Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПО ВИВЧЕННЮ МІЖОСОБОВИХ КОНФЛІКТІВ

1.1 Поняття конфлікту і його соціальна роль

1.2 Психологічна характеристика  і особливості міжособових взаємин  дітей в класному колективі

1.3 Особливості конфліктів в класних колективах

1.4 Можливі профілактичні заходи  попередження і усунення міжособових  конфліктів в класі

2 МЕТОДИ ТА  МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖОСОБОВИХ КОНФЛІКТІВ

2.1 Практичний підхід до вивчення взаємин класного колективу

3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖОСОБОВИХ КОНФЛІКТІВ

3.1 Опис вибірки

3.2 Хід експерименту

3.3 Аналіз та інтерпретація результатів  дослідження

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Конфліктні процеси мало хто схвалює, але майже всі в них беруть участь. Конфлікти між дітьми і підлітками в межах школи, класу найчастіше засновані на емоціях і особистій неприязні. Конфлікт загострюється і охоплює все більше людей.

Міжособові і міжгрупові конфлікти негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи, тому за допомогою психологічного консультування, можна успішно уникнути їх. Конфлікти між учнями негативно впливають як на тих, що конфліктують, так і на весь клас; в класі, де склався несприятливий соціально-психологічний клімат, діти погано засвоюють програмний матеріал, проста образа може, в кінці кінців, призвести до прояву жорстокості відносно своїх противників і так далі.

Займатися своєчасною діагностикою і профілактикою конфліктів в шкільних колективах украй необхідно.

Шкільний психолог надає психологічну підтримку учням, у яких виникають труднощі, пов'язані з процесом адаптації; бере участь у розробці найбільш ефективних методів навчання (зокрема, він використовує при цьому досягнення когнітивних психологів і теоретиків, які займаються дослідженням процесів навчання); допомагає викладачам виробити в собі такі психологічні й соціальні навички, що дозволяють створити в школі приємну і продуктивну атмосферу. Шкільне консультування охоплює проблеми стосунків учителя й учнів, учнів між собою, питання стосунків учнів з батьками, шкільної успішності, розвитку здібностей, відхилень поведінки тощо 

По-перше, профілактика конфліктів, поза сумнівом, сприятиме підвищенню якості учбового процесу. Учні і вчителі стануть витрачати інтелектуальні і етичні сили не на боротьбу з опонентами, а на свою основну діяльність.

По-друге, конфлікти роблять помітний негативний вплив на психічний стан і настрій тих, що конфліктують. Стрес, що виникає в ході конфліктів, може бути причиною десятків серйозних захворювань. Тому своєчасні профілактичні заходи повинні позитивно впливати на психологічне і фізичне здоров'я учнів і вчителів.

По-третє, саме в школі у дитини, підлітка формуються навики вирішення протиріч в міжособовій взаємодії, які трапляються в житті кожної людини.

У даній роботі планується підійти до рішення деяких з визначених проблем і надати реальну допомогу, якої потребує практика сучасної загальноосвітньої школи, адже створення в загальноосвітній школі системи профілактики конфліктів набагато поліпшить якість виховного процесу.

Мета дослідження: вивчити вплив конфліктів на міжособові стосунки в класному колективі.

Об'єкт дослідження: розвиток міжособових стосунків.

Предмет: міжособові стосунки у колективі підлітків.

Задачі дослідження:

 – теоретично обгрунтувати необхідність роботи по профілактиці конфліктів в школі

 – провести діагностичне дослідження міжособових стосунків в класному колективі

 – підбір тренінгових вправ, що сприяють вирішенню конфліктних ситуацій

 – проаналізувати отримані результати

Гіпотеза: Якщо розглядати особистість не ізольовано, а як члена колективу, то виявляється, що оточення цього колективу та індивідуально-психологічні особливості кожного члена даної групи суттєво впливають на розвиток та становлення позитивних міжособистісних стосунків взаємодії в ньому.

Методи дослідження:

1. Метод бесіди;

2. "Атмосфера в групі" - Ф. Фідлер (Див. дод. А);

3. "Психодіагностика акцентуації" - К. Леонгард, Х. Смішек (Див. дод. Б);

4. "Стиль поведінки в умовах конфлікту" - К.У. Томас (Див. дод. В).

Дослідження проведено на базі Нововодолазького ліцею Нововодолазького району, над учнями віком від  13 до 16  років.

Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновку,

списку використаної літератури та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ  ПО ВИВЧЕННЮ МІЖОСОБОВИХ КОНФЛІКТІВ

 

 

1.1 Поняття конфлікту і його соціальна роль

 

 

Конфлікт (від лат. Conflictus – зіткнення) – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить все, аби прийнята була її точка зору і мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, спорами, ворожістю і тому подібне. В результаті існує думка, що конфлікт – явище завжди небажане, що його слід негайно вирішувати, як тільки він виникає. Але в багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або проблем. Англійський соціолог Е. Гідденс дав таке визначення конфлікту: “Під конфліктом я маю на увазі реальну боротьбу між діючими людьми, або групами, незалежно від того, які витоки цієї боротьби, її способи і засоби, мобілізовані кожній із сторін”. Найяскравіше ця позиція представлена в роботах німецьких соціологів Р. Зіммеля, Р. Дарендорфа і американського соціолога Л. Козера. Основне положення теорії конфлікту Г. Зіммеля полягає в тому, що конфлікт, хоча і є однією з форм розбіжності, в той же час є соціалізуючою силою, що обєднує протиборчі сторони і сприяє стабілізації суспільства. Л. Козер в своїй класичній роботі “Функції соціальних конфліктів” підкреслював, що конфлікт несе в собі не лише деструктивну (руйнівну) функцію, в ньому закладений великий позитивний потенціал.

Але один з творців сучасної конфліктології, західнонімецький соціолог Р. Дарендорф, в основу соціальних конфліктів поклав саме політичні чинники: боротьбу за владу, престиж, авторитет. Конфлікт, по Дарендорфу, може виникнути в будь-якому співтоваристві, в будь-якій соціальній групі, де є пануючі і підпорядковані. Причиною конфлікту, на думку Р. Дарендорфа і його послідовників, є прагнення до домінування. П.А. Сорокин вказував на зв'язок конфлікту із задоволенням потреб людей. На його думку, джерело конфліктів лежить в придушенні базових потреб людини, без задоволення яких він не може існувати, перш за все, потреб в їжі, одязі, житлі, самозбереженні, самовираженні, творчості, свободі. В той же час, він підкреслював, що важливі не самі по собі потреби, але і засоби їх задоволення, доступ до відповідних видів діяльності, який обумовлений соціальною організацією суспільства.

Якщо конфлікти сприяють ухваленню обгрунтованих рішень і розвитку взаємин, то їх називають конструктивними.

Конфлікти, що перешкоджають ефективній взаємодії і ухваленню рішень, називають деструктивними.

80% конфліктів  виникає без бажання їх учасників. Відбувається це через особливості  нашої психіки і те, що більшість  людей або не знають про  них, або не надають цьому значення.

Головну роль у виникненні конфліктів грають так звані конфліктогени.

Конфліктогени – це слова, дії (або бездійність), що можуть призвести до конфлікту.

Велика небезпека виникає з ігнорування дуже важливої закономірності – ескалації конфліктогенів. Полягає вона в наступному: на конфліктоген в нашу адресу ми прагнемо відповісти сильнішим конфліктогеном, часто максимально сильним серед всіх можливих.

Дуже важливо знати формулу конфлікту і ефективно нею володіти. Вона виглядає таким чином:

КОНФЛІКТ = КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ + ІНЦИДЕНТ

Конфлікт – це відкрите протистояння як наслідок взаємовиключаючих інтересів і позицій.

Конфліктна ситуація – це протиріччя, що накопичилися, містять дійсну причину конфлікту.

Інцидент – це збіг обставин, що є приводом для конфлікту.

З формули видно, що конфліктна ситуація і інцидент незалежні один від одного, тобто жодне з них не є слідством або проявом іншого.

Вирішити конфлікт – значить, усунути конфліктну ситуацію і вичерпати інцидент. Зрозуміло, що перше зробити складніше, але і важливіше. На жаль, на практиці в більшості випадків справа обмежується лише вичерпанням інциденту. Але часто також ми використовуємо прийом - придушення - відхід від реалізації цілей під впливом зовнішнього примусу, коли проблема заганяється вглиб і може у будь-який момент вийти назовні у формі агресії.

Агресія може бути направлена на іншу людину або групу людей, якщо вони є причиною проблеми. Агресія при цьому носить соціальний характер і супроводиться станами гніву, ворожості, ненависті. Агресивні соціальні дії викликають у відповідь агресивну реакцію, і з цієї миті починається соціальний конфлікт.

Причини конфліктів.

У всіх конфліктів є декілька причин. Кожен з нас пригадає щось своє, ситуації, в яких він сам був або свідком, або потерпілим. Боляче і образливо буває, коли:

- дістається  за те, за що ти не несеш  відповідальності;

- тебе не запитують  при вирішенні питань, в яких  ти компетентний;

- винагороди  за те, що зробив ти, дістаються  іншим. Що відбувається? Як відстояти  себе?

- тебе вважають  нездібними щось зробити самостійно. Завдання дістається іншому. І він, інший, стає свідком того, як низько тебе цінують. Як реагувати на приниження власної гідності?

- ти висуваєш  ідеї і пропозиції, хтось видає  їх за свої власні. Як вийти  з цієї ролі?

- перед тобою малюють принадні перспективи, аби залучити до цієї роботи, а у результаті, коли ти погоджуєшся, з'ясовується, робота виглядає зовсім інакше. З'являється відчуття досади, яке є грунтом для незадоволеності і опору.

- за свою готовність  виконати невластиву або додаткову роботу тобі теж доводитися розплачуватися.

Подібні приклади можна продовжувати до безкінечності. Але саме так виникають інтриги, і рушиться взаємна довіра, до цього схильний практично кожен .

Таким чином, для виникнення соціального конфлікту необхідно:

по-перше, щоб причиною фрустрації була поведінка інших людей;

по-друге, щоб на агресивну соціальну дію виникла у відповідь реакція.

 

 

1.2 Психологічна характеристика  і особливості міжособових взаємин  дітей в класному колективі

 

 

Міжособові стосунки дитини з однолітками, що виникають стихійно або організовані дорослими, мають яскраво виражені вікові соціально – психологічні характеристики.

Фаза індивідуалізації, характеризується уточненням і розвитком уявлень про самого себе – формуванням образу "Я". В порівнянні з початковою школою у дітей підліткового віку інтенсивно розвивається самосвідомість, розширюються контакти з однолітками. Участь в роботі різних громадських організацій, кружків по інтересах, спортивних секцій виводить підлітка на орбіту широких соціальних зв'язків. Розвиток ролевих стосунків поєднується з інтенсивним формуванням особистих взаємин, які з того часу набувають особливо важливого значення.

Взаємини з однолітками стають більш вибірковими і стабільними. При збереженні високо цінованих властивостей "хорошого товариша" підвищується роль етичного компонента у взаємооцінках. Морально – вольові характеристики партнера стають найважливішою підставою переваг. Статус особи понад усе пов'язаний з вольовими і інтелектуальними властивостями учня. Високо оцінюються однолітки, яких відрізняють готовність і уміння бути хорошим товаришем. Доброта, як і в початковій школі, залишається одним з провідних підстав міжособового вибору.

Виявлено, що "сильні" підлітки і "знедолені", в класі відрізняються різними системами орієнтацій. "Сильні" більшою мірою орієнтовані на спільну діяльність. Коли вони усвідомлюють загрозу втрати статусу, їх стратегія поведінки стає активною і діяльність набуває інтенсивнішого, цілеспрямованого, організованого характеру. Учні з несприятливим положенням в класі сфокусовані головним чином на взаєминах з однолітками. В разі загрози їх, і без того неблагополучному положенню в групі, вони афектно реагують на ситуацію і навіть готові зовсім розірвати відносини з однолітками. Значущість емоційних зв'язків в групах однолітків настільки велика, що їх порушення, що супроводяться стійкими станами тривоги і психологічного дискомфорту, можуть виявитися причиною неврозів.