із закономірностей його

запам'ятовування. Але сам  процес

запам'ятовування являє собою  складне і

диференційоване явище, найтіснішим  чином

пов'язане з структурою й характером того

матеріалу, який запам'ятовується. Якщо

проаналізувати певну  послідовність

психологічних процесів, через які проходить

іншомовне слово на шляху  його опанування,

то можна прийти до висновку, що критерії

оцінки трудності іншомовної лексики криються

в закономірностях сприйняття слів і зберігання

їх у довгочасній пам'яті. Варто зауважити, що

закономірності сприйняття слова являють

значний інтерес для визначення ступеня його

трудності. Причиною цього  є не лише той

факт, що сприйняття слова  багаторазово

повторюється на шляху  роботи над ним, а й

те, що сприйняття слова формує в свідомості

людини той сигнал, який буде зберігатися в

його довгочасній пам'яті.

Спираючись на цілий ряд  психологічних

досліджень останнього часу і враховуючи

експериментальні дані, які  виявили залежність

між сприйняттям і запам'ятовуванням, з одно-

го боку, та інформаційним  навантаженням

об'єкта, з другого, ми можемо також припусти-

ти, що трудність іншомовного  слова залежить

від кількості інформації, яка в ньому міститься.

Але аналіз вказаних вище і  наших власних

досліджень дає підстави вважати, що кількість

інформації впливає на сприйняття й

запам'ятовування слова не сама по собі, а че-

рез його символи (ознаки) та рівень їх

упорядкованості. Таким чином, оцінку

трудності слова необхідно  здійснювати з вра-

хуванням кількості символів та кількості

інформації, яку несе в  собі слово.

Вище ми говорили, що основним завдан-

ням методичної типології  лексики є встанов-

лення ступеня трудності  лексичних одиниць і

розробка шляхів цілеспрямованого зменшен-

ня цих труднощів у  процесі навчання. Щоб

конкретно уявити собі ці шляхи, необхідно

з'ясувати, що ховається для  студента за по-

няттям кількості символів і кількості інформації

в слові.

Символами слова є його букви й букво-

сполучення (при графічному коді сприйняття),

звуки (при звуковому коді сприйняття), склади,

морфеми і сполучення морфем, причому ко-

жен з цих символів являє  собою певний рівень

декодування слова. Жорсткі  межі обсягу нашої

пам'яті диктують необхідність групування

символів, їх перекодування  в символи вищих

рівнів. Так, у процесі сприйняття ми

намагаємось по можливості скоротити

кількість тих символів, на які будемо спирати-

ся, запам'ятовуючи слово, і  це сприятиме по-

легшенню цього запам'ятовування. Але

можливості наші при цьому  часто обмежують-

ся. Наявність невідомого або незрозумілого в

слові спонукає до опори на символи більш

низького рівня, ніж саме слово. Такі символи,

на які ми спираємося, сприймаючи і

запам'ятовуючи слова, можна  назвати опера-

тивними, а їх кількість  — оперативною глиби-

ною. І хоча на сприйняття слова завжди впли-

вають, як свідчать наші дослідження і експе-

рименти, кількість символів більш низьких

рівнів, ніж той, на якому проходить сприйняття

і запам'ятовування слова (наприклад, його

довжина), основна трудність  слова в кожному

конкретному випадку буде визначатись його

оперативною глибиною та якістю кодування. Отже, основними символами слова, що визна-

чають його трудність, є оперативні символи.

Зменшення їх кількості веде до зменшення

трудності слова, і здійснюється воно шляхом

переходу на більш високий та якісно кращий

рівень коду під час сприйняття та

запам'ятовування.

Тепер розглянемо питання  про критерії

інформаційного навантаження слова. Теорія

інформації на сучасному  етапі її розвитку є

наукою формальною. Вона розглядає

інформацію як вибір певного елементу з ба-

гатьох можливих. В зв'язку з цим міра

інформації розглядається  як міра

неозначеності вибору в певній ситуації, а

кількість інформації визначається як

логарифмічна функція  від числа можливих

проб.

Цілком очевидно, що в деякому плані

сприйняття слова носить ймовірнісний харак-

тер, що дозволяє в якійсь мірі застосувати

теоретико-інформаційні методи і до визна-

чення інформаційного навантаження лексич-

них одиниць.

Виходячи з розуміння  слова як

нерозривної єдності форми  і значення, слід

вважати, що неозначеність  може виникати не

лише в системі вибору тих чи інших

елементів слова, а й у системі вибору його

значень. На інформаційне навантаження

слова впливають через  це ступінь та харак-