Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Ці вище описані дані дають нам підстави зробити певні висновки щодо кращого розуміння процесу становлення міжособистісних взаємин у колективі, а саме того, що власне ці міжособові стосунки формуються під впливом вікових чинників, гендерних факторів, індивідуальних якостей, властивостей особистості, та минулого соціального досвіду кожного члена колективу, що проявляються у міжособистісній системі взаємодії " учень – учень ".

Опис методики "Психодіагностика акцентуації" - К. Леонгарда, Х. Шмішека

В основу опитувальника Х. Шмішека покладена концепція "акцентуйованих особистостей" К. Леонгарда. В "акцентуйованих особистостях" потенційно закладені потенції як соціально позитивних досягнень, так і соціально негативний заряд. Деякі "акцентуйовані особистості" проявляють себе в негативному світлі, бо життєві обставини не сприяли їх розвитку і становленню, хоча не виключена можливість, що прихильніші обставини сформували б їх як непересічних індивідуальностей.

Отже досліджуваному даються запитання, які він повинен прочитати та дати на них відповідь. Якщо він погоджується з твердженням - ставить знак V в клітинку "Так", якщо не погоджується - знак V в клітинку "Ні" у таблиці відповідей.

За даними цієї методики можна визначити який саме типу акцентуації переважає у досліджуваного.

К. Леонгард виділяє десять основних типів акцентуацій, що здебільшого тотожні систематиці психопатії в пограничній психіатрії.

Демонстративний - сутність демонстративного типу, або, більш вираженої акцентуації, істеричного, на думку К. Леонгарда, полягає у підвищеній здатності до витіснення та демонстративності поведінки.

Педантичний - педантична особистість в певній мірі є протилежною до демонстративної. Особи такого типу відрізняються підвищеною ригідністю, інертністю психічних процесів, нездатністю до витіснення травмуючих переживань. На рівні явної патології особистості цього типу відповідає ананкастична психопатія.

Застрягаючий - основа застрягаючого типу є надмірна стійкість афекту із схильністю до формування паранойяльних та над вартісних ідей.

Збудливий - серцевиною збудливого типу є підвищена імпульсивність, послаблення контролю над потягами й стимулами. У випадку патологічної вираженості цей тип дотичний із епілептоїдною психопатією, хоча безпосередній зв’язок з епілепсією не є обов’язковим.

Гіпертимічний - головною особливістю гіпертимічного типу особистості вважається підвищений фон настрою у співвідношенні з потребою у діяльності, оптимізмом, практичністю та високою активністю.

Дистимічний - для дистимічної особистості, на противагу гіпертимічній, характерним є понижений фон настрою (в окремих випадках до субдепресії), песимізм, фіксація на невеселих гранях життя, ідеомоторна загальмованість.

Тривожно-боязливий - вагомою особливістю тривожно-боязливої особистості є схильність до страхів, підвищена лякливість, несміливість, підвищений рівень тривожності.

Циклотимічний - циклотимічні особливості особистості характерні людям, для яких притаманна зміна гіпертимічних і дистимічних фаз. Цей тип акцентуації має паралелі з маніакально-депресивним психозом, який також немов би коливається поміж двома полюсами. Однак етіологічний зв’язок існує не завжди.

Афективно-екзальтований - даній акцентуації підходить характеристика типу "тривоги і щастя". Такі особи легко спалахують у захопленні від радісних подій і впадають у відчай від невтішних.

Емотивний - емотивний тип споріднений з афективно-екзальтованим. Однак емотивні особи реагують не настільки бурхливо, а їх емоції розвиваються з меншою швидкістю. Афективно-лабільні особистості окреслюються як "бурхливі, поривчасті, емоційно збуджені", емотивні - як "чуттєві і вразливі". Їм притаманна загострена чутливість та глибина переживань у сфері тонких емоцій, народжених в царині духовного життя людини.

Усі десять типів "акцентуйованих особистостей" поділяються К. Леонгардом на дві групи за принципом акцентуації властивостей, або характеру, або темпераменту. До акцентуації властивостей характеру К. Леонгард зараховує демонстративний, педантичний, застрягаючий, збудливий типи особистості. Решта типів акцентуацій К. Леонгардом відносять до акцентуацій темпераменту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

 

 

3.1 Опис вибірки

 

 

Дослідження проводилось на базі Нововодолазького ліцею Нововодолазької району. У дослідженні приймали участь 20 учні, віком від 13 до 16 років, із них 11 жіночої статі і 9 чоловічої.

 Рисунок 3.1

Рисунок 3.2

 

3.2 Хід експерименту

 

 

Дослідження проводилось на базі Нововодолазького ліцею Нововодолазької району. У дослідженні приймали участь 20 учнів, віком від  13 до 16 років, із них 11 жіночої статі і  9 чоловічої. В ході експерименту не було виявлено жодних помилок. У піддослідних не виникло жодних запитань, при зачитуванні інструкції. Методика проводилась в один день, без перерви.

 

 

3.3 Аналіз та інтерпретація результатів  дослідження

 

 

Результати дослідження в якому приймали участь 12 осіб, за допомогою методик «Атмосфера в групі» – Ф. Фідлера

Високий	Середній	Низький
40%	50%	10%

Таблиця 3.1 Рівень сприятливості психологічної атмосфери в колективі.

Рисунок 3.3 . Рівень

Аналіз результатів. 10% від загального числа випробовуваних оцінюють психологічну атмосферу в колективі як не сприятливу. Половина членів колективу вважають, що психологічна атмосфери знаходиться на середньому рівні за критерієм сприятливості. Спостерігається великий відсоток - 40% - співробітників, які вважають психологічний клімат у своєму колективі задовільним. Таким чином, майже всі співробітники (90%) відчувають у тій чи іншій мірі психологічний комфорт, перебуваючи і працюючи в колективі.

Дослідження у якому приймали 20 чоловік, по методиці «типології акцентуйованих особистостей» К. Леонгарда, Х. Шмішека.

№	Тип акцентуації	Кількість відповідей
1	Демонстративний	2
2	Збудливий	2
3	Застрягаючий	0
4	Педантичний	2
5	Гіпертимічний	10
6	Дистимічний	0
7	Тривожно-боязливий	2
8	Циклотимічний	0
9	Афективно-екзальтований	3
10	Емотивний	2

 

Таблиця 3.3

 Рисунок 3.4

 

Переважання у атмосфері колективу таких позитивних ознак, як погодженості, задоволеності, цікавості, захопленості та приязні свідчить про те, що колектив взаємодіє у напрямку досягнення оптимального психологічного клімату та доброзичливих міжособових взаємин у колективі. Продуктивність, спільна підтримка та теплота переважають у меншій кількості – це свідчить про те, що рівень бажаної, позитивної атмосфери ще недостатньо сформований. Це може бути пов`язано із переважанням індивідуально-суб`єктивного трактування членами даного педколективу загальних понять, щодо розуміння цінностей, норм та традицій, які переважають у колективі і лежать в основі становлення безконфліктних міжособових стосунках, а також із переважаючими типами акцентуацій особистості (демонстратвного, гіпертимічного та емотивного) та найбільш частішого вибору стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях - компромісу, співробітництва, уникнення.

Опрацювавши результати дослідження в якому приймали участь 20 осіб, за допомогою методик "Атмосфера в групі" - Ф. Фідлера, "Психодіагностика акцентуації" - К. Леонгарда, Х. Шмішека, та "Стиль поведінки в умовах конфлікту" - К.У. Томаса ми отримали наступні результати у числових значеннях:

 

 

 

 

 

Рисунок 3.5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

 

Я провела теоретичний аналіз літератури по вивченню між особових конфліктів. Поняття «конфлікт» в психології сформувалося не відразу. Вчені поступово поглиблювали і розширювали це поняття.

Також я розглянула декілька методик та провела експеримент вплив конфліктів на міжособові стосунки в класному колективі. Проаналізувала результати та зробила деякі висновки.

Порівнюючи результати дослідження з висунутою мною гіпотезою, можна сказати, що гіпотеза підтвердилася. Грунтуючись на матеріалі експерименту, я припускаю, що переважання у атмосфері колективу таких позитивних ознак, як погодженості, задоволеності, цікавості, захопленості та приязні свідчить про те, що колектив взаємодіє у напрямку досягнення оптимального психологічного клімату та доброзичливих міжособових взаємин у колективі.

 На сьогоднішній  день перед суспільством гостро  постала проблема наявності недоліків  і труднощів у класній міжособистісній  взаємодії системи "учень-учень", що загалом обумовлює зростання  конфліктності, яка призводить до погіршення доброзичливого та позитивного спілкування, міжособової взаємодії членів колективу і як наслідку - зниженню рівня ефективності навчального процесу. Тому можна сказати, що поняття міжособистісні стосунки - ми розглядали як сукупність об'єктивних зв'язків та взаємодій між особами у колективі. Отже, ми можемо визначити їх як взаємини людей, що формуються в процесі безпосередньої взаємодії в групі, мають неформальний характер і містять емоційно забарвлену та обопільно значущу оцінку партнерів по спілкуванню.

Міжособистісні стосунки охоплюють широке коло явищ, але головним регулятором сталості, глибини, неповторності міжособистісних стосунків є привабливість однієї людини для іншої. Тому позитивні ознаки соціопсихологічного клімату, такі як задоволеність-незадоволеність, теплота-холодність, співпраця, її відсутність виступають основними критеріями оцінки таким стосунків у колективі.

Психологічним кліматом групи є морально-емоційний тон міжособистісних відносин.

Колектив характеризується як - соціально значима група людей об'єднаних спільною метою, високим рівнем міжособистісного спілкування, згуртованістю, внутрішньою дисципліною, специфічними нормами співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Від того, в якому оточенні перебуває людина, які поради та настанови вона отримує - залежать і її життя. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток та міжособистісну взаємодію. У житті людини колектив відіграє суттєву роль. Під впливом колективу формуються почуття відповідальності, самостійності та відвертості. Людина дорослішає не лише фізично, а й психологічно.

Емпірично досліджено взаємозалежність розвитку міжособистісних стосунків в класних колективах з типами акцентуацій особистості, стилем вибору стратегії поведінки та соціопсихологічним кліматом групи. За отриманими результатами я отримала підстави зробити певні висновки щодо кращого розуміння процесу становлення міжособистісних взаємин у колективі, а саме того, що власне ці міжособові стосунки формуються під впливом вікових чинників, гендерних факторів, індивідуальних якостей, властивостей особистості, та минулого соціального досвіду кожного члена колективу, що проявляються у міжособистісній системі взаємодії "учень-учень".

Функції таких стосунків виявляються в розрізненні їх змісту, психологічного смислу для партнерів. Додатковими критеріями розрізнення міжособистісних стосунків є дистанція між партнерами, тривалість та кількість контактів, норми стосунків, вимоги до умов контакту. Загальна залежність тут така - з поглибленням стосунків скорочується дистанція, збільшується частота контактів

Отже міжособистісні стосунки в класному колективі є найбільш значущими для особистості та її ефективної діяльності щодо збільшення рівня ефективності навчального процесу.